Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Охо́тське мо́ре (рос. Охо́тское мо́ре, яп. オホーツク海) — море, частина Тихого океану біля берегів Азії; обмежене російськими Камчаткою, Курильськими островами на сході, островом Сахалін на південному заході та японським островом Хоккайдо на півдні. Це внутрішнє море. Більша частина моря та узбережжя в межах Росії. На півдні знаходиться Японія. Площа — 1,603 млн км², середня глибина — 1780 м, найбільша глибина — 3521 м.
 | |
| 55° пн. ш. 150° сх. д. / 55° пн. ш. 150° сх. д. | |
| Розташування | Тихий океан |
|---|---|
| Прибережні країни | Японія і Росія |
| Найбільша глибина | 3374 м |
| Середня глибина | 1 780 м |
| Площа | 1 583 000 ± 1 км² |
| Впадаючі річки | Амур, Охота, Кухта, Уда, Конон |
| Впадаюча річка | Охота, Пенжина, Уда[d], Іня, Тауй, d, Гіжига, d, d, d, Яма, d, Кухтуй, d, d, d, d, Бахура, Білоголова, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Конон, d, d, Куйбишевка, d, Курілка, Кшук, d, d, d, d, d, d, d, Найба, d, d, d, d, Опала, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Славна (річка), d, d, d, d, d, d, d, d, d, Тором[d], d, d, Унушка, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Амур, Большая, d, d, Сярі, d, Сьокоцу і Юбецу |
 Охотське море у Вікісховищі | |
Західна частина моря розташована на континентальному шельфі і має малу глибину. У центрі моря розташовані (на півдні) та . У східній частині розташований Курильський жолоб, де найбільша глибина. Біля західного узбережжя моря розташовані Шантарські острови.
З жовтня по травень — червень північна частина моря покрита льодом. Південно-східна частина практично не замерзає.
Узбережжя на півночі сильно порізано, на північному-сході Охотського моря розташована найбільша її затока — Затока Шеліхова. Серед дрібніших заток північної частини найвідоміші Ейринейська губа і затоки Шельтінга, Забіяка, Бабушкіна, Кекурна, Одеська затока на острові Ітуруп. На сході берегова лінія півострова Камчатка практично позбавлена заток. На південному заході найбільшими є затоки Аніва і .
Рибальство (лососевих, оселедець, минтай, мойва, тощо)
Впадають річки Амур, Охота, Кухтуй, Уда.
Головні порти: на материку — Магадан, Аян, Охотськ (портпункт); на острові Сахалін — Корсаков, на Курильських островах — Сєвєро-Курильськ.
Назви
У XVII—XVIII століттях місцевим населенням море часто називалося Тунгуським. У 1639 році Іван Московітін, який вийшов на його берег, назвав море Ламським. На початку 1650-х років , який вийшов до моря річкою Пенжиною, назвав його Пенжинським. У подальшому море називалося Камчатським (за назвою півострова, що обмежує його з північного сходу). На мапі 1745 року воно назване Тихим морем, на мапі Ф. Татаринова 1766 року — Камчатським морем. Ця ж назва часто вживалася на географічних мапах XVIII століття. У першій половині ХІХ століття південна частина моря на мапах позначалася як Сахалінське море.
Сучасна назва від назви річки Охоти, що, своєю чергою, походить від евенського Окат — «річка» і вперше з'явилася на мапах у середині XVIII століття. Японці традиційно називали це море «Хоккай» (北海), буквально «Північне море». Але оскільки зараз це назва відноситься до Північного моря Атлантичного океану, то назву Охотського моря вони змінили на «Охоцуку-Кай» (オホーツク海), що є адаптацією російської назви до норм японської фонетики.
Клімат
Акваторія моря лежить у помірному кліматичному поясі, північна частина (затока Шеліхова) — в субарктичному. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає мусонна циркуляція. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Зима сувора, утворення стійкої морської криги. У східній частині, поблизу Курильської гряди зима відносно тепла, штормова, літо прохолодне. Зволоження достатнє.
Біологія
Акваторія моря утворює однойменний морський екорегіон бореальної північнотихоокеанської зоогеографічної провінції, акваторія поблизу Курильських островів відноситься до самостійного екорегіону течії Ояшіо. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до бореальної зони.
Геологія
Море розташоване на Охотській плиті, яка є частиною Північноамериканської плити. Кора під більшою частиною Охотського моря континентального типу.
Протоки
Протоки Татарська (між Азією і Сахаліном) і Лаперуза (між островами Сахалін і Хоккайдо) з'єднують Охотське море з Японським морем. Протоки Кунаширська і Зради (між островами Кунашир і Хоккайдо) через Південно-Курильску протоку з'єднують Охотське море з Тихим океаном. Аналогічну функцію виконує Перша Курильська протока між півостровом Камчатка і островом Шумшу, а також численні протоки між островами Курильської гряди: Друга Курильська, Четверта Курильська, , протока Крузенштерна і багато інших.
Територіальний режим
Охотське море, хоч і оточене майже з усіх боків територією Російської Федерації, її внутрішнім морем не є. Його акваторію складають внутрішні морські води, територіальні води та виняткова економічна зона Росії та Японії. У центральній частині моря є витягнута в меридіональному напрямку ділянка — Анклав Охотського моря, в англомовній літературі традиційно звана Peanut Hole, яка входить у виняткову економічну зону Росії з березня 2014; зокрема, будь-яка країна світу має тут право здійснювати лов риби і вести іншу дозволену конвенцією ООН з морського права діяльність. Оскільки цей регіон є важливим елементом для відтворення популяції деяких видів промислових риб, уряди деяких країн прямо забороняють своїм суднам вести промисел на цій ділянці моря.
Запаси нафти
Загальні запаси нафти оцінюються в 3,5 млрд тонн умовного палива, в тому числі 1,2 млрд тонн нафти і 1,5 млрд кубометрів газу.
Атласи
Різні гідрологічні та метеорологічні характеристики моря відображені у багатьох атласах, серед яких:
- «Атлас Восточного океана с Охотским и Беринговым морем» (1847; складений капітан-лейтенантом, картографом );
- «Климатический и гидрологический атлас Охотского моря» (1956);
- «Атлас волнения и ветра Охотского моря» (1966);
- «Атлас солености воды Охотского моря» (1975);
- «Атлас типовых полей ветра Охотского моря» (1977);
- «Атлас типовых полей ветра шельфовой зоны о. Сахалин» (1979);
- «Атлас опасных и особо опасных для мореплавания и рыболовства гидрометеорологических явлений Японского, Охотского и Берингова морей» (1980);
- «Атлас приливов Берингова, Охотского и Японского морей» (1991);
- «Океанографический атлас шельфовой зоны острова Сахалин» в 2-х частинах (2003);
- «Атлас по океанографии Берингова, Охотского и Японского морей» (2003).
Див. також
- 4042 Охотськ — астероїд, названий на честь моря.
- Затоплення траулера «Дальний Восток»
Примітки
- Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 138, Охотское море, названия.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира / под ред. акад. . — М. : Академия наук СССР и ГУГГК ГГК СССР, 1964. — 298 с. — 20 тис. прим.
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
- FAO: World review of highly migratory species and straddling stocks…
- Схема Peanut Hole
- Magadan Region [ 2007-10-25 у Wayback Machine.] from Kommersant, Russia's Daily Online. Retrieved 22 January 2007.
- Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 24, Атласы Охотского моря.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Література
- Арзамасцев И. С., Яковлев Ю. М., Евсеев Г. А. и др. Атлас промысловых беспозвоночных и водорослей морей Дальнего Востока России. — Владивосток : Аванте, 2001. — 192 с. (рос.);
- Воскресенский С. С., Леонтьев О. К., Спиридонов А. И. и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с. (рос.);
- Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. А. А. Асеева, С. С. Коржуева. — М. : Наука, 1982. — 277 с. (рос.);
- Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с. (рос.);
- Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982. (рос.);
- Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Изд-во АН СССР, 1963. — 739 с. (рос.);
- Кондрин А. Т., Косарев А. Н., Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993. (рос.);
- Леонов А. К. Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960. (рос.);
- Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с. (рос.);
- Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980. (рос.);
- Шунтов В. П. Биология дальневосточных морей России. — Владивосток, 2001. — 579 с. (рос.);
- , . Охотское море. Энциклопедия. — Москва : [ru], 2009. — 256 с. — . (рос.)
Посилання
- Encyclopedia Britannica — Sea of Okhotsk (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oho tske mo re ros Oho tskoe mo re yap オホーツク海 more chastina Tihogo okeanu bilya beregiv Aziyi obmezhene rosijskimi Kamchatkoyu Kurilskimi ostrovami na shodi ostrovom Sahalin na pivdennomu zahodi ta yaponskim ostrovom Hokkajdo na pivdni Ce vnutrishnye more Bilsha chastina morya ta uzberezhzhya v mezhah Rosiyi Na pivdni znahoditsya Yaponiya Plosha 1 603 mln km serednya glibina 1780 m najbilsha glibina 3521 m Ohotske more55 pn sh 150 sh d 55 pn sh 150 sh d 55 150Roztashuvannya Tihij okeanPriberezhni krayini Yaponiya i RosiyaNajbilsha glibina 3374 mSerednya glibina 1 780 mPlosha 1 583 000 1 km Vpadayuchi richki Amur Ohota Kuhta Uda KononVpadayucha richka Ohota Penzhina Uda d Inya Tauj d Gizhiga d d d Yama d Kuhtuj d d d d Bahura Bilogolova d d d d d d d d d d d d d d d d d d d Konon d d Kujbishevka d Kurilka Kshuk d d d d d d d Najba d d d d Opala d d d d d d d d d d d Slavna richka d d d d d d d d d Torom d d d Unushka d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d d Amur Bolshaya d d Syari d Sokocu i YubecuOhotske more u VikishovishiBuhta Nagayeva bilya Magadana RosiyaZahid soncya nad Ohotskim morem Misto Utoro p iv Siretoko Zahidna chastina morya roztashovana na kontinentalnomu shelfi i maye malu glibinu U centri morya roztashovani na pivdni ta U shidnij chastini roztashovanij Kurilskij zholob de najbilsha glibina Bilya zahidnogo uzberezhzhya morya roztashovani Shantarski ostrovi Z zhovtnya po traven cherven pivnichna chastina morya pokrita lodom Pivdenno shidna chastina praktichno ne zamerzaye Uzberezhzhya na pivnochi silno porizano na pivnichnomu shodi Ohotskogo morya roztashovana najbilsha yiyi zatoka Zatoka Shelihova Sered dribnishih zatok pivnichnoyi chastini najvidomishi Ejrinejska guba i zatoki Sheltinga Zabiyaka Babushkina Kekurna Odeska zatoka na ostrovi Iturup Na shodi beregova liniya pivostrova Kamchatka praktichno pozbavlena zatok Na pivdennomu zahodi najbilshimi ye zatoki Aniva i Ribalstvo lososevih oseledec mintaj mojva tosho Vpadayut richki Amur Ohota Kuhtuj Uda Golovni porti na materiku Magadan Ayan Ohotsk portpunkt na ostrovi Sahalin Korsakov na Kurilskih ostrovah Syevyero Kurilsk NazviU XVII XVIII stolittyah miscevim naselennyam more chasto nazivalosya Tunguskim U 1639 roci Ivan Moskovitin yakij vijshov na jogo bereg nazvav more Lamskim Na pochatku 1650 h rokiv yakij vijshov do morya richkoyu Penzhinoyu nazvav jogo Penzhinskim U podalshomu more nazivalosya Kamchatskim za nazvoyu pivostrova sho obmezhuye jogo z pivnichnogo shodu Na mapi 1745 roku vono nazvane Tihim morem na mapi F Tatarinova 1766 roku Kamchatskim morem Cya zh nazva chasto vzhivalasya na geografichnih mapah XVIII stolittya U pershij polovini HIH stolittya pivdenna chastina morya na mapah poznachalasya yak Sahalinske more Suchasna nazva vid nazvi richki Ohoti sho svoyeyu chergoyu pohodit vid evenskogo Okat richka i vpershe z yavilasya na mapah u seredini XVIII stolittya Yaponci tradicijno nazivali ce more Hokkaj 北海 bukvalno Pivnichne more Ale oskilki zaraz ce nazva vidnositsya do Pivnichnogo morya Atlantichnogo okeanu to nazvu Ohotskogo morya voni zminili na Ohocuku Kaj オホーツク海 sho ye adaptaciyeyu rosijskoyi nazvi do norm yaponskoyi fonetiki KlimatAkvatoriya morya lezhit u pomirnomu klimatichnomu poyasi pivnichna chastina zatoka Shelihova v subarktichnomu Uves rik panuyut pomirni povitryani masi Perevazhaye musonna cirkulyaciya Znachni sezonni kolivannya temperaturi povitrya Cilij rik perevazhaye ciklonichna diyalnist pogoda minliva chasti shtormi Zima suvora utvorennya stijkoyi morskoyi krigi U shidnij chastini poblizu Kurilskoyi gryadi zima vidnosno tepla shtormova lito proholodne Zvolozhennya dostatnye BiologiyaAkvatoriya morya utvoryuye odnojmennij morskij ekoregion borealnoyi pivnichnotihookeanskoyi zoogeografichnoyi provinciyi akvatoriya poblizu Kurilskih ostroviv vidnositsya do samostijnogo ekoregionu techiyi Oyashio U zoogeografichnomu vidnoshenni donna fauna kontinentalnogo shelfu j ostrivnih milin do glibini 200 m vidnositsya do borealnoyi zoni GeologiyaMore roztashovane na Ohotskij pliti yaka ye chastinoyu Pivnichnoamerikanskoyi pliti Kora pid bilshoyu chastinoyu Ohotskogo morya kontinentalnogo tipu ProtokiProtoki Tatarska mizh Aziyeyu i Sahalinom i Laperuza mizh ostrovami Sahalin i Hokkajdo z yednuyut Ohotske more z Yaponskim morem Protoki Kunashirska i Zradi mizh ostrovami Kunashir i Hokkajdo cherez Pivdenno Kurilsku protoku z yednuyut Ohotske more z Tihim okeanom Analogichnu funkciyu vikonuye Persha Kurilska protoka mizh pivostrovom Kamchatka i ostrovom Shumshu a takozh chislenni protoki mizh ostrovami Kurilskoyi gryadi Druga Kurilska Chetverta Kurilska protoka Kruzenshterna i bagato inshih Teritorialnij rezhimOhotske more hoch i otochene majzhe z usih bokiv teritoriyeyu Rosijskoyi Federaciyi yiyi vnutrishnim morem ne ye Jogo akvatoriyu skladayut vnutrishni morski vodi teritorialni vodi ta vinyatkova ekonomichna zona Rosiyi ta Yaponiyi U centralnij chastini morya ye vityagnuta v meridionalnomu napryamku dilyanka Anklav Ohotskogo morya v anglomovnij literaturi tradicijno zvana Peanut Hole yaka vhodit u vinyatkovu ekonomichnu zonu Rosiyi z bereznya 2014 zokrema bud yaka krayina svitu maye tut pravo zdijsnyuvati lov ribi i vesti inshu dozvolenu konvenciyeyu OON z morskogo prava diyalnist Oskilki cej region ye vazhlivim elementom dlya vidtvorennya populyaciyi deyakih vidiv promislovih rib uryadi deyakih krayin pryamo zaboronyayut svoyim sudnam vesti promisel na cij dilyanci morya Zapasi naftiZagalni zapasi nafti ocinyuyutsya v 3 5 mlrd tonn umovnogo paliva v tomu chisli 1 2 mlrd tonn nafti i 1 5 mlrd kubometriv gazu AtlasiRizni gidrologichni ta meteorologichni harakteristiki morya vidobrazheni u bagatoh atlasah sered yakih Atlas Vostochnogo okeana s Ohotskim i Beringovym morem 1847 skladenij kapitan lejtenantom kartografom Klimaticheskij i gidrologicheskij atlas Ohotskogo morya 1956 Atlas volneniya i vetra Ohotskogo morya 1966 Atlas solenosti vody Ohotskogo morya 1975 Atlas tipovyh polej vetra Ohotskogo morya 1977 Atlas tipovyh polej vetra shelfovoj zony o Sahalin 1979 Atlas opasnyh i osobo opasnyh dlya moreplavaniya i rybolovstva gidrometeorologicheskih yavlenij Yaponskogo Ohotskogo i Beringova morej 1980 Atlas prilivov Beringova Ohotskogo i Yaponskogo morej 1991 Okeanograficheskij atlas shelfovoj zony ostrova Sahalin v 2 h chastinah 2003 Atlas po okeanografii Beringova Ohotskogo i Yaponskogo morej 2003 Div takozh4042 Ohotsk asteroyid nazvanij na chest morya Zatoplennya traulera Dalnij Vostok PrimitkiOhotskoe more Enciklopediya 2009 s 138 Ohotskoe more nazvaniya Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira pod red akad M Akademiya nauk SSSR i GUGGK GGK SSSR 1964 298 s 20 tis prim angl Mark D Spalding et al Marine Ecoregions of the World A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas Vol 57 No 7 July August 2007 pp 573 583 doi 10 1641 B570707 ros Zhizn zhivotnyh Tom 1 Bespozvonochnye Pod red chlena korrespondenta AN SSSR professora L A Zenkevicha M Prosveshenie 1968 s 576 FAO World review of highly migratory species and straddling stocks Shema Peanut Hole Magadan Region 2007 10 25 u Wayback Machine from Kommersant Russia s Daily Online Retrieved 22 January 2007 Ohotskoe more Enciklopediya 2009 s 24 Atlasy Ohotskogo morya Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 LiteraturaArzamascev I S Yakovlev Yu M Evseev G A i dr Atlas promyslovyh bespozvonochnyh i vodoroslej morej Dalnego Vostoka Rossii Vladivostok Avante 2001 192 s ros Voskresenskij S S Leontev O K Spiridonov A I i dr Geomorfologicheskoe rajonirovanie SSSR i prilegayushih morej Uchebnoe posobie M Vysshaya shkola 1980 343 s ros Geomorfologiya SSSR Dalnij Vostok i berega morej omyvayushih territoriyu SSSR Pod red A A Aseeva S S Korzhueva M Nauka 1982 277 s ros Geoekologiya shelfa i beregov morej Rossii Pod red N A Ajbulatova M Noosfera 2001 427 s ros Dobrovolskij A D Zalogin B S Morya SSSR M Izd vo MGU 1982 ros Zenkevich L A Biologiya morej SSSR M Izd vo AN SSSR 1963 739 s ros Kondrin A T Kosarev A N Polyakova A V Ekologicheskoe sostoyanie morej Rossii M Izd vo MGU 1993 ros Leonov A K Regionalnaya okeanografiya L Gidrometeoizdat 1960 ros Obzor ekologicheskogo sostoyaniya morej SSSR i otdelnyh rajonov Mirovogo okeana za 1989 g L Gidrometeoizdat 1990 174 s ros Shamraev Yu I Shishkina L A Okeanologiya L Gidrometeoizdat 1980 ros Shuntov V P Biologiya dalnevostochnyh morej Rossii Vladivostok 2001 579 s ros Ohotskoe more Enciklopediya Moskva ru 2009 256 s ISBN 978 5 7133 1354 9 ros PosilannyaEncyclopedia Britannica Sea of Okhotsk angl