Пряшівська архієпархія архієпархія на Західному Закарпатті тепер у східній частині Словаччини з осідком у Пряшеві Пряшів

Пряшівська архієпархія — архієпархія на Західному Закарпатті, тепер у східній частині Словаччини з осідком у Пряшеві.

Пряшівська архієпархія
Пряшівська архієпархія

герб Пряшівської греко-католицької архієпархії
Церква	Словацька греко-католицька церква
Обряд	візантійський обряд
Країна	Словаччина
Головне місто	Пряшів
Дата заснування	1816
Населення	14 000 000 осіб
Катедральний собор	^d
Ієрарх	Йона Максім
grkatpo.sk
Пряшівська архієпархія у Вікісховищі

Кафедральний собор Івана Хрестителя у Пряшеві.

Історія

Пряшівська єпархія була створена 1816 р. цісарем і угорським королем Францом І.

1818 — підтверджена папою Пієм VII виділенням із Мукачівської єпархії 194 парохій з близько 150 000 вірних.

1880 — відкрито єпархіальну семінарію, 1895 — дяківсько-учительську семінарію, 1936 — греко-католицьку гімназію у Пряшеві.

Єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження (Редемптористів, Василіян та сестер Служебниць; сестри Василіянки діяли в єпархії від 1922 року).

У 1920-х pp. унаслідок релігійної боротьби певне число греко-католиків перейшло на православ'я (у 1930 р. — 6 парохій, 7 000 вірних).

Через зміну державних кордонів 1939 року у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх Ватикан сформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Після 1945 p., по відновленні Чехо-Словаччини, греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу.

1948 року під юрисдикцією пряшівського єпископа перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68 400; Празька і Брненська парохії та 15-18 місійних станиць), разом — 292. 600

28 квітня 1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископи ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді Московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцьку, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (в історичних її кордонах); з 23 листопада 1951 вони творять так звану Автокефальну Православну Церкву ЧССР (ЧСПЦ), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений Московським патріархом; а потім — митрополит Доротей Филип (1964—1999), уродженець Закарпаття.

Під час чехо-словацької лібералізації 13 червня 1968 уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священиків. Єпископ Гопко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво Пряшівською єпархією, повернувся до Пряшева, але група словацьких греко-католицьких священиків, що згуртувалася у Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І.Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного зі своїх членів — о. І.Гірки, який перебрав управління Пряшівською єпархією 2 квітня 1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Усі греко-католики — словаки». Внаслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-слов'янську мову й східний обряд.

30 січня 2008 року папа Бенедикт XVI реформував структуру Словацької греко-католицької церкви. Пряшівська греко-католицька єпархія отримала статус архієпархії-митрополії, якій підпорядковані дві єпархії — з центрами в Кошицях та Братиславі.

Єпископи

Пряшівськими єпархами були:

єпископ Григорій Таркович (1818—1841),
єпископ Йосиф Гаганець (1842—1875),
єпископ Миколай Товт (1876—1882),
єпископ Ян Валій (1882—1911),
єпископ Стефан Новак (1913—1918),

…

єпископ Павло Ґойдич (1940—1960), проголошений блаженним у 2001 році

…

єпископ (1990—2002).

Пряшівськими апостольськими адміністраторами були:

єпископ Діонісій Няраді (1922—1926),
єпископ Павло Ґойдич (1926—1940),
єпископ (1969—1989).

Пряшівськими вікарними архієреями були:

єпископ Василій Гопко (1946—1976), проголошений блаженним у 2003 році
єпископ Мілан Хаутур (1992—1997).

З 11 грудня 2002 року єпархію очолював єпископ Ян Баб'як (з 30 січня 2008 року — архієпископ; 25 квітня 2022 року Папа Франциск прийняв його зречення з пастирського уряду).

З 25 квітня 2022 року до 27 січня 2024 року адміністратор владика Петер Руснак.

архієпископ Йона Максім (з 27 січня 2024).

Примітки

Шематизм Пряшівської єпархії" на 1948 р.
Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 25 квітня 2022.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Духнович А. История Пряшевской Єпархии, рос. переклад Кустодіева, перевидана у творах О.Духновича, т. 2. — Пряшів, 1967
Пекар А. Нариси Історії церкви Закарпаття. — Рим, 1967
Hopko V. Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846—1946. — Пряшів, 1946
Pekar A. Historic Background of the Eparchy of Prjashev. — Пітсбурґ, 1968
Kubinyi J. The History of Prjašiv Eparchy. — Рим, 1970
The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia. — Нью-Йорк, 1971
Любомир Белей. Затоплені асиміляцією. Історія українців Словаччини: від незнання до безпам'ятства // Український тиждень, № 6 (171), 11.02.2011

Це незавершена стаття про католицтво.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Шематизм Пряшівської єпархії" на 1948 р.

[2] Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 25 квітня 2022.