Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Розко́ли християнської церкви (дав.-гр. σχίσμα — поділ, розщеплення) — відокремлення частини церкви чи поділ на кілька частин через канонічні суперечності.
Розколи у християнстві
- (450 р.)
- Акакіаський розкол (484 р.)
- «Велика схизма» (1054 р.)
- Московсько-Константинопольська схизма (XV-XVI ст.)
- Розкол Церкви Сходу (1552 р.)
- Реформація (1517 р.)
- Берестейська унія як спроба об'єднання (1596 р.).
- Мінська схизма (2018 p.).
- Екуменічний рух
Халкедонський розкол
Що стосується самої назви, титулу «православний», то він виник після четвертого Вселенського Собору, який відбувся в 451 році в Халкедоні, і слугував для означення прихильників так званого халкедонського христологічного догмату про іпостасну (особову) єдність двох природ (божої та людської) у Христі. Противники Собору — монофізити (навчали про єдину божественну природу в Христі, яка «засвоїла» людські властивості, за філософським принципом божественна субстанція — людські акциденції) — були визнані єретиками та засуджені (анафема).
Так відбувся перший значущий розкол Церкви (схизма), який дав початок так званим дохалкедонським Церквам (для прикладу — Вірменська Церква). Щоправда, представники дохалкедонських Церков (та й деяких інших Церков, як це видно із спільної декларації Римо-Католицької та Вірменської Церков, підписаної у 2002 році) не вважають себе монофізитами, твердячи радше про термінологічні відмінності, що спричинили догматичні непорозуміння. Натомість основну причину розколу вони вбачають в імперській сутності Візантійського Православ'я, заперечуючи великий візантійський принцип християнської імперії, опертої на принципі симфонії Церкви і Держави. Саме тому вони називали прихильників халкедонського православ'я «мелкітами» — цареславцями.
Отож, історія халкедонського розколу показує нам на два моменти у понятті «православний»: віросповідальний, прийнятний і для сучасних дохалкедонітів, та симфонійний, характерний для Церков візантійської традиції. Ось чому згодом і дохалкедонські Церкви засвоїли до себе назву «православні», іменуючи себе Орієнтальними (Східними) Православними Церквами.
У візантійській традиції титул «православний» остаточно закріпився після іконоборства, яке завершилось «торжеством Православ'я» у IX столітті (святкується у Першу неділю Великого Посту). Так поняття «православний» включило в себе ще один момент — духовно-літургійний. У такому значенні титул «православний», за деяким винятком стосовно свого симфонійного значення, про що слід вести окрему розмову, закріпився й у київській християнській традиції.
«Велика схизма»
Між церквами виникли й богословські суперечки: східна дотримувалася Нікейського символу віри, згідно з яким Святий Дух походить тільки від Бога-Отця. Західна стверджувала, що походить він і від Бога-Сина (принцип «філіокве» — і від Сина). Східна церква не визнавала і причащання прісним хлібом, посту в суботу, заперечувала целібат (безшлюбність) священослужителів та ін. Були суперечності й щодо територіальної сфери впливу обох церков. У середині XI ст. ця боротьба переросла в гострий конфлікт, який завершився тим, що посланець Папи Льва IX кардинал Гумберт 16 липня 1054 p. піддав анафемі візантійського патріарха Михаїла Керуларія. У відповідь собор візантійських єпископів оголосив анафему папським посланцям, звинуватив Рим у тому, що він перекрутив Символ віри, коли прийняв постанову Ахенського собору (809 p.) про філіокве. Так стався поділ християнства на Західну (Римську) церкву, яка пізніше стала зватися католицькою (грец. katholikos — загальний, вселенський) і Східну (Константинопольську), що стала іменуватися згодом православною (лат. — ортодоксальний).
Розкол (схизма — грец. chisma) у християнстві був породжений ще й різним становищем церкви у Західній та Східній Римських імперіях. Відсутність централізованої влади у Західній імперії сприяла посиленню ролі римських пап. У Східній імперії патріарх підпорядковувався імператору, який був і главою церкви. Західна церква була політично незалежнішою та централізованішою. Особливості історичного розвитку і функціонування Західної та Східної церков зумовили відмінності в церковній догматиці, церковній організації, богослужінні. Тому розкол 1054 p. лише організаційно оформив розбіжності, які століттями існували між християнськими церквами.
Велика західна схизма 1378-1417
Наступником папи Григорія 11 під впливом аристократичних країн і народу було обрано італійця Урбана. Новообраний папа вирішив розпочати реформи з кардинальської курії, яка складалася з 16 чоловік (11- французів), призначивши нових 29 кардиналів. Французи, які були в більшості в курії, виступили проти папи, оголосили його обрання недійсним, зробленим під тиском народу та обрали нового папу французького походження Климента 7, який повернувся до Авіньйону. Обидва папи відлучили один одного від Церкви, поставивши її в схизму. Ситуація була тупиковою, адже в основі розколу лежали непримиренні політичні розбіжності між найбільшими європейськими державами. Для подолання схизми було запропоновано обом папам відмовитися від свого престолу, проте такий варіант вони відкинули; прихильникам єдності церкви не залишалося нічого іншого, як скликати Собор, на якому повинна бути подолана схизма. Проте і ця ідея мала свої недоліки, адже згідно з канонічним правом латинської церкви Вселенський Собор мав право скликати лише папа Римський, а тодішні папи не давали своєї згоди на його скликання. У 1401 колегія кардиналів обох пап відмовилися у підтримці своїм папам і скликали собор, який відбувся в м. Піза 1409 р. На цьому соборі усунено Авіньйонського папу Бенедикта 13 і римського Григорія 7 та обрано нового - Олександра 5, проте ні Авіньйонський, ні Римський папа не визнали рішень Пізанського собору. Замість 2 пап християнський світ отримав 3.
Реформація
У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в процесі Реформації від католицизму відокремилися протестантські церкви. Так у християнстві виникли три основні течії: православ'я, католицизм і протестантизм.
Екуменічний рух
Багато священнослужителів і мирян вважають ці розколи історичною недоречністю. Саме на цих засадах виник на початку XX ст. екуменічний рух (грец. oikumene — заселена земля, світ), метою якого є об'єднання християнських церков, він має багато своїх прихильників серед протестантів, православних, католиків. У 1995 p. підтримав його і Папа Іван Павло II. Екуменізм є метою діяльності Всесвітньої Ради Церков, штаб-квартира якої знаходиться в Женеві (Швейцарія). До її складу входить понад 320 християнських об'єднань. Водночас існують потужні антиекуміністичні традиції (Російська православна церква).
Також
- (Християнська Церква#Єдність і розколи Церкви)
- Список християнських конфесій і церков
- Мінська схизма (2018)
Джерела
- Жданович О.П. Схизма [ 7 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 921. — .
- Біблія — свято письмо християн [ 9 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
Посилання
- Розколи релігійні; Схизма [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Схизма // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1867. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Shizma znachennya Rozko li hristiyanskoyi cerkvi dav gr sxisma podil rozsheplennya vidokremlennya chastini cerkvi chi podil na kilka chastin cherez kanonichni superechnosti Rozkoli u hristiyanstvi 450 r Akakiaskij rozkol 484 r Velika shizma 1054 r Moskovsko Konstantinopolska shizma XV XVI st Rozkol Cerkvi Shodu 1552 r Reformaciya 1517 r Berestejska uniya yak sproba ob yednannya 1596 r Minska shizma 2018 p Ekumenichnij ruhHalkedonskij rozkol Sho stosuyetsya samoyi nazvi titulu pravoslavnij to vin vinik pislya chetvertogo Vselenskogo Soboru yakij vidbuvsya v 451 roci v Halkedoni i sluguvav dlya oznachennya prihilnikiv tak zvanogo halkedonskogo hristologichnogo dogmatu pro ipostasnu osobovu yednist dvoh prirod bozhoyi ta lyudskoyi u Hristi Protivniki Soboru monofiziti navchali pro yedinu bozhestvennu prirodu v Hristi yaka zasvoyila lyudski vlastivosti za filosofskim principom bozhestvenna substanciya lyudski akcidenciyi buli viznani yeretikami ta zasudzheni anafema Tak vidbuvsya pershij znachushij rozkol Cerkvi shizma yakij dav pochatok tak zvanim dohalkedonskim Cerkvam dlya prikladu Virmenska Cerkva Shopravda predstavniki dohalkedonskih Cerkov ta j deyakih inshih Cerkov yak ce vidno iz spilnoyi deklaraciyi Rimo Katolickoyi ta Virmenskoyi Cerkov pidpisanoyi u 2002 roci ne vvazhayut sebe monofizitami tverdyachi radshe pro terminologichni vidminnosti sho sprichinili dogmatichni neporozuminnya Natomist osnovnu prichinu rozkolu voni vbachayut v imperskij sutnosti Vizantijskogo Pravoslav ya zaperechuyuchi velikij vizantijskij princip hristiyanskoyi imperiyi opertoyi na principi simfoniyi Cerkvi i Derzhavi Same tomu voni nazivali prihilnikiv halkedonskogo pravoslav ya melkitami careslavcyami Otozh istoriya halkedonskogo rozkolu pokazuye nam na dva momenti u ponyatti pravoslavnij virospovidalnij prijnyatnij i dlya suchasnih dohalkedonitiv ta simfonijnij harakternij dlya Cerkov vizantijskoyi tradiciyi Os chomu zgodom i dohalkedonski Cerkvi zasvoyili do sebe nazvu pravoslavni imenuyuchi sebe Oriyentalnimi Shidnimi Pravoslavnimi Cerkvami U vizantijskij tradiciyi titul pravoslavnij ostatochno zakripivsya pislya ikonoborstva yake zavershilos torzhestvom Pravoslav ya u IX stolitti svyatkuyetsya u Pershu nedilyu Velikogo Postu Tak ponyattya pravoslavnij vklyuchilo v sebe she odin moment duhovno liturgijnij U takomu znachenni titul pravoslavnij za deyakim vinyatkom stosovno svogo simfonijnogo znachennya pro sho slid vesti okremu rozmovu zakripivsya j u kiyivskij hristiyanskij tradiciyi Velika shizma Dokladnishe Rozkol hristiyanskoyi cerkvi 1054 Mizh cerkvami vinikli j bogoslovski superechki shidna dotrimuvalasya Nikejskogo simvolu viri zgidno z yakim Svyatij Duh pohodit tilki vid Boga Otcya Zahidna stverdzhuvala sho pohodit vin i vid Boga Sina princip filiokve i vid Sina Shidna cerkva ne viznavala i prichashannya prisnim hlibom postu v subotu zaperechuvala celibat bezshlyubnist svyashenosluzhiteliv ta in Buli superechnosti j shodo teritorialnoyi sferi vplivu oboh cerkov U seredini XI st cya borotba pererosla v gostrij konflikt yakij zavershivsya tim sho poslanec Papi Lva IX kardinal Gumbert 16 lipnya 1054 p piddav anafemi vizantijskogo patriarha Mihayila Kerulariya U vidpovid sobor vizantijskih yepiskopiv ogolosiv anafemu papskim poslancyam zvinuvativ Rim u tomu sho vin perekrutiv Simvol viri koli prijnyav postanovu Ahenskogo soboru 809 p pro filiokve Tak stavsya podil hristiyanstva na Zahidnu Rimsku cerkvu yaka piznishe stala zvatisya katolickoyu grec katholikos zagalnij vselenskij i Shidnu Konstantinopolsku sho stala imenuvatisya zgodom pravoslavnoyu lat ortodoksalnij Rozkol shizma grec chisma u hristiyanstvi buv porodzhenij she j riznim stanovishem cerkvi u Zahidnij ta Shidnij Rimskih imperiyah Vidsutnist centralizovanoyi vladi u Zahidnij imperiyi spriyala posilennyu roli rimskih pap U Shidnij imperiyi patriarh pidporyadkovuvavsya imperatoru yakij buv i glavoyu cerkvi Zahidna cerkva bula politichno nezalezhnishoyu ta centralizovanishoyu Osoblivosti istorichnogo rozvitku i funkcionuvannya Zahidnoyi ta Shidnoyi cerkov zumovili vidminnosti v cerkovnij dogmatici cerkovnij organizaciyi bogosluzhinni Tomu rozkol 1054 p lishe organizacijno oformiv rozbizhnosti yaki stolittyami isnuvali mizh hristiyanskimi cerkvami Velika zahidna shizma 1378 1417Nastupnikom papi Grigoriya 11 pid vplivom aristokratichnih krayin i narodu bulo obrano italijcya Urbana Novoobranij papa virishiv rozpochati reformi z kardinalskoyi kuriyi yaka skladalasya z 16 cholovik 11 francuziv priznachivshi novih 29 kardinaliv Francuzi yaki buli v bilshosti v kuriyi vistupili proti papi ogolosili jogo obrannya nedijsnim zroblenim pid tiskom narodu ta obrali novogo papu francuzkogo pohodzhennya Klimenta 7 yakij povernuvsya do Avinjonu Obidva papi vidluchili odin odnogo vid Cerkvi postavivshi yiyi v shizmu Situaciya bula tupikovoyu adzhe v osnovi rozkolu lezhali neprimirenni politichni rozbizhnosti mizh najbilshimi yevropejskimi derzhavami Dlya podolannya shizmi bulo zaproponovano obom papam vidmovitisya vid svogo prestolu prote takij variant voni vidkinuli prihilnikam yednosti cerkvi ne zalishalosya nichogo inshogo yak sklikati Sobor na yakomu povinna buti podolana shizma Prote i cya ideya mala svoyi nedoliki adzhe zgidno z kanonichnim pravom latinskoyi cerkvi Vselenskij Sobor mav pravo sklikati lishe papa Rimskij a todishni papi ne davali svoyeyi zgodi na jogo sklikannya U 1401 kolegiya kardinaliv oboh pap vidmovilisya u pidtrimci svoyim papam i sklikali sobor yakij vidbuvsya v m Piza 1409 r Na comu sobori usuneno Avinjonskogo papu Benedikta 13 i rimskogo Grigoriya 7 ta obrano novogo Oleksandra 5 prote ni Avinjonskij ni Rimskij papa ne viznali rishen Pizanskogo soboru Zamist 2 pap hristiyanskij svit otrimav 3 Reformaciya Dokladnishe Reformaciya U XVI st stavsya she odin velikij cerkovnij rozkol koli u Zahidnij Yevropi v procesi Reformaciyi vid katolicizmu vidokremilisya protestantski cerkvi Tak u hristiyanstvi vinikli tri osnovni techiyi pravoslav ya katolicizm i protestantizm Ekumenichnij ruh Dokladnishe Ekumenizm Bagato svyashennosluzhiteliv i miryan vvazhayut ci rozkoli istorichnoyu nedorechnistyu Same na cih zasadah vinik na pochatku XX st ekumenichnij ruh grec oikumene zaselena zemlya svit metoyu yakogo ye ob yednannya hristiyanskih cerkov vin maye bagato svoyih prihilnikiv sered protestantiv pravoslavnih katolikiv U 1995 p pidtrimav jogo i Papa Ivan Pavlo II Ekumenizm ye metoyu diyalnosti Vsesvitnoyi Radi Cerkov shtab kvartira yakoyi znahoditsya v Zhenevi Shvejcariya Do yiyi skladu vhodit ponad 320 hristiyanskih ob yednan Vodnochas isnuyut potuzhni antiekuministichni tradiciyi Rosijska pravoslavna cerkva TakozhHristiyanska Cerkva Yednist i rozkoli Cerkvi Spisok hristiyanskih konfesij i cerkov Minska shizma 2018 DzherelaZhdanovich O P Shizma 7 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 921 ISBN 978 966 00 1290 5 Bibliya svyato pismo hristiyan 9 zhovtnya 2007 u Wayback Machine PosilannyaRozkoli religijni Shizma 20 kvitnya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Shizma Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1867 1000 ekz