Спіцевич Євген Андрійович

Євген Андрійович Спіцевич (нар. 19 вересня 1931, Харків) — український художник і педагог; член Спілки журналістів України з 1965 року та Харківської організації Спілки радянських художників України з 1970 року.

Спіцевич Євген Андрійович
Народження	19 вересня 1931(1931-09-19) (92 роки) Харків, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Харківське державне художнє училище (1958) і Харківський художньо-промисловий інститут (1964)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Сліпченко Микола Степанович, Полтавець Віктор Васильович, Яковенко Олена Миколаївна, Фітільов Лев Васильович, Селезньов Володимир Павлович, Супонін Петро Михайлович, Сизиков Валентин Васильович, Єгоров Євген Павлович, Вяткін Олександр Васильович, Бондаренко Григорій Антонович, Мироненко Василь Федорович і Лозовий Василь Якович
Відомі учні	Коморний Сергій В’ячеславович
Працівник	Харківське державне художнє училище
Член	Спілка журналістів України і Спілка радянських художників України

Біографія

Народився 19 вересня 1931 року в місті Харкові (нині Україна) у сім'ї інженера. У 1939—1941 роках навчався в художній студії при харківському Будинку вчених; у 1941—1944 роках брав уроки у харківського художника, члена товариства «Художник» К. Лазаренка; у 1948—1949 роках навчався на архітектурному відділенні в Харківському будівельному технікумі; у 1949—1951 роках — в Харківському державному художньому училищі, де його викладачами були Микола Сліпченко, Віктор Полтавець, Олена Яковенко, Лев Фітільов.

З 1951 по 1955 рік проходив строкову службу у Військово-морському флоті СРСР, служив на Балтійському флоті. Після служби на флоті продовжив навчання в Харківському художньому училищі, а після його закінчення у 1958 році вступив на факультет графіки до Харківського художнього інституту. Закінчив навчання 1964 року вже у новоствореному Харківському художньо-промисловому інституті. Там його викладачами були Володимир Селезньов, Петро Супонін, Валентин Сизиков, Євген Єгоров, Олександр Вяткін, Григорій Бондаренко, Василь Мироненко, Василь Лозовий. Одночасно з навчанням із 1959 року співпрацював з газетами і журналами як художник-графік.

Після закінчення інституту був направлений до Херсона, де до 1972 року працював художником Художнього фонду, викладав у студії графіки при Палаці піонерів, співпрацював з книжковими видавництвами, редакціями газет і журналів, займався книжковою ілюстрацією. Мешкав у Херсоні в будинку на проспекті Ушакова, № 51, квартира № 7.

У 1973 році повернувся до Харкова, де до 2010 року працював викладачем малюнка, живопису та композиції в Харківському художньому училищі. Серед учнів: Сергій Коморний. Мешкає у будинку на вулиці Гвардійців Широнінців, № 55

Творчість

Працював у галузях станкової і книжкової графіки, станкового живопису. Серед робіт:

• «Коні» (1957);
• «Ранок в порту» (1964);
• «Судноремонтники» (1964);
• «Портовики» (1964);
• «Біля дніпровських причалів» (1965);
• «Незабутнє» (1967);
• «Батько і син» (1968);
• «На стапелях» (1971);
• «Прохолодний ранок» (1974);
• «Будинок лісника» (1983);
• «Біля причалу» (1986);
• «Зимова казка» (2005).

Оформив та ілюстрував книги

• «Заграви над тайгою» Д. Носкова;
• «Восьме коло пекла» Криштофа Боруня (1968).

Гравюри художника стали символом радянської епохи і публікувалися на перших шпальтах в газетах «Правда», «Правда Украины», , «Известия», журналах («Україна»), «Мистецтво», «Знання та праця», «Дружба народов», «Дніпро».

Брав участь у республіканських виставках з 1959 року, всесоюзних — з 1966 року. Персональні виставки пройшли у Харківському і Чернігівському художніх музеях.

Роботи художника знаходяться в приватних колекціях в Україні, Болгарії, Польщі, Ізраїлі, Японії, США, Канаді, в фондах Харківського, Дніпровського, Чернігівського, художніх музеїв.

Примітки

1. Спицевич Евгений Андреевич / Арт-галерея «Nostalgie». (рос.)
2. Спіцевич Євген Андрійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 459.

Література

• Спіцевич Євген Андрійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 439.