Селіфо нов Іва н Іва нович 23 грудня 1922 7 березня 2019 радянський льотчик винищувач учасник Другої світової війни гене

Селіфо́нов Іва́н Іва́нович (23 грудня 1922 — 7 березня 2019) — радянський льотчик-винищувач, учасник Другої світової війни, генерал-майор авіації, Герой Радянського Союзу (1945).

Іван Іванович Селіфонов

рос. Иван Иванович Селифонов

Народження

23 грудня 1922
с. Березовка

Смерть

7 березня 2019 (96 років)
Київ

Поховання

Берковецьке кладовище

Країна

СРСР→

Приналежність

Освіта

Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків

Роки служби

1941–1974

Партія

КПРС

Звання

Полковник авіації

Генерал-майор

Формування

Війни / битви

Німецько-радянська війна
• Курська битва

Нагороди

		Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників»	Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом»	Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині»


			Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
	Медаль «За визволення Праги»	Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»	Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)	Медаль Жукова		Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис

Народився 23 грудня 1922 року в селі Березовка (тепер Жиздринський район Калузької області) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б)/КПРС з 1945 по 1991 роки, згодом — член КПУ.

Закінчив 10 класів Коренівської середньої школи та аероклуб в місті Бєжиця Брянської області.

До РСЧА призваний у 1941 році. У 1942 році закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів і направлений до запасного авіаційного полку.

З грудня 1942 року — льотчик 814-го винищувального авіаційного полку 3-го змішаного авіаційного корпусу 17-ї повітряної армії Південно-Західного фронту. Також воював на 3-у та 1-у Українських фронтах. Перший бойовий виліт здійснив 25 грудня 1942 року.

У січні-лютому 1943 року брав участь у Ворошиловградській наступальній операції. 12 лютого в повітряному бою в районі міста Слов'янськ Донецької області збив перший літак супротивника, за що нагороджений орденом Червоної Зірки.

В подальшому брав участь в Курській битві, визволенні України, в тому числі міст Луганськ, Лисичанськ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Миколаїв, Одеса, Львів.

У липні 1943 року, за відзнаку в боях, полк було перетворено в 106-й гвардійський винищувальний авіаційний полк, а дивізія стала .

З липня 1944 року — командир авіаційної ланки. В складі розвідувальної ескадрильї брав участь в боях по розширенню Сандомирського плацдарму, в Нижньо-Сілезькій, Берлінській і Празькій операціях.

Всього за роки війни здійснив 300 бойових вильотів, з них: 110 — на розвідку військ і аеродромів ворога, 97 — на прикриття наземних військ і комунікацій, 86 — на супроводження штурмовиків і бомбардувальників, 7 — на штурмовку військ ворога.

Провів 32 повітряних бої, в яких збив особисто 6 та в складі групи 3 літаки супротивника.

Учасник Параду Перемоги на Красній площі в Москві 24 червня 1945 року в складі зведеного полку 1-го Українського фронту.

Після війни продовжив військову службу у ВПС СРСР. У 1955 році закінчив Військово-повітряну академію. Займав посаду заступника командира 486-го винищувального авіаційного полку в Прикарпатському ВО.

З 1958 року — старший інспектор відділу бойової підготовки .

Закінчив військову службу в 1974 році на посаді начальника штабу 11-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії Південної групи військ.

Після звільнення в запас працював в НДІ Міністерства комунального господарства Української РСР. Мешкав у Києві. Похований в колумбарії на Берковецькому цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року командир авіаційної ланки 106-го гвардійського винищувального авіаційного полку гвардії старший лейтенант Селіфонов Іван Іванович за 300 бойових вильотів, 6 особисто й 2 в групі збитих літаків ворога, удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7899).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, двома орденами Червоної Зірки, українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня й медалями.

Бібліографія

І. І. Селіфонов є автором книги спогадів «Винищувачі йдуть у бій».

Посилання

Селіфонов Іван Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Современный подвиг советского летчика — коммуниста Ивана Селифонова (рос.)