Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іва н Никифорович Степане нко 13 квітня 1920 19200413 Нехайки 31 травня 2007 Черкаси радянський військовий льотчик Двічі

Степаненко Іван Ничипорович

Степаненко Іван Ничипорович

Іва́н Никифорович Степане́нко (13 квітня 1920(19200413), Нехайки — 31 травня 2007, Черкаси) — радянський військовий льотчик, Двічі Герой Радянського Союзу, в роки Німецько-радянської війни заступник командира авіаескадрильї 4-го винищувального авіаційного полку (11-й змішаний авіаційний корпус, 15-а повітряна армія, Брянський фронт).

Іван Никифорович Степаненко
image
Народження13 квітня 1920(1920-04-13)
image УНР, с.Нехайки
Смерть31 травня 2007(2007-05-31) (87 років)
image Україна, м.Черкаси
Країнаimage СРСР
Приналежністьimage Радянська армія
Вид збройних силimage ВПС СРСР
Рід військimage Винищувальна авіація
ОсвітаВища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1957), Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків (1941) і Військова академія імені М. В. Фрунзе (1949)
Роки служби1940—1976
ПартіяКПРС
Званняimage Генерал-лейтенант авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
• Сталінградська битва
• Курська битва
Нагороди
image image
image image image image
image image image image
image image image image
image image
image
image Степаненко Іван Никифорович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степаненко.

Життєпис

Народився 13 квітня 1920 року в селі Нехайках, нині (Драбівського району Черкаської області України) в селянській родині. Батько — Никифор Денисович, мати — Парасковія Дмитрівна. В 1931 році залишився круглим сиротою і виховувася рідною сестрою — Варварою. Закінчив 7 класів школи. З 1938 року працював слюсарем на заводі в місті Кам'янськеу (Дніпропетровська область, Україна). У 1940 році закінчив Дніпродзержинський аероклуб.

В армії з 1940 року. У 1941 році закінчив . Служив у стройових частинах ВПС (Одеський військовий округ). З 1942 року — член КПРС.

Учасник радянсько-німецької війни: у червні 1941 — травні 1945 — льотчик, командир ланки, заступник командира та командир авіаескадрильї 4-го винищувального авіаційного полку. Брав участь у Сталінградській битві, боях на Кубані та Курській битві. До серпня 1943 року здійснив 232 бойових вильотів, у повітряних боях збив 14 літаків противника.

За мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, старшому лейтенантові Степаненку Івану Ничипоровичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3617).

Брав участь у відвоюванні Білорусі та Прибалтики. До лютого 1945 майор І. Н. Степаненко здійснив 395 бойових вильотів, у повітряних боях збив 32 літака супротивника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року майор Степаненко Іван Ничипорович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 74/II).

Під час війни воював на Південному, Сталінградському, Північно-Кавказькому, Брянському, 2-му Прибалтійському і Ленінградському фронтах. Всього здійснив 414 бойових вильотів на винищувачах І-153, «Харрикейн», Як-7 та Як-9, в 118 повітряних боях збив особисто 33 і в складі групи 9 літаків противника. У повітряних боях був 6 разів підбитий (сідав на вимушені посадки) і двічі поранений.

Після війни продовжував службу в стройових частинах ВПС. У 1949 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, у 1957 році — Військову академії Генштабу. Командував авіаційними з'єднаннями, освоїв реактивні винищувачі МіГ-15 і МіГ-17. З 1976 року генерал-майор авіації (1958) І. М. Степаненко — в запасі.

Жив у місті Львові, потім — у місті Черкасах. Помер 31 травня 2007 року. Похований у Черкасах.

Звання, нагороди, пам'ять

Генерал-лейтенант (1999), заслужений військовий льотчик СРСР (1966).

Нагороджений орденом Леніна (1944), трьома орденами Червоного Прапора (1942, 1944, 1945), орденом Олександра Невського (1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945, 1985), орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (1943), п'ятьма орденами Червоної Зірки (1942, 1943, 1945, 1955, 1956), орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (1975), медалями.

Бронзовий бюст Героя встановлений на батьківщині.

Джерела

Посилання

image
link=[1]
У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини
Степаненко Іван Никифорович
  • Степаненко І. Н. на сайті «рос. Герои страны»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Iva n Nikiforovich Stepane nko 13 kvitnya 1920 19200413 Nehajki 31 travnya 2007 Cherkasi radyanskij vijskovij lotchik Dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu v roki Nimecko radyanskoyi vijni zastupnik komandira aviaeskadrilyi 4 go vinishuvalnogo aviacijnogo polku 11 j zmishanij aviacijnij korpus 15 a povitryana armiya Bryanskij front Ivan Nikiforovich StepanenkoNarodzhennya13 kvitnya 1920 1920 04 13 UNR s NehajkiSmert31 travnya 2007 2007 05 31 87 rokiv Ukrayina m CherkasiKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih sil VPS SRSRRid vijskVinishuvalna aviaciyaOsvitaVisha vijskova akademiya imeni K Ye Voroshilova 1957 Kachinske vishe vijskove aviacijne uchilishe lotchikiv 1941 i Vijskova akademiya imeni M V Frunze 1949 Roki sluzhbi1940 1976PartiyaKPRSZvannya General lejtenant aviaciyiVijni bitviNimecko radyanska vijna Stalingradska bitva Kurska bitvaNagorodi Stepanenko Ivan Nikiforovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stepanenko ZhittyepisNarodivsya 13 kvitnya 1920 roku v seli Nehajkah nini Drabivskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti Ukrayini v selyanskij rodini Batko Nikifor Denisovich mati Paraskoviya Dmitrivna V 1931 roci zalishivsya kruglim sirotoyu i vihovuvasya ridnoyu sestroyu Varvaroyu Zakinchiv 7 klasiv shkoli Z 1938 roku pracyuvav slyusarem na zavodi v misti Kam yanskeu Dnipropetrovska oblast Ukrayina U 1940 roci zakinchiv Dniprodzerzhinskij aeroklub V armiyi z 1940 roku U 1941 roci zakinchiv Sluzhiv u strojovih chastinah VPS Odeskij vijskovij okrug Z 1942 roku chlen KPRS Uchasnik radyansko nimeckoyi vijni u chervni 1941 travni 1945 lotchik komandir lanki zastupnik komandira ta komandir aviaeskadrilyi 4 go vinishuvalnogo aviacijnogo polku Brav uchast u Stalingradskij bitvi boyah na Kubani ta Kurskij bitvi Do serpnya 1943 roku zdijsniv 232 bojovih vilotiv u povitryanih boyah zbiv 14 litakiv protivnika Za muzhnist i geroyizm proyavleni v boyah z nimecko fashistskimi zagarbnikami starshomu lejtenantovi Stepanenku Ivanu Nichiporovichu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 13 kvitnya 1944 prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 3617 Brav uchast u vidvoyuvanni Bilorusi ta Pribaltiki Do lyutogo 1945 major I N Stepanenko zdijsniv 395 bojovih vilotiv u povitryanih boyah zbiv 32 litaka suprotivnika Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 18 serpnya 1945 roku major Stepanenko Ivan Nichiporovich nagorodzhenij drugoyu medallyu Zolota Zirka 74 II Pid chas vijni voyuvav na Pivdennomu Stalingradskomu Pivnichno Kavkazkomu Bryanskomu 2 mu Pribaltijskomu i Leningradskomu frontah Vsogo zdijsniv 414 bojovih vilotiv na vinishuvachah I 153 Harrikejn Yak 7 ta Yak 9 v 118 povitryanih boyah zbiv osobisto 33 i v skladi grupi 9 litakiv protivnika U povitryanih boyah buv 6 raziv pidbitij sidav na vimusheni posadki i dvichi poranenij Pislya vijni prodovzhuvav sluzhbu v strojovih chastinah VPS U 1949 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu imeni M V Frunze u 1957 roci Vijskovu akademiyi Genshtabu Komanduvav aviacijnimi z yednannyami osvoyiv reaktivni vinishuvachi MiG 15 i MiG 17 Z 1976 roku general major aviaciyi 1958 I M Stepanenko v zapasi Zhiv u misti Lvovi potim u misti Cherkasah Pomer 31 travnya 2007 roku Pohovanij u Cherkasah Zvannya nagorodi pam yatGeneral lejtenant 1999 zasluzhenij vijskovij lotchik SRSR 1966 Nagorodzhenij ordenom Lenina 1944 troma ordenami Chervonogo Prapora 1942 1944 1945 ordenom Oleksandra Nevskogo 1944 dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 1945 1985 ordenom Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya 1943 p yatma ordenami Chervonoyi Zirki 1942 1943 1945 1955 1956 ordenom Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya 1975 medalyami Bronzovij byust Geroya vstanovlenij na batkivshini DzherelaBucko O V Stepanenko Ivan Nikiforovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 846 ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 ros Bodrihin N G Sovetskie asy M 1998 ros Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 M Voeniz 1988 ros Dvazhdy Geroi Sovetskogo Soyuza M Voenizdat 1973 ros Za muzhestvo i otvagu Harkov 1984 ros Lyudi bessmertnogo podviga Kniga 2 M 1975 ros Otchizny zvyozdy zolotye Lvov Kamenyar 1977 ros Sovetskie asy 1941 1945 Avtor sostavitel M Yu Bykov M Yauza Eksmo 2008Posilannyalink 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Stepanenko Ivan Nikiforovich Stepanenko I N na sajti ros Geroi strany

Дата публікації:
Топ