Паризька комуна радянський річковий сторожовий корабель облаштований на початку Німецько радянської війни з мобілізовано

«Паризька комуна» — радянський річковий сторожовий корабель, облаштований на початку Німецько-радянської війни з мобілізованого парового колісного буксира.

Проєкт
Однотипний колісний паровий буксир «Водоп'янов», 1930-ті рр.
Назва:	Сторожовий корабель «Паризька комуна», мобілізований колісний паровий буксир проекту СБ-20
Будівники:	завод «Ленінська кузня», м. Київ
Оператори:	СРСР
Будівництво:	1934-1935
У експлуатації:	1935-1941
Історія
СРСР
Назва:	«Паризька комуна»
Прийнятий:	1935 рік
Потоплений:	26 серпня 1941 року
Доля:	затоплений у бою на Дніпрі
Основні характеристики
Тип:	річковий сторожовий корабель
Водотоннажність:	200 т (повна)
Довжина:	43,2 м (найбільша)
Ширина:	6,1 м по міделю, 12,85 м (з гребними колесами)
Осадка:	1,1 м (максимальна)
Двигуни:	Компаундна парова машина, 175 к.с.
Швидкість:	15 км/год.

Автономність:	15 тонн вугілля
Екіпаж:	65 осіб
Озброєння:	2 76-мм гармати (встановлені у півбаштах), 2х7,62-мм кулемети «Максим», 1х7,62-мм переносний кулемет ДП-27
Бронювання:	6 мм

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Паризька комуна (значення).

Історія служби

Паровий колісний буксир побудовано у 1934 році на заводі «Ленінська кузня» у Києві.

З початком війни «Паризьку комуну» мобілізовано 23 червня 1941 року за передвоєнним планом та вже 1 липня повністю переоблаштовано у військовий корабель на заводі ім. І. В. Сталіна у Києві. За дозволом Головного Морського Штабу (ГМШ) корабель отримав дві 76-мм універсальних артилерийських установки 34-К у півбаштах, які могли вести вогонь також і по повітряним цілям. За тодішньою класифікацією кораблі, що мали артилерію калібру 76 мм або менше були у класі «сторожовий корабель».

11 липня «Паризьку комуну» (у військових документах дається також і номерна назва «СК-3») включено до складу Прип'ятського загону річкових кораблів Пінської військової флотилії (ПВФ). Його командиром став лейтенант запасу Гордієнко М. М. Але з 10 серпня сторожовик діяв у складі Київського ЗРК на південному фланзі Київського укріпрайону. У цей же день на корабль призначено нового командира — молодшого лейтенанта Сутужко С. Ф. 22 серпня «Паризька комуна» прикривала вогнем дніпровську переправу відступаючої 5-ї армії Південно-Західного фронту поблизу села Навози.

Увечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра. Таким чином кораблі флотилії, серед них і «Паризька комуна», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.

У ніч на 26 серпня «Паризька комуна» разом з іншими кораблями пішла на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. На підході до окуніновського мосту сторожовик потрапив під сильний обстріл, була підбита кормова гармата, а її розрахунок було вбито. Сторожовий корабель зміг пройти під мостом, але через кілька хвилин він отримав ще одне пряме влучання снаряда, що вивело з ладу парову машину. Течія віднесла некерований корабель на мілину. Спроби налагодити двугун та зняти «Паризьку комуну» з мілини були невдалі. За наказом командира екіпаж підірвав свой корабель. Щонайменше один член екіпажу потрапив у полон до німців.

31 серпня сторожовик виключено із списків кораблів ВМФ за наказом командуючого флотом, а у 1948 році уламки корабля здано на металобрухт.

Див. також

Примітки

В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. —
27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпуса були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командуючий корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів
А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации»)

Література

В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. —
Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, . Сторінки: 378—385
Спичаков В. А. Сторожевые корабли Пинской военной флотилии (рус.) // Арсенал-коллекция: журнал. — 2014. — Т. 19, № 01. — С. 56—64. — ISSN 1728-9203

[spichakov-1] В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. —

[27sk-2] 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпуса були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командуючий корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.

[okuninovo-3] Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів

[kiur-4] А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации»)