Сан Ка рлос де Баріло че ісп San Carlos de Bariloche або просто Барілоче аргентинське місто у провінції Ріо Негро центр

Сан-Ка́рлос-де-Баріло́че (ісп. San Carlos de Bariloche), або просто Барілоче — аргентинське місто у провінції Ріо-Негро, центр департаменту .

Сан-Карлос-де-Барілоче
San Carlos de Bariloche

Вид на озеро Науель-Уапі і місто Барілоче

Розташування у Ріо-Негро

Основні дані

41°08′00″ пд. ш. 71°18′37″ зх. д. / 41.13333° пд. ш. 71.31028° зх. д.Координати: 41°08′00″ пд. ш. 71°18′37″ зх. д. / 41.13333° пд. ш. 71.31028° зх. д.

Країна

Аргентина

Регіон

Ріо-Негро

Столиця для

Барілоче^[d] (департамент Аргентини)

Засновано

3 травня 1902

Площа

220,27 км²

Населення

113 299 осіб (перепис 2010 р.)

Висота НРМ

893 м

Міста-побратими

Санкт-Моріц, Аспен, Ла-Массана, Пуерто-Варас, Сестрієре, Осорно, Пуерто-Монтт, Куінстаун, Л'Аквіла

(+54) 2944

UTC-3

7647007

↑153547 ·R (Ріо-Неґро)

Поштові індекси

8400

Міська влада

Мер міста

Густаво Хенрусо

Вебсайт

www.bariloche.gov.ar

Мапа

Сан-Карлос-де-Барілоче

Сан-Карлос-де-Барілоче (Аргентина)

Сан-Карлос-де-Барілоче у Вікісховищі

Барілоче — важливий туристичний центр Аргентини та найбільше за населенням місто Патагонських Анд і провінції Ріо-Негро. Місто розташоване на березі озера Науель-Уапі на південному заході провінції Ріо-Негро, біля підніжжя Анд, за 832 км від столиці провінції міста В'єдма.

Природні умови міста, до яких можна віднести навколишні озера, ліси та гори, його архітектурний стиль та лижні курорти є найголовнішими туристичними принадами Барілоче.

У місті також є промислові підприємства та наукові центри, зокрема інститут ядерних досліджень.

Походження назви

Назва Барілоче походить від слова мови мапудунґун «vuriloche», яке означає «люди з іншого боку гори». Це ім'я чилійські індіанці мапуче дали корінним жителям цих місць.

Перша частина назви («Сан-Карлос») завдячує своєю появою імені Карлоса Відергольда — одного з перших його поселенців.

Історія

Прибуття першого потяга до Барілоче 1934 року

Ще до прибуття європейців існували поселення індіанців на берегах озера Науель-Уапі. З 1670-х років у регіоні навколо озера проповідували єзуїтські місіонери. Першою білою людиною, яка прибула у ці місця 22 січня 1876, був доктор Франсіско Паскасіо Морено, який встановив тут аргентинський прапор.

Наприкінці XIX ст. Карлос Відергольд заснував на місці, де зараз розташоване Барілоче, склад і розвинув торгівлю з Чилі.

Місто було офіційно засноване актом Конгресу Аргентини від 3 травня 1902 року. 1909 року Барілоче мав населення 1 250 жителів, телеграф, пошту та дорогу до Неукена, але до проведення сюди залізниці у 1934 місто сильно залежало від торгівлі з Чилі.

Між 1901 і 1905 роком у місті жили відомі американські злодії Буч Кессіді та Санденс Кід.

1913 року була збудована перший автомобільний шлях, який поєднав Сан-Карлос-де-Барілоче з Буенос-Айресом. Невдовзі після цього місто відвідав президент США Теодор Рузвельт, що спричинило початок туристичного розвитку регіону.

Наприкінці 1930-х в Аргентині набули популярності зимові види спорту, завдяки чому гори навколо Барілоче стали використовувати для катання на лижах тощо.

1947 року у місті було збудовано першу церкву — Кафедральний Собор Науель-Уапі, присвячений Діві де лас Ньєвес.

З 1948 у Барілоче проводив свої дослідження ядерного синтезу австрійський фізик Рональд Ріхтер. 1955 року в місті було створено Фізичний інститут Барілоче (ісп. Instituto de Física de Bariloche). Також було створено Атомний центр Барілоче (ісп. Centro Atómico Bariloche).

22 травня 1960 року Барілоче постраждав від землетрусу магнітудою 9,5 балів у епіцентрі. Місто зазнало руйнувань як від сейсмічної активності, так і від хвилі, яку землетрус підняв з озера Науель-Уапі. Загинули 2 особи.

З початку 1970-х місто почало швидко розвиватися в першу чергу через спорудження якісної асфальтованої дороги, яка поєднала Барілоче з Буенос-Айресом.

Вранці 27 лютого 2010 року Барілоче постраждав від землетрусу у чилійському регіоні Біобіо силою 8.8 балів за шкалою Ріхтера. У Сан-Карлос-де-Барілоче були зареєстровані сейсмічні коливання силою 5 балів за шкалою Ріхтера. Ніхто з мешканців міста не постраждав.

Клімат

Клімат Барілоче помірний високогірний, значною мірою залежить від західних вітрів, які дмуть з Тихого океану. У листопаді пориви вітру досягають 100 км/год. Температура влітку сягає 30 °C, а взимку −20 °C. Найбільша кількість опадів припадає на снігопади у травні та червні, коли щомісяця випадає 130 мм опадів. Абсолютний максимум температур за період спостережень з 1961 по 1990 роки 31.5 °C, абсолютний мінімум −21.1 °C.

Клімат Барілоче (1901—1950)
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	35,3	35,5	30,0	24,7	22,7	19,0	18,0	19,1	22,5	27,2	32,0	33,5	35,5
Середній максимум, °C	20,8	20,6	17,8	13,9	9,9	6,9	6,5	7,8	10,3	13,8	15,4	18,1	13,5
Середня температура, °C	14,4	14,2	11,8	8,7	5,7	3,7	3,0	3,6	5,4	8,2	10,2	12,2	8,4
Середній мінімум, °C	8,2	8,1	6,3	4,0	2,1	0,5	−0,3	0,0	1,1	3,0	4,8	6,6	3,7
Абсолютний мінімум, °C	−0,1	−0,7	−4	−7,8	−7,8	−18	−11,8	−10,9	−7,8	−5,6	−4,7	−0,6	−18
Норма опадів, мм	31.2	29.3	61.7	82.2	173.4	200.8	167.8	129.0	83.1	43.0	51.9	43.1	1096.5
Вологість повітря, %	62	64	67	73	80	82	81	78	72	68	67	65	72
Джерело: ,, Secretaria de Mineria (extremes and humidity 1901–1950)

Клімат Барілоче (1951—1990)
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	34,4	35,0	34,4	26,3	22,6	19,4	16,7	19,6	22,5	29,1	31,5	33,9	35,0
Середній максимум, °C	21,4	21,7	19,0	14,8	10,2	6,8	6,4	7,8	10,6	13,9	17,3	19,7	14,1
Середня температура, °C	14,4	14,0	11,5	7,7	5,2	2,7	2,2	2,9	4,7	7,6	10,7	13,1	8,1
Середній мінімум, °C	6,5	5,9	4,3	1,8	0,7	−0,9	−1,3	−1	0,3	1,3	3,7	5,9	2,3
Абсолютний мінімум, °C	−5,7	−6,9	−10	−11,1	−11,4	−21,1	−15	−16,7	−17,3	−10,7	−7	−8,5	−21,1
Годин сонячного сяйва	347,2	277,2	251,1	186,0	136,4	111,0	117,8	155,0	192,0	251,1	309,0	334,8	2668,6
Норма опадів, мм	24.3	19.7	28.6	52.8	130.5	126.9	140.2	115.3	56.1	34.7	23.1	30.4	782.6
Днів з дощем	5,0	4,3	5,9	7,9	14,5	13,9	14,8	13,4	10,0	6,9	5,4	5,0	107,0
Днів зі снігом	0,0	0,1	0,0	0,5	1,3	5,1	5,9	4,4	2,0	1,6	0,3	0,1	21,3
Вологість повітря, %	60	62	67	74	81	84	84	81	75	68	63	61	72
Джерело: (normals and extremes 1951–1990), NOAA (sun and relative humidity 1961–1990), Oficina de Riesgo Agropecuario (extremes 1991–present)

Транспорт

Сан-Карлос-де-Барілоче має такі шляхи сполучення:

міжнародний аеропорт
автомобільні шляхи: національні траси № 237, 23, 3, 258, 40
до 1990-х років з В'єдми до Барілоче ходив потяг, наразі залізниця не працює

Громадський транспорт представлений 2 лініями автобусів.

Туризм

Туризм є найголовнішим джерелом доходу міста. Завдяки природним умовам Барілоче у місті присутні туристичні принади, цікаві як взимку, так і влітку.

Місто розташоване поряд з національними парками Науель-Уапі (однойменне озеро) і (арраяновий ліс), які щороку приваблюють місцевих та іноземних туристів. Барілоче також є найбільшим гірськолижним курортом Аргентини. Найпопулярніші лижні спуски Барілоче розташовані на схилах гір , і Тронадор. Поблизу міста розташовані букові ліси, великий льодовик , а також озера , , , , , Фонк, Есс, Фрей, Мартін, Рока, Стеффен, Тодос-лос-Сантос і гірські річки, які приваблюють любителів вітрильного спорту, веслування на каное і рафтінгу.

Взимку в Барілоче проводиться два фестивалі: Національний фестиваль снігу (ісп. Fiesta Nacional de la Nieve) і Фестиваль общин (ісп. Fiesta de las Colectividades).

Відстані до великих міст

Фотогалерея

Міста-побратими

США, Аспен, з 2000 року
Чилі, Пуерто-Варас, з 1992 року
Італія, Сестрієре, з 2002 року

Примітки

. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 30 листопада 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 8 лютого 2009. Процитовано 30 листопада 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=30&provincia=Rio%20Negro&ciudad=Bariloche
Bustos, José; Rocchi, Victor. (PDF) (Spanish) . Instituto Nacional de Tecnología Agropecuaria. с. 5—7. Архів оригіналу (PDF) за 27 квітня 2015. Процитовано 26 червня 2014.
(Spanish) . Secretaria de Mineria de la Nacion (Argentina). Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 7 квітня 2013.
Bariloche Aero Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 26 червня 2014.
. Estadísticas meteorológicas decadiales (Spanish) . Oficina de Riesgo Agropecuario. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 20 червня 2015.
. Архів оригіналу за 24 вересня 2010. Процитовано 13 грудня 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
http://www.cancilleria.gov.ar/portal/seree/dirfe/hermanamientos2.html

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сан-Карлос-де-Барілоче

Муніципалітет(ісп.)(англ.)
Інформація про місто(ісп.)

[1] . Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 30 листопада 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] . Архів оригіналу за 8 лютого 2009. Процитовано 30 листопада 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] ttp://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=30&provincia=Rio%20Negro&ciudad=Bariloche

[INTA-4] Bustos, José; Rocchi, Victor. (PDF) (Spanish) . Instituto Nacional de Tecnología Agropecuaria. с. 5—7. Архів оригіналу (PDF) за 27 квітня 2015. Процитовано 26 червня 2014.

[IRN-5] (Spanish) . Secretaria de Mineria de la Nacion (Argentina). Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 7 квітня 2013.

[NOAA-6] Bariloche Aero Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 26 червня 2014.

[ORA-7] . Estadísticas meteorológicas decadiales (Spanish) . Oficina de Riesgo Agropecuario. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 20 червня 2015.

[8] . Архів оригіналу за 24 вересня 2010. Процитовано 13 грудня 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[:0-9] ttp://www.cancilleria.gov.ar/portal/seree/dirfe/hermanamientos2.html