Повість про вбивство Андрія Боголюбського

Повість про вбивство Андрія Боголюбського — пам'ятка літератури Кивської Русі 2-ї половини 12 століття, в якій розповідається про вбивство володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського боярами-змовниками.

Загальні відомості

Андрій Боголюбський (бл. 1110—1174), другий син Юрія Долгорукого від половецької князівни, з 1158 року великий князь Владимирський і Суздальський, відомий прагненням відокремити Залісся від Русі під верховенством володимирських князів. Загинув у результаті двірцевої змови у своїй резиденції Боголюбове (князівське село неподалік від Володимира). Оповідь про цю подію містить багато конкретних подробиць (підтверджених згодом і розкопками могили князя), що видають в авторі очевидця описуваних подій. Тому можливим автором називають одну з діючих осіб Повісті, зображену в ній прихильником князя та його політичної лінії

• ігумена Феодула (М. Д. Приселков), що найменш ймовірно (хоча саме під його керівництвом складалося 1177 року Літописне зведення, що включило у свій склад Повість);
• Кузьмищу киянина (В. П. Адріанова-Перетц, Б. О. Рибаков),
• слугу князя чи одного з майсторових («златокузнец»), запрошених Андрієм на будівництво Боголюбова;
• вихідця з Вишгорода, голову капітулу Успенського собору у Володимирі Микулу (Н. Н. Воронін), що був автором і інших творів, у тому числі, можливо, і широко відомого «Сказання про ікону Богоматері Владимирської» (деякі частини цього тексту ввійшли і до складу Повісті).
• Особливо ймовірним видається автор основної частини Повісті Микула — супротивник усобиць і боярської знаті, винної в убивстві князя, прихильник володимирських городян, що у Повісті представлені основною рушійною силою позитивних подій.

Автор орієнтувався на українські біографічні повісті XI-XII ст., з наслідуваннями чи прямими цитатами з , Бориса і Гліба.

У Повісті чітко і послідовно проведене протиставлення Києва — Володимиру, Боголюбова — Вишгороду, Золотих і Срібних воріт руського міста — таким же воротам заліського, страждання Андрія — стражданням Бориса і Гліба тощо (аж до змішання назв Києва і Володимира в тексті народного плачу). Повний текст Повісті збережений у Іпатіївському літописі під 1175 роком написаний киянином і для киян, тоді як у Володимирському літописному зведенні 1177 року, відомому нам по Лаврентіївському літопису, поміщений скорочений і перероблений її варіант; отже, через три роки після описуваних подій Повісті уже була відома літописцеві; за деякими міркуваннями, вона могла бути написана між серединою 1175 і серединою 1176 років. У Повісті уміло сполучаються дві лінії: мирська земна, подана в дії, і церковна, духовна, подана в міркуваннях князя і коментарях автора. Психологічні деталі оповідання й образна народна мова перекривають навмисно ідеалізований образ князя, навіяний житійною традицією; дії живого князя не збігаються з «роз'ясненнями» автора у відношенні до них; враження таке, начебто Повість написана двома авторами (А. М. Насонов припускає, що варіант Іпатіївського літопису розширений, порівняно з початковою тенденцією); крім того, на композицію і стилістику Повісті вплинула традиційна поетика жанрів, використаних у цьому синкретичному творі, тобто житія, урочисті «слова» і народні плачі.

Джерела

• Серебрянскнй. Княжеские жития.—С. 57-89, 142—147, 284—295;
• Ипатьевская летопись // ПСРЛ.— Т. 2.— М., 1962.— С. 580-595;
• Лаврентьевская летопись // ПСРЛ.— Т. 1.—М, 1962.—С. 367-371;
• Повесть об убиении Андрея Боголюбского / Подг. текста, перевод и комм. ст. В. Колесова // ПЛДР: XII век,— М., 1980.—С. 325—338, 669—671;
• То же // Повести Древней Руси.— С. 328—343. 551—553.

Література

• Хрущев И. О древнерусских исторических повестях и сказаниях XI—XII столетий.— Киев, 1878.—С. 138—143;
• Приселков М. Д. История русского летописания XI—XIV вв.— Л., 1940.—С. 76;
• Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значение.— М.; Л., 1947.— С. 241—246;
• Лихачев Д. С. Об одной особенности реализма // ВЛ.— 1960.— № 3.— С. 53- 68;
• Воронин Н. Н. Литературные источники в творчестве древнерусских зодчих // ТОДРЛ.— 1957.—Т. 13.—С. 364—374;
• Воронин Н. Н. «Повесть об убийстве Андрея Боголюбского» и ее автор // История СССР.—1963.—№ 3.—С. 80-97;
• Еремин И. П. Киевская летопись как памятник литературы // Еремин И. П. Литература Древней Руси: Этюды и характеристики.— М.; Л., 1966.— С. 114—131;
• Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве».— М., 1972.— С. 79-131, 256—257;
• Колесов В. В. Повесть об убиении Андрея Боголюбского // Словарь книжников.— Вып. 1.— С. 365—367.