Поличи нці пол Policzyńce село в Україні у Махнівській сільській громаді Хмільницького району Вінницької області На р Кл

Поличи́нці (пол.Policzyńce) — село в Україні, у Махнівській сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. На р. Клітинка (стара назва Верхорудка Бистрицька). Населення становить 442 особи.

Церква Преображення Господнього у с. Поличинці

село Поличинці

Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Хмільницький район
Громада	Махнівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA05120110140044400
Облікова картка	Поличинці
Основні дані
Засноване	1595
Населення	442
Площа	2,552 км²
Густота населення	173,2 осіб/км²
Поштовий індекс	22110
Телефонний код	+380 4342
Географічні дані
Географічні координати	49°48′00″ пн. ш. 28°30′58″ сх. д. / 49.80000° пн. ш. 28.51611° сх. д. / 49.80000; 28.51611Координати: 49°48′00″ пн. ш. 28°30′58″ сх. д. / 49.80000° пн. ш. 28.51611° сх. д. / 49.80000; 28.51611
Середня висота над рівнем моря	265 м
Водойми	р. Гнилоп'ять


Місцева влада
Адреса ради	22133, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Махнівка, вул. Нікольського, буд. 15
Карта
Поличинці
Поличинці
Мапа

Поличинці у Вікісховищі

Історія

Землі навколо нинішнього села Поличинці належали до київського воєводства, коли у XV ст. їх було надано князем Свідригайлом давньому руському роду Тишкевичів. На той час це місце називалось Плесо на Верхоруді Бистрицькій. Ці землі зазнавали набігів кримських татар, тому власник села, , за переказом, насілив місцевісць т.н. «осадчими» — Полицькими (Матей, Войцех, Олександр). Від них виникла сучасна назва села. Після смерті Федора село перейшло до його сина Януша Тишкевича, котрий був вимушений залишити своє дідичство під час Хмельниччини. У 1657 році село перейшло до брата Януша — Феліціяна Тишкевича та його сина Габріела-Міхала. За цих власників село занепало. Бездітний Габріел-Міхал заповів Поличинці Янові у 1710 р.(По іншим джерелам, власниками села були Носажевські, Ян Бранський, потім Хоєцькі).

Ян Хоєцький показав себе дбайливим господарем, надавав певні пільги осадчим, відрізнявся побожністю, помер у 1750 р.

Його син, (пом.1779 р.), дідич Полічинців та Житинців, ротмистр воєводства Брацлавського, комендант бердичівської фортеці, збудував у 1770 р. в селі Преображенську церкву на місці стародавньої дерев'яної церкви св. Онуфрія. Церква св. Онуфрія свого часу мала особливу грамоту від Папи римського Пія VI.Також відомо, що Хоєцьки жертвували гроші з доходів від села на Берездівський римо-католицький монастир на Волині.

По смерті Франтішека Казимира, маєток перейшов до сина, . який був войським київським, депутатом чотирирічного сейму. У 1886 році село було власністю Болеслава Хоєцького, на поч. ХХ ст. — його сина Зигмунта.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 925 осіб (797 православних, 117 римо-католиків, 9 юдеїв), налічувалось 129 дворових господарств, існували православна церква, католицька каплиця, школа, кузня, 2 водяних і вітряний млини.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1352 осіб (650 чоловічої статі та 702 — жіночої), з яких 1178 — православної віри, 142 — римо-католицької.

У період після Другої світової війни у селі діяв колгосп ім. Кірова, працювали 8-річна школа, клуб, бібліотека.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р, «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Махнівської сільської.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Козятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Хмільницького району.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	442	100%

Пам'ятки

У селі розташована мурована церква — пам'ятка архітектури національного значення.

Преображенська церква (Поличинці)

Примітки

Sulimierski, Walewski, red. Chlebowskiego (1886). Słownik geograficzny królestwa polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa. с. т.VIII, с.591–592.
Antoni Urbański (1929). (пол) . Warszawa: nakladem autora. с. 66-69 (73-76). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 12 квітня 2019.
Похилевич, Лаврентий (1864). Сказания о населенных местностях Киевской губернии (рос) . Київ. с. 754—755.
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
під ред.Тронька П.Т., редкол. тому ОЛІЙНИК А. Ф. (голова редколегії), БАБІЙ М. Л., БОВКУН В. Д., ВІНІКОВЕЦЬКИЙ С. Я. (1972). ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКО! РСР ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ (PDF) (укр) . Київ: ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ АКАДЕМІЇ НАУК УРСР. с. 343.
. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Поли́чинці // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.331

Посилання

Погода в селі Поличинці
Policzyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 591. (пол.)

Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] Sulimierski, Walewski, red. Chlebowskiego (1886). Słownik geograficzny królestwa polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa. с. т.VIII, с.591–592.

[:1-2] Antoni Urbański (1929). (пол) . Warszawa: nakladem autora. с. 66-69 (73-76). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 12 квітня 2019.

[3] Похилевич, Лаврентий (1864). Сказания о населенных местностях Киевской губернии (рос) . Київ. с. 754—755.

[4] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[5] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[6] під ред.Тронька П.Т., редкол. тому ОЛІЙНИК А. Ф. (голова редколегії), БАБІЙ М. Л., БОВКУН В. Д., ВІНІКОВЕЦЬКИЙ С. Я. (1972). ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКО! РСР ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ (PDF) (укр) . Київ: ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ АКАДЕМІЇ НАУК УРСР. с. 343.

[7] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.

[8] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[ukr-socialdata-mova-2001-9] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних