Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Святий Паулін II (Paulinus II; бл. 726 — 11 січня 802/804) — священник, богослов, поет і один із провідних вчених Каролінзької імперії. Член Палатинської академії при дворі Карла Великого. З 787 року до своєї смерті був патріархом Аквілейським на території сучасної Північно-Східної Італії, Словенії та Паннонії. Брав участь у низці синодів, які виступали проти іспанського адопціонізму та сприяв постанню західної християнської церкви, а також прийняттю Filioque у Нікейському символі віри. За підтримки військ Карла І, Паулін організував християнізацію за західним обрядом аварів і альпійських слов'ян. Святий католицької церкви (день пам'яті 11 січня).
| Паулін II Аквілейський | |
|---|---|
 | |
| Народився | не пізніше 750 Премаріакко, d, Фріулі-Венеція-Джулія, Італія |
| Помер | 11 січня 802[1] Чивідале-дель-Фріулі, d, Фріулі-Венеція-Джулія, Італія |
| Країна |  Венеційська республікаФранкське королівство |
| Діяльність | мовознавець, поет, патріарх, письменник, католицький священник |
| Знання мов | латина[2][3] |
| Посада | d |
| Конфесія | католицька церква |
| |
Життєпис
Паулін народився в Премаріакко, поблизу Чівідале у регіоні Фріулі на північному сході Італії, в період пізнього панування лангобардів. Він здобув освіту в патріаршій школі в Чівідале, а після висвячення у священики став директором тієї ж школи. Там він набув ґрунтовної латинської освіти, він також отримав глибокі знання з юриспруденції, а також біблійну, богословську та патристичну освіту.
Паулін вперше привернув увагу Карла І в 774 році, коли король франків завоював усю ломбардську північну Італію та приєднав її до імперії Каролінгів. Крім того, він демонстрував вірність Карлу І під час повстання герцога Гродгауда в 776 році. За це Паулін був винагороджений багатьма привілеями, серед яких дарування власності Вальданда, також імператор запросив Пауліна до двору на посаду королівського «магістра граматики» (grammaticus magister). У палацовій школі Паулін працював близько десяти років і познайомиться з іншими вченими того часу, зокрема , Алкуїном Йоркським, Фардульфом, Арно Зальцбурзьким, Альбріко, Рікулфом, Раефготом, Радо, Луллієм, Басінусом, Фульдрадом, Ейнгардом, Адалардом, Адельбертом.
Після смерті патріарха Сігуальда в 787 році Карл І призначив Пауліна патріархом Аквілеї. Паулін переїхав з імператорського двору до єпископського престолу та оселився в Чивідале, також резиденції графа Каролінгів, який відповідав за Фріульську марку. Сама Аквілея перетворилась на маленьке село після її взяття 452 року Гунським союзом Аттіли, хоча патріарша базиліка там збереглась.
Будучи патріархом, Паулін брав активну участь в зміцненні впливу церкви імперії за межами її кордонів. У своїх стосунках з церквою Істрії та Патріархом Градо, що були союзниками Константинопольського патріархату, він намагався схилити їх на бік Каролінгів. Від Карла І Паулін отримав підтримку та інші привілеї для свого патріархату, а також привілеї для монастиря Св. Марії в Органо, церкви Св. Лаврентія в Буйї, лікарні Св. Івана в Чивідале і Св. Марії у Вероні. Він відігравав важливу роль у поширені західного християнства в Центральній та Південній Європі.
Паулін займався поширенням католицької доктрини. 792 року взяв участь у Радісбонському соборі, який засудив єресь іспанського адопціонізму, яку проповідували іспанські єпископи Еліпанд Толедський і Фелікс Ургельський. У 794 році він відіграв провідну роль у Франкфуртській національній раді, де адопціонізм був знову засуджений, і написав книгу проти єресі, яка була надіслана до Іспанії від імені собору єпископів. Покинувши Франкфурт, Паулін повернувся до своєї єпископської резиденції в Чивідале.
796 року він супроводжував сина Карла І Піпіна у його військовій кампанії проти сусіднього Аварського каганату. Наприкінці літа 796 року, після того, як авари були розбиті, Паулін головував на синоді єпископів у військовому таборі Піпіна на березі Дунаю, на якому єпископи ухвалили рішення щодо програми християнізації за західним обрядом та катехизації для нещодавно підкорених територій, населених аварами і слов'янами. Було прийнято рішення, що тих слов'ян та аварів, які вже були християнами треба заново охрестити священниками Каролінзької імперії. За підтримки Пауліна синод також передав найпівнічніші території Аквілейсбкого патріархату Зальцбурзькому єпископству на чолі з Арно. Кордон між єпархіями був проведений по річці Драва. Ці рішення були затвреджені 811 року Карлом І і проіснували майже тисячоліття, до середини XVIII століття. За порадою Алкуїна Йоркського було вирішено, що ці території слід наново християнізувати. Пізніше католики-словенці називали Пауліна своїм апостолом, який приніс їм християнську релігію, хоча християнство існувало на тих територіях набагато раніше, ніж сюди прийшли війська Каролінзької імперії.
Повернувшись із синоду, Паулін знову виступив проти іспанського адопціонізму на Соборі в Сівідале. Патріарх захищав використання Filioque у Символі Віри, щоб чіткіше заперечити адопціонізм, вчення що доводило що Христос став Сином Божим, коли Він отримав Святого Духа від Отця під час Свого хрещення. Позиція адопціоністів базувалася на твердженні, що людська природа Христа не мала природної здатності посилати Святого Духа, але потребувала отримати цю силу від Отця. З цієї причини Паулін вважав, що Filioque було необхідним для збереження христологічної ортодоксії. На цьому синоді було складено чотирнадцять канонів церковної дисципліни та таїнства шлюбу, а копію Діянь було надіслано Карлу Великому, який їх підтвердив.
Прислужився до поширення церковного впливу Каролінзької імперії на сусідні території де проживали західні та південні слов'яни. Вважається католицьким святим. Відповідно до видання Римського мартиролога 2004 р., свято Св. Пауліна відзначається в день його смерті 11 січня.
Примітки
- Schäfer J. Ökumenisches Heiligenlexikon — 1998.
- Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
- CONOR.Sl
Джерела
- Attwater, Donald and Catherine Rachel John. The Penguin Dictionary of Saints. 3rd edition. New York: Penguin Books, 1993. .
- Nicholas Everett, «Paulinus, the Carolingians and famosissima Aquileia», in Paulino d'Aquileia e il contributo italiano all'Europa carolingia, ed. Paolo Chiesa (Udine, 2003), pp. 115—154
- Bowlus, Charles (1995). Franks, Moravians, and Magyars: The Struggle for the Middle Danube, 788—907. Middle Ages. University of Pennsylvania Press. .
- Collins, Roger (2010) [1991]. Early Medieval Europe, 300—1000. Red Globe Press. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Svyatij Paulin II Paulinus II bl 726 11 sichnya 802 804 svyashennik bogoslov poet i odin iz providnih vchenih Karolinzkoyi imperiyi Chlen Palatinskoyi akademiyi pri dvori Karla Velikogo Z 787 roku do svoyeyi smerti buv patriarhom Akvilejskim na teritoriyi suchasnoyi Pivnichno Shidnoyi Italiyi Sloveniyi ta Pannoniyi Brav uchast u nizci sinodiv yaki vistupali proti ispanskogo adopcionizmu ta spriyav postannyu zahidnoyi hristiyanskoyi cerkvi a takozh prijnyattyu Filioque u Nikejskomu simvoli viri Za pidtrimki vijsk Karla I Paulin organizuvav hristiyanizaciyu za zahidnim obryadom avariv i alpijskih slov yan Svyatij katolickoyi cerkvi den pam yati 11 sichnya Paulin II AkvilejskijNarodivsyane piznishe 750 Premariakko regional decentralization entity of Udined Friuli Veneciya Dzhuliya ItaliyaPomer11 sichnya 802 0802 01 11 1 Chividale del Friuli regional decentralization entity of Udined Friuli Veneciya Dzhuliya ItaliyaKrayina Venecijska respublika Frankske korolivstvoDiyalnistmovoznavec poet patriarh pismennik katolickij svyashennikZnannya movlatina 2 3 PosadaPatriarh AkvilejskijdKonfesiyakatolicka cerkva Mediafajli u VikishovishiZhittyepisred Paulin narodivsya v Premariakko poblizu Chividale u regioni Friuli na pivnichnomu shodi Italiyi v period piznogo panuvannya langobardiv Vin zdobuv osvitu v patriarshij shkoli v Chividale a pislya visvyachennya u svyasheniki stav direktorom tiyeyi zh shkoli Tam vin nabuv gruntovnoyi latinskoyi osviti vin takozh otrimav gliboki znannya z yurisprudenciyi a takozh biblijnu bogoslovsku ta patristichnu osvitu Paulin vpershe privernuv uvagu Karla I v 774 roci koli korol frankiv zavoyuvav usyu lombardsku pivnichnu Italiyu ta priyednav yiyi do imperiyi Karolingiv Krim togo vin demonstruvav virnist Karlu I pid chas povstannya gercoga Grodgauda v 776 roci Za ce Paulin buv vinagorodzhenij bagatma privileyami sered yakih daruvannya vlasnosti Valdanda takozh imperator zaprosiv Paulina do dvoru na posadu korolivskogo magistra gramatiki grammaticus magister U palacovij shkoli Paulin pracyuvav blizko desyati rokiv i poznajomitsya z inshimi vchenimi togo chasu zokrema Petrom Pizanskim Alkuyinom Jorkskim Fardulfom Arno Zalcburzkim Albriko Rikulfom Raefgotom Rado Lulliyem Basinusom Fuldradom Ejngardom Adalardom Adelbertom Pislya smerti patriarha Sigualda v 787 roci Karl I priznachiv Paulina patriarhom Akvileyi Paulin pereyihav z imperatorskogo dvoru do yepiskopskogo prestolu ta oselivsya v Chividale takozh rezidenciyi grafa Karolingiv yakij vidpovidav za Friulsku marku Sama Akvileya peretvorilas na malenke selo pislya yiyi vzyattya 452 roku Gunskim soyuzom Attili hocha patriarsha bazilika tam zbereglas Buduchi patriarhom Paulin brav aktivnu uchast v zmicnenni vplivu cerkvi imperiyi za mezhami yiyi kordoniv U svoyih stosunkah z cerkvoyu Istriyi ta Patriarhom Grado sho buli soyuznikami Konstantinopolskogo patriarhatu vin namagavsya shiliti yih na bik Karolingiv Vid Karla I Paulin otrimav pidtrimku ta inshi privileyi dlya svogo patriarhatu a takozh privileyi dlya monastirya Sv Mariyi v Organo cerkvi Sv Lavrentiya v Bujyi likarni Sv Ivana v Chividale i Sv Mariyi u Veroni Vin vidigravav vazhlivu rol u poshireni zahidnogo hristiyanstva v Centralnij ta Pivdennij Yevropi Paulin zajmavsya poshirennyam katolickoyi doktrini 792 roku vzyav uchast u Radisbonskomu sobori yakij zasudiv yeres ispanskogo adopcionizmu yaku propoviduvali ispanski yepiskopi Elipand Toledskij i Feliks Urgelskij U 794 roci vin vidigrav providnu rol u Frankfurtskij nacionalnij radi de adopcionizm buv znovu zasudzhenij i napisav knigu proti yeresi yaka bula nadislana do Ispaniyi vid imeni soboru yepiskopiv Pokinuvshi Frankfurt Paulin povernuvsya do svoyeyi yepiskopskoyi rezidenciyi v Chividale 796 roku vin suprovodzhuvav sina Karla I Pipina u jogo vijskovij kampaniyi proti susidnogo Avarskogo kaganatu Naprikinci lita 796 roku pislya togo yak avari buli rozbiti Paulin golovuvav na sinodi yepiskopiv u vijskovomu tabori Pipina na berezi Dunayu na yakomu yepiskopi uhvalili rishennya shodo programi hristiyanizaciyi za zahidnim obryadom ta katehizaciyi dlya neshodavno pidkorenih teritorij naselenih avarami i slov yanami Bulo prijnyato rishennya sho tih slov yan ta avariv yaki vzhe buli hristiyanami treba zanovo ohrestiti svyashennikami Karolinzkoyi imperiyi Za pidtrimki Paulina sinod takozh peredav najpivnichnishi teritoriyi Akvilejsbkogo patriarhatu Zalcburzkomu yepiskopstvu na choli z Arno Kordon mizh yeparhiyami buv provedenij po richci Drava Ci rishennya buli zatvredzheni 811 roku Karlom I i proisnuvali majzhe tisyacholittya do seredini XVIII stolittya Za poradoyu Alkuyina Jorkskogo bulo virisheno sho ci teritoriyi slid nanovo hristiyanizuvati Piznishe katoliki slovenci nazivali Paulina svoyim apostolom yakij prinis yim hristiyansku religiyu hocha hristiyanstvo isnuvalo na tih teritoriyah nabagato ranishe nizh syudi prijshli vijska Karolinzkoyi imperiyi Povernuvshis iz sinodu Paulin znovu vistupiv proti ispanskogo adopcionizmu na Sobori v Sividale Patriarh zahishav vikoristannya Filioque u Simvoli Viri shob chitkishe zaperechiti adopcionizm vchennya sho dovodilo sho Hristos stav Sinom Bozhim koli Vin otrimav Svyatogo Duha vid Otcya pid chas Svogo hreshennya Poziciya adopcionistiv bazuvalasya na tverdzhenni sho lyudska priroda Hrista ne mala prirodnoyi zdatnosti posilati Svyatogo Duha ale potrebuvala otrimati cyu silu vid Otcya Z ciyeyi prichini Paulin vvazhav sho Filioque bulo neobhidnim dlya zberezhennya hristologichnoyi ortodoksiyi Na comu sinodi bulo skladeno chotirnadcyat kanoniv cerkovnoyi disciplini ta tayinstva shlyubu a kopiyu Diyan bulo nadislano Karlu Velikomu yakij yih pidtverdiv Prisluzhivsya do poshirennya cerkovnogo vplivu Karolinzkoyi imperiyi na susidni teritoriyi de prozhivali zahidni ta pivdenni slov yani Vvazhayetsya katolickim svyatim Vidpovidno do vidannya Rimskogo martirologa 2004 r svyato Sv Paulina vidznachayetsya v den jogo smerti 11 sichnya Primitkired a b Schafer J Okumenisches Heiligenlexikon 1998 d Track Q296584 Mirabile Digital Archives for Medieval Culture SISMEL Edizioni del Galluzzo d Track Q85138432d Track Q85135665 CONOR Sl d Track Q16744133Dzherelared Attwater Donald and Catherine Rachel John The Penguin Dictionary of Saints 3rd edition New York Penguin Books 1993 ISBN 0 14 051312 4 Nicholas Everett Paulinus the Carolingians and famosissima Aquileia in Paulino d Aquileia e il contributo italiano all Europa carolingia ed Paolo Chiesa Udine 2003 pp 115 154 Bowlus Charles 1995 Franks Moravians and Magyars The Struggle for the Middle Danube 788 907 Middle Ages University of Pennsylvania Press ISBN 0 8122 3276 3 Collins Roger 2010 1991 Early Medieval Europe 300 1000 Red Globe Press ISBN 978 0 230 00673 7 Poperednik Siguald Patriarh Akvileyi 787 802 804 Nastupnik Ursus I Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Paulin II Akvilejskij amp oldid 44043768