Семюел Вілберфорс (7 вересня 1805, Клепгем, Лондон — 19 липня 1873) — британський релігійний діяч Церкви Англії, прелат, єпископ, духовний письменник. Як проповідник, за спогадами сучасників, вирізнявся красномовством та вживав (попри велику побожність) у своїх проповідях гумор.
Семюел Вілберфорс | |
---|---|
Релігія: | англіканство |
Дата народження: | 7 вересня 1805[1][2][…] |
Місце народження: | d[4][5] |
Дата смерті: | 19 липня 1873[1][2][…] (67 років) |
Місце смерті: | Доркінґ, Суррей, Англія, Сполучене Королівство |
Країна: | Сполучене Королівство |
Семюел Вілберфорс у Вікісховищі |
Життєпис
Був третім сином Вільяма Вілберфорса. 1823 року вступив до Оріель-коледжу (Оксфорд). В «Об'єднаному клубі дебатів», який згодом було перетворено на Союз, виявив себе активним прихильником лібералізму. Групу однодумців, з якими він познайомився переважно в Оксфорді, іноді, через строгу моральність, називали Бетільським союзом; разом з тим він не цурався розваг і активно займався бігом із перешкодами та полюванням. 1826 року закінчив Оксфорд, ставши на своєму курсі за успішністю першим з математики та другим з класичної філології.
Після одруження 11 червня 1828 року з Емілі Сарджент був у грудні висвячений і призначений куратом у Чекендоні біля [en]. 1830 року єпископ Вінчестера [en] висвятив його ректором [en] в [en] на острові Вайт. На цій порівняно легкій службі він невдовзі розпочав різноманітну діяльність, насамперед написання різних творів, оскільки для цього мав достатньо часу. 1831 року опублікував трактат про десятини, «щоб позбавити забобонів фермерів нижнього порядку», а наступного року — збірку гімнів для використання у своєму приході, яку випущено великим тиражем; невелику збірки оповідань, «Note Book of a Country Clergyman»; проповідь «The Apostolical Ministry». Наприкінці 1837 року опублікував «Letters and Journals of Henry Martyn» Генрі Мартіна, англіканського місіонера в Індії та Персії. Як член Високої церкви, тримався осторонь так званого Оксфордського руху, а 1838 року його розбіжність із трактаріанцями стала настільки серйозною, що Джон Генрі Ньюмен відмовився приймати від нього статті для видання «British Critic», вважаючи небажаним, щоб їхнє співробітництво було «надто близьким».
1838 року написав, спільно зі старшим братом Робертом, роботу про життя свого батька (Life of William Wilberforce), а через два роки опублікував його листування. 1839 року також опублікував «Eucharistca» (витяги зі старих англійських богословів), до якої написав передмову, «Agathos and other Sunday Stories» і збірку проповідей «University Sermons», а наступного року — «Rocky Island and other Parables». У листопаді 1839 зведений у сан архідиякона Суррея, у серпні 1840 став каноніком у Вінчестері, а в жовтні — ректором в Ельверстоку. 1841 року обраний Бамптонівським лектором, а незабаром після цього призначений капеланом принца Альберта, завдяки враженню, яке справив своїм виступом на антирабовласницькому заході за кілька місяців до цього.
У жовтні 1843 року був призначений архієпископом Йоркським, ставши заступником роздавача королівської милостині. В 1844 вийшла його робота «A History of the Protestant Episcopal Church in America». У березні наступного року став деканом Вестмінстера, а в жовтні — єпископом у Оксфорді. Того ж 1845 року заснував у Оксфорді разом із кількома істориками та антикваріями [en]», назване на честь відомого видавця та просвітителя XV століття Вільяма Кекстона, під егідою якого випущено чимало публікацій пам'яток середньовічної англійської літератури.
Брав участь у полеміці щодо поглядів англіканського богослова Хемпдена та підписав ремонстрацію тринадцяти єпископів до лорда Джона Рассела проти призначення Хемпдена єпископом Херефорда. Одночасно намагався отримати задовільні гарантії від Хемпдена щодо його діяльності, але навіть зазнавши невдачі в цьому, відмовився від позову проти нього. Публікація 1850 року папської булли, що встановлювала римську ієрархію в Англії, призвела до тимчасової значної популярності партії Високої церкви, в якій Вілберфорс був найпомітнішим членом. Перехід до католицизму його швагра, архідиякона (згодом кардинал) [ru], а потім його братів, а також його єдиної дочки і зятя, місіс і містера Пай, невдовзі призвели до підпадання його під підозру, і відновлення ним повноважень конвокації (англійського духовного парламенту) знизило його вплив при дворі; разом з тим його незмінна тактовність, активна діяльність у церковній організації, привабливість особистості та красномовство в житті та на кафедрі поступово принесли йому визнання як єпископа, який у своїй єпархії не має конкурентів. Його щоденник показує його побожною і благочестивою людиною в приватному житті, що не враховували ті, хто зважав лише на формальні якості, такі як порядність і переконливість, які дозволили йому зробити успішну кар'єру єпископа, і дали йому прізвисько Мильний Сем. У Палаті лордів брав активну участь у обговоренні соціальних та духовних питань. Мав репутацію народного єпископа, але справи народу займали лише частину його часу. Більшу частину своєї енергії спрямовував на покращення організації єпархії та зміцнення схем для посилення впливу та ефективності діяльності церкви. 1854 року відкрив богословський коледж у [en], який згодом став предметом деяких суперечок через його передбачувані католицькі тенденції. Його ставлення до роботи «Essays and Reviews» 1861 року, проти якої він написав статтю в «Quarterly», принесло йому вдячність з боку партії Низької церкви, а в наступні роки він мав повну довіру та повагу з боку всіх, крім крайніх членів обох сторін партії. Після публікації 1861 року «Commentary on the Romans» [en] намагався змусити автора прийти до нього на закриту бесіду, але після публікації тим перших двох частин «Pentateuch Critically Examined» направив послання на адресу єпископів, у якому закликав Коленсо піти з поста єпископа. 1867 року виступив зі звинуваченням першого звіту комісії з ритуалів «Report of the Ritualistic Commission», в якому був обурений використанням щодо примусових заходів проти обрядовості слова «стримувати» замість «скасувати» або «заборонити». Намагався також зменшити гостроту деяких постанов другої комісії з ритуалів 1868 року і був одним із чотирьох підписантів звіту. Хоча він рішуче виступав проти відділення ірландської церкви, але коли було прийнято відповідне рішення, висловився за те, щоб у Палаті лордів не було протидії цьому. Після двадцяти чотирьох років роботи в єпархії Оксфорда Вільям Гладстон перевів його до єпархії Вінчестера. Загинув від травм, отриманих внаслідок падіння з коня, біля Доркінга (графство Суррей).
Найвідоміші твори
- «Eucharistica» (1839)
- «Agathos» (1840)
- «Note book of a country clergyman» (1833)
- «Sermons on miscellaneous subjects» (1849)
- «Times of secession»
- «Times of revival» (1863)
- «Heroes of Hebrew History» (1870) та інші.
Був відомим критиком еволюційної теорії Чарлза Дарвіна.
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Lundy D. R. The Peerage
- http://www.oxforddnb.com/templates/article.jsp?articleid=29384&back=
- http://www.newworldencyclopedia.org/entry/Samuel_Wilberforce
Література
- Вильберфорс, Самуил // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
- Життєпис(англ.)
- Стаття в Nordisk Familjebok(швед.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Semyuel Vilberfors 7 veresnya 1805 Klepgem London 19 lipnya 1873 britanskij religijnij diyach Cerkvi Angliyi prelat yepiskop duhovnij pismennik Yak propovidnik za spogadami suchasnikiv viriznyavsya krasnomovstvom ta vzhivav popri veliku pobozhnist u svoyih propovidyah gumor Semyuel VilberforsReligiya anglikanstvoData narodzhennya 7 veresnya 1805 1805 09 07 1 2 Misce narodzhennya d 4 5 Data smerti 19 lipnya 1873 1873 07 19 1 2 67 rokiv Misce smerti Dorking Surrej Angliya Spoluchene KorolivstvoKrayina Spoluchene Korolivstvo Semyuel Vilberfors u VikishovishiZhittyepisBuv tretim sinom Vilyama Vilberforsa 1823 roku vstupiv do Oriel koledzhu Oksford V Ob yednanomu klubi debativ yakij zgodom bulo peretvoreno na Soyuz viyaviv sebe aktivnim prihilnikom liberalizmu Grupu odnodumciv z yakimi vin poznajomivsya perevazhno v Oksfordi inodi cherez strogu moralnist nazivali Betilskim soyuzom razom z tim vin ne curavsya rozvag i aktivno zajmavsya bigom iz pereshkodami ta polyuvannyam 1826 roku zakinchiv Oksford stavshi na svoyemu kursi za uspishnistyu pershim z matematiki ta drugim z klasichnoyi filologiyi Pislya odruzhennya 11 chervnya 1828 roku z Emili Sardzhent buv u grudni visvyachenij i priznachenij kuratom u Chekendoni bilya en 1830 roku yepiskop Vinchestera en visvyativ jogo rektorom en v en na ostrovi Vajt Na cij porivnyano legkij sluzhbi vin nevdovzi rozpochav riznomanitnu diyalnist nasampered napisannya riznih tvoriv oskilki dlya cogo mav dostatno chasu 1831 roku opublikuvav traktat pro desyatini shob pozbaviti zaboboniv fermeriv nizhnogo poryadku a nastupnogo roku zbirku gimniv dlya vikoristannya u svoyemu prihodi yaku vipusheno velikim tirazhem neveliku zbirki opovidan Note Book of a Country Clergyman propovid The Apostolical Ministry Naprikinci 1837 roku opublikuvav Letters and Journals of Henry Martyn Genri Martina anglikanskogo misionera v Indiyi ta Persiyi Yak chlen Visokoyi cerkvi trimavsya ostoron tak zvanogo Oksfordskogo ruhu a 1838 roku jogo rozbizhnist iz traktariancyami stala nastilki serjoznoyu sho Dzhon Genri Nyumen vidmovivsya prijmati vid nogo statti dlya vidannya British Critic vvazhayuchi nebazhanim shob yihnye spivrobitnictvo bulo nadto blizkim 1838 roku napisav spilno zi starshim bratom Robertom robotu pro zhittya svogo batka Life of William Wilberforce a cherez dva roki opublikuvav jogo listuvannya 1839 roku takozh opublikuvav Eucharistca vityagi zi starih anglijskih bogosloviv do yakoyi napisav peredmovu Agathos and other Sunday Stories i zbirku propovidej University Sermons a nastupnogo roku Rocky Island and other Parables U listopadi 1839 zvedenij u san arhidiyakona Surreya u serpni 1840 stav kanonikom u Vinchesteri a v zhovtni rektorom v Elverstoku 1841 roku obranij Bamptonivskim lektorom a nezabarom pislya cogo priznachenij kapelanom princa Alberta zavdyaki vrazhennyu yake spraviv svoyim vistupom na antirabovlasnickomu zahodi za kilka misyaciv do cogo U zhovtni 1843 roku buv priznachenij arhiyepiskopom Jorkskim stavshi zastupnikom rozdavacha korolivskoyi milostini V 1844 vijshla jogo robota A History of the Protestant Episcopal Church in America U berezni nastupnogo roku stav dekanom Vestminstera a v zhovtni yepiskopom u Oksfordi Togo zh 1845 roku zasnuvav u Oksfordi razom iz kilkoma istorikami ta antikvariyami en nazvane na chest vidomogo vidavcya ta prosvititelya XV stolittya Vilyama Kekstona pid egidoyu yakogo vipusheno chimalo publikacij pam yatok serednovichnoyi anglijskoyi literaturi Brav uchast u polemici shodo poglyadiv anglikanskogo bogoslova Hempdena ta pidpisav remonstraciyu trinadcyati yepiskopiv do lorda Dzhona Rassela proti priznachennya Hempdena yepiskopom Hereforda Odnochasno namagavsya otrimati zadovilni garantiyi vid Hempdena shodo jogo diyalnosti ale navit zaznavshi nevdachi v comu vidmovivsya vid pozovu proti nogo Publikaciya 1850 roku papskoyi bulli sho vstanovlyuvala rimsku iyerarhiyu v Angliyi prizvela do timchasovoyi znachnoyi populyarnosti partiyi Visokoyi cerkvi v yakij Vilberfors buv najpomitnishim chlenom Perehid do katolicizmu jogo shvagra arhidiyakona zgodom kardinal ru a potim jogo brativ a takozh jogo yedinoyi dochki i zyatya misis i mistera Paj nevdovzi prizveli do pidpadannya jogo pid pidozru i vidnovlennya nim povnovazhen konvokaciyi anglijskogo duhovnogo parlamentu znizilo jogo vpliv pri dvori razom z tim jogo nezminna taktovnist aktivna diyalnist u cerkovnij organizaciyi privablivist osobistosti ta krasnomovstvo v zhitti ta na kafedri postupovo prinesli jomu viznannya yak yepiskopa yakij u svoyij yeparhiyi ne maye konkurentiv Jogo shodennik pokazuye jogo pobozhnoyu i blagochestivoyu lyudinoyu v privatnomu zhitti sho ne vrahovuvali ti hto zvazhav lishe na formalni yakosti taki yak poryadnist i perekonlivist yaki dozvolili jomu zrobiti uspishnu kar yeru yepiskopa i dali jomu prizvisko Milnij Sem U Palati lordiv brav aktivnu uchast u obgovorenni socialnih ta duhovnih pitan Mav reputaciyu narodnogo yepiskopa ale spravi narodu zajmali lishe chastinu jogo chasu Bilshu chastinu svoyeyi energiyi spryamovuvav na pokrashennya organizaciyi yeparhiyi ta zmicnennya shem dlya posilennya vplivu ta efektivnosti diyalnosti cerkvi 1854 roku vidkriv bogoslovskij koledzh u en yakij zgodom stav predmetom deyakih superechok cherez jogo peredbachuvani katolicki tendenciyi Jogo stavlennya do roboti Essays and Reviews 1861 roku proti yakoyi vin napisav stattyu v Quarterly prineslo jomu vdyachnist z boku partiyi Nizkoyi cerkvi a v nastupni roki vin mav povnu doviru ta povagu z boku vsih krim krajnih chleniv oboh storin partiyi Pislya publikaciyi 1861 roku Commentary on the Romans en namagavsya zmusiti avtora prijti do nogo na zakritu besidu ale pislya publikaciyi tim pershih dvoh chastin Pentateuch Critically Examined napraviv poslannya na adresu yepiskopiv u yakomu zaklikav Kolenso piti z posta yepiskopa 1867 roku vistupiv zi zvinuvachennyam pershogo zvitu komisiyi z ritualiv Report of the Ritualistic Commission v yakomu buv oburenij vikoristannyam shodo primusovih zahodiv proti obryadovosti slova strimuvati zamist skasuvati abo zaboroniti Namagavsya takozh zmenshiti gostrotu deyakih postanov drugoyi komisiyi z ritualiv 1868 roku i buv odnim iz chotiroh pidpisantiv zvitu Hocha vin rishuche vistupav proti viddilennya irlandskoyi cerkvi ale koli bulo prijnyato vidpovidne rishennya vislovivsya za te shob u Palati lordiv ne bulo protidiyi comu Pislya dvadcyati chotiroh rokiv roboti v yeparhiyi Oksforda Vilyam Gladston pereviv jogo do yeparhiyi Vinchestera Zaginuv vid travm otrimanih vnaslidok padinnya z konya bilya Dorkinga grafstvo Surrej Najvidomishi tvori Eucharistica 1839 Agathos 1840 Note book of a country clergyman 1833 Sermons on miscellaneous subjects 1849 Times of secession Times of revival 1863 Heroes of Hebrew History 1870 ta inshi Buv vidomim kritikom evolyucijnoyi teoriyi Charlza Darvina PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 http www oxforddnb com templates article jsp articleid 29384 amp back http www newworldencyclopedia org entry Samuel WilberforceLiteraturaVilberfors Samuil Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref PosilannyaZhittyepis angl Stattya v Nordisk Familjebok shved