Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кро́нік Олекса́ндр Льво́вич (1 липня 1903, Вільно, Віленська губернія, Російська імперія — 20 грудня 1976, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянський воєначальник, гвардії генерал-майор, історик, журналіст, кандидат історичних наук. У квітні 1945 р. після взяття Кенігсберга був представлений до звання Героя Радянського Союзу.
| Олександр Львович Кронік | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Народження | 1 липня 1903 Вільно, Віленська губернія, Російська імперія | |||||||||||
| Смерть | 20 грудня 1976 (73 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | |||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||
| Звання |  Генерал-майор | |||||||||||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Біографія
Народився в 1903 (за документами — у 1901) році в місті Вільна (нині Вільнюс, Литва) у робітничій сім'ї. Закінчив шість класів реального училища, останні три роки навчання поєднував з роботою електромонтером на лісопильному заводі.
У Червону Армію вступив добровольцем у роки Громадянської війни, приписавши собі два роки. Службу розпочинав у кінноті: червоноармієць і (на червень 1922 року) старшина шабельного ескадрону в 38-му кавалерійському полку 7-ї кавалерійської дивізії Самарського Білоруського військового округу.
У 1926 році закінчив кавалерійське відділення Об'єднаної військової школи імені ВЦВК (Москва), став червоним командиром і до середини липня 1941 року — у Прикордонних військах СРСР. Службу тут починав з посади начальника прикордонної застави, що охороняла радянсько-афганську ділянку державного кордону. Потім — командир Ашхабадського окремого кавалерійського дивізіону; у цій якості — на передовій лінії боротьби з басмацтвом. За мужність і відвагу, проявлену в боях, був удостоєний іменної зброї та Почесної грамоти ЦВК Туркменської РСР. У ході однієї з сутичок з басмачами отримав важке поранення, але по лікуванні повернувся в стрій.
1935 році закінчив Вищу прикордонну школу. У 1935 і до кінця 1939 року — викладач Харківського військового училища прикордонних і внутрішніх військ імені Ф. Е. Дзержинського (до 20 квітня 1937 року — 2-га об'єднана прикордонна школа імені Ф. Е. Дзержинського).
У 1939 році заочно закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Наприкінці 1939 року домігся відправки на фронт радянсько-фінської війни: командир прикордонного полку, що діяв на Петрозаводському напрямку. У 1940 — середині липня 1941 років — заступник начальника кафедри тактики, війн та військового мистецтва ордена Леніна Вищої прикордонної школи.
З 15 липня 1941 року — начальник штабу 252-ї стрілецької дивізії, сформованої для діючої Червоної Армії: в боях на Північній Двіні в складі 29-ї армії Західного і Калінінського фронтів. У битві під Москвою — начальник оперативного відділу 29-ї армії Калінінського фронту.
З 15 лютого 1942 року по 14 жовтня 1943 року — командир 357-ї стрілецької дивізії 39-ї армії (2-го формування), а з літа 1943 року — 3-ї ударної армії Калінінського фронту. У цій якості особливо відзначився влітку 1942 року на Ржевському напрямку: опинившись у оточенні, полковник О. Л. Кронік у ніч з 8 на 9 липня сформував із залишків своєї дивізії й сусідніх, розбитих противником з'єднань і частин, зведений бойовий загін загальною чисельністю близько десяти тисяч багнетів і, ставши на чолі, успішно вивів його через ліси і болото в розташування головних сил Калінінського фронту. Полковник Олександр Кронік став свідком злочинних дій командувача 39-ї Армії генерал-лейтенанта І. І. Масленнікова (під час наступу на КП Армії, той прострелив собі ногу, імітуючи поранення, й був евакуйований літаком у тил).
Знову відзначився на самому початку 1943 року: очолювана полковником О. Л. Кроніком 357-та стрілецька дивізія 8-го стрілецького Естонського корпусу (2-го формування) у взаємодії з іншими з'єднаннями і частинами 3-ї ударної армії Калінінського фронту 17 січня 1943 року рішучим ударом опанувала містом Великими Луками сучасної Псковської області. Генерал-майор з 22 лютого 1943 року.
Наприкінці 1943 — у серпні 1944 року — командир 178-ї стрілецької Кулагінської Червонопрапорної дивізії, що входила спочатку до складу 22-ї армії 2-го Прибалтійського фронту, а потім — 97-го стрілецького корпусу 21-ї армії (2-го формування) Ленінградського фронту. Очолюване генерал-майором О. Л. Кроніком з'єднання брало участь у визволенні міст (22 січня 1944) сучасної Псковської і Віїпурі (20 червня 1944) Ленінградської областей.
З 28 серпня 1944 року і до кінця війни — командир 343-ї стрілецької Білостоцької Червонопрапорної ордена Кутузова дивізії (2-го формування), що входила спочатку до складу 38-го стрілецького корпусу 49-ї армії 2-го Білоруського фронту (2-го формування), а потім — 81-го стрілецького Кенігсберзького корпусу 50-ї армії (2-го формування) 2-го і 3-го Білоруських фронтів.
22 січня 1945 343-тя стрілецька дивізія генерала О. Л. Кроніка, діючи в складі 81-го стрілецького (згодом — Кенігсберзького) корпусу 50-ї армії, успішно форсувала річку Нарев і однією з перших вийшла до південного кордону зі Східною Пруссією. А через кілька днів з мінімальними для себе втратами зламала на своїй ділянці наступу мазурську лінію укріплень гітлерівців і, увійшовши в прорив, з боєм оволоділа вісьмома прикордонними до Польщі східнопрусськими містами. Здійснивши в період з 5 по 11 березня 1945 року 130-кілометровий марш, 343-тя стрілецька дивізія в складі всієї 50-й армії зосередилася біля стін Кенігсберга. Їй належало штурмувати столицю Східної Пруссії з боку міського передмістя Танненвальде (нині — південна частина селища Чкаловськ Центрального району Калінінграда) — вздовж лінії сучасного залізничного перегону Чкаловськ-Західний — Південний вокзал Калінінграда і аж до західного берега розташованого в самому центрі Кенігсберга ставка Обер-Тайхо (нині — Озеро Верхнє). Проте перший нищівний удар по обороні противника підлеглі генерала О. Л. Кроніка завдали вже за два дні до початку загального штурму: в 19.00 4 квітня 1945 року перейшли в наступ дві стрілецькі роти 356-го стрілецького полку. Це була розвідка боєм. В результаті до ранку наступного дня вдалося захопити Малий форт, розташований між фортами № 5 і 4, а також прилеглі до нього ділянки ворожих траншей. Успішно з'єднання діяло і в ході самого штурму.
Комдив у квітні 1945 року після взяття Кенігсберга був представлений до звання Героя Радянського Союзу. Незабаром після подання до звання О. Кронік отримав телеграму з Генерального штабу від генерал-майора Івана Олександровича Кузовкова зі словами:
«Стежимо за Вашим успіхом. Всі інстанції пройдені… Вітаємо з присвоєнням звання Героя Радянського Союзу».
Однак, після проходження всіх інстанцій в самому кінці прізвище Кроніка була викреслена за вказівкою генерала армії Івана Масленникова, очевидцем злочинних діянь якого виявився О. Кронік.
Іван Іванович Масленніков — організатор заградзагонів, заступник міністра внутрішніх справ СРСР по військах, брав участь у придушенні Воркутинського повстання, застрелився 16.04.1954 р. після арешту по справі Берії, на той час генерал Армії, Герой СРСР, заступник Л. П. Берії).
У післявоєнний період і аж до звільнення в запас навесні 1947 року, гвардії генерал-майор О. Л. Кронік командував 86-ю гвардійською Миколаївською стрілецькою дивізією.
У 1947 році він був звільнений в запас (по хворобі) з правом несення військової форми.
Останні 30 років життя Олександра Львовича Кроніка були наповнені плідною педагогічною, науковою, журналістською та громадською діяльністю. У 1947—1949 роках він викладав на кафедрі історії Чернівецького держуніверситету.
Після навчання в аспірантурі у 1950 році він захистив дисертацію в Інституті історії АН України, його науковим керівником був відомий український вчений Ф. П. Шевченко. Рішенням Президії Академії наук України О. Л. Кронік одержав вчене звання старшого наукового співробітника, працював у воєнно-історичному відділі Інституту історії Академії наук України. З 1950 року — старший науковий співробітник Інституту.
В 1966—1968 роках він викладав у Київському художньому інституті, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, потім працював у Міністерстві Вищої та Середньої спеціальної освіти.
Після организації Військово-наукового товариства при Київському окружному Будинку офицерів О. Л. Кронік очолив Військово-історичну секцію, проводив наукові конференції, керував літоб'єднанням
Генерал Кронік був першим головою Ради ветеранів 343-ї Білостокської червонопрапорної дивізії, брав участь у створенні понад 80-ти шкільних музеїв та кімнат Бойової слави, невтомно працював по увічненню подвигів воїнів і як член Товариства «Знання» України та Українського товариства охорони пам'яток історії і культури, виступав з лекціями і доповідями перед особовим складом частин, школярами і студентами.
Помер 20 грудня 1976 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Публікації
Кронік написав понад 350 науково-історичних та історико-публіцистичних робіт. А також:
- Монографію «Полководське мистецтво Богдана Хмельницького» (поки невидана).
Відзнаки
Кавалер великої кількості державних нагород, включаючи вісім орденів — Леніна, чотирьох Червоного Прапора, Кутузова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, а також численних медалей, в тому числі «За відвагу»[] і «За взяття Кенігсберга».
Крім того, в післявоєнний період не раз заохочувався по лінії муніципальних і військових властей і, зокрема: Почесними грамотами — від виконкомів Київського і Вільнюського міських Рад депутатів трудящих; іменними годинниками та іншими цінними пам'ятними подарунками — від командувача військами Червонопрапорного Київського військового округу.
Почесний громадянин міст Великі Луки (з 1965 року) та Новосокольники (з 1969 року) Псковської області.
Увічнення пам'яті
На Лук'янівському військовому кладовищі в Києві Міністерство оборони встановило пам'ятник. Особисті речі і документи воєначальника зберігаються серед експонатів Національного музею історії України у Другій світовій війні.
У 2003 році у зв'язку з ювілейною датою від дня народження Олександра Кроніка спільно Комітетом Міжнародної Української спілки учасників війни, Національною спілкою журналістів України та Єврейським фондом України було направлено клопотання до мера Києва про увічнення пам'яті Олександра Кроніка —встановленням меморіальної дошки на будинку по вулиці Хрещатик, 15, в якому проживав Олександр Кронік з 1950 по 1976 рік. Прохання задоволено не було, бо на той час існувала заборона на встановлення нових меморіальних дошок на Хрещатику, в тому числі у Пасажі.
Через вісім років (на 110-річчя від дня народження) 28 грудня 2011 року на цьому будинку Хрещатик 15 в Києві з ініціативи журналіста Дмитра Червінського та клопотань Інституту історії НАН України, Національної спілки журналістів України, Державної прикордонної служби України, Міжнародної української спілки учасників війни та Єврейського фонду України нарешті урочисто відкрили мемориальну дошку.
До ювілею генерала Кроніка в Україні було видано художній конверт.
Меморіальна дошка генерала О. Л. Кроніка помилково потрапила до Списку на демонтаж, про що говорить Лист Голови УІНП Володимира В'ятровича до Депортамента будівництва і архітектури КМДА від 17.11.2015, де вказано, що ця меморіальна дошка не подлягає демонтажу".
Примітки
1. У Листі від 17.11.2015 до Департаменту містобудування і архітектури КМДА голова УІНП В. М. В'ятрович відмітив: «Український інститут національної пам'яті дійшов висновку, що відповідно до підпункту „д“ пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України „Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборона пропаганди їх символіки“ меморіальна дошка Кроніка О. Л. на будинку № 15 по вул. Хрещатик, не підлягає демонтажу»
Література
- Почесні громадяни Великолукського району / сост.: Л. Д. Бодунова, Л. А. Лисанова, А. Є. Чернявська — В. Луки, 2007. — 116 с.
- Почесні громадяни міста Великі Луки / сост.: Г. Т. Трофімова, Т. П. Случаева — В. Луки, 2011.
- У строю відважних / Ф. Д. Свердлов — Москва, 1992.
Джерела
- В боях и походах (рос.)
- Смоленские «ворота» открыты [Архівовано 3 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- СОЛДАТ (рос.)
- Калабин, 1964, с. 191, 271, 276, Командиры стрелковых дивизий.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kro nik Oleksa ndr Lvo vich 1 lipnya 1903 19030701 Vilno Vilenska guberniya Rosijska imperiya 20 grudnya 1976 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR radyanskij voyenachalnik gvardiyi general major istorik zhurnalist kandidat istorichnih nauk U kvitni 1945 r pislya vzyattya Kenigsberga buv predstavlenij do zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Oleksandr Lvovich KronikNarodzhennya1 lipnya 1903 1903 07 01 Vilno Vilenska guberniya Rosijska imperiyaSmert20 grudnya 1976 1976 12 20 73 roki Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSROsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzePartiyaKPRSZvannya General majorVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Radyansko finska vijna Nimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za vzyattya Kenigsberga BiografiyaNarodivsya v 1903 za dokumentami u 1901 roci v misti Vilna nini Vilnyus Litva u robitnichij sim yi Zakinchiv shist klasiv realnogo uchilisha ostanni tri roki navchannya poyednuvav z robotoyu elektromonterom na lisopilnomu zavodi U Chervonu Armiyu vstupiv dobrovolcem u roki Gromadyanskoyi vijni pripisavshi sobi dva roki Sluzhbu rozpochinav u kinnoti chervonoarmiyec i na cherven 1922 roku starshina shabelnogo eskadronu v 38 mu kavalerijskomu polku 7 yi kavalerijskoyi diviziyi Samarskogo Biloruskogo vijskovogo okrugu U 1926 roci zakinchiv kavalerijske viddilennya Ob yednanoyi vijskovoyi shkoli imeni VCVK Moskva stav chervonim komandirom i do seredini lipnya 1941 roku u Prikordonnih vijskah SRSR Sluzhbu tut pochinav z posadi nachalnika prikordonnoyi zastavi sho ohoronyala radyansko afgansku dilyanku derzhavnogo kordonu Potim komandir Ashhabadskogo okremogo kavalerijskogo divizionu u cij yakosti na peredovij liniyi borotbi z basmactvom Za muzhnist i vidvagu proyavlenu v boyah buv udostoyenij imennoyi zbroyi ta Pochesnoyi gramoti CVK Turkmenskoyi RSR U hodi odniyeyi z sutichok z basmachami otrimav vazhke poranennya ale po likuvanni povernuvsya v strij 1935 roci zakinchiv Vishu prikordonnu shkolu U 1935 i do kincya 1939 roku vikladach Harkivskogo vijskovogo uchilisha prikordonnih i vnutrishnih vijsk imeni F E Dzerzhinskogo do 20 kvitnya 1937 roku 2 ga ob yednana prikordonna shkola imeni F E Dzerzhinskogo U 1939 roci zaochno zakinchiv Vijskovu akademiyu imeni M V Frunze Naprikinci 1939 roku domigsya vidpravki na front radyansko finskoyi vijni komandir prikordonnogo polku sho diyav na Petrozavodskomu napryamku U 1940 seredini lipnya 1941 rokiv zastupnik nachalnika kafedri taktiki vijn ta vijskovogo mistectva ordena Lenina Vishoyi prikordonnoyi shkoli Z 15 lipnya 1941 roku nachalnik shtabu 252 yi strileckoyi diviziyi sformovanoyi dlya diyuchoyi Chervonoyi Armiyi v boyah na Pivnichnij Dvini v skladi 29 yi armiyi Zahidnogo i Kalininskogo frontiv U bitvi pid Moskvoyu nachalnik operativnogo viddilu 29 yi armiyi Kalininskogo frontu Z 15 lyutogo 1942 roku po 14 zhovtnya 1943 roku komandir 357 yi strileckoyi diviziyi 39 yi armiyi 2 go formuvannya a z lita 1943 roku 3 yi udarnoyi armiyi Kalininskogo frontu U cij yakosti osoblivo vidznachivsya vlitku 1942 roku na Rzhevskomu napryamku opinivshis u otochenni polkovnik O L Kronik u nich z 8 na 9 lipnya sformuvav iz zalishkiv svoyeyi diviziyi j susidnih rozbitih protivnikom z yednan i chastin zvedenij bojovij zagin zagalnoyu chiselnistyu blizko desyati tisyach bagnetiv i stavshi na choli uspishno viviv jogo cherez lisi i boloto v roztashuvannya golovnih sil Kalininskogo frontu Polkovnik Oleksandr Kronik stav svidkom zlochinnih dij komanduvacha 39 yi Armiyi general lejtenanta I I Maslennikova pid chas nastupu na KP Armiyi toj prostreliv sobi nogu imituyuchi poranennya j buv evakujovanij litakom u til Znovu vidznachivsya na samomu pochatku 1943 roku ocholyuvana polkovnikom O L Kronikom 357 ta strilecka diviziya 8 go strileckogo Estonskogo korpusu 2 go formuvannya u vzayemodiyi z inshimi z yednannyami i chastinami 3 yi udarnoyi armiyi Kalininskogo frontu 17 sichnya 1943 roku rishuchim udarom opanuvala mistom Velikimi Lukami suchasnoyi Pskovskoyi oblasti General major z 22 lyutogo 1943 roku Naprikinci 1943 u serpni 1944 roku komandir 178 yi strileckoyi Kulaginskoyi Chervonoprapornoyi diviziyi sho vhodila spochatku do skladu 22 yi armiyi 2 go Pribaltijskogo frontu a potim 97 go strileckogo korpusu 21 yi armiyi 2 go formuvannya Leningradskogo frontu Ocholyuvane general majorom O L Kronikom z yednannya bralo uchast u vizvolenni mist 22 sichnya 1944 suchasnoyi Pskovskoyi i Viyipuri 20 chervnya 1944 Leningradskoyi oblastej Z 28 serpnya 1944 roku i do kincya vijni komandir 343 yi strileckoyi Bilostockoyi Chervonoprapornoyi ordena Kutuzova diviziyi 2 go formuvannya sho vhodila spochatku do skladu 38 go strileckogo korpusu 49 yi armiyi 2 go Biloruskogo frontu 2 go formuvannya a potim 81 go strileckogo Kenigsberzkogo korpusu 50 yi armiyi 2 go formuvannya 2 go i 3 go Biloruskih frontiv 22 sichnya 1945 343 tya strilecka diviziya generala O L Kronika diyuchi v skladi 81 go strileckogo zgodom Kenigsberzkogo korpusu 50 yi armiyi uspishno forsuvala richku Narev i odniyeyu z pershih vijshla do pivdennogo kordonu zi Shidnoyu Prussiyeyu A cherez kilka dniv z minimalnimi dlya sebe vtratami zlamala na svoyij dilyanci nastupu mazursku liniyu ukriplen gitlerivciv i uvijshovshi v proriv z boyem ovolodila vismoma prikordonnimi do Polshi shidnoprusskimi mistami Zdijsnivshi v period z 5 po 11 bereznya 1945 roku 130 kilometrovij marsh 343 tya strilecka diviziya v skladi vsiyeyi 50 j armiyi zoseredilasya bilya stin Kenigsberga Yij nalezhalo shturmuvati stolicyu Shidnoyi Prussiyi z boku miskogo peredmistya Tannenvalde nini pivdenna chastina selisha Chkalovsk Centralnogo rajonu Kaliningrada vzdovzh liniyi suchasnogo zaliznichnogo peregonu Chkalovsk Zahidnij Pivdennij vokzal Kaliningrada i azh do zahidnogo berega roztashovanogo v samomu centri Kenigsberga stavka Ober Tajho nini Ozero Verhnye Prote pershij nishivnij udar po oboroni protivnika pidlegli generala O L Kronika zavdali vzhe za dva dni do pochatku zagalnogo shturmu v 19 00 4 kvitnya 1945 roku perejshli v nastup dvi strilecki roti 356 go strileckogo polku Ce bula rozvidka boyem V rezultati do ranku nastupnogo dnya vdalosya zahopiti Malij fort roztashovanij mizh fortami 5 i 4 a takozh prilegli do nogo dilyanki vorozhih transhej Uspishno z yednannya diyalo i v hodi samogo shturmu Komdiv u kvitni 1945 roku pislya vzyattya Kenigsberga buv predstavlenij do zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Nezabarom pislya podannya do zvannya O Kronik otrimav telegramu z Generalnogo shtabu vid general majora Ivana Oleksandrovicha Kuzovkova zi slovami Stezhimo za Vashim uspihom Vsi instanciyi projdeni Vitayemo z prisvoyennyam zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Odnak pislya prohodzhennya vsih instancij v samomu kinci prizvishe Kronika bula vikreslena za vkazivkoyu generala armiyi Ivana Maslennikova ochevidcem zlochinnih diyan yakogo viyavivsya O Kronik Ivan Ivanovich Maslennikov organizator zagradzagoniv zastupnik ministra vnutrishnih sprav SRSR po vijskah brav uchast u pridushenni Vorkutinskogo povstannya zastrelivsya 16 04 1954 r pislya areshtu po spravi Beriyi na toj chas general Armiyi Geroj SRSR zastupnik L P Beriyi U pislyavoyennij period i azh do zvilnennya v zapas navesni 1947 roku gvardiyi general major O L Kronik komanduvav 86 yu gvardijskoyu Mikolayivskoyu strileckoyu diviziyeyu U 1947 roci vin buv zvilnenij v zapas po hvorobi z pravom nesennya vijskovoyi formi Ostanni 30 rokiv zhittya Oleksandra Lvovicha Kronika buli napovneni plidnoyu pedagogichnoyu naukovoyu zhurnalistskoyu ta gromadskoyu diyalnistyu U 1947 1949 rokah vin vikladav na kafedri istoriyi Cherniveckogo derzhuniversitetu Pislya navchannya v aspiranturi u 1950 roci vin zahistiv disertaciyu v Instituti istoriyi AN Ukrayini jogo naukovim kerivnikom buv vidomij ukrayinskij vchenij F P Shevchenko Rishennyam Prezidiyi Akademiyi nauk Ukrayini O L Kronik oderzhav vchene zvannya starshogo naukovogo spivrobitnika pracyuvav u voyenno istorichnomu viddili Institutu istoriyi Akademiyi nauk Ukrayini Z 1950 roku starshij naukovij spivrobitnik Institutu V 1966 1968 rokah vin vikladav u Kiyivskomu hudozhnomu instituti nini Nacionalna akademiya obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi potim pracyuvav u Ministerstvi Vishoyi ta Serednoyi specialnoyi osviti Pislya organizaciyi Vijskovo naukovogo tovaristva pri Kiyivskomu okruzhnomu Budinku oficeriv O L Kronik ocholiv Vijskovo istorichnu sekciyu provodiv naukovi konferenciyi keruvav litob yednannyam General Kronik buv pershim golovoyu Radi veteraniv 343 yi Bilostokskoyi chervonoprapornoyi diviziyi brav uchast u stvorenni ponad 80 ti shkilnih muzeyiv ta kimnat Bojovoyi slavi nevtomno pracyuvav po uvichnennyu podvigiv voyiniv i yak chlen Tovaristva Znannya Ukrayini ta Ukrayinskogo tovaristva ohoroni pam yatok istoriyi i kulturi vistupav z lekciyami i dopovidyami pered osobovim skladom chastin shkolyarami i studentami Mogila Oleksandra Kronika Pomer 20 grudnya 1976 roku Pohovanij u Kiyevi na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi PublikaciyiKronik napisav ponad 350 naukovo istorichnih ta istoriko publicistichnih robit A takozh Monografiyu Polkovodske mistectvo Bogdana Hmelnickogo poki nevidana VidznakiKavaler velikoyi kilkosti derzhavnih nagorod vklyuchayuchi visim ordeniv Lenina chotiroh Chervonogo Prapora Kutuzova 2 go stupenya Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya Chervonoyi Zirki a takozh chislennih medalej v tomu chisli Za vidvagu dzherelo i Za vzyattya Kenigsberga Krim togo v pislyavoyennij period ne raz zaohochuvavsya po liniyi municipalnih i vijskovih vlastej i zokrema Pochesnimi gramotami vid vikonkomiv Kiyivskogo i Vilnyuskogo miskih Rad deputativ trudyashih imennimi godinnikami ta inshimi cinnimi pam yatnimi podarunkami vid komanduvacha vijskami Chervonoprapornogo Kiyivskogo vijskovogo okrugu Pochesnij gromadyanin mist Veliki Luki z 1965 roku ta Novosokolniki z 1969 roku Pskovskoyi oblasti Uvichnennya pam yatiMemorialna doshka u Kiyevi Na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi v Kiyevi Ministerstvo oboroni vstanovilo pam yatnik Osobisti rechi i dokumenti voyenachalnika zberigayutsya sered eksponativ Nacionalnogo muzeyu istoriyi Ukrayini u Drugij svitovij vijni U 2003 roci u zv yazku z yuvilejnoyu datoyu vid dnya narodzhennya Oleksandra Kronika spilno Komitetom Mizhnarodnoyi Ukrayinskoyi spilki uchasnikiv vijni Nacionalnoyu spilkoyu zhurnalistiv Ukrayini ta Yevrejskim fondom Ukrayini bulo napravleno klopotannya do mera Kiyeva pro uvichnennya pam yati Oleksandra Kronika vstanovlennyam memorialnoyi doshki na budinku po vulici Hreshatik 15 v yakomu prozhivav Oleksandr Kronik z 1950 po 1976 rik Prohannya zadovoleno ne bulo bo na toj chas isnuvala zaborona na vstanovlennya novih memorialnih doshok na Hreshatiku v tomu chisli u Pasazhi Cherez visim rokiv na 110 richchya vid dnya narodzhennya 28 grudnya 2011 roku na comu budinku Hreshatik 15 v Kiyevi z iniciativi zhurnalista Dmitra Chervinskogo ta klopotan Institutu istoriyi NAN Ukrayini Nacionalnoyi spilki zhurnalistiv Ukrayini Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Mizhnarodnoyi ukrayinskoyi spilki uchasnikiv vijni ta Yevrejskogo fondu Ukrayini nareshti urochisto vidkrili memorialnu doshku Do yuvileyu generala Kronika v Ukrayini bulo vidano hudozhnij konvert Memorialna doshka generala O L Kronika pomilkovo potrapila do Spisku na demontazh pro sho govorit List Golovi UINP Volodimira V yatrovicha do Deportamenta budivnictva i arhitekturi KMDA vid 17 11 2015 de vkazano sho cya memorialna doshka ne podlyagaye demontazhu Primitki1 U Listi vid 17 11 2015 do Departamentu mistobuduvannya i arhitekturi KMDA golova UINP V M V yatrovich vidmitiv Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati dijshov visnovku sho vidpovidno do pidpunktu d punktu 4 chastini 1 statti 1 Zakonu Ukrayini Pro zasudzhennya komunistichnogo i nacional socialistichnogo nacistskogo totalitarnih rezhimiv v Ukrayini i zaborona propagandi yih simvoliki memorialna doshka Kronika O L na budinku 15 po vul Hreshatik ne pidlyagaye demontazhu LiteraturaPochesni gromadyani Velikolukskogo rajonu sost L D Bodunova L A Lisanova A Ye Chernyavska V Luki 2007 116 s Pochesni gromadyani mista Veliki Luki sost G T Trofimova T P Sluchaeva V Luki 2011 U stroyu vidvazhnih F D Sverdlov Moskva 1992 DzherelaV boyah i pohodah ros Smolenskie vorota otkryty Arhivovano 3 kvitnya 2012 u Wayback Machine ros SOLDAT ros Kalabin 1964 s 191 271 276 Komandiry strelkovyh divizij