Новосама рка перша назва села нім Sophienthal чеськ Sofintal потім Нова Свобода село Окнянської селищної громади Подільс

Новосама́рка (перша назва села нім. Sophienthal, чеськ. Sofintal, потім Нова Свобода) — село Окнянської селищної громади Подільського району Одеської області України. Новосамарка розташована за 6 км на південний схід від центру громади. До залізничної станції Чубівка на лінії Одеса—Київ — 23 км. Селом проходить автошлях регіонального значення Р 33. Населення становить 1005 осіб.

село Новосамарка
Центр села
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Подільський район
Громада	Окнянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51120150300033886
Облікова картка	Новосамарка
Основні дані
Засноване	1840
Населення	1005
Площа	2,09 км²
Густота населення	480,86 осіб/км²
Поштовий індекс	67942
Телефонний код	+380 4861
Географічні дані
Географічні координати	47°30′29″ пн. ш. 29°31′28″ сх. д. / 47.50806° пн. ш. 29.52444° сх. д. / 47.50806; 29.52444Координати: 47°30′29″ пн. ш. 29°31′28″ сх. д. / 47.50806° пн. ш. 29.52444° сх. д. / 47.50806; 29.52444
Середня висота над рівнем моря	218 м
Водойми	Вижна


Місцева влада
Адреса ради	Одеська область, Подільський район, 67900, смт Окни, вул. Першотравнева, 31
Староста	Тавровська Тетяна Іванівна
Карта
Новосамарка
Новосамарка
Мапа

Новосамарка у Вікісховищі

Історія

Село було засноване німецькими колоністами, а після їх еміграції у 1912 році заселено нащадками чеських побілогорських євангельських емігрантів з села Богемки, нині Миколаївської області, українцями і молдованами. Молдовське населення села за даними радянського перепису 1926 року складало 20 %', але у наш час поступово асимілюється. За даними перепису населення 2001 року, більшість населення Новосамарки вважають рідною українську мову (86,97 %), румунську вважали рідною — 7,66 % та російську — 3,08 %.

У селі Новосамарка бере початок річка Вижна, яка впадає в Сухий Ягорлик біля села Гулянка. У межах села на річці споруджено два стави.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 7 жителів села.

У радянські часи діяв рільничо-тваринницький колгосп, що мав 5100 га земельних угідь, у тому числі 3400 га орної землі.

У селі діє Новосамарська загальноосвтіня школа І — ІІІ ступенів з українською мовою навчання. Станом на 2017 рік в школі було 175 учнів, яких навчали 16 учителів. Будинок культури, бібліотека.

1958 року напроти сільради, поруч із правлінням колгоспу «Дружба» у селі споруджено монумент на могилі воїнів, що загинули при визволенні села:

Асєєв Іван Ілліч
Кучер Яків Юхимович

Пам'ятник-скульптура воїна і дівчини встановлені на постаменті. Скульптура виконана із залізобетону, меморіальна дошка — з мармуру.

Село входить до Окнянської селищної громади. До 2018 року було центром Новосамарської сільської ради. Сільській раді підпорядковувались населені пункти: Новосамарка, Іванівка, Олександрівка.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1052 особи, з яких 474 чоловіки та 578 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1008 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	86,97 %
румунська	7,66 %
російська	3,08 %
болгарська	0,30 %
білоруська	0,10 %
гагаузька	0,10 %
інші	1,79 %

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

Harta etnică a RASSM, 1926.
. Institutul Național de Statistică al Ucrainei. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2014.
Новосамарка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
Новосамарка, Красноокнянський район, Одеська область » Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 19 вересня 2019.
#Відкрита школа. #Відкрита школа. Процитовано 19 вересня 2019.
Облікова карта військового поховання № 554. graves.naidy.org.ua. Процитовано 19 вересня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Посилання

Новосамарка на радянській топографічній карті масштабу 1:100 000 (L-35-24, вид. 1987 р.)(рос.)
Карта села Новосамарка на wikimapia.org (рос.)
Карта села Новосамарка на uamaps.com (рос.)
Погода в с. Новосамарка

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[recensm-1926-1] Harta etnică a RASSM, 1926.

[populatie_ucraina_2001-2] . Institutul Național de Statistică al Ucrainei. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2014.

[Голодомор_УІНП-3] Новосамарка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[4] Новосамарка, Красноокнянський район, Одеська область » Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 19 вересня 2019.

[5] #Відкрита школа. #Відкрита школа. Процитовано 19 вересня 2019.

[6] Облікова карта військового поховання № 554. graves.naidy.org.ua. Процитовано 19 вересня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[населення_1989-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001-8] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-9] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.