Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Роман про троянду», «Роман троянди» або «Роман про Розу» (фр. Roman de la Rose) — середньовічна французька алегорична поема XIII століття. Твір складається з двох нерівних частин: перша з 4000 віршів, друга — з 13000. Перша любовного змісту і нагадує Овідієве «Мистецтво кохання». Автором її став Ґійом де Лорріс, що помер у середині XIII століття. За винятком деяких дотепних нападів проти ченців, жодного опозиційного духу в першій частині немає, але в продовженні цього роману, що було написане Жаном де Меном, тематика радикально змінюється, з'являється нищівна критика середньовічного ладу життя. Зміна тематики, насамперед, зумовлена тим, що між працями обох авторів минуло 50 років, за які негативне ставлення до середньовічного ладу значно зросло.
 | |
| Автор | Гільом де Лоріс і d |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | фр. Roman de la Rose |
| Мова | Давньофранцузька мова |
| Жанр | алегорія |
| |
Христина Пізанська, заперечуючи проти творів, що містять неприязнь до жінок і цинічні уривки, таких як друга частина «Роману про троянуду» (глава Старенька) або «Стогін Матеола» (Lamentationes Matheoli) Матьє з Булоні (Matthaeus Bononiensis), перекладені французькою Жаном ле Февром, написала у 1405 культову для фемінізму Книгу про Град Жіночий.
Авторство
«Роман про троянду» був написаний двома авторами у два етапи. На першому етапі композиції, приблизно в 1230 році, Ґійом де Лорріс написав 4058 віршів, що описують спроби придворного свататися до коханої жінки. Перша частина поеми розгортається в обнесеному стіною саду, прикладі locus amoenus, традиційного літературного топосу в епічній поезії та лицарському романі. Через сорок п'ять років, приблизно в 1275 році, на другому етапі композиції Жан де Мен або Жеан Клопінель написали 17 724 додаткові рядки, в яких він розширив ролі алегоричних персонажів свого попередника, таких як Розум і Друг, і додав нові, такі як Природа і Геній. Вони в енциклопедичній широті обговорюють філософію кохання. Вони в енциклопедичній широті обговорюють філософію кохання.
Сюжет
Частина I
Роман про троянду починається, як звичайно в середньовічних поемах зі сну, у якому перебував автор за наказом Бога кохання. Авторові приснилось, що весною, коли все цвіте, зеленіє та прагне кохання, насолоди, він був перенесений до брами чарівного саду. Це був сад кохання і насолоди. Він огороджений високим муром, на якому золотом та блакиттю зображені Фігури негарних пристрастей, заздрості: ненависті, лицемірства, скупості, крім того зображено пригоди, що пригнічують людяність, старість, бідність тощо. Повний жадоби кохання та насолоди поет стукає до брами, йому відчиняє вродлива дівчина при брамі — Розпуста (Dame Oiseuse). Він входить у садок і захоплюється чудовими деревами та квітками, яких раніше не бачив. Розпуста передає його іншій дамі, що зветься Bel Accucil (Щире Вітання). В супроводі цієї алегоричної особи автор гуляє по саду. У центрі саду стоїть прозорий палац, що виблискує всіма барвами веселки. Тут перебував господар саду, вродливий лицар Гаразд (Deduit). Легкі, прозорі істоти літають по саду в веселому таночку. Між ними Кохання, в блискучому супроводі якого знаходяться Молодість, Врода, Багатство тощо. Походжаючи по чудовому саду, поет посеред безлічі квіток помічає розкішну троянду, що звертає на себе його особливу увагу. Як тільки Кохання помітило, що він задивився на троянду, воно відразу ж влучає в нього з свого сагайдака п'ятьма стрілами, що впиваються глибоко в його серце. Бачачи, що кров тече з рани, Кохання домагається, щоб поет визнав себе його васалом і віддав йому своє палаюче серце. Поет виконує це бажання, а Кохання дає йому поради в любовних справах і наказує деяким вродливим дамам зі свого супроводу потоваришувати з поетом. Осклянілий від кохання поет виконує жваві рухи і хоче зірвати Троянду, але в цей момент приставлені дами покидають його, а замість них навколо поета з'являються Небезпека, Пересуд, Сором тощо, і спільними силами проганяють його. Але тут на допомогу йому приходить Венера; дякуючи її проханню Троянда погоджується, щоб поет поцілував її. Та ледве він це зробив, як Пересуд, Сором, Небезпека знову накинулись на нього, зовсім проганяють його геть із саду і замикають за ним браму. Вигнаний за браму юнак скаржиться на свою долю. Так і закінчується перша частина поеми, що належить Ґільому де Льорісу.
На думку видавця «Роману про Троянду» Полена Парі, цей твір насамперед є фізіологією пристрасні кохання. Троянда, це коханка, а алегоричні Фігури — все те, що допомагає і стає на перешкоді коханню. Такий сюжет звичайно не давав місця для сатири; захопленому поетові, натхненому мріями не спадало на думку бути суворим критиком хиб свого часу; окрім незначних, та химерних нападів проти ченців жодного опозиційного духу в ній не помічається.
Частина II
Зовсім іншого характеру набуває сюжет у Жана де Мена, автора другої частини «Роману про Троянду». З історії відомо, що на наприкінці XIII ст. під час правління Пилипа IV Вродливого почалась рішуча боротьба між церквою і світською владою, водночас суспільство стояло на боці світської влади. У XIV ст. непопулярність попівства, що багатіло при загальній бідності, зростає. На папському престолі по черзі з'являється люди, здатні тільки шкодити в очах суспільства авторитетові папської влади; такий, наприклад, був Климент V, що явно продавав попівські посади, Бенедикт XII, гіркий п'яниця та ін. У боротьбі Пилипа Вродливого з церквою, література, що відбивала в собі напрямок суспільної думки, рішуче стає на бік короля. В ці часи з'являється алегоричний роман «Le Faurel», гостра сатира на папство та орден Тамплієрів.
На цьому ґрунті загального незадоволення зросла й друга частина Роману про Троянду, що належить перу Жана де Мена. Вона починається з того моменту, на якому зупинилася перша частина. До вигнаного із саду насолоди юнака приходить Дама Розуму (Dama Raison). Окрім того автор виводить дві нові дійові особи Природу (La Nature) і Лицемірство (Faux Semblant), устами яких він виголошує свої найтаємничіші переконання. Тут фабула кохання залишається в минулому; цікавість кохання заступають інші, більш серйозні інтереси. Автор виступає як запеклий ворог не лише попівства, але й феодального устрою. Разом із буржуазією він у боротьбі Пилипа з папством та чернецькими орденами рішучо стає на бік короля і навіть іде далі. Він робить гострі напади не лише на відносини суспільних класів середніх віків, але й на саму королівську владу. На ченців він нападав, виводячи тип лицеміра (Faux Semblant), чоловіка, який здається не тим, ким він є. Він одягає на себе різне вбрання, являється то лицарем, то клерком, то ченцем, і кожен раз він не те, чим здається. Він багатий, хоч має вигляд жебрака, гульвіса і п'яниця, хоч має вигляд чоловіка тихого та тверезого. Він дає юнакові свої поради. Спочатку юнак відвертається від нього, але згодом дає себе переконати. Взагалі цей тип лицеміра ледве чи не найкращий у поемі, і критика не безпідставно вбачає в ньому прообраз Мольєрового Тартюфа. Напади Жана де Мена на ченців не обмежуються докорами за їх розпусне життя; він насміхається над ними за те, що вони роблять із папи якогось то віце-Бога (Vice Dieu). Нападаючи на таких дужих ворогів, автор зазначає, що він і не гадає нападати на саму релігію, а нападає лише на її лицемірних слуг і обстоює самостійність французької церкви. Нарешті він заявляє, що віддає себе під охорону нової моральної сили — науки і прохав, аби його злочин судив паризький університет. Зруйнувавши одного середньовічного кумира, автор переходить до другого і дотепно бере на глум слугування жінкам, що мало місце в середні віки. Кохання він визнає хворобою думки (Maladie de pensec). Бажаючи вилікувати закоханого від цієї хвороби Dame Raison розповідає йому багацько пригод про кохання з класичної старовини і намагається переконати його, що кохання нікого не доводить до добра. Після Dame Raison з'являється Природа, яка ще більше нападає на жінок. Перед читачем проходить ряд знаменитих жінок стародавніх часів і всі вони, як бив один голос, кажуть: «Вірте нам! Ми не те, чим здаємось». Далі автор нападає на третю особливість середньовічного світогляду, на середньовічний культ королівської влади. Він сміється над тими, які покликаючись на святе письмо надають королівській владі вище походження і тут же подає відомості про справжнє джерело цієї інституції, про те, як люди ворогуючи один із одним по неволі повинні були підлягти найсильнішому, який з початку захистив їх від ворогів, а потім покорив собі. Він докладно доказує, що король не тільки не має жодних прав над своїми підданими, але й сам без них нічого не значить. Королівська влада, десятина на церкву, податки державні, все те підпадає дотепній критиці середньовічного Мефістофеля, якого Жан де Мен назвав Природою. Саме Природі й її товаришу Генієві, автор надав свої позитивні погляди на головні питання людського життя. Так про релігію Геній каже, що сутність її в чесному трудовому житті. В протилежність лицарському поглядові на жінку Геній викладає свою теорію кохання, в якому він бачить один фізіологічний процес, необхідний для підтримання людського роду. Він доходить у своєму радикалізмі до того, що запевняє, що єдиний спосіб, аби вийти з того кепського стану, в якому опинилося сучасне його суспільство, то рівний поділ багатств між людьми, тобто пропагує в XIV ст. щось подібне до комунізму. Таким чином, опираючись на так зване натуральне право людської природи, автор наприкінці XIV ст. робить такі самі висновки, які зробив у XVIII ст. Руссо. Обидва вони виходять у своїх абстрактних будівлях від Loi de la Nature і гадають, що на цій підвалині й можна збудувати нову суспільну будівлю, в якій людство досягне можливого на землі щастя.
Переклади українською
- Із «Роману про Троянду» // Сузір'я французької поезії / пер. і переспів М.Терещенка. — К.: Дніпро, 1971.
- Крім того, частину «Роману про троянду» переклав Віктор Коптілов.
Джерела
- Микола Стороженко. Нарис історії Західно-Европейської лїтератури до кінця XVIII віку. — Л. : Українсько-руська видавнича спілка, 1905. — 381 с.
Примітки
- Качуровський, І. Ґенерика і архітектоніка., 2005. ст.329
- Микола Стороженко, 1905, с. 97.
- Betsy McCormick. Building the Ideal City: Female Memorial Praxis in Christine de Pizan's "Cité des Dames." // Studies in the Literary Imagination, © Georgia State University. — . — Vol. 36, no. 1. — P. 149—171.
- Микола Стороженко, 1905, с. 97-101.
- Качуровський, І. Ґенерика і архітектоніка., 2005. ст.330
Посилання
- «Роман про Троянду» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 347.
- Le Roman de la Rose de G. de Lorris et J. de Meung (PDF). проект Gutemberg.. Видання 1878 року
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Roman pro troyandu Roman troyandi abo Roman pro Rozu fr Roman de la Rose serednovichna francuzka alegorichna poema XIII stolittya Tvir skladayetsya z dvoh nerivnih chastin persha z 4000 virshiv druga z 13000 Persha lyubovnogo zmistu i nagaduye Ovidiyeve Mistectvo kohannya Avtorom yiyi stav Gijom de Lorris sho pomer u seredini XIII stolittya Za vinyatkom deyakih dotepnih napadiv proti chenciv zhodnogo opozicijnogo duhu v pershij chastini nemaye ale v prodovzhenni cogo romanu sho bulo napisane Zhanom de Menom tematika radikalno zminyuyetsya z yavlyayetsya nishivna kritika serednovichnogo ladu zhittya Zmina tematiki nasampered zumovlena tim sho mizh pracyami oboh avtoriv minulo 50 rokiv za yaki negativne stavlennya do serednovichnogo ladu znachno zroslo Roman pro troyandu Avtor Gilom de Loris i dNazva movoyu originalu fr Roman de la RoseMova Davnofrancuzka movaZhanr alegoriya Roman pro troyandu u Vikishovishi Hristina Pizanska zaperechuyuchi proti tvoriv sho mistyat nepriyazn do zhinok i cinichni urivki takih yak druga chastina Romanu pro troyanudu glava Starenka abo Stogin Mateola Lamentationes Matheoli Matye z Buloni Matthaeus Bononiensis perekladeni francuzkoyu Zhanom le Fevrom napisala u 1405 kultovu dlya feminizmu Knigu pro Grad Zhinochij Avtorstvo Roman pro troyandu buv napisanij dvoma avtorami u dva etapi Na pershomu etapi kompoziciyi priblizno v 1230 roci Gijom de Lorris napisav 4058 virshiv sho opisuyut sprobi pridvornogo svatatisya do kohanoyi zhinki Persha chastina poemi rozgortayetsya v obnesenomu stinoyu sadu prikladi locus amoenus tradicijnogo literaturnogo toposu v epichnij poeziyi ta licarskomu romani Cherez sorok p yat rokiv priblizno v 1275 roci na drugomu etapi kompoziciyi Zhan de Men abo Zhean Klopinel napisali 17 724 dodatkovi ryadki v yakih vin rozshiriv roli alegorichnih personazhiv svogo poperednika takih yak Rozum i Drug i dodav novi taki yak Priroda i Genij Voni v enciklopedichnij shiroti obgovoryuyut filosofiyu kohannya Voni v enciklopedichnij shiroti obgovoryuyut filosofiyu kohannya SyuzhetChastina I Roman pro troyandu pochinayetsya yak zvichajno v serednovichnih poemah zi snu u yakomu perebuvav avtor za nakazom Boga kohannya Avtorovi prisnilos sho vesnoyu koli vse cvite zeleniye ta pragne kohannya nasolodi vin buv perenesenij do brami charivnogo sadu Ce buv sad kohannya i nasolodi Vin ogorodzhenij visokim murom na yakomu zolotom ta blakittyu zobrazheni Figuri negarnih pristrastej zazdrosti nenavisti licemirstva skuposti krim togo zobrazheno prigodi sho prignichuyut lyudyanist starist bidnist tosho Povnij zhadobi kohannya ta nasolodi poet stukaye do brami jomu vidchinyaye vrodliva divchina pri brami Rozpusta Dame Oiseuse Vin vhodit u sadok i zahoplyuyetsya chudovimi derevami ta kvitkami yakih ranishe ne bachiv Rozpusta peredaye jogo inshij dami sho zvetsya Bel Accucil Shire Vitannya V suprovodi ciyeyi alegorichnoyi osobi avtor gulyaye po sadu U centri sadu stoyit prozorij palac sho vibliskuye vsima barvami veselki Tut perebuvav gospodar sadu vrodlivij licar Garazd Deduit Legki prozori istoti litayut po sadu v veselomu tanochku Mizh nimi Kohannya v bliskuchomu suprovodi yakogo znahodyatsya Molodist Vroda Bagatstvo tosho Pohodzhayuchi po chudovomu sadu poet posered bezlichi kvitok pomichaye rozkishnu troyandu sho zvertaye na sebe jogo osoblivu uvagu Yak tilki Kohannya pomitilo sho vin zadivivsya na troyandu vono vidrazu zh vluchaye v nogo z svogo sagajdaka p yatma strilami sho vpivayutsya gliboko v jogo serce Bachachi sho krov teche z rani Kohannya domagayetsya shob poet viznav sebe jogo vasalom i viddav jomu svoye palayuche serce Poet vikonuye ce bazhannya a Kohannya daye jomu poradi v lyubovnih spravah i nakazuye deyakim vrodlivim damam zi svogo suprovodu potovarishuvati z poetom Osklyanilij vid kohannya poet vikonuye zhvavi ruhi i hoche zirvati Troyandu ale v cej moment pristavleni dami pokidayut jogo a zamist nih navkolo poeta z yavlyayutsya Nebezpeka Peresud Sorom tosho i spilnimi silami proganyayut jogo Ale tut na dopomogu jomu prihodit Venera dyakuyuchi yiyi prohannyu Troyanda pogodzhuyetsya shob poet pociluvav yiyi Ta ledve vin ce zrobiv yak Peresud Sorom Nebezpeka znovu nakinulis na nogo zovsim proganyayut jogo get iz sadu i zamikayut za nim bramu Vignanij za bramu yunak skarzhitsya na svoyu dolyu Tak i zakinchuyetsya persha chastina poemi sho nalezhit Gilomu de Lorisu Na dumku vidavcya Romanu pro Troyandu Polena Pari cej tvir nasampered ye fiziologiyeyu pristrasni kohannya Troyanda ce kohanka a alegorichni Figuri vse te sho dopomagaye i staye na pereshkodi kohannyu Takij syuzhet zvichajno ne davav miscya dlya satiri zahoplenomu poetovi nathnenomu mriyami ne spadalo na dumku buti suvorim kritikom hib svogo chasu okrim neznachnih ta himernih napadiv proti chenciv zhodnogo opozicijnogo duhu v nij ne pomichayetsya Chastina II Zovsim inshogo harakteru nabuvaye syuzhet u Zhana de Mena avtora drugoyi chastini Romanu pro Troyandu Z istoriyi vidomo sho na naprikinci XIII st pid chas pravlinnya Pilipa IV Vrodlivogo pochalas rishucha borotba mizh cerkvoyu i svitskoyu vladoyu vodnochas suspilstvo stoyalo na boci svitskoyi vladi U XIV st nepopulyarnist popivstva sho bagatilo pri zagalnij bidnosti zrostaye Na papskomu prestoli po cherzi z yavlyayetsya lyudi zdatni tilki shkoditi v ochah suspilstva avtoritetovi papskoyi vladi takij napriklad buv Kliment V sho yavno prodavav popivski posadi Benedikt XII girkij p yanicya ta in U borotbi Pilipa Vrodlivogo z cerkvoyu literatura sho vidbivala v sobi napryamok suspilnoyi dumki rishuche staye na bik korolya V ci chasi z yavlyayetsya alegorichnij roman Le Faurel gostra satira na papstvo ta orden Tampliyeriv Na comu grunti zagalnogo nezadovolennya zrosla j druga chastina Romanu pro Troyandu sho nalezhit peru Zhana de Mena Vona pochinayetsya z togo momentu na yakomu zupinilasya persha chastina Do vignanogo iz sadu nasolodi yunaka prihodit Dama Rozumu Dama Raison Okrim togo avtor vivodit dvi novi dijovi osobi Prirodu La Nature i Licemirstvo Faux Semblant ustami yakih vin vigoloshuye svoyi najtayemnichishi perekonannya Tut fabula kohannya zalishayetsya v minulomu cikavist kohannya zastupayut inshi bilsh serjozni interesi Avtor vistupaye yak zapeklij vorog ne lishe popivstva ale j feodalnogo ustroyu Razom iz burzhuaziyeyu vin u borotbi Pilipa z papstvom ta cherneckimi ordenami rishucho staye na bik korolya i navit ide dali Vin robit gostri napadi ne lishe na vidnosini suspilnih klasiv serednih vikiv ale j na samu korolivsku vladu Na chenciv vin napadav vivodyachi tip licemira Faux Semblant cholovika yakij zdayetsya ne tim kim vin ye Vin odyagaye na sebe rizne vbrannya yavlyayetsya to licarem to klerkom to chencem i kozhen raz vin ne te chim zdayetsya Vin bagatij hoch maye viglyad zhebraka gulvisa i p yanicya hoch maye viglyad cholovika tihogo ta tverezogo Vin daye yunakovi svoyi poradi Spochatku yunak vidvertayetsya vid nogo ale zgodom daye sebe perekonati Vzagali cej tip licemira ledve chi ne najkrashij u poemi i kritika ne bezpidstavno vbachaye v nomu proobraz Molyerovogo Tartyufa Napadi Zhana de Mena na chenciv ne obmezhuyutsya dokorami za yih rozpusne zhittya vin nasmihayetsya nad nimi za te sho voni roblyat iz papi yakogos to vice Boga Vice Dieu Napadayuchi na takih duzhih vorogiv avtor zaznachaye sho vin i ne gadaye napadati na samu religiyu a napadaye lishe na yiyi licemirnih slug i obstoyuye samostijnist francuzkoyi cerkvi Nareshti vin zayavlyaye sho viddaye sebe pid ohoronu novoyi moralnoyi sili nauki i prohav abi jogo zlochin sudiv parizkij universitet Zrujnuvavshi odnogo serednovichnogo kumira avtor perehodit do drugogo i dotepno bere na glum sluguvannya zhinkam sho malo misce v seredni viki Kohannya vin viznaye hvoroboyu dumki Maladie de pensec Bazhayuchi vilikuvati zakohanogo vid ciyeyi hvorobi Dame Raison rozpovidaye jomu bagacko prigod pro kohannya z klasichnoyi starovini i namagayetsya perekonati jogo sho kohannya nikogo ne dovodit do dobra Pislya Dame Raison z yavlyayetsya Priroda yaka she bilshe napadaye na zhinok Pered chitachem prohodit ryad znamenitih zhinok starodavnih chasiv i vsi voni yak biv odin golos kazhut Virte nam Mi ne te chim zdayemos Dali avtor napadaye na tretyu osoblivist serednovichnogo svitoglyadu na serednovichnij kult korolivskoyi vladi Vin smiyetsya nad timi yaki poklikayuchis na svyate pismo nadayut korolivskij vladi vishe pohodzhennya i tut zhe podaye vidomosti pro spravzhnye dzherelo ciyeyi instituciyi pro te yak lyudi voroguyuchi odin iz odnim po nevoli povinni buli pidlyagti najsilnishomu yakij z pochatku zahistiv yih vid vorogiv a potim pokoriv sobi Vin dokladno dokazuye sho korol ne tilki ne maye zhodnih prav nad svoyimi piddanimi ale j sam bez nih nichogo ne znachit Korolivska vlada desyatina na cerkvu podatki derzhavni vse te pidpadaye dotepnij kritici serednovichnogo Mefistofelya yakogo Zhan de Men nazvav Prirodoyu Same Prirodi j yiyi tovarishu Geniyevi avtor nadav svoyi pozitivni poglyadi na golovni pitannya lyudskogo zhittya Tak pro religiyu Genij kazhe sho sutnist yiyi v chesnomu trudovomu zhitti V protilezhnist licarskomu poglyadovi na zhinku Genij vikladaye svoyu teoriyu kohannya v yakomu vin bachit odin fiziologichnij proces neobhidnij dlya pidtrimannya lyudskogo rodu Vin dohodit u svoyemu radikalizmi do togo sho zapevnyaye sho yedinij sposib abi vijti z togo kepskogo stanu v yakomu opinilosya suchasne jogo suspilstvo to rivnij podil bagatstv mizh lyudmi tobto propaguye v XIV st shos podibne do komunizmu Takim chinom opirayuchis na tak zvane naturalne pravo lyudskoyi prirodi avtor naprikinci XIV st robit taki sami visnovki yaki zrobiv u XVIII st Russo Obidva voni vihodyat u svoyih abstraktnih budivlyah vid Loi de la Nature i gadayut sho na cij pidvalini j mozhna zbuduvati novu suspilnu budivlyu v yakij lyudstvo dosyagne mozhlivogo na zemli shastya Perekladi ukrayinskoyuIz Romanu pro Troyandu Suzir ya francuzkoyi poeziyi per i perespiv M Tereshenka K Dnipro 1971 Krim togo chastinu Romanu pro troyandu pereklav Viktor Koptilov DzherelaMikola Storozhenko Naris istoriyi Zahidno Evropejskoyi lyiteraturi do kincya XVIII viku L Ukrayinsko ruska vidavnicha spilka 1905 381 s PrimitkiKachurovskij I Generika i arhitektonika 2005 st 329 Mikola Storozhenko 1905 s 97 Betsy McCormick Building the Ideal City Female Memorial Praxis in Christine de Pizan s Cite des Dames Studies in the Literary Imagination c Georgia State University Vol 36 no 1 P 149 171 Mikola Storozhenko 1905 s 97 101 Kachurovskij I Generika i arhitektonika 2005 st 330Posilannya Roman pro Troyandu Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 347 Le Roman de la Rose de G de Lorris et J de Meung PDF proekt Gutemberg Vidannya 1878 roku