Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Окультизм у Візантії сукупність окультних теорій і практик що існували у Візантії До числа найпоширеніших належали різно

Окультизм у Візантії

Окультизм у Візантії

Окультизм у Візантії — сукупність окультних теорій і практик, що існували у Візантії. До числа найпоширеніших належали різноманітні магічні прийоми, зокрема спілкування із надприродними силами, виготовлення амулетів і ворожіння. Як і в Західній Європі, у Візантії були розвинені астрологія й алхімія. Проти чаклунства діяли законодавчі та церковні заборони, однак у повсякденному житті візантійців різні форми магії були повсюдно поширеними у всіх прошарках суспільства. Вивчення магії у Візантії здійснюється в контексті культурологічних досліджень в історії науки.

image
Зображення уробороса в алхімічному трактаті [en] (1478 рік, Parisinus graecus 2327)

Упродовж сторіч [fr] змістовий бік поняття «магія» зазнав деяких змін. Якщо в ранньому період (IV—VIII сторіччя) практикувались успадковані з Античности форми чаклунства, та відбувалась адаптація колишніх традицій до реалій християнського світу, в пізнішу епоху магія прагматично сприймалась як сукупність прийомів, що давали змогу за допомогою надприродніх сил досягнути практичних цілей. Християнськими ортодоксами магія тлумачилась як наслана силами зла облуда, очевидно помилкова, оскільки оспорювала роль Бога як єдиного джерела влади у світі. Для більшости візантійців, не стурбованих доктринальними складнощами, магія становила можливість діяти поза божественним контролем, та не зважаючи на моральний бік питання.

Основні публікації грецьких астрологічних і алхімічних рукописів були завершені в 1930-х та 1940-х роках. В рамках вивчення візантійського окультизму поки ще не з'явились узагальнювальні теоретичні праці, однак вважається, що здійснені в рамках загальніших історичних або антропологічних досліджень спостереження та сформульовані в них визначення справедливі і для Візантії. До теперішнього часу монографічний розгляд одержали практично всі основні розділи окультних наук, вийшли декілька збірників статей і численні окремі дослідження.

Історичний розвиток

Магія в греко-римському світі

Докладніше: [en]
image
На ілюстрації з [en], IX сторіччя, святий Кіпріан представлений в образі язичницького філософа в оточенні магічних предметів. В нижній частині зображена сцена його хрещення

Згідно з сучасною російською філософинею Ю. С. Обідіною, основними рисами магічної діяльності стародавніх греків були її приватний характер і зосередженість на душах померлих. Приватність має на увазі перебування її поза сферою суспільної (полісної) релігії, взаємодія з демонами мертвих (дав.-гр. νεκυδαίμονες) мало за ціль змушення їх до певних дій. Магія фігурує вже в давньогрецькій мітології — Медея за допомогою зілль, чаклунства й інших ритуалів допомогла аргонавту Ясону здобути золоте руно. Традиційно вважається, що проти магія виступав Платон, засуджуючи її як антисоціяльну діяльність і порівнюючи її з отруйництвом, однак детальний аналіз магічної лексики його «Діялогів» показує складнішу картину. Пліній Старший приписував винайдення магії персам, що може послуговувати вказівкою на маргінальність магічних практик в Стародавньому Римі.

Теоретичною основою візантійського окультизму були космологічні уявлення стоїків, які розглядали всесвіт як заповнений пневмою живий організм. Пневма стоїків складається з вогню та повітря. Характеристикою пневми є «напруга» (дав.-гр. τόνος), яка забезпечує з'єднання матерії та взаємодію між частинами космосу. Ці частини не можуть діяти ізольовано, вони залежать від космосу в цілому й інших частин. За словами Хрісіппа (III ст. до н. е.), пневма перебуває в «симпатії щодо всього». Таким чином, будь-яка дія в одній частині космосу впливає на всі інші його частини. Врешті, пневма проникає в людське тіло й утворює душу, тим ж способом, яким проникає у всі речі космосу, і будучи його душою. Стоїчне вчення про космічну симпатію повпливало на погляди неоплатоніків, які відштовхувались також від висловлювань Платону в «Тимеї» про значення діміурга в народженні Всесвіту. В тлумаченні неоплатоніків симпатія забезпечувалась не пневмою стоїків, а певною аналогією або подобою між матеріяльним (включно із земною та небесною сферами) та нематеріяльним світами. Зв'язок розумівся асиметричним, тобто осяганий розумом світ міг впливати на фізичний, але не навпаки. З іншого боку, постулювався симетричний зв'язок між частинами матеріяльного світу, що давало змогу встановлювати відношення між земними та небесними явищами. Згідно з важливим для неоплатоніків текстом «Халдейських оракулів», космологічна дійсність має два аспекти — філософський і магічний. Перший із них влаштований ієрархічно, з божественною Тріадою у своїй основі: трансцендентний Отець, Деміург («Другий Розум») і Геката («Сила»). Рівнем нижче розміщуються різні структури ангелів і демонів, добрих і злих. До магічного аспекто входять ритуали та правила, за допомогою яких можливо викликати хороших демонів і захищатись від поганих. Пізніші неоплатоніки використовували поняття симпатії для пояснення того, яким чином в рамках магії та теургії з'являється можливість маніпулювати демонами або впливати на них.

В Стародавньому Римі чаклунство було забороненим ще Законами дванадцяти таблиць, які грозили смертю тим, «хто заворожить посіви» або скористається злими закляттями. За Сулли у 81-му році до н. е. до закону проти отруйників (лат. Lex Cornelia Sullæ de sicariis et veneficis) було включено виробників приворотних зілль, заносячи й те й інше до отрут (лат. venenum). Починаючи з Гая в II сторіччі (Dig. 50.16.236) римські юристи розрізняли хороші та погані отрути. В наступному сторіччі Юлій Павл визнав незаконними засоби, що виклиають кохання або аборт, а також перерахував додаткові злочини: людські жертвоприношення, привороти, «магічні мистецтва» в цілому та володіння відповідними книгами. Костянтин Великий (306—337) підтвердив попередні заборони, уточнивши, що немає нічого поганого в медичній магії або закляттях для запобігання поганій погоді. Констанцій II (337—361) прийняв закони проти некромантії та дій, що загрожували життям невинних. Пізніше були особливо виділені закляття з ціллю повпливати на результат скакових перегонів.

Ставлення до магії в період пізньої Античности

На думку британського історика Пітера Брауна, розквіт магічних вірувань в IX сторіччі став наслідком кризи та розпаду керівного класу пізньої Римської імперії, передусім її східної частини. Кількість звинувачень у чаклунстві вища в періоди невизначеності, та зменшується з відновленням політичної та соціяльної стабільності в VI сторіччі, під час правління Юстиніана I (527—565) та виникненням «варварських королівств» на Заході. Дотримуючись концепції антрополога Едварда Еванс-Притчарда, який називав чаклунство «продуктом особистих відносин та стану невдачі», Браун бачить місце мага на стику двох пластів пізньоантичного суспільства, статичного світу чиновників і євнухів, і різного роду мобільних соціяльних груп, від великих землевласників до християнських єпископів. В такій парадигмі, «обвинувач» чаклунства — це людина одного «образу», і для неї можливі лише певні шляхи у світі; заперечуючи магію, вона заперечує додаткові джерела влади. Маг, натомість, дивиться на себе з боку і балансує між ними. Звинувачення змовників у чаклунстві, часті під час царствування імператорів середини IV сторіччя, Констанція II, Валентиніана I та Валента, мали за ціль не лише зганьбити обвинуваченого, але й підкреслити стабільність влади — адже доля імператора не може залежати від зла, що походить від простих смертних. Вже нестійкий стан традиційної язичницької аристократії, її опозиційність християнству, підвищував ймовірність згадування чаклунства в пов'язаних з ними конфліктах.

Християнство успадкувало як настороженість язичницької традиції щодо магії, так і її скептицизм. Як і всі тогочасні люди, ранні християни розглядали життєві невдачі як справу рук демонів, «що наводять або спустошливу хворобу, або безпліддя, або бурі, або яке-небудь подібне лихо». Тим не менш, Біблія не давала тут надійних орієнтирів, і богословам доводилось спиратись лише на нечисленні та невизначені вказівки, як, наприклад, Гал. 5:16-20, що засуджує в числі «пожадливости тіла» чари. Божественна всемогутність також не давала змоги визнавати могутність чаклуна, і воно визнавалось церквою лише в маніпулюванні демонами, спрямуванні своїх проклять на жертву. Вчення ранніх Отців церкви пов'язувало діяльність демонічних сил у світі з гріхопадінням Адама. Згідно з Августином, з причини гріхопадіння, Бог дозволив демонам стати своїми «суспільними катами», а рід людський зробив «іграшкою демонів». Безсумнівно, магія була плодом диявольських зусиль, але щодо ролі чаклуна існували різні думки — від дійсної участі до створення ілюзії.

Виступаючи проти фаталізму язичницької філософії, християнські автори критикували також елліністичну астрологію та ворожіння. Апологет II сторіччя Татіан пов'язував богів грецької мітології з демонами, які «винайшли долю». Він також стверджував, що використовувані знахарями засоби, трави, корені, кості й тому подібне, не дієві самі собою, а лише силою демонів. Тертулліан приписував винайдення магії й астрології упалим ангелам, однак з ціллю пояснення появи Вифлеємської зорі, був змушений допустити, що окультні дисципліни були дієві у світі до народження Христа. Оріген і неоплатонік Плотін вважали, що зорі не є причиною прийдешніх подій, а лише їх знаменням. Початок християнізації Римської імперії призвів до зміни ставлення до магії в суспільстві. За правління Костянтина Великого вперше з'являються свідчення про християнських священників, що практикують магію, однак важко сказати, якою мірою вони правдиві, і чи не є вони відображенням якихось доктринальних конфліктів. Найвідомішими прикладами в IV сторіччі є звинувачення в чаклунстві Атанасія Великого його противниками під час аріянського спору, та в V сторіччі єпископа Іви Едеського в період конфлікту довкола несторіанства та його сучасника Софронія, єпископа Антіохії Арабської. З житійної літератури відомо про звинувачених в чаклунстві представників нижчого духовенства. Проти тих, хто у хворобі звертався до магів, а не священників, проповідували Цезарій Арльський у Галлії та Шенуті в Єгипті.

Література

англійською мовою
  • Berger A. Magical Constantinople: statues, legends, and the end of time // Scandinavian journal of Byzantine and modern Greek studies. — 2016. — Vol. 2. — С. 9—29.
  • Brown P. Sorcery, Demons, and the Rise of Christianity from Late Antiquity into the Middle Ages // Witchcraft Confessions and Accusations. — Tavistock Publications Limited, 1970. — P. 17—46. — 387 p.
  • Dickie M. W. The Fathers of the Church and the Evil Eye // Byzantine Magic. — Dumbarton Oaks, 1995. — P. 9—34. — 187 p. — .
  • Dickie M. W. Magic and Magicians in the Greco-Roman World. — Routledge, 2001. — 371 p. — .
  • Duffy M. W. Reactions of Two Byzantine Intellectuals to the Theory and Practice of Magic: Michael Psellos and Michael Italikos // Byzantine Magic. — Dumbarton Oaks, 1995. — P. 83—98. — 187 p. — .
  • Faraone Ch. A. Ancient Greek Love Magic. — Harvard University Press, 1999. — 223 p. — .
  • Fögen M. T. Balsamon on Magic: From Roman Secular Law to Byzantine Canon Law // Byzantine Magic. — Dumbarton Oaks, 1995. — P. 99—116. — 187 p. — .
  • George D. Manuel I Komnenos and Michael Glykas: A Twelfth-Century Defence and Refutation of Astrology // Culture and Cosmos. — 2001. — Vol. 5, № 1. — С. 3—48.
  • Greenfield R. Traditions of Belief in Late Byzantine Demonology. — Adolf M. Hakkert, 1988. — 369 p.
  • Greenfield R. A Contribution to the Study of Palaeologan Magic // Byzantine Magic. — Dumbarton Oaks, 1995. — P. 117—154. — 187 p. — .
  • Griebeler A. The Serpent Column and the talismanic ecologies of

Byzantine Constantinople // Byzantine and Modern Greek Studies. — 2020. — Vol. 44, № 1. — С. 86—105. — DOI:10.1017/byz.2019.25.

  • Ierodiakonou K. The Greek Concept of Sympatheia and Its Byzantine Appropriation in Michael Psellos // The Occult Sciences in Byzantium. — 2006. — P. 97—118. — .
  • The Oxford Dictionary of Byzantium : у 3 т. / ed. by Dr. Alexander Kazhdan. — N. Y., Oxf. : Oxford University Press, 1991. — 2232 p. — .
  • Kazhdan A. Holy and Unholy Miracle Workers // Byzantine Magic. — Dumbarton Oaks, 1995. — P. 73—82. — 187 p. — .
  • Magdalino P. The Byzantine Reception of Classical Astrology // Literacy, Education and Manuscript Transmission in Byzantium and Beyond. — BRILL, 2002. — P. 33—57. — .
  • Magdalino P. Occult Science and Imperial Power in Byzantine History and Historiography (9th-12th Centuries) // The Occult Sciences in Byzantium. — 2006. — P. 119—162. — .
  • Mavroudi M. Occult Science and Society in Byzantium: Considerations for Future Research // The Occult Sciences in Byzantium. — 2006. — P. 39—96. — .
  • Mertens M. Graeco-Egyptian Alchemy in Byzantium // The Occult Sciences in Byzantium. — 2006. — P. 205—230. — .
  • , Van Hoesen H. B. Greek Horoscopes. — American Philosophical Society, 1959. — 231 p. — .
  • Papathanassiou M. The Occult Sciences in Byzantium // A Companion to Byzantine Science. — BRILL, 2020. — P. 464—495. — .
  • Roberts A. M. Framing a Middle Byzantine Alchemical Codex // Dumbarton Oaks Papers. — 2019. — Vol. 73. — С. 69—102.
  • Russell J. B. Lucifer. The Devil in the Middle Ages. — Cornell University Press, 1986. — 356 p. — .
  • Spier J. Medieval Byzantine Magical Amulets and Their Tradition // Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. — 1993. — Vol. 56. — С. 25—62.
  • Vakaloudi A. D. Δεισιδαιμονια and the Role of the Apotropaic Magic Amulets in the Early Byzantine Empire // Byzantion. — 2000. — Vol. 70, № 1. — С. 182—210.
  • The Secret Tradition in Alchemy: Its Development and Records. — London, 1926. — 415 p.
  • Walker A. Magic in Medieval Byzantium // The Cambridge History of Magic and Witchcraft in the West. — Cambridge University Press, 2015. — P. 209—234. — 770 p. — .
німецькою мовою
  • Grimm-Stadelmann I. Untersuchungen zur Iatromagie in der byzantinischen Zeit. — De Gruyter, 2020. — Vol. I. — 15+675 p. — (Byzantinisches Archiv – Series Medica). — .
  • Troianos S. Zauberei und Giftmischerei in mittelbyzantinischer Zeit // Fest und Alltag in Byzanz. — C.H.Beck, 1990. — P. 37—51. — 226 p. — .
російською мовою
  • Барабанов Н. Д. К истории византийский народных верований. Истера // Античная древность и средние века. — 2003. — Т. 34. — С. 322—347.
  • Греки и иррациональное. — Алетейя, 2000. — 508 с. — (Античная библиотека). — .
  • Обидина Ю. С. Греческие маги в контексте полисной религии // Вестн. Сев. (Арктич.) федер. ун-та. Сер.: Гуманит. и соц. науки. — 2019. — № 1. — С. 119—127. — DOI:10.17238/issn2227-6564.2019.1.119.
французькою мовою
  • L’astrologie grecque. — Paris, 1899. — 658 с.
  • Patera M. Figures grecques de l’épouvante de l’antiquité au présent: Peurs enfantines et adultes. — BRILL, 2014. — 405 с. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Okultizm u Vizantiyi sukupnist okultnih teorij i praktik sho isnuvali u Vizantiyi Do chisla najposhirenishih nalezhali riznomanitni magichni prijomi zokrema spilkuvannya iz nadprirodnimi silami vigotovlennya amuletiv i vorozhinnya Yak i v Zahidnij Yevropi u Vizantiyi buli rozvineni astrologiya j alhimiya Proti chaklunstva diyali zakonodavchi ta cerkovni zaboroni odnak u povsyakdennomu zhitti vizantijciv rizni formi magiyi buli povsyudno poshirenimi u vsih prosharkah suspilstva Vivchennya magiyi u Vizantiyi zdijsnyuyetsya v konteksti kulturologichnih doslidzhen v istoriyi nauki Zobrazhennya uroborosa v alhimichnomu traktati en 1478 rik Parisinus graecus 2327 Uprodovzh storich fr zmistovij bik ponyattya magiya zaznav deyakih zmin Yaksho v rannomu period IV VIII storichchya praktikuvalis uspadkovani z Antichnosti formi chaklunstva ta vidbuvalas adaptaciya kolishnih tradicij do realij hristiyanskogo svitu v piznishu epohu magiya pragmatichno sprijmalas yak sukupnist prijomiv sho davali zmogu za dopomogoyu nadprirodnih sil dosyagnuti praktichnih cilej Hristiyanskimi ortodoksami magiya tlumachilas yak naslana silami zla obluda ochevidno pomilkova oskilki osporyuvala rol Boga yak yedinogo dzherela vladi u sviti Dlya bilshosti vizantijciv ne sturbovanih doktrinalnimi skladnoshami magiya stanovila mozhlivist diyati poza bozhestvennim kontrolem ta ne zvazhayuchi na moralnij bik pitannya Osnovni publikaciyi greckih astrologichnih i alhimichnih rukopisiv buli zaversheni v 1930 h ta 1940 h rokah V ramkah vivchennya vizantijskogo okultizmu poki she ne z yavilis uzagalnyuvalni teoretichni praci odnak vvazhayetsya sho zdijsneni v ramkah zagalnishih istorichnih abo antropologichnih doslidzhen sposterezhennya ta sformulovani v nih viznachennya spravedlivi i dlya Vizantiyi Do teperishnogo chasu monografichnij rozglyad oderzhali praktichno vsi osnovni rozdili okultnih nauk vijshli dekilka zbirnikiv statej i chislenni okremi doslidzhennya Istorichnij rozvitokMagiya v greko rimskomu sviti Dokladnishe en Na ilyustraciyi z en IX storichchya svyatij Kiprian predstavlenij v obrazi yazichnickogo filosofa v otochenni magichnih predmetiv V nizhnij chastini zobrazhena scena jogo hreshennya Zgidno z suchasnoyu rosijskoyu filosofineyu Yu S Obidinoyu osnovnimi risami magichnoyi diyalnosti starodavnih grekiv buli yiyi privatnij harakter i zoseredzhenist na dushah pomerlih Privatnist maye na uvazi perebuvannya yiyi poza sferoyu suspilnoyi polisnoyi religiyi vzayemodiya z demonami mertvih dav gr nekydaimones malo za cil zmushennya yih do pevnih dij Magiya figuruye vzhe v davnogreckij mitologiyi Medeya za dopomogoyu zill chaklunstva j inshih ritualiv dopomogla argonavtu Yasonu zdobuti zolote runo Tradicijno vvazhayetsya sho proti magiya vistupav Platon zasudzhuyuchi yiyi yak antisociyalnu diyalnist i porivnyuyuchi yiyi z otrujnictvom odnak detalnij analiz magichnoyi leksiki jogo Diyalogiv pokazuye skladnishu kartinu Plinij Starshij pripisuvav vinajdennya magiyi persam sho mozhe poslugovuvati vkazivkoyu na marginalnist magichnih praktik v Starodavnomu Rimi Teoretichnoyu osnovoyu vizantijskogo okultizmu buli kosmologichni uyavlennya stoyikiv yaki rozglyadali vsesvit yak zapovnenij pnevmoyu zhivij organizm Pnevma stoyikiv skladayetsya z vognyu ta povitrya Harakteristikoyu pnevmi ye napruga dav gr tonos yaka zabezpechuye z yednannya materiyi ta vzayemodiyu mizh chastinami kosmosu Ci chastini ne mozhut diyati izolovano voni zalezhat vid kosmosu v cilomu j inshih chastin Za slovami Hrisippa III st do n e pnevma perebuvaye v simpatiyi shodo vsogo Takim chinom bud yaka diya v odnij chastini kosmosu vplivaye na vsi inshi jogo chastini Vreshti pnevma pronikaye v lyudske tilo j utvoryuye dushu tim zh sposobom yakim pronikaye u vsi rechi kosmosu i buduchi jogo dushoyu Stoyichne vchennya pro kosmichnu simpatiyu povplivalo na poglyadi neoplatonikiv yaki vidshtovhuvalis takozh vid vislovlyuvan Platonu v Timeyi pro znachennya dimiurga v narodzhenni Vsesvitu V tlumachenni neoplatonikiv simpatiya zabezpechuvalas ne pnevmoyu stoyikiv a pevnoyu analogiyeyu abo podoboyu mizh materiyalnim vklyuchno iz zemnoyu ta nebesnoyu sferami ta nemateriyalnim svitami Zv yazok rozumivsya asimetrichnim tobto osyaganij rozumom svit mig vplivati na fizichnij ale ne navpaki Z inshogo boku postulyuvavsya simetrichnij zv yazok mizh chastinami materiyalnogo svitu sho davalo zmogu vstanovlyuvati vidnoshennya mizh zemnimi ta nebesnimi yavishami Zgidno z vazhlivim dlya neoplatonikiv tekstom Haldejskih orakuliv kosmologichna dijsnist maye dva aspekti filosofskij i magichnij Pershij iz nih vlashtovanij iyerarhichno z bozhestvennoyu Triadoyu u svoyij osnovi transcendentnij Otec Demiurg Drugij Rozum i Gekata Sila Rivnem nizhche rozmishuyutsya rizni strukturi angeliv i demoniv dobrih i zlih Do magichnogo aspekto vhodyat rituali ta pravila za dopomogoyu yakih mozhlivo viklikati horoshih demoniv i zahishatis vid poganih Piznishi neoplatoniki vikoristovuvali ponyattya simpatiyi dlya poyasnennya togo yakim chinom v ramkah magiyi ta teurgiyi z yavlyayetsya mozhlivist manipulyuvati demonami abo vplivati na nih V Starodavnomu Rimi chaklunstvo bulo zaboronenim she Zakonami dvanadcyati tablic yaki grozili smertyu tim hto zavorozhit posivi abo skoristayetsya zlimi zaklyattyami Za Sulli u 81 mu roci do n e do zakonu proti otrujnikiv lat Lex Cornelia Sullae de sicariis et veneficis bulo vklyucheno virobnikiv privorotnih zill zanosyachi j te j inshe do otrut lat venenum Pochinayuchi z Gaya v II storichchi Dig 50 16 236 rimski yuristi rozriznyali horoshi ta pogani otruti V nastupnomu storichchi Yulij Pavl viznav nezakonnimi zasobi sho vikliayut kohannya abo abort a takozh pererahuvav dodatkovi zlochini lyudski zhertvoprinoshennya privoroti magichni mistectva v cilomu ta volodinnya vidpovidnimi knigami Kostyantin Velikij 306 337 pidtverdiv poperedni zaboroni utochnivshi sho nemaye nichogo poganogo v medichnij magiyi abo zaklyattyah dlya zapobigannya poganij pogodi Konstancij II 337 361 prijnyav zakoni proti nekromantiyi ta dij sho zagrozhuvali zhittyam nevinnih Piznishe buli osoblivo vidileni zaklyattya z cillyu povplivati na rezultat skakovih peregoniv Stavlennya do magiyi v period piznoyi Antichnosti Na dumku britanskogo istorika Pitera Brauna rozkvit magichnih viruvan v IX storichchi stav naslidkom krizi ta rozpadu kerivnogo klasu piznoyi Rimskoyi imperiyi peredusim yiyi shidnoyi chastini Kilkist zvinuvachen u chaklunstvi visha v periodi neviznachenosti ta zmenshuyetsya z vidnovlennyam politichnoyi ta sociyalnoyi stabilnosti v VI storichchi pid chas pravlinnya Yustiniana I 527 565 ta viniknennyam varvarskih korolivstv na Zahodi Dotrimuyuchis koncepciyi antropologa Edvarda Evans Pritcharda yakij nazivav chaklunstvo produktom osobistih vidnosin ta stanu nevdachi Braun bachit misce maga na stiku dvoh plastiv piznoantichnogo suspilstva statichnogo svitu chinovnikiv i yevnuhiv i riznogo rodu mobilnih sociyalnih grup vid velikih zemlevlasnikiv do hristiyanskih yepiskopiv V takij paradigmi obvinuvach chaklunstva ce lyudina odnogo obrazu i dlya neyi mozhlivi lishe pevni shlyahi u sviti zaperechuyuchi magiyu vona zaperechuye dodatkovi dzherela vladi Mag natomist divitsya na sebe z boku i balansuye mizh nimi Zvinuvachennya zmovnikiv u chaklunstvi chasti pid chas carstvuvannya imperatoriv seredini IV storichchya Konstanciya II Valentiniana I ta Valenta mali za cil ne lishe zganbiti obvinuvachenogo ale j pidkresliti stabilnist vladi adzhe dolya imperatora ne mozhe zalezhati vid zla sho pohodit vid prostih smertnih Vzhe nestijkij stan tradicijnoyi yazichnickoyi aristokratiyi yiyi opozicijnist hristiyanstvu pidvishuvav jmovirnist zgaduvannya chaklunstva v pov yazanih z nimi konfliktah Hristiyanstvo uspadkuvalo yak nastorozhenist yazichnickoyi tradiciyi shodo magiyi tak i yiyi skepticizm Yak i vsi togochasni lyudi ranni hristiyani rozglyadali zhittyevi nevdachi yak spravu ruk demoniv sho navodyat abo spustoshlivu hvorobu abo bezpliddya abo buri abo yake nebud podibne liho Tim ne mensh Bibliya ne davala tut nadijnih oriyentiriv i bogoslovam dovodilos spiratis lishe na nechislenni ta neviznacheni vkazivki yak napriklad Gal 5 16 20 sho zasudzhuye v chisli pozhadlivosti tila chari Bozhestvenna vsemogutnist takozh ne davala zmogi viznavati mogutnist chakluna i vono viznavalos cerkvoyu lishe v manipulyuvanni demonami spryamuvanni svoyih proklyat na zhertvu Vchennya rannih Otciv cerkvi pov yazuvalo diyalnist demonichnih sil u sviti z grihopadinnyam Adama Zgidno z Avgustinom z prichini grihopadinnya Bog dozvoliv demonam stati svoyimi suspilnimi katami a rid lyudskij zrobiv igrashkoyu demoniv Bezsumnivno magiya bula plodom diyavolskih zusil ale shodo roli chakluna isnuvali rizni dumki vid dijsnoyi uchasti do stvorennya ilyuziyi Vistupayuchi proti fatalizmu yazichnickoyi filosofiyi hristiyanski avtori kritikuvali takozh ellinistichnu astrologiyu ta vorozhinnya Apologet II storichchya Tatian pov yazuvav bogiv greckoyi mitologiyi z demonami yaki vinajshli dolyu Vin takozh stverdzhuvav sho vikoristovuvani znaharyami zasobi travi koreni kosti j tomu podibne ne diyevi sami soboyu a lishe siloyu demoniv Tertullian pripisuvav vinajdennya magiyi j astrologiyi upalim angelam odnak z cillyu poyasnennya poyavi Vifleyemskoyi zori buv zmushenij dopustiti sho okultni disciplini buli diyevi u sviti do narodzhennya Hrista Origen i neoplatonik Plotin vvazhali sho zori ne ye prichinoyu prijdeshnih podij a lishe yih znamennyam Pochatok hristiyanizaciyi Rimskoyi imperiyi prizviv do zmini stavlennya do magiyi v suspilstvi Za pravlinnya Kostyantina Velikogo vpershe z yavlyayutsya svidchennya pro hristiyanskih svyashennikiv sho praktikuyut magiyu odnak vazhko skazati yakoyu miroyu voni pravdivi i chi ne ye voni vidobrazhennyam yakihos doktrinalnih konfliktiv Najvidomishimi prikladami v IV storichchi ye zvinuvachennya v chaklunstvi Atanasiya Velikogo jogo protivnikami pid chas ariyanskogo sporu ta v V storichchi yepiskopa Ivi Edeskogo v period konfliktu dovkola nestorianstva ta jogo suchasnika Sofroniya yepiskopa Antiohiyi Arabskoyi Z zhitijnoyi literaturi vidomo pro zvinuvachenih v chaklunstvi predstavnikiv nizhchogo duhovenstva Proti tih hto u hvorobi zvertavsya do magiv a ne svyashennikiv propoviduvali Cezarij Arlskij u Galliyi ta Shenuti v Yegipti Literaturaanglijskoyu movoyuBerger A Magical Constantinople statues legends and the end of time Scandinavian journal of Byzantine and modern Greek studies 2016 Vol 2 S 9 29 Brown P Sorcery Demons and the Rise of Christianity from Late Antiquity into the Middle Ages Witchcraft Confessions and Accusations Tavistock Publications Limited 1970 P 17 46 387 p Dickie M W The Fathers of the Church and the Evil Eye Byzantine Magic Dumbarton Oaks 1995 P 9 34 187 p ISBN 0 88402 230 7 Dickie M W Magic and Magicians in the Greco Roman World Routledge 2001 371 p ISBN 0 203 45841 9 Duffy M W Reactions of Two Byzantine Intellectuals to the Theory and Practice of Magic Michael Psellos and Michael Italikos Byzantine Magic Dumbarton Oaks 1995 P 83 98 187 p ISBN 0 88402 230 7 Faraone Ch A Ancient Greek Love Magic Harvard University Press 1999 223 p ISBN 0 674 03320 5 Fogen M T Balsamon on Magic From Roman Secular Law to Byzantine Canon Law Byzantine Magic Dumbarton Oaks 1995 P 99 116 187 p ISBN 0 88402 230 7 George D Manuel I Komnenos and Michael Glykas A Twelfth Century Defence and Refutation of Astrology Culture and Cosmos 2001 Vol 5 1 S 3 48 Greenfield R Traditions of Belief in Late Byzantine Demonology Adolf M Hakkert 1988 369 p Greenfield R A Contribution to the Study of Palaeologan Magic Byzantine Magic Dumbarton Oaks 1995 P 117 154 187 p ISBN 0 88402 230 7 Griebeler A The Serpent Column and the talismanic ecologies of Byzantine Constantinople Byzantine and Modern Greek Studies 2020 Vol 44 1 S 86 105 DOI 10 1017 byz 2019 25 Ierodiakonou K The Greek Concept of Sympatheia and Its Byzantine Appropriation in Michael Psellos The Occult Sciences in Byzantium 2006 P 97 118 ISBN 978 954 8446 02 0 The Oxford Dictionary of Byzantium u 3 t ed by Dr Alexander Kazhdan N Y Oxf Oxford University Press 1991 2232 p ISBN 0 19 504652 8 Kazhdan A Holy and Unholy Miracle Workers Byzantine Magic Dumbarton Oaks 1995 P 73 82 187 p ISBN 0 88402 230 7 Magdalino P The Byzantine Reception of Classical Astrology Literacy Education and Manuscript Transmission in Byzantium and Beyond BRILL 2002 P 33 57 ISBN 978 90 04 12096 9 Magdalino P Occult Science and Imperial Power in Byzantine History and Historiography 9th 12th Centuries The Occult Sciences in Byzantium 2006 P 119 162 ISBN 978 954 8446 02 0 Mavroudi M Occult Science and Society in Byzantium Considerations for Future Research The Occult Sciences in Byzantium 2006 P 39 96 ISBN 978 954 8446 02 0 Mertens M Graeco Egyptian Alchemy in Byzantium The Occult Sciences in Byzantium 2006 P 205 230 ISBN 978 954 8446 02 0 Van Hoesen H B Greek Horoscopes American Philosophical Society 1959 231 p ISBN 0 8014 9429 X Papathanassiou M The Occult Sciences in Byzantium A Companion to Byzantine Science BRILL 2020 P 464 495 ISBN 978 90 04 41461 7 Roberts A M Framing a Middle Byzantine Alchemical Codex Dumbarton Oaks Papers 2019 Vol 73 S 69 102 Russell J B Lucifer The Devil in the Middle Ages Cornell University Press 1986 356 p ISBN 0 8014 9429 X Spier J Medieval Byzantine Magical Amulets and Their Tradition Journal of the Warburg and Courtauld Institutes 1993 Vol 56 S 25 62 Vakaloudi A D Deisidaimonia and the Role of the Apotropaic Magic Amulets in the Early Byzantine Empire Byzantion 2000 Vol 70 1 S 182 210 The Secret Tradition in Alchemy Its Development and Records London 1926 415 p Walker A Magic in Medieval Byzantium The Cambridge History of Magic and Witchcraft in the West Cambridge University Press 2015 P 209 234 770 p ISBN 978 0 521 19418 1 nimeckoyu movoyuGrimm Stadelmann I Untersuchungen zur Iatromagie in der byzantinischen Zeit De Gruyter 2020 Vol I 15 675 p Byzantinisches Archiv Series Medica ISBN 9783110619041 Troianos S Zauberei und Giftmischerei in mittelbyzantinischer Zeit Fest und Alltag in Byzanz C H Beck 1990 P 37 51 226 p ISBN 3406343260 rosijskoyu movoyuBarabanov N D K istorii vizantijskij narodnyh verovanij Istera Antichnaya drevnost i srednie veka 2003 T 34 S 322 347 Greki i irracionalnoe Aletejya 2000 508 s Antichnaya biblioteka ISBN 5 89329 257 X Obidina Yu S Grecheskie magi v kontekste polisnoj religii Vestn Sev Arktich feder un ta Ser Gumanit i soc nauki 2019 1 S 119 127 DOI 10 17238 issn2227 6564 2019 1 119 francuzkoyu movoyuL astrologie grecque Paris 1899 658 s Patera M Figures grecques de l epouvante de l antiquite au present Peurs enfantines et adultes BRILL 2014 405 s ISBN 9789004278370

Дата публікації:
Топ