Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Діаграма Герцшпрунга Рассела Спектральний клас Коричневі карлики Білі карлики Червоні карлики Субкарлики Головна послідо

Помаранчевий карлик

Помаранчевий карлик

Помаранчевий карлик або зоря головної послідовності класу K — це зоря головної послідовності (спалює водень) спектрального класу K та V класу світності. Ці зорі перебувають посередині між червоними карликами (зорі спектрального класу M головної послідовності) та жовтими карликами (зорі спектрального класу G головної послідовності). Вони мають масу від 0,6 до 0,9 мас Сонця та температури поверхні між 3 900 та 5 200 K., Tables VII, VIII.

Найвідомішими прикладами помаранчевих карликів є Альфа Центавра B (спектральний клас K1 V) та Епсилон Індіанця.

Помаранчеві карлики є предметом особливого інтересу при пошуку позаземного життя, оскільки вони є стабільними на головній послідовності дуже тривалий час (15-30 мільярдів років, у порівнянні з 10 мільярдами для Сонця). Це може дати можливість розвинутись життю на планетах земної групи, що обертаються довкола таких зірок. Вони також приблизно в три-чотири рази більш поширені ніж схожі на Сонце зорі, що полегшує пошук планет.

Спектрально стандартні зорі

Уточнена система Йеркського Атласа (Johnson & Morgan 1953) містила 12 спектрально стандартних карликів класу K, одна не всі вони до нашого часу лишились в стандартних. «Якірними точками» системи MK класифікації серед зірок головної послідовності класу K, тобто тими, що з роками не змінились, є Епсилон Ерідана (K2 V) та 61 Лебедя A (K5 V). Інші первинні стандартні зорі цієї класифікації:

Засновуючись на принципі, викладеному у деяких посиланнях (напр. Johnson & Morgan 1953, Keenan & McNeil 1989), багато авторів вважають перехід між спектральними класами K7 V та M0 V однією сходинкою, тому в літературі рідко можна побачити класифікацію K8 чи K9. Однак нещодавно зорі HIP 111288 (K8V) та HIP 3261 (K9V) були запропоновані як спектрально стандартні зірки.

Планети

Найближчі до Сонця помаранчеві карлики, які мають планети: Альфа Центавра B, Епсилон Ерідана, , та .

Див. також

Примітки

  1. A Modern Mean Stellar Color and Effective Temperatures (Teff) # Sequence for O9V-Y0V Dwarf Stars [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.], E. Mamajek, 2011, website
  2. Empirical bolometric corrections for the main-sequence [ 17 липня 2019 у Wayback Machine.], G. M. H. J. Habets and J. R. W. Heintze, Astronomy and Astrophysics Supplement 46 (November 1981), pp. 193–237.
  3. SIMBAD, запити про Альфа Центавра B [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] та Епсилон Індіанця [ 12 серпня 2019 у Wayback Machine.], accessed on line June 19, 2007.
  4. [1] [ 13 січня 2015 у Wayback Machine.], retrieved on May 6, 2009.
  5. Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas [ 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] H.L. Johnson & W.W. Morgan, 1953, Astrophysical Journal, 117, 313
  6. MK ANCHOR POINTS [ 25 червня 2019 у Wayback Machine.], Robert F. Garrison
  7. The Perkins Catalog of Revised MK Types for the Cooler Stars [ 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.], P.C. Keenan & R.C McNeil, «Astrophysical Journal Supplement Series» 71 (October 1989), pp. 245–266.
  8. Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas [ 2 квітня 2019 у Wayback Machine.], H.L. Johnson & W.W. Morgan, 1953, Astrophysical Journal, 117, 313
  9. Intrinsic Colors, Temperatures, and Bolometric Corrections of Pre-main-sequence Stars [ 19 квітня 2017 у Wayback Machine.], M.J. Pecaut & E.E. Mamajek, 2013, «Astrophysical Journal Supplement», 208, 9

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Diagrama Gercshprunga Rassela Spektralnij klas Korichnevi karliki Bili karliki Chervoni karliki Subkarliki Golovna poslidovnist karliki Subgiganti Giganti Yaskravi giganti Nadgiganti Gipergiganti Absolyutna zoryana velichina MV Pomaranchevij karlik abo zorya golovnoyi poslidovnosti klasu K ce zorya golovnoyi poslidovnosti spalyuye voden spektralnogo klasu K ta V klasu svitnosti Ci zori perebuvayut poseredini mizh chervonimi karlikami zori spektralnogo klasu M golovnoyi poslidovnosti ta zhovtimi karlikami zori spektralnogo klasu G golovnoyi poslidovnosti Voni mayut masu vid 0 6 do 0 9 mas Soncya ta temperaturi poverhni mizh 3 900 ta 5 200 K Tables VII VIII Najvidomishimi prikladami pomaranchevih karlikiv ye Alfa Centavra B spektralnij klas K1 V ta Epsilon Indiancya Pomaranchevi karliki ye predmetom osoblivogo interesu pri poshuku pozazemnogo zhittya oskilki voni ye stabilnimi na golovnij poslidovnosti duzhe trivalij chas 15 30 milyardiv rokiv u porivnyanni z 10 milyardami dlya Soncya Ce mozhe dati mozhlivist rozvinutis zhittyu na planetah zemnoyi grupi sho obertayutsya dovkola takih zirok Voni takozh priblizno v tri chotiri razi bilsh poshireni nizh shozhi na Sonce zori sho polegshuye poshuk planet Spektralno standartni zoriUtochnena sistema Jerkskogo Atlasa Johnson amp Morgan 1953 mistila 12 spektralno standartnih karlikiv klasu K odna ne vsi voni do nashogo chasu lishilis v standartnih Yakirnimi tochkami sistemi MK klasifikaciyi sered zirok golovnoyi poslidovnosti klasu K tobto timi sho z rokami ne zminilis ye Epsilon Eridana K2 V ta 61 Lebedya A K5 V Inshi pervinni standartni zori ciyeyi klasifikaciyi 70 Zmiyenoscya A K0 V 107 Rib K1 V K3 V Fomalgaut B K4 V K6 V 61 Lebedya B K7 V Zasnovuyuchis na principi vikladenomu u deyakih posilannyah napr Johnson amp Morgan 1953 Keenan amp McNeil 1989 bagato avtoriv vvazhayut perehid mizh spektralnimi klasami K7 V ta M0 V odniyeyu shodinkoyu tomu v literaturi ridko mozhna pobachiti klasifikaciyu K8 chi K9 Odnak neshodavno zori HIP 111288 K8V ta HIP 3261 K9V buli zaproponovani yak spektralno standartni zirki PlanetiNajblizhchi do Soncya pomaranchevi karliki yaki mayut planeti Alfa Centavra B Epsilon Eridana ta Div takozhAnalogi Soncya Chervonij karlik Zori spektralnogo klasu KPrimitkiA Modern Mean Stellar Color and Effective Temperatures Teff Sequence for O9V Y0V Dwarf Stars 7 serpnya 2016 u Wayback Machine E Mamajek 2011 website Empirical bolometric corrections for the main sequence 17 lipnya 2019 u Wayback Machine G M H J Habets and J R W Heintze Astronomy and Astrophysics Supplement 46 November 1981 pp 193 237 SIMBAD zapiti pro Alfa Centavra B 13 grudnya 2013 u Wayback Machine ta Epsilon Indiancya 12 serpnya 2019 u Wayback Machine accessed on line June 19 2007 1 13 sichnya 2015 u Wayback Machine retrieved on May 6 2009 Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas 2 kvitnya 2019 u Wayback Machine H L Johnson amp W W Morgan 1953 Astrophysical Journal 117 313 MK ANCHOR POINTS 25 chervnya 2019 u Wayback Machine Robert F Garrison The Perkins Catalog of Revised MK Types for the Cooler Stars 11 zhovtnya 2017 u Wayback Machine P C Keenan amp R C McNeil Astrophysical Journal Supplement Series 71 October 1989 pp 245 266 Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas 2 kvitnya 2019 u Wayback Machine H L Johnson amp W W Morgan 1953 Astrophysical Journal 117 313 Intrinsic Colors Temperatures and Bolometric Corrections of Pre main sequence Stars 19 kvitnya 2017 u Wayback Machine M J Pecaut amp E E Mamajek 2013 Astrophysical Journal Supplement 208 9

Дата публікації:
Топ