Покоління 45

«Покоління 45» (індонез. Angkatan'45) — група поетів і прозаїків Індонезії, що вийшли на літературну арену в період японської окупації та війни за незалежність. Їхня поява була своєрідною реакцією на відверто рабську літературу японського окупаційного уряду та окремих індонезійських авторів — членів організації , яких називали «японськими лакеями».

Лідером руху був Хайріл Анвар — поет та перекладач, основоположник індонезійського верлібру, який відмовився від літературних штампів і змусив поезію говорити мовою вулиці.

Термін

Термін вперше застосував у статті, опублікованій в журналі «Сіасат» (Тактика) 9 січня 1949 року. До цього були використані терміни «Покоління боротьби за незалежність», «Покоління Хайріла Анвара», «Послідовне покоління», «Покоління після Пуджанга Бару», «Покоління свободи», «Покоління Гелангганга».

Представники

• Асрул Сані

• Ріваі Апін

• Прамудья Ананта Тур

• Усмар Ісмаїл

• Мохтар Лубіс

• Ахдіат Картаміхарджа

• Трісно Сумарджо

• Рустанді Картакусума

• Утуй Татанґ Сонтані

• Сітор Сітуморанг

Див. також

• Індонезійська мова

Примітки

1. Karya Sastra Angkatan [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](індон.)
2. Погадаев, В. Малайский мир (Бруней, Индонезия, Малайзия, Сингапур). Лингвострановедческий словарь. М.:"Восточная книга", 2012, с. 57-58 (рос.)