Сергій Олександрович Теплоухов (3 березня 1888, Іллінське, Пермська губернія - 10 березня 1934, Ленінград) — антрополог фіно-угорської історії Уралу, учень українського вченого Федора Вовка
Теплоухов Сергій Олександрович | |
---|---|
Народився | 3 березня 1888[1] або 1888[2] d, Пермська губернія, Російська імперія |
Помер | 10 березня 1934, 1933[1] або 1934[2] Ленінград, РСФРР, СРСР ·повішення |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | краєзнавець, археолог |
Alma mater | Казанський державний університет |
Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет Імператорський Казанський університет d Томський державний університет |
Відомі учні | d |
Аспіранти, докторанти | d |
Походження
Теплоухов походив із сім'ї, багато представників якої серйозно займалися наукою. Його дід Олександр Юхимович був кріпаком графів Строганових, але здобув освіту в Петербурзі та Дрездені. Він багато років прислужував у пермських володіннях Строганових, а вийшовши на пенсію, зайнявся археологією: найповніше О.Ю Теплоуховим розкопано Гарівське та Іллінське костища. Також він вивчав минуле фінно-угорського населення Уралу. Він був членом багатьох російських та світових наукових товариств. Його син Федір Олександрович і онук Олександр Федорович теж здобули вищу освіту і зробили свій внесок в археологію та етнографію Уралу.
У Олександра Юхимовича був інший син — Олександр, але про нього відомо дуже мало, подальша його доля невідома.
Біографія
Сергій Теплоухов у дитинстві захоплювався орнітологією та під керівництвом дядька, Федора Олександровича зібрав унікальну колекцію. У 1907 році він закінчив Пермське реальне училище і вступив до Казанського університету, на природне відділення фізико-математичного факультету. У студентські роки займався орнітологією та палеонтологією. Тоді ж він зацікавився антропологією, етнографією та археологією. Закінчив навчання у 1912 році. Після здобуття зоологічної спеціальності Теплоухов обирає другу спеціальність – антропологію та працює на кафедрі географії, під керівництвом професора Б. Ф. Адлера. З метою перевірки гіпотези про саяно-алтайську прабатьківщину фінів, у 1913 відряджений до Урянхайського краю.
У 1913 році Теплоухов очолив антропологічну експедицію в Туву, результатом якої стало спростування теорії Матіса Кастрена, який вважав Саяно-Алтайську область прабатьківщиною фінно-угрів, під час дослідження зібрав велику колекцію предметів побуту.
У 1914 Стажувався в Санкт-Петербурзького університету. Тут вчителями Теплоухова були професори П. І. Броунов з географії та Ф. К. Волков з антропології. У 1914 році він проводив обстеження археологічних старожитностей, що були знайдені при торф'яних розробках з дна та озер ( кераміка, вироби з каменю, дерева, кістки, бронзи) на Середньому Уралі. Він з'ясував, що йдеться про своєрідну неолітичну культуру. У тому року Теплоухов було переведено до Петроградський університет. У 1915 та 1916 роках він проводив обстеження антропологічного типу перм'яків, у 1917 році вивчав культуру уральських тюрків, зокрема башкир.
У 1917 році Теплоухов повернувся до Казані. Поїхавши в 1918 році до Перм до родичів, він опинився на території, зайнятій військами Колчака. Викладав у Пермському університеті, який у 1919 році за розпорядженням Колчака евакуйовано до Томська. Там Теплоухов познайомився із археологом С. І. Руденко , головою Мінусинської експедиції. Руденко направив Теплоухова вивчати археологічні давнини Мінусинської улоговини.
Навесні 1922 року Теплоухов разом із Руденком та своїм учнем М. П. Грязновим переїхав до Петрограда. Теплоухов служив в Академії історії матеріальної культури, Російському музеї та Петроградському (пізніше Ленінградському) університеті. Майже щороку він виїжджав в експедиції: до Мінусинського краю, Киргизії. В 1925 брав участь в експедиції в Монголію під керівництвом П. До. Козлова , у розкопках гуннського могильника .
Він брав участь у наукових конференціях, зокрема, у третьому Всеросійському з'їзді зоологів, анатомів, гістологів у Ленінграді ( 1927 ), у Першій археологічній конференції у Москві ( 1931 ).
У 1919-1929 Теплоухов — доцент, професор Томського університету по кафедрі географії та антропології. У 1920 році очолив археологічний загін географічної експедиції Томського університету і приступив до багаторічних археологічних досліджень, завданням яких було створення класифікації археологічних пам'яток Мінусинської улоговини. З цією метою Теплоухов у 1920-1929 провів систематичні розкопки різноманітних могильників на околицях с. Батені (сучасний Боградський район Хакасії).
На основі зібраного в Мінусинській улоговині матеріалу Теплоуховим була створена класифікаційна система археологічних культур улоговини, опублікована в закінченому вигляді в 1929, і в основі своїй зберегла наукове значення і в наші дні. В основу створеної ним класифікації археологічних пам'яток Т.М. поклав зміни могильних споруд, похоронного інвентарю та похоронного обряду. Він визначив характерні ознаки кожної археологічної культури, що існувала в цьому мікрорайоні ( афанасьєвській, андронівській, карасукській, тагарській). Теплоухов відкрив андроновскую культуру (по дер. Андронівка прибл. Ачинська), що належить до бронзового віку. Він чітко визначив, що Мінусинський край є периферією андроновской культури: у наступні роки було виявлено, що андроновцы проживали величезної території, що включає Південний Урал, Північний Казахстан, Західний Сибір. Тепер правильніше говорити про андронівську археологічну спільноту, що складається з низки культур.
На початку 1930-х років, коли археологію було оголошено буржуазною наукою, почалися репресії проти археологів. 26 листопада 1933 року Теплоухов був заарештований у справі «Російської національної партії» («Справі славістів»). У справі цієї вигаданої чекістами «партії» було репресовано багато московських та ленінградських вчених: філологи, археологи, етнографи, мистецтвознавці, хіміки та геологи. Під час слідства Теплоухов змушений був визнати себе винним, а 10 березня 1934 року повісився у камері. Його було реабілітовано 27 травня 1958 року за відсутністю складу злочину.
Основні праці
- Давні поховання у Мінусинському краї // Матеріали з етнографії. Попелиці, вип. 2. Видання Державного Російського музею. Л., 1927;
- // Матеріали з етнографії. 1929. Т. 4, вип. 2. С. 41-62
- Досвід класифікації стародавніх металевих культур Мінусинського краю // Антологія радянської археології (1917-1933). М., 1995, т. 1.
Посилання
- Теплоухов Сергій Олександрович
- Формозов А. А. Археологія та ідеологія (20-30-і роки)
- Формозов А. А. Російські археологи та політичні репресії 20-40 рр.
- Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. —
- Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов - жертв политического террора в советский период (1917-1991) — СПб: Петербургское Востоковедение, 2013. — 496 с. — (Социальная история отечественной науки о Востоке) —
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sergij Oleksandrovich Teplouhov 3 bereznya 1888 Illinske Permska guberniya 10 bereznya 1934 Leningrad antropolog fino ugorskoyi istoriyi Uralu uchen ukrayinskogo vchenogo Fedora VovkaTeplouhov Sergij OleksandrovichNarodivsya3 bereznya 1888 1888 03 03 1 abo 1888 2 d Permska guberniya Rosijska imperiyaPomer10 bereznya 1934 1934 03 10 1933 1 abo 1934 2 Leningrad RSFRR SRSR povishennyaKrayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnistkrayeznavec arheologAlma materKazanskij derzhavnij universitetZakladSankt Peterburzkij derzhavnij universitet Imperatorskij Kazanskij universitet d Tomskij derzhavnij universitetVidomi uchnidAspiranti doktorantidPohodzhennyaTeplouhov pohodiv iz sim yi bagato predstavnikiv yakoyi serjozno zajmalisya naukoyu Jogo did Oleksandr Yuhimovich buv kripakom grafiv Stroganovih ale zdobuv osvitu v Peterburzi ta Drezdeni Vin bagato rokiv prisluzhuvav u permskih volodinnyah Stroganovih a vijshovshi na pensiyu zajnyavsya arheologiyeyu najpovnishe O Yu Teplouhovim rozkopano Garivske ta Illinske kostisha Takozh vin vivchav minule finno ugorskogo naselennya Uralu Vin buv chlenom bagatoh rosijskih ta svitovih naukovih tovaristv Jogo sin Fedir Oleksandrovich i onuk Oleksandr Fedorovich tezh zdobuli vishu osvitu i zrobili svij vnesok v arheologiyu ta etnografiyu Uralu U Oleksandra Yuhimovicha buv inshij sin Oleksandr ale pro nogo vidomo duzhe malo podalsha jogo dolya nevidoma BiografiyaSergij Teplouhov u ditinstvi zahoplyuvavsya ornitologiyeyu ta pid kerivnictvom dyadka Fedora Oleksandrovicha zibrav unikalnu kolekciyu U 1907 roci vin zakinchiv Permske realne uchilishe i vstupiv do Kazanskogo universitetu na prirodne viddilennya fiziko matematichnogo fakultetu U studentski roki zajmavsya ornitologiyeyu ta paleontologiyeyu Todi zh vin zacikavivsya antropologiyeyu etnografiyeyu ta arheologiyeyu Zakinchiv navchannya u 1912 roci Pislya zdobuttya zoologichnoyi specialnosti Teplouhov obiraye drugu specialnist antropologiyu ta pracyuye na kafedri geografiyi pid kerivnictvom profesora B F Adlera Z metoyu perevirki gipotezi pro sayano altajsku prabatkivshinu finiv u 1913 vidryadzhenij do Uryanhajskogo krayu U 1913 roci Teplouhov ocholiv antropologichnu ekspediciyu v Tuvu rezultatom yakoyi stalo sprostuvannya teoriyi Matisa Kastrena yakij vvazhav Sayano Altajsku oblast prabatkivshinoyu finno ugriv pid chas doslidzhennya zibrav veliku kolekciyu predmetiv pobutu U 1914 Stazhuvavsya v Sankt Peterburzkogo universitetu Tut vchitelyami Teplouhova buli profesori P I Brounov z geografiyi ta F K Volkov z antropologiyi U 1914 roci vin provodiv obstezhennya arheologichnih starozhitnostej sho buli znajdeni pri torf yanih rozrobkah z dna ta ozer keramika virobi z kamenyu dereva kistki bronzi na Serednomu Urali Vin z yasuvav sho jdetsya pro svoyeridnu neolitichnu kulturu U tomu roku Teplouhov bulo perevedeno do Petrogradskij universitet U 1915 ta 1916 rokah vin provodiv obstezhennya antropologichnogo tipu perm yakiv u 1917 roci vivchav kulturu uralskih tyurkiv zokrema bashkir U 1917 roci Teplouhov povernuvsya do Kazani Poyihavshi v 1918 roci do Perm do rodichiv vin opinivsya na teritoriyi zajnyatij vijskami Kolchaka Vikladav u Permskomu universiteti yakij u 1919 roci za rozporyadzhennyam Kolchaka evakujovano do Tomska Tam Teplouhov poznajomivsya iz arheologom S I Rudenko golovoyu Minusinskoyi ekspediciyi Rudenko napraviv Teplouhova vivchati arheologichni davnini Minusinskoyi ulogovini Navesni 1922 roku Teplouhov razom iz Rudenkom ta svoyim uchnem M P Gryaznovim pereyihav do Petrograda Teplouhov sluzhiv v Akademiyi istoriyi materialnoyi kulturi Rosijskomu muzeyi ta Petrogradskomu piznishe Leningradskomu universiteti Majzhe shoroku vin viyizhdzhav v ekspediciyi do Minusinskogo krayu Kirgiziyi V 1925 brav uchast v ekspediciyi v Mongoliyu pid kerivnictvom P Do Kozlova u rozkopkah gunnskogo mogilnika Znahidka pri rozkopkah Noyin Ula Vin brav uchast u naukovih konferenciyah zokrema u tretomu Vserosijskomu z yizdi zoologiv anatomiv gistologiv u Leningradi 1927 u Pershij arheologichnij konferenciyi u Moskvi 1931 U 1919 1929 Teplouhov docent profesor Tomskogo universitetu po kafedri geografiyi ta antropologiyi U 1920 roci ocholiv arheologichnij zagin geografichnoyi ekspediciyi Tomskogo universitetu i pristupiv do bagatorichnih arheologichnih doslidzhen zavdannyam yakih bulo stvorennya klasifikaciyi arheologichnih pam yatok Minusinskoyi ulogovini Z ciyeyu metoyu Teplouhov u 1920 1929 proviv sistematichni rozkopki riznomanitnih mogilnikiv na okolicyah s Bateni suchasnij Bogradskij rajon Hakasiyi Na osnovi zibranogo v Minusinskij ulogovini materialu Teplouhovim bula stvorena klasifikacijna sistema arheologichnih kultur ulogovini opublikovana v zakinchenomu viglyadi v 1929 i v osnovi svoyij zberegla naukove znachennya i v nashi dni V osnovu stvorenoyi nim klasifikaciyi arheologichnih pam yatok T M poklav zmini mogilnih sporud pohoronnogo inventaryu ta pohoronnogo obryadu Vin viznachiv harakterni oznaki kozhnoyi arheologichnoyi kulturi sho isnuvala v comu mikrorajoni afanasyevskij andronivskij karasukskij tagarskij Teplouhov vidkriv andronovskuyu kulturu po der Andronivka pribl Achinska sho nalezhit do bronzovogo viku Vin chitko viznachiv sho Minusinskij kraj ye periferiyeyu andronovskoj kulturi u nastupni roki bulo viyavleno sho andronovcy prozhivali velicheznoyi teritoriyi sho vklyuchaye Pivdennij Ural Pivnichnij Kazahstan Zahidnij Sibir Teper pravilnishe govoriti pro andronivsku arheologichnu spilnotu sho skladayetsya z nizki kultur Na pochatku 1930 h rokiv koli arheologiyu bulo ogolosheno burzhuaznoyu naukoyu pochalisya represiyi proti arheologiv 26 listopada 1933 roku Teplouhov buv zaareshtovanij u spravi Rosijskoyi nacionalnoyi partiyi Spravi slavistiv U spravi ciyeyi vigadanoyi chekistami partiyi bulo represovano bagato moskovskih ta leningradskih vchenih filologi arheologi etnografi mistectvoznavci himiki ta geologi Pid chas slidstva Teplouhov zmushenij buv viznati sebe vinnim a 10 bereznya 1934 roku povisivsya u kameri Jogo bulo reabilitovano 27 travnya 1958 roku za vidsutnistyu skladu zlochinu Osnovni praciDavni pohovannya u Minusinskomu krayi Materiali z etnografiyi Popelici vip 2 Vidannya Derzhavnogo Rosijskogo muzeyu L 1927 Materiali z etnografiyi 1929 T 4 vip 2 S 41 62 Dosvid klasifikaciyi starodavnih metalevih kultur Minusinskogo krayu Antologiya radyanskoyi arheologiyi 1917 1933 M 1995 t 1 PosilannyaTeplouhov Sergij Oleksandrovich Formozov A A Arheologiya ta ideologiya 20 30 i roki Formozov A A Rosijski arheologi ta politichni represiyi 20 40 rr Istoricheskaya enciklopediya Sibiri pod red V A Lamin Novosibirsk 2009 ISBN 5 8402 0230 4 d Track Q4253570d Track Q883d Track Q113559915 Lyudi i sudby Biobibliograficheskij slovar vostokovedov zhertv politicheskogo terrora v sovetskij period 1917 1991 SPb Peterburgskoe Vostokovedenie 2013 496 s Socialnaya istoriya otechestvennoj nauki o Vostoke ISBN 978 5 85803 225 0 d Track Q17982241d Track Q17982434d Track Q17982386d Track Q656