У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупник Семе н Самі йлович Кру пник 5 квітня 1928 Вінниця УРСР СРСР 2

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупник.

Семе́н Самі́йлович Кру́пник (5 квітня 1928, Вінниця, УРСР, СРСР — 2 грудня 2008, Одеса, Україна) — радянський і український актор театру і кіно. Народний артист України (1993). Присвятив життя театру Одеси в 1960-1990-х роках.

Крупник Семен Самійлович

Народився	5 квітня 1928(1928-04-05) Вінниця, Українська СРР, СРСР
Помер	2 грудня 2008(2008-12-02) (80 років) Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	актор театру та кіно
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	1955—2008
IMDb	nm0472771

Нагороди та премії

Біографія

Закінчив авіаційний технікум, поступив на вечірнє віддлення , не закінчивши, переходить в театральне училище ім. Щукіна, працював на вертольотному заводі.

Акторську роботу розпочав у (1955—1960).

1960 року почав працю актором Одеського театру музичної комедії, 1990 — як актор Одеського російського драматичного театру ім. Іванова.

Товаришував з одеським актором Михайлом Водяним, ім'я котрого носить Одеський театр музичної комедії, кілька років працював у музичному театрі «Рішельє».

У кіно почав зніматися 1963 року, знявся у 31 кінострічці. Відомість як кіноактору приніс фільм 1965 року «Ескадра повертає на захід» — зіграв роль матроса Фукса.

Брав участь у багатьох програмах та документальних стрічках, присвячених Одесі, виступав на Гуморині.

Разом з дружиною Оленою Василівною виховали двох синів.

Фільмографія

Знімався у фільмах:

«Мрії назустріч» (1963, журналіст Сантос Рем)
«Тиха Одеса» (1967, Фалін)
«Якщо є вітрила» (1969, Ілля Семенович, керівник постачання)
«Небезпечні гастролі» (1969, «Алі-Баба аравійський, маг та чарівник індійський» — разом з Володимиром Висоцьким і Бориславом Брондуковим, зіграв роль Алі-Баби)
«Море нашої надії» (1971, працівник пароплавства)
«Здрастуйте, лікарю!» (1971 — товариш Олександра, серед акторів — Микола Волков-ст.)
«Факір на годину» (1972, Кулик-Куликовський, конферансьє, реж. )
«Прощавайте, фараони!» (1974, продавець, режисери , Давид Черкаський)
«Місто з ранку до опівночі» (1976, батько біля пологового будинку)
«Чарівний голос Джельсоміно» (1977, продавець)
(«Де ти був, Одіссею?») (1978, комісар французької поліції безпеки)
«В одне прекрасне дитинство» (1979, фотограф)
«Вторгнення» (1980, фотограф)
«Депутатська година» (1980, будівельник)
«Про тебе» (1981)
«Бережіть жінок» (1981, Микола Миколайович — батько Люби)
«Довгий шлях в лабіринті» (дід з онуком у поїзді, 1981)
«Весільний подарунок» (1982)
«Трест, що луснув» (1982, серія «Поросяча етика» — негр Мера)
«Зелений фургон» (1983)
«Серед тисячі доріг» (1983, актор театру музкомедії)
«Спокуса Дон-Жуана» (1985 — Соломон)
(«А чи був Каротин?»), 1989)
«Дежа вю» (1989, професор психіатрії)
«Обережно: відьми!» (1990 — лікар-психіатр, режисер )
«Блукаючі зірки» (1991, глядач)
«Повернення „Броненосця“» (Білорусь — Росія, 1996)
«Кредитка» (2004, реж. Л. Павловський)
«Мелодія для катеринки» (2009, режисер Кіра Муратова) та ін.

Джерела

Газета по-українськи [ 1 червня 2013 у Wayback Machine.]
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/sov/2259/bio/ [ 31 серпня 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

Крупник Семен Самійлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 622.