Радзивіли у Михайла Грушевського Радивили також Радзивіли Радзівіли Радівіли давній і найбагатший литовській рід у Велик

Радзивіли (у Михайла Грушевського — Радивили; також Радзивіли, Радзівіли, Радівіли) — давній і найбагатший литовській рід у Великому Князівстві Литовському, згодом у Речі Посполитій, а у 18—20 ст. у Російської Імперії й Пруссії, який першим у державі 1547 р. отримав князівський титул Священної Римської імперії, а потім був посвоячений з Ягеллонами, Гогенцолернами та іншими європейськими династіями.

Радзивіли
Герб роду
Рід	Радзивілли
Титул	князі
Держава	Велике Князівство Литовське Річ Посполита
Родоначальник	Христин Остік
House of Radziwiłł у Вікісховищі

Радзивіли були власниками земельних латифундій, замків, міст та містечок, зокрема в Україні (Волинь, Київщина), Литві, Польщі, Білорусі, колишні палаци родини Радзивіллів перебувають на території 10 нинішніх держав. Родовий маєток був у містечку Несвіж на теренах нинішньої Білорусі.

Представники родини мали свої надвірні війська й займали найвищі урядові посади в Речі Посполитій. У 16-18 століттях Радзивілли користувалися привілеями удільних князів, мали надвірне військо (близько 6 тисяч), власні фортеці. Обіймаючи високі урядові посади, Радзивілли брали участь у боротьбі проти козацьких повстань в Україні.

Походження

Герб Радзивіллів з привілею Фердинанда I, даного Миколі Радзивіллу «Чорному» 14 грудня 1547 року разом з титулом князя

За легендою, етимологія імені, а потім прізвища пов'язується з дитиною, вирощеною вовками (Радо Вілко). Існує версія, що ім'я Радвил (Радивил) має угро-фінське походження і в перекладі означає «новонавернений» (у віру)^[]. Ім'я записувалося по-різному — як Радвіла, Радивил, Радівіл, у написанні впродовж століть закріпилися в основному полонізовані версії з відповідною орфографією — Радзівілл, Радзівіл, хоча по-литовськи продовжують записувати це прізвище як Радвіла, Радвілос, латиною його фіксують як Радвіл.

Про походження Радзивіллів існує кілька версій, пов'язаних з легендами того часу.

Теорія, підтримувана більшістю дослідників, свідчить, що родоначальником роду був литовський боярин , охрещений у 1387 році, чий син Христин Остік в 1419—1442 був каштеляном віленським, у нього був син Радзивілл (пом. 1477), від нього і походить рід Радзивіллів.

Інша легенда говорить, що Радзивілл походить із вищого жрецького стану язичницької Литви і родоначальником є жрець Ліздейко, за легендою, син Наримунта. У нього був син Сірпутіс, який одружився з княжною ярославською, у них був син Войшунд, що хрестився під іменем Християн, який підписував разом з батьком Віленсько-Радомську унію.

Першим історично відомим носієм прізвища Радзивілл був Микола I Радзивілл Остікович (помер в 1477 році), який прийняв християнство і залишив литовське язичницьке ім'я як прізвище. У 1518 році Радзивілли (в особі князя Миколи, прозваного amor Poloniae) отримали титул князів Римської імперії, поширений в 1547 році на все прізвище.

XV—XVI ст.

Син Радзивілла Остіковича — Микола Радзивілл «Старий» отримав після смерті Олехна Судимонтовича посади воєводи віленського і канцлера, які потім перейшли до його старшого сина, теж Миколи Миколайовича Радзивілловича. Удвох вони утримували ці найважливіші посади третину століття — з 1491 по 1521. Весь цей час неухильно збільшувалася кількість Радзивіллівських маєтків. Ще Радзивілл Остік до батьківських володінь Ширвінтос, Мусники та Упників приєднав Біржай та Кедайняй у Жемайтії, Негневичі на Новгородщині, Бостинь в Пінськом князівстві та ін. Микола Радзивілловіч вислужив Дубинки і ще кілька маєтків в Литві, Липську волость на Поліссі. Шлюб із Софією Манивидівною приніс йому спадщину роду Манивидів: Герань, Жупрани, Солі, Хотенчиці, велику Харецьку волость, із Докшицями, Тумиловичами, Долгиновим, Мілчою, Зембіном та іншими селами у верхів'ях Березини і Вілії. В кінці життя Микола Радзівіллович отримав Райгород і Ґоньондз на Підляшші (нині в Польщі), які були конфісковані у Михайла Глинського, що виїхав до Москви.

У 1509 володіння Миколи Радзивіловіча після його смерті були розділені між трьома синами. Старший, Микола, отримав, крім Ширвінтоса та інших литовських маєтків, Райгород, Ґоньондз, Солі, Хотенчиці і частину Харецької волості. З 1518, отримавши від імператора Священної Римської імперії княжий титул, став називатися «князем на Ґоньондзі і Мяделі». Другий брат, Ян, отримав Старі Мусники в Литві, Герань і частину Харецької волості, також його володіння значно збільшилися після шлюбу з Ганною, дочкою Станіслава Кишки, який приніс як посаг частину манивидівської спадщини: Олику, Діброви, Лахву, Недреску, Несвіж, Узду, Шацьк. Третій брат Юрій (Єжи), власник Біржи, Кийки, Жупрани та ін., також одружився з представницею роду Кишок — Барбарою, дочкою Станіслава від другого шлюбу. Мати Барбари походила з панів Кучук, і цей шлюб приніс Юрію Радзивіллу кучукський спадок: Салешники і Жирмуни на Віленщині, Щучин і Докудів в Поніманні, Полонне на Волині, Вязинь в Мінській області та ін. Ще один син Миколи Радзивілловича, Войцех, став вільнюським єпископом — найвищою духовною особою ВКЛ.

Представники

Радзивілл Остікович (1384–1477) — віленський каштелян.
- Ганна (?—?) — донька Радзивілла.
- Микола «Старий» (?—1509) — син Радзивілла. Великий канцлер литовський.
  - Альберт (1476–1519) — син Миколая Старого. .
  - Ганна (?—?) — донька Миколая Старого.
  - Миколай «Amor Poloniae» (1470–1521) — син Миколая Старого. Великий канцлер литовський.
    - Миколай (1492–1530) — син Миколая. Жмудський єпископ.
    - Софія (?—?) — донька Миколая.
    - Станіслав (?—1531) — син Миколая.
    - Ян (1492–1542) — син Миколая. Жмудський староста.
      - Ганна (?—?) — донька Яна.
      - Петронела (?—?) — донька Яна.
      - Єлизавета (?—?) — донька Яна.
  - Ян «Бородатий» (1474–1522) — син Миколая Старого. Великий маршалок литовський. Його нащадки утворили Несвізько-Олицьку гілку Радзивілів, представники якої живі й сьогодні.
    - Миколай-Криштоф «Чорний» («Іспанець») (1515–1565) — син Яна Бородатого. Великий канцлер литовський.
      - Микола Христофор «Сирітка»
        Альбрехт-Владислав (1589–1636) — Син Миколая Сирітки. Віленський каштелян.
        
        Олександр Людвік Радзивілл лит. Aleksandras Liudvikas Radvila, пол. Aleksander Ludwik Radziwiłł, (1594-1654) — князь, державний діяч Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, ординат Несвіжу.
        Михайло Казимир Радзивілл лит. Mykolas Kazimieras Radvila, пол. Michał Kazimierz Radziwiłł (1625 / 1635–1680) — князь з роду Радзивіллів, польний гетьман литовський (1668—1680), ординат Несвізький, Олицький.
        Карл Станіслав Радзивілл пол. Karol Stanisław Radziwiłł, (1669—1719) — князь, магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої.
        Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька» біл. Міхал Казімір Радзівіл «Рыбанька», пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko (1702–1762) — магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої. Представник роду Радзивіллів. Гетьман великий литовський (1744—1762), власник Несвізького замку, ординації.
        Карл Станіслав (1734–1790) — коронний гетьман литовський, воєвода віленський (1768—1790)
        Ганна Барбара Олімпія Мостовська-Радзивіл (бл. 1762—1833) — польська письменниця в жанрах готики та фентезі.
      - Єлизавета пол. Elzbieta Radziwiłł (1550—1591) — дружина подільського воєводи Миколая Мелецького
      - Анна Маґдалена (1553—1590) — дружина Миколая Бучацького-Творовського
      - Ольбрахт пол. Albrycht Radziwiłł (1558–1592) — син Миколая Чорного. Великий маршалок литовський.
      - Юрій Радзивілл пол. Jerzy Radziwiłł — кардинал
      - Станіслав Радзивілл пол. Stanislaw Pius Radziwiłł (1559—1599) — Великий маршалок литовський. Перший олицький ординат.
        Альбрехт-Станіслав (1593–1656) — Син Станіслава. Великий канцлер литовський.
      - Христина Радзивілл пол. Krystyna Radziwiłł (1560—1580) — дружина Яна Замойського
      - Ян (1554-?) — помер дитиною.
  - Юрій «Геркулес» (1480–1541) — син Миколая Старого. Великий гетьман литовський. Від нього пішла Біржанська гілка Радзивілів, яка вигасла у 1669 р. зі смертю Богуслава Радзивілла.
    - Миколай Радзивілл (Рудий) (1512–1584) — син Юрія. Великий гетьман литовський.
      - Христофор «Перун» (1547–1603) — син Миколая Рудого. Великий гетьман литовський.
        Христофор (1585–1640) — син Кшиштофа Перуна. Великий гетьман литовський.
        Януш (1612–1655) — польний гетьман литовський і великий.
        
        Януш (1579–1620) — литовський підчаший, брат Кшиштофа II, єдиний литовський магнат у лавах повстанців-рокошан проти Сигізмунда ІІІ у 1606 р.
        Богуслав (1620–1669) — Син Януша. Великий конюший литовський.
    - Барбара— дочка Юрія. Дружина великого князя литовського і короля польського Сигізмунда II Августа.

Інші відомі представники

Домінік Єронім Радзивілл (1786—1813) — князь, полковник війська Великого Князівства Варшавського та гвардії Наполеона І.
(1907–1974) — автор спогадів про родину, зокрема, про життя в Олиці друга дружина — графиня Ельжбета Потоцька

Радзивілли у сестринських Вікіпроєктах
	Генеалогія на Родоводі^?
	Радзивілли у Вікісховищі^?

Резиденції Радзивіллів

Усипальниці Радзивіллів

Костел Божого Тіла, Несвіж
Колегіальний костел Святої Трійці (Олика)

Вшанування пам'яті

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 16 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
http://www.polona.pl/dlibra/doccontent2?id=4917&from=latest^{[недоступне посилання]}
Русина О. Радзивіллівські володіння новітніх часів очима сучасників… — С. 37—38.
Radziwiłłowie (07) [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
/ за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
Князі Радзивіли / В.Александрович та ін. ; відп. ред. Ю. В. Ференцева ; пер. В. Журби та ін. — К. : Балтія-Друк, 2012. — 272 с.
Русина О. Радзивілли та Україна: культурні конотації // Український історичний журнал.. — 2015. — № 2. — С. 113—130. — ISSN 0130-5247.
Русина О. Радзивіллівські володіння новітніх часів очима сучасників // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 6 (519) (листопад-грудень). — С. 29—38. — ISSN 0130-5247.
Górzyński S., Grala J., Piwkowski W., Urbaniak V., Zielińska T. Radziwiłłowie h. Trąby [ 28 січня 2007 у Wayback Machine.]. — Warszawa, 1996. — S. 23., tabl. III. (пол.)
Kotłubaj E. Galerja Nieświeżska portretów Radziwiłłowskich [ 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — Wilno, 1857. — S. 558 s. (пол.)
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 937 s. — S. 809—839. (пол.)
Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, XXX/2, XXX/3, zeszyty 124, 125, 126. — S. 130—412. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радзивіли

сайт, присвячений історії роду князів Радзивіллів [ 10 березня 2017 у Wayback Machine.] (біл.)
Radziwiłłowie.2 [ 12 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
(пол.)
(пол.)
(пол.)
(пол.)
(пол.)
(пол.)
(пол.)
(пол.).

[1] . Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 16 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] ttp://www.polona.pl/dlibra/doccontent2?id=4917&from=latest^{[недоступне посилання]}

[3] Русина О. Радзивіллівські володіння новітніх часів очима сучасників… — С. 37—38.

[4] Radziwiłłowie (07) [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)