Нове Життя (Золотоніський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нове Життя.

Нове́ Життя — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Чорнобаївської селищної громади.

село Нове Життя
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Громада	Чорнобаївська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA71040190160077977
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1921
Населення	315
Площа	0 км²
Густота населення	0 осіб/км²
Поштовий індекс	19912
Телефонний код	+380 4739
Географічні дані
Географічні координати	49°46′19″ пн. ш. 32°29′44″ сх. д. / 49.77194° пн. ш. 32.49556° сх. д. / 49.77194; 32.49556Координати: 49°46′19″ пн. ш. 32°29′44″ сх. д. / 49.77194° пн. ш. 32.49556° сх. д. / 49.77194; 32.49556
Середня висота над рівнем моря	115 м
Місцева влада
Адреса ради	смт. Чорнобай
Карта
Нове Життя
Нове Життя
Мапа

Історія

Село засноване в 1921 році. Збори громадян с. Хрестителеве вирішили утворити нове село на північ за 5 км у невеликій низовині, на землях, що раніше належали пану Тиховському. Землевпорядник Золотоніського землевідділу Іванов зробив нарізку нового села. Усю землю було розподілено по 0,54 га на кожен двір. Серед перших поселенців були Романенко С. І., Подрига Я. Г., Плахтій Г. П.

Уже в 1922 р. земельних ділянок було нарізано для 177 садиб. У 1924 р. село було повністю заселене.

У 1927 р. в центрі села побудовано першу школу.

У 1928 році утворена Новожиттівська сільська рада. До цього Нове Життя відносилося до Хрестителівської сільської ради. Першим сільським головою був Скитиба Федір Ількович.

У 1927 р. селяни почали об'єднуватися у кооперативні організації: «Плугатар», «Перше травня», «Червоний жовтень», «Червоний прапор». У 1928 р. кооперативи об'єдналися у колгосп «Шлях до комунізму». Згодом господарство об'єдналося з сусіднім колгоспом села Тарасівка, який 1959 р. перейменували на «Пам'яті Леніна».

У роки Другої світової війни брали участь у бойових діях 270 жителів села, 81 загинув. За мужність і героїзм 44 воїни нагороджені орденами та медалями. Споруджено пам'ятник Невідомому солдату та обеліск Слави.

В 2004 році організували кооператив з газифікації села, де головою був обраний Швидкий Іван Сергійович. 7 грудня 2006 року в будинки членів кооперативу був поданий газ.

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 356 осіб.

Станом на 1 січня 2008 року у селі обліковувалося 195 дворів та 315 жителів, переважно літніх людей^[].

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	343	96,35 %
Російська	11	3,09 %
Інше	2	0,56 %
Разом	356	100,00 %

Інфраструктура

Село розташоване за 25 км від центру громади та за 30 км від залізничної станції Пальміра.

У Новому Житті з 2006 року розташована центральна садиба ТОВ ВКФ «Валтас», керівником якої є . Основний напрям діяльності — вирощування кукурудзи, пшениці, ячменю, соняшнику.

У селі є початкова школа (з 2008 і до 2023 — Новожиттівський навчально-виховний комплекс), Будинок культури, бібліотека-філія, фельдшерський пункт, відділення поштового зв'язку, телефонна станція на 100 номерів, магазин, бар.

Відомі жителі

• Баранник О. Н. — повний кавалер ордена Слави.
• Кисіль П. Д. — герой Соціалістичної Праці.
• Кисіль В. Д. — удостоєний ордена Леніна.

Галерея

• Новожиттівський навчально-виховний комплекс
• Будинок культури
• Автобусна зупинка
• Обеліск
• Пам'ятник невідомому солдату

Примітки

1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
2. . web.archive.org. 7 січня 2021. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
3. . web.archive.org. 24 лютого 2020. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 7 січня 2021.

Посилання

• О. Кирко. Нове Життя — куточок степовий // Видавець: Чабаненко Ю. А. Черкаси, 2012. — 120 с.
• Погода в селі Нове Життя
• . web.archive.org. 15 червня 2015. Процитовано 7 січня 2021.