Обеліск з острова Філи пам ятник давньоєгипетської культури Він містить напис і є одним з двох обелісків зі священного д

Обеліск з острова Філи — пам'ятник давньоєгипетської культури. Він містить напис і є одним з двох обелісків зі священного для древніх єгиптян, через легенди про поховання там Осіріса, острова Філи посеред Нілу в Верхньому Єгипті.

Обеліск з острова Філи
Обеліск з острова Філи на тлі садибного будинку маєтку Кінгстон-Лейсі
50°48′34″ пн. ш. 2°01′57″ зх. д. / 50.80970000002777454° пн. ш. 2.03270000002777795° зх. д.Координати: 50°48′34″ пн. ш. 2°01′57″ зх. д. / 50.80970000002777454° пн. ш. 2.03270000002777795° зх. д.
Країна	Велика Британія^[1]
Розташування	^d
Тип	обеліск
Дата заснування	118 до н. е.




Обеліск з острова Філи Обеліск з острова Філи (Велика Британія)

Медіафайли у Вікісховищі

Обеліски знайдено 1815 року й невдовзі їх купив англійський мандрівник єгиптолог ^[en], представник відомого аристократичного сімейства ^[en] з графства Дорсет, яке колись володіло в цьому графстві замком Корф. Замок знесено за рішенням англійського парламенту, оскільки його власники під час Громадянської війни в Англії 17 ст. стали на бік короля, і згодом сімейство влаштувалося поблизу від нього в маєтку Кінгстон-Лейсі. Саме в Кінгстон-Лейсі єгиптолог Бенкс у 19 столітті зібрав свою єгипетську колекцію предметів культури.

Бенкс помітив на обеліску два написи — один давньоєгипетською мовою записаний ієрогліфами, інший — давньогрецькою. Порівнявши два тексти, які загалом не були взаємними перекладами, Бенкс серед ієрогліфів ідентифікував імена Птолемей і Клеопатра. Згодом це підтвердили дослідники Томас Юнг і Жан-Франсуа Шампольйон, й пізніше обеліск з написами допоміг Шампольйону розшифрувати давньоєгипетську писемність.

Напис на обеліску

Напис (118—117 до н. е.) містить прохання жерців храму Ісіди на острові Філи знизити тягар витрат на церемоніальні прийоми військових, який накладався на них, і прихильну відповідь на це прохання з боку Птолемея VIII Евергета II і двох його цариць, Клеопатри II і Клеопатри III.

Подальша історія та сучасний стан обеліска

Гід Джованні Фінаті показав пам'ятник Бенксу. Фінаті написав про це у своїх записках. Бенкс виявив грецький напис завдовжки приблизно 20 рядків, прихований до того під поверхнею землі на яке лежало неподалік п'єдесталі від, очевидно, що впав колись обеліска.

Обеліск куплений Бенксом в 1820-х роках, вивезений за його дорученням з Єгипту за допомогою знаменитого мандрівника і інженера-гідротехніка Джованні Бельцоні і розміщений в саду маєтку Кінгстон-Лейсі, що належав Бенксу який, подібно до багатьох колишніх шляхетських садиб Англії, викупив і зробив доступним для публіки Національний фонд об'єктів історичного інтересу або природної краси.

Через багатотонну вагу обеліска його транспортування становило значні технічні труднощі і ледь не закінчилося катастрофою. Через багатотонну вагу обеліска, в перший приїзд Бенкса вивезення монумента взагалі виявилося неможливим через відсутність належного спорядження; це вдалося зробити лише під час його другої поїздки до Єгипту в 1818—1819 роках в супроводі Бельцоні, який раніше працював цирковим силачем, а потім став інженером-гідротехніком. Влаштований Бельцоні для завантаження монумента тимчасовий причал звалився у воду під вагою моноліту, який також занурився у воду. Потім, з невеликим збитком для каменю, його вдалося спустити на баржі по водоспаду вниз за течією Нілу. 1821 року обеліск прибув до Англії, і герцог Веллінгтон запропонував транспортувати його до Кінгстон-Лейсі на гарматному лафеті. П'єдестал, розкопаний пізніше, також викликав труднощі з транспортуванням через свою велику масу. Його доставили на найближчий низький материковий берег, де він пролежав два роки, хоч його могло змити під час розливу Нілу, поки вирішувалося, як його доставити. В підсумку було вирішено везти його волоком по суші в обхід річкових порогів. Останній фрагмент комплексу привезли з Єгипту лише 1829 року. Найважчий камінь важив майже 11 тонн, і його тягнули 19 коней. Для лагодження пошкоджених фрагментів використовували лівійський граніт з руїн великого давньоримського міста Лептіс-Магна, подарований Бенксу для цієї мети британським королем Георгом IV.

Місце для установки обеліска на південь від будинку вибрав герцог Веллінгтон. 1827 року він заклав камінь у фундамент обеліска; зведення споруди тривало до 1839 року. Історія пам'ятника і його переміщень міститься в написі на ньому англійською мовою.

У 2010-х роках проводилися дослідження стану обеліска і написів на ньому з використанням новітніх методик. Оксфордські вчені сподіваються краще розібрати грецький напис який читався нечітко, а також упевнитися, що на старій літографії єгипетські ієрогліфи відтворені з обеліска правильно. Для цього написи фотографуються під різними кутами, що дозволить усунути спотворення зображень рельєфних знаків їх тінями (^[en]).

Обеліск та проєкт «Розетта»

Європейські засоби масової інформації підігріли інтерес до давньоєгипетської спадщини і, зокрема, спадщини острова Філи, у зв'язку з проведенням дослідного космічного польоту в рамках проекту Європейського космічного агентства «Розетта» до комети Чурюмова-Герасименко з посадкою 12 листопада 2014 року на ядро комети космічного апарату «Філи», названого на честь острова. Весь проект також названо на честь важливого європейського відкриття в галузі давньоєгипетської культури, а один з лабораторних модулів названо «Птолемей».

Примітки

National Heritage List for England
d:Track:Q6973052
Yarrow, Anne (2005) [2003], Corfe Castle (revised ed.), The National Trust,
T. GH James, Egyptian antiquities at Kingston Lacy, Dorset: the collection of William John Bankes. San Francisco: KMT Communications, 1993-94
Грецький напис отримав наукове позначення «OGI 137—139; SB 8396; Lenger, C. Ord. Ptol., 51 f .; A. Bern., 19».
Rachel Knowles (Wednesday, 12 November 2014). The Philae obelisk at Kingston Lacy. Regency History.
E. R. Bevan. Chapter X. Ptolemy VII, Euergetes II (145—116 B.C.) // The House of Ptolemy: A History of Hellenistic Egypt under the Ptolemaic Dynasty. — London : Methuen Publishing, 1927.
Kingston Lacy Garden. National Trust. Процитовано 13 листопада 2014.
Jonathan Amos, BBC Science correspondent (7 листопада 2014). Egyptian Philae obelisk revealed anew.
. Open University, London. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 20 квітня 2019.

Література

Edwyn R. Bevan, The House of Ptolemy (London: Methuen, 1927) pp. 322—323 Textus
(рос. ), The decrees of Memphis and Canopus (3 vols. London: Kegan Paul, 1904) vol. 1 pp. 139—159 Неповний текст на Google Книгах.
Erik Iversen, Obelisks in exile. Vol. 2: The obelisks of Istanbul and England (Copenhagen: Gad, 1972) pp. 62-85
TGH James, Egyptian antiquities at Kingston Lacy, Dorset: the collection of William John Bankes. San Francisco: KMT Communications, 1993-94
Stephanie Roberts, «The Real Cleopatra's Needle» in Ancient Egypt (Dec. 2007 / Jan. 2008)
Anne Sebba, The exiled collector: William Bankes and the making of an English country house. London: John Murray, 2004

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q6973052">National_Heritage_List_for_England<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q6973052]]</div>-1] National Heritage List for England
d:Track:Q6973052

[2] Yarrow, Anne (2005) [2003], Corfe Castle (revised ed.), The National Trust,

[3] T. GH James, Egyptian antiquities at Kingston Lacy, Dorset: the collection of William John Bankes. San Francisco: KMT Communications, 1993-94

[4] Грецький напис отримав наукове позначення «OGI 137—139; SB 8396; Lenger, C. Ord. Ptol., 51 f .; A. Bern., 19».

[:0-5] Rachel Knowles (Wednesday, 12 November 2014). The Philae obelisk at Kingston Lacy. Regency History.

[6] E. R. Bevan. Chapter X. Ptolemy VII, Euergetes II (145—116 B.C.) // The House of Ptolemy: A History of Hellenistic Egypt under the Ptolemaic Dynasty. — London : Methuen Publishing, 1927.

[7] Kingston Lacy Garden. National Trust. Процитовано 13 листопада 2014.

[:1-8] Jonathan Amos, BBC Science correspondent (7 листопада 2014). Egyptian Philae obelisk revealed anew.

[9] . Open University, London. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 20 квітня 2019.

[1]