Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пустельний степ басейну Великих озер (ідентифікатор WWF: PA1316) — палеарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на північному заході Монголії, а також на півдні Туви в Росії.
 Ландшафт басейну Убсу-Нура (Тива) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | PA1316 |
| Межі | Алтайський гірський ліс та лісостеп Альпійські луки та тундра Саян Гірські хвойні ліси Саян Селенго-Орхонський лісостеп Пустельний степ долини Гобійських озер |
| Площа, км² | 157 708 |
| Країни | Монголія, Росія |
| Охороняється | 32 266 км² (20 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон пустельного степу басейну Великих озер простягається на 500 км із заходу на схід та на 600 км з півночі на південь, охоплюючи улоговину Великих озер, велику безстічну область, оточену із заходу і півдня Алтайськими горами, зі сходу — Хангайськими горами, а з півночі — горами Танну-Ула. В цій улоговині розташовані найбільші озера Монголії — солоні Убсу-Нур, Хярґас-Нур та Дурген-Нур і прісні Хара-Ус-Нур, Хара-Нур та Айраг-Нур, які є залишками великого прісного басейну, який існував у плейстоцені. Озера живляться водою річок, що стікають з навколишніх гір, зокрема річок Кобдо, Завхан та Тес-Хем.
Рельєф регіону представлений широкими сухими глинистими та гравійними долинами, які поволі спускаються з гір до озер. Рівнини перемежовуються солончаками, невеликими озерами та невисокими пагорбами, подекуди трапляються скельні відслонення. На сході екорегіону зустрічаються піщані дюни, відомі як [de], або Монгольські піски. Посередині улоговини із північного заходу на південний схід проходять гори [de], які розділяють басейн Убсу-Нура та басейн Хярґас-Нура. Середня висота озера Хара-Нур становить 1153 м над рівнем моря, озера Хярґас-Нур — 1028 м над рівнем моря, а озера Убсу-Нур — 759 м над рівнем моря. Висота Шаргінської западини, розташованої на крайньому півдні екорегіону становить від 948 до 1700 м над рівнем моря. Загалом висота екорегіону переважно коливається від 700 до 2000 м над рівнем моря, а висота навколишніх гір може досягати 4000 м над рівнем моря.
На сході та в горах Хан-Хухійн-Ула екорегіон переходить у Селенго-Орхонський лісостеп, а на південному сході — у пустельний степ долини Гобійських озер. На півдні, заході і півночі, в Атлайських горах та в горах Танну-Ула, розташовані екорегіони гірських лісів та лісостепів Алтаю та гірських хвойних лісів Саян.
Клімат
На півночі екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні — холодний пустельний клімат (BWk за класифікацією Кеппена). Зима в регіоні довга і морозна, весна суха і вітряна, а літо тепле або спекотне. Середньорічна температура становить -2 °C, середньомісячна температура коливається від -31 °C у січні до 20 °C у липні. Середньорічна кількість опадів коливається від 50 до 150 мм, пік опадів припадає на липень. Екорегіон розташований у дощовій тіні гір Танну-Ула, які захищають його від переважаючих вологих північно-західних вітрів, що дмуть із Сибіру. Басейн Убсу-Нуру розташований в центрі Азійського антициклону і відомий як одне з найхолодніших місць в Азії з найнижчою зареєстрованою температурою -58 °C.
Флора
Рідкісний рослинний покрив екорегіону переважно представлений напівчагарниками, кущами до 0,5 м заввишки та трав'янистими рослинами, зокрема ковилою (Stipa spp.). Переважають ксерофітні та подекуди галофітні пустельні та напівпустельні рослинні угруповання, а в долинах великих річок та навколо озер — азональні рослинні угруповання.
В пустелях на верхніх схилах гір зустрічаються напівчагарнички [ru] (Anabasis brevifolia), а також [zh] (Stipa glareosa) та [vi] (Ajania achilleoides). Рослинність тут покриває від 3 до 20 % території. На нижчих схилах та в пустельному степу (напівпустелі), який поширений на більшій частині басейну Великих озер, переважають невисокі кущі [sv] (Caragana leucophloea) в поєднанні з [sv] (Oxytropis aciphylla), [az] (Artemisia rutifolia) та черешкуватим мигдалем (Prunus pedunculata). Рослинність тут покриває від 15 до 50 % території.
У перехідній зоні між пустельним степом та луками в долинах річок переважають купини [ru] (Neotrinia splendens), які часто перемежовуються чагарниками [sv] (Caragana spinosa) та [ru] (Halimodendron halodendron). На верхніх терасах річкових долин та в околицях озера Хара-Ус-Нур поширені трав'янисті луки, на яких переважає [en] (Leymus chinensis). Уздовж річок Кобдо та Буянт ростуть густі зарості лозових верб (Salix viminalis), частина з яких деградувала внаслідок перевипасу худоби. Значні території в долинах річок та на берегах озер екорегіону протягом останніх століть використовувалися як пасовища. На цих деградованих луках домінує гусячий перстач (Argentina anserina).
На засолених узбережжях озер поширені солончакові луки, де домінують галофіти — солестійкі види рослин, зокрема болотяний тризубець (Triglochin palustris), приморське вербозілля (Lysimachia maritima) та [sv] (Halerpestes sarmentosus). Вздовж берега озера Хара-Ус-Нур поширені очеретяні зарості, в яких домінує звичайний очерет (Phragmites australis), а також зустрічається плоскостеблий бульбокомиш (Bolboschoenus planiculmis) та рогіз Ляксманна (Typha laxmannii). В басейні озера Хярґас-Нур зустрічаються [sv] (Reaumuria soongarica) та різні види їжачника (Anabasis spp.), а в пустельній Шаргінській западині переважають зарості зайсанського саксаулу (Haloxylon ammodendron).
Екорегіон пустельного степу басейну Великих озер характеризується високим флористичним різноманіттям, оскільки він включає в себе багато перехідних зон — від степу до пустелі, від прісної до солоної води, від низьких висот до високогір'їв. Ця ізольована територія протягом історії зазнала незначного втручання людини, яке передусім полягало у веденні кочового скотарства. Загалом в екорегіоні зареєстровано 554 види судинних рослин з 62 родин. З них 13 видів є ендеміками екорегіону, а 22 види занесені до Червоної книги Монголії. Зокрема, ендеміками басейну Убсу-Нура є барханова ковила (Stipa barhanica), [sv] (Astragalus tuvinicus) та [sv] (Astragalus polozhiae).
Фауна
Фауна екорегіону включає види, пристосовані до пустельних або напівпустельних середовищ та водно-болотних угідь. Характерними представниками екорегіону є гризуни, зокрема монгольські піщанки (Meriones unguiculatus), азійські стрибаки (Dipus sagitta), рудощокі ховрахи (Spermophilus erythrogenys), хом'ячки Роборовського (Phodopus roborovskii) та рідкісні тарбагани (Marmota sibirica). В гірських районах зустрічаються архари (Ovis ammon) та сибірські козли (Capra sibirica), в очеретяних заростях навколо Хара-Ус-Нура — дикі свині (Sus scrofa), а в степах — монгольські дзерени (Procapra gutturosa), джейрани (Gazella subgutturosa) та дуже рідкісні реліктові ендеміки — монгольські сайгаки (Saiga tatarica mongolica), популяція яких нараховує близько 5000 особин. Серед хижаків екорегіону слід відзначити вовка (Canis lupus), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), лисицю-корсака (Vulpes corsac), барвистого кота (Felis lybica ornata), манула (Otocolobus manul), алтайську мустелу (Mustela altaica), горностая (Mustela erminea), степового тхора (Mustela eversmanii), кам'яну куницю (Martes foina) та рідкісного снігового барса (Panthera uncia).
Водно-болотні угіддя екорегіону мають важливе значення для багатьох коловодних птахів, зокрема для кучерявих пеліканів (Pelecanus crispus), білих косарів (Platalea leucorodia), великих бакланів (Phalacrocorax carbo), лебедів-кликунів (Cygnus cygnus), китайських гусок (Anser cygnoides), сірих гусок (Anser anser), білоголових савок (Oxyura leucocephala), рудих огарів (Tadorna ferruginea), звичайних крижнів (Anas platyrhynchos), звичайних лисок (Fulica atra) та азійських неголів (Limnodromus semipalmatus). В пустельних степах екорегіону широко поширені пустельні кам'янки (Oenanthe deserti), попелясті кам'янки (Oenanthe isabellina), монгольські снігарі (Bucanetes mongolicus), монгольські жайворонки (Melanocorypha mongolica), монгольські джиджітки (Podoces hendersoni) та східні джеки (Chlamydotis macqueenii). Серед хижих птахів, поширених в екорегіоні, слід відзначити чорного шуліку (Milvus migrans), орлана-довгохвоста (Haliaeetus leucoryphus), східного могильника (Aquila heliaca), ягнятника (Gypaetus barbatus), кумая (Gyps himalayensis) та чорного грифа (Aegypius monachus).
Серед найпоширеніших плазунів екорегіону слід відзначити строкату круглоголовку (Phrynocephalus versicolor), плямисту ящурку (Eremias multiocellata), ящурку Пржевальського (Eremias przewalskii), візерункового полоза (Elaphe dione) та звичайного щитомордника (Gloydius halys), а серед річкових та озерних риб — [ru] (Thymallus brevirostris), сибірського харіуса (Thymallus arcticus), пелядь (Coregonus peled), [en] (Barbatula toni) та плямистого гольця (Triplophysa strauchii). Ендеміками екорегіону є [en] (Oreoleuciscus potanini) та [en] (Oreoleuciscus dsapchynensis).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 32 266 км², або 20 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Біосферний заповідник басейну Убсу-Нура, [en], Національний парк Хярґас-Нур та [de] в Монголії, а також Природний заповідник Убсунурської котловини в Росії. У 2003 році басейн Убсу-Нура був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 25 жовтня 2023.
- Uvs Nuur Basin (англ.). UNESCO World Heritage Center. Процитовано 2 січня 2018.
Посилання
- «Great Lakes Basin desert steppe». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Great Lakes Basin Desert Steppe» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pustelnij step basejnu Velikih ozer identifikator WWF PA1316 palearktichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij na pivnichnomu zahodi Mongoliyi a takozh na pivdni Tuvi v Rosiyi Pustelnij step basejnu Velikih ozer Landshaft basejnu Ubsu Nura Tiva Ekozona Palearktika Biom Pusteli i sklerofitni chagarniki Status zberezhennya vrazlivij WWF PA1316 Mezhi Altajskij girskij lis ta lisostep Alpijski luki ta tundra Sayan Girski hvojni lisi Sayan Selengo Orhonskij lisostep Pustelnij step dolini Gobijskih ozer Plosha km 157 708 Krayini Mongoliya Rosiya Ohoronyayetsya 32 266 km 20 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Landshaft basejnu Ubsu Nura Mongun Tajginskij kozhuun Tiva Landshaft Ubsunurskogo zapovidnika Tiva Ozero Hara Nur ajmak Hovd Mongoliya GeografiyaEkoregion pustelnogo stepu basejnu Velikih ozer prostyagayetsya na 500 km iz zahodu na shid ta na 600 km z pivnochi na pivden ohoplyuyuchi ulogovinu Velikih ozer veliku bezstichnu oblast otochenu iz zahodu i pivdnya Altajskimi gorami zi shodu Hangajskimi gorami a z pivnochi gorami Tannu Ula V cij ulogovini roztashovani najbilshi ozera Mongoliyi soloni Ubsu Nur Hyargas Nur ta Durgen Nur i prisni Hara Us Nur Hara Nur ta Ajrag Nur yaki ye zalishkami velikogo prisnogo basejnu yakij isnuvav u plejstoceni Ozera zhivlyatsya vodoyu richok sho stikayut z navkolishnih gir zokrema richok Kobdo Zavhan ta Tes Hem Relyef regionu predstavlenij shirokimi suhimi glinistimi ta gravijnimi dolinami yaki povoli spuskayutsya z gir do ozer Rivnini peremezhovuyutsya solonchakami nevelikimi ozerami ta nevisokimi pagorbami podekudi traplyayutsya skelni vidslonennya Na shodi ekoregionu zustrichayutsya pishani dyuni vidomi yak de abo Mongolski piski Poseredini ulogovini iz pivnichnogo zahodu na pivdennij shid prohodyat gori de yaki rozdilyayut basejn Ubsu Nura ta basejn Hyargas Nura Serednya visota ozera Hara Nur stanovit 1153 m nad rivnem morya ozera Hyargas Nur 1028 m nad rivnem morya a ozera Ubsu Nur 759 m nad rivnem morya Visota Sharginskoyi zapadini roztashovanoyi na krajnomu pivdni ekoregionu stanovit vid 948 do 1700 m nad rivnem morya Zagalom visota ekoregionu perevazhno kolivayetsya vid 700 do 2000 m nad rivnem morya a visota navkolishnih gir mozhe dosyagati 4000 m nad rivnem morya Na shodi ta v gorah Han Huhijn Ula ekoregion perehodit u Selengo Orhonskij lisostep a na pivdennomu shodi u pustelnij step dolini Gobijskih ozer Na pivdni zahodi i pivnochi v Atlajskih gorah ta v gorah Tannu Ula roztashovani ekoregioni girskih lisiv ta lisostepiv Altayu ta girskih hvojnih lisiv Sayan KlimatNa pivnochi ekoregionu perevazhaye napivpustelnij klimat BSk za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a na pivdni holodnij pustelnij klimat BWk za klasifikaciyeyu Keppena Zima v regioni dovga i morozna vesna suha i vitryana a lito teple abo spekotne Serednorichna temperatura stanovit 2 C serednomisyachna temperatura kolivayetsya vid 31 C u sichni do 20 C u lipni Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 50 do 150 mm pik opadiv pripadaye na lipen Ekoregion roztashovanij u doshovij tini gir Tannu Ula yaki zahishayut jogo vid perevazhayuchih vologih pivnichno zahidnih vitriv sho dmut iz Sibiru Basejn Ubsu Nuru roztashovanij v centri Azijskogo anticiklonu i vidomij yak odne z najholodnishih misc v Aziyi z najnizhchoyu zareyestrovanoyu temperaturoyu 58 C FloraRidkisnij roslinnij pokriv ekoregionu perevazhno predstavlenij napivchagarnikami kushami do 0 5 m zavvishki ta trav yanistimi roslinami zokrema koviloyu Stipa spp Perevazhayut kserofitni ta podekudi galofitni pustelni ta napivpustelni roslinni ugrupovannya a v dolinah velikih richok ta navkolo ozer azonalni roslinni ugrupovannya V pustelyah na verhnih shilah gir zustrichayutsya napivchagarnichki ru Anabasis brevifolia a takozh zh Stipa glareosa ta vi Ajania achilleoides Roslinnist tut pokrivaye vid 3 do 20 teritoriyi Na nizhchih shilah ta v pustelnomu stepu napivpusteli yakij poshirenij na bilshij chastini basejnu Velikih ozer perevazhayut nevisoki kushi sv Caragana leucophloea v poyednanni z sv Oxytropis aciphylla az Artemisia rutifolia ta chereshkuvatim migdalem Prunus pedunculata Roslinnist tut pokrivaye vid 15 do 50 teritoriyi U perehidnij zoni mizh pustelnim stepom ta lukami v dolinah richok perevazhayut kupini ru Neotrinia splendens yaki chasto peremezhovuyutsya chagarnikami sv Caragana spinosa ta ru Halimodendron halodendron Na verhnih terasah richkovih dolin ta v okolicyah ozera Hara Us Nur poshireni trav yanisti luki na yakih perevazhaye en Leymus chinensis Uzdovzh richok Kobdo ta Buyant rostut gusti zarosti lozovih verb Salix viminalis chastina z yakih degraduvala vnaslidok perevipasu hudobi Znachni teritoriyi v dolinah richok ta na beregah ozer ekoregionu protyagom ostannih stolit vikoristovuvalisya yak pasovisha Na cih degradovanih lukah dominuye gusyachij perstach Argentina anserina Na zasolenih uzberezhzhyah ozer poshireni solonchakovi luki de dominuyut galofiti solestijki vidi roslin zokrema bolotyanij trizubec Triglochin palustris primorske verbozillya Lysimachia maritima ta sv Halerpestes sarmentosus Vzdovzh berega ozera Hara Us Nur poshireni ocheretyani zarosti v yakih dominuye zvichajnij ocheret Phragmites australis a takozh zustrichayetsya ploskosteblij bulbokomish Bolboschoenus planiculmis ta rogiz Lyaksmanna Typha laxmannii V basejni ozera Hyargas Nur zustrichayutsya sv Reaumuria soongarica ta rizni vidi yizhachnika Anabasis spp a v pustelnij Sharginskij zapadini perevazhayut zarosti zajsanskogo saksaulu Haloxylon ammodendron Ekoregion pustelnogo stepu basejnu Velikih ozer harakterizuyetsya visokim floristichnim riznomanittyam oskilki vin vklyuchaye v sebe bagato perehidnih zon vid stepu do pusteli vid prisnoyi do solonoyi vodi vid nizkih visot do visokogir yiv Cya izolovana teritoriya protyagom istoriyi zaznala neznachnogo vtruchannya lyudini yake peredusim polyagalo u vedenni kochovogo skotarstva Zagalom v ekoregioni zareyestrovano 554 vidi sudinnih roslin z 62 rodin Z nih 13 vidiv ye endemikami ekoregionu a 22 vidi zaneseni do Chervonoyi knigi Mongoliyi Zokrema endemikami basejnu Ubsu Nura ye barhanova kovila Stipa barhanica sv Astragalus tuvinicus ta sv Astragalus polozhiae FaunaFauna ekoregionu vklyuchaye vidi pristosovani do pustelnih abo napivpustelnih seredovish ta vodno bolotnih ugid Harakternimi predstavnikami ekoregionu ye grizuni zokrema mongolski pishanki Meriones unguiculatus azijski stribaki Dipus sagitta rudoshoki hovrahi Spermophilus erythrogenys hom yachki Roborovskogo Phodopus roborovskii ta ridkisni tarbagani Marmota sibirica V girskih rajonah zustrichayutsya arhari Ovis ammon ta sibirski kozli Capra sibirica v ocheretyanih zarostyah navkolo Hara Us Nura diki svini Sus scrofa a v stepah mongolski dzereni Procapra gutturosa dzhejrani Gazella subgutturosa ta duzhe ridkisni reliktovi endemiki mongolski sajgaki Saiga tatarica mongolica populyaciya yakih narahovuye blizko 5000 osobin Sered hizhakiv ekoregionu slid vidznachiti vovka Canis lupus zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes lisicyu korsaka Vulpes corsac barvistogo kota Felis lybica ornata manula Otocolobus manul altajsku mustelu Mustela altaica gornostaya Mustela erminea stepovogo thora Mustela eversmanii kam yanu kunicyu Martes foina ta ridkisnogo snigovogo barsa Panthera uncia Vodno bolotni ugiddya ekoregionu mayut vazhlive znachennya dlya bagatoh kolovodnih ptahiv zokrema dlya kucheryavih pelikaniv Pelecanus crispus bilih kosariv Platalea leucorodia velikih baklaniv Phalacrocorax carbo lebediv klikuniv Cygnus cygnus kitajskih gusok Anser cygnoides sirih gusok Anser anser bilogolovih savok Oxyura leucocephala rudih ogariv Tadorna ferruginea zvichajnih krizhniv Anas platyrhynchos zvichajnih lisok Fulica atra ta azijskih negoliv Limnodromus semipalmatus V pustelnih stepah ekoregionu shiroko poshireni pustelni kam yanki Oenanthe deserti popelyasti kam yanki Oenanthe isabellina mongolski snigari Bucanetes mongolicus mongolski zhajvoronki Melanocorypha mongolica mongolski dzhidzhitki Podoces hendersoni ta shidni dzheki Chlamydotis macqueenii Sered hizhih ptahiv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti chornogo shuliku Milvus migrans orlana dovgohvosta Haliaeetus leucoryphus shidnogo mogilnika Aquila heliaca yagnyatnika Gypaetus barbatus kumaya Gyps himalayensis ta chornogo grifa Aegypius monachus Sered najposhirenishih plazuniv ekoregionu slid vidznachiti strokatu kruglogolovku Phrynocephalus versicolor plyamistu yashurku Eremias multiocellata yashurku Przhevalskogo Eremias przewalskii vizerunkovogo poloza Elaphe dione ta zvichajnogo shitomordnika Gloydius halys a sered richkovih ta ozernih rib ru Thymallus brevirostris sibirskogo hariusa Thymallus arcticus pelyad Coregonus peled en Barbatula toni ta plyamistogo golcya Triplophysa strauchii Endemikami ekoregionu ye en Oreoleuciscus potanini ta en Oreoleuciscus dsapchynensis ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 32 266 km abo 20 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Biosfernij zapovidnik basejnu Ubsu Nura en Nacionalnij park Hyargas Nur ta de v Mongoliyi a takozh Prirodnij zapovidnik Ubsunurskoyi kotlovini v Rosiyi U 2003 roci basejn Ubsu Nura buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 25 zhovtnya 2023 Uvs Nuur Basin angl UNESCO World Heritage Center Procitovano 2 sichnya 2018 Posilannya Great Lakes Basin desert steppe Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Great Lakes Basin Desert Steppe One Earth