Стебне

Стебне́ — українське село у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1 430 осіб (станом на 2009 рік).

село Стебне
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Рада	Стебнівська сільська рада
Облікова картка	Сайт Верховної Ради
Основні дані
Перша згадка	1633 рік
Населення	1 430 (на 2009 рік)
Територія	39,126 км²
Площа	5,489 км²
Густота населення	260,5 осіб/км²
Поштовий індекс	20208
Телефонний код	+380 4740
Географічні дані
Географічні координати	49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д. / 49.01833; 30.96861Координати: 49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д. / 49.01833; 30.96861
Середня висота над рівнем моря	154 м
Водойми	річка Гнилий Тікич
Відстань до обласного центру	91,5 (фізична) км
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Багачеве, Звенигородка
Відстань до залізничної станції	Багачеве — 5 км Звенигородка — 4 км
Місцева влада
Адреса ради	с.Стебне,
Сільський голова	Піддубний Василь Петрович
Карта
Стебне
Стебне
Мапа
Стебне у Вікісховищі

Географія

Село Стебне знаходиться за 7 км від районного центру — міста Звенигородка та за 5 км від залізничної станції Багачеве (місто Ватутіне) по обидва береги річки Гнилий Тікич. Межує з селами Вільховець Звенигородського району, Залізнячка Єрківської селищної ради Катеринопільського райоу, та містом обласного значення Ватутіне.

Історія

Перша згадка про село датується 1633 роком. За легендою, якогось разу повз Звенигородку їхали чумаки. І вони вирішили не заїжджати в місто, а поїхати в об'їзд, південніше міста. В степу вони побачили невідоме село. Вирішили дізнатись, що це за поселення. Побачили, як із села виїжджає чоловік волами і підскочили до нього. Запитали його про назву села. А в того мужика був закладений ніс, і він говорив в ніс. Він хотів сказати «Степне», як і називалось село, а вийшло «Стебне». З того часу поширилась назва «Стебне».

Ще одна версія: місцеві пани дуже знущалися над кріпаками, стьобали їх батогами. Від слова "стьобати" й пішло "Стебне".

Але правильнішою є інша версія походження назви. Колись давно в цих місцях люди вирізали довгі вербові стебла — лозу, з якої виплітали кошики. Від слова «стебло» й виникло, трансформувавшись «Стебне». Стебло = Стебне. Цій версії сприяє і те, що багато майстрів з плетіння кошиків проживає у селі.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Найбільшого розквіту сягнуло під час головування у місцевому колгоспі Василя Олександровича Циби. Тоді^[] було збудовано дитячий садок, клуб, прокладено асфальтову центральну дорогу, бруківку у більшість прилеглих вуличок.

Топоніми села

У селі багато назв кутків, місцевостей:

• Манжосівка — походить від прізвища Манжос.
• Бондарівка — Бондаренко.
• Заріччя — так названо, тому що за річкою.
• Оленина гора — проживала баба Олена Бойко
• Микитківка — Микитенко.
• Печенівка — куток був згорів і дуже люди попеклися.
• Маслянки — якщо вірити даним, раніше тут знаходилися маслобойні.
• Панське — стояла панська кузня, панські майстерні. Під час с/г робіт тут підковували коней.
• Мерешки — поблизу жили Мерещки.

Сучасність

У селі створене та діє сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стебне», основним напрямком виробництва якого є рослинництво, діє п'ять фермерських господарств, круподерня, олійня, млин, пилорама.

У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на 320 місць, дитячий садок, Будинок культури (без опалення), фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека (11 800 книг), відділення зв'язку, чотири магазини, пам'ятник воїнам-визволителям та односельцям, які загинули у радянсько-німецькій війні, пам'ятний знак жертвам голодомору.

Пам'ятки

• У селі знаходиться православна дерев'яна церква Івано-Богословська, збудована у 1885 році, після того як попередня церква згоріла. Станом на 2023 рік піп вийшов з москальського патріархату, але відмовляється визнавати ПЦУ.
• Стебнянський орнітологічний заказник місцевого значення.

Відомі люди

• Василь Олександрович Циба — колишній голова колгоспу. Нагороджений орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного прапора, багатьма медалями;
• Василь Степанович Ворона — удостоєний звання Заслужений працівник сільського господарства України;
• Іван Іванович Швець — Герой Соціалістичної Праці;
• кавалери ордена Леніна — Феодосій Ількович Лизогуб, Галина Феодосіївна Лизогуб, Михайло Феодосійович Гуляйло, Марія Пантелеймонівна Ткаліченко, Надія Никанорівна Усевич, Варвара Федотівна Циганенко;
• Юрій Нерубайський - учасник російсько-української війни, загинув в Миколаєві в березні 2022 р.

У селі народилась Ангеліна Сергіївна Мицик — педагог-природознавець, поетеса.

Джерела

• Матеріали Звенигородського краєзнавчого музею.

Примітки

1. maps.vlasenko.net(рос.)

Посилання

• Інформація про село на who-is-who.com.ua [ 9 вересня 2017 у Wayback Machine.]