Нива-В

Футбольний клуб «Нива» — український футбольний клуб з міста Вінниці. Заснований 1958 року. В різні роки виступав у нижчих лігах чемпіонату СРСР; за часу незалежності — у вищій, першій і другій лігах чемпіонату України, один раз представляв Україну в Кубку кубків УЄФА.

«Нива» Вінниця

Повна назва	Футбольний клуб «Нива»
Прізвисько	«зелено-білі»
Засновано	1958, 2016
Населений пункт	Вінниця, Україна
Стадіон	Центральний міський стадіон
Вміщує	5 000 з 24 000
Президент	Артур Загорулько
Головний тренер	Юрій Ярошенко
Ліга	Друга ліга
2023-24	8 місце
Вебсайт	niva-v.com.ua
Домашня Виїзна

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нива.

Історія

У різні роки команда виступала під такими назвами:

• 1958–1979: «Локомотив»
• 1979–1999: «Нива»
• 1999–2003: ФК «Вінниця»
• 2003–2006: «Нива»
• 2006–2008: «Нива-Світанок»
• 2008–2012: ПФК «Нива»
• 2016–2018: ФК «Нива-В»
• З 2018 року: СФК «Нива»

Вінницька команда майстрів під назвою «Локомотив» була створена у 1957 році за ініціативою начальника Південно-західної залізниці Петра Кривоноса. 16 квітня 1958 року «Локомотив» провів перший матч у рамках чемпіонату СРСР проти станіславського «Спартака» і переміг його з рахунком 2:1. Перший гол на рахунку Миколи Чергінця. Вже 1959 «Локомотив» переміг у своїй зоні класу Б, і як найкраща українська команда мав підвищитись до класу А, однак цього не відбулося. У 1958–1964 і 1970 роках команда виступала в класі «Б» чемпіонату Союзу, у 1965–1969 — в другій групі класу «А». У другій групі «Локомотив» провів 200 ігор (60 перемог, 80 нічиїх, 60 поразок, різниця м'ячів 203:193), найкращий бомбардир — Євген Снітко (36 м'ячів у 175 матчах).

В третій декаді жовтня 1963 вінницький «Локомотив» поступився СКА «Одеса» у фіналі чемпіонату УРСР з рахунком 3:0 (2:0; 1:0).В наступному сезоні вінничани, вигравши підгрупу і фінал 6-и, вперше стали чемпіонами УРСР та підвищились до другої групи класу А чемпіонату СРСР.

У 1971–1989 роках клуб виступав у чемпіонаті УРСР, як складової Другій лізі чемпіонату СРСР, де двічі займав другі місця (1981, 1985) і один раз третє (1983). У 1984 році команда перемогла в українській зоні другої ліги СРСР, а також стала чемпіоном УРСР, тренував тоді команду Юхим Школьников. За 19 років виступів в Другій лізі СРСР і чемпіонаті УРСР команда провела 840 ігор: 343 перемоги, 241 нічия, 256 поразок, різниця м'ячів 1010–770. Найкращі бомбардири команди — Паша Касанов і Сергій Шевченко, на рахунку яких по 127 забитих м'ячів. Абсолютний рекордсмен вінницької команди за кількістю ігор — Паша Касанов, який провів 513 матчів.

Два роки (1990–1991) «Нива» виступала в буферній (західній) зоні другої ліги СРСР, де двічі займала п'яте місце.

У сезонах 1992, 1993/1994–1996/1997 «Нива» виступала у вищій лізі чемпіонату України. У 1992/1993 і 1997/1998–2004/2005 — в першій лізі. Проблеми з фінансуванням команди змусили її два роки перебувати в аматорському статусі. Починаючи з сезону 2007/08 років, відроджена команда з новою назвою «Нива-Світанок» грає в другій українській лізі.

Стадіон на базі «Ниви»

Навесні 1996 року «Нива», обігравши в півфіналі Кубка України донецький «Шахтар» (0:0, пен. 3:0), вийшла до фіналу турніру, де програла «Динамо» 0:2. Це дало право клубу восени виступати в Кубку володарів кубків, де команда спочатку перемогла естонський «Садам» (1:2, 1:0), а в 1/16 поступилася швейцарському «Сьйону» (0:2, 0:4).

У 1997 році «Нива» посіла останнє місце і вилетіла в першу лігу, в якій виступала 8 сезонів поспіль. У перші роки команда була близька до повернення у вищу лігу. Але цього не сталось. У 1999 році команда змінила назву на ФК «Вінниця», і виступала під цією назвою до 2003 року, згодом повернувши стару назву. Однак і це не допомогло. У 2005 році вінничани знялися зі змагань через відсутність коштів фінансування клубу.

Місце Ниви в тому сезоні посіла команда «Бершадь». У 2006 році команда на базі вихованців власної СДЮШОР відродилася під назвою «Нива-Світанок». Ця команда почала свій шлях з аматорського чемпіонату України. У чемпіонаті 2006 року вінничани подолали 2 попередніх етапи, а у фінальній групі посіли останнє місце.

У 2007 році за сприяння Вінницької ОФФ, вінницьких міської влади і спонсорів, «Нива-Світанок» заявилася у другу лігу чемпіонату України. Команда комплектувалася за рахунок молодих вихованців місцевих ДЮСШ та СДЮШОР самої Вінниці і районних центрів.

8 липня 2008 року на засіданні ПФЛ Україна команді було повернуто історичну назву «Нива», а клуб став називатися ПФК «Нива» Вінниця. В структуру футбольного клубу увійшов новий співзасновник . Очолювати ПФК «Нива» (Вінниця) став почесний президент Володимир Продивус, а президентом став Олег Караванський. фінансова підтримка клубу здійснюється обласною адміністрацією та обласною радою, міською радою, корпорацією «Прем'єр-Фінанс» (В. С. Продивус) та корпорацією «O.L.KAR» (О. Е. Караванський), радою ПФК. Команда «Нива-Світанок» стала на правах молодіжного складу ПФК «Нива» представляти клуб у Чемпіонаті Вінницької області з футболу.

Фінансова стабільність одразу ж дала результати, і «Нива» в сезоні 2008/09 посіла 3 місце, а в 2009/10 — вже друге. Але сезон на цьому не закінчився. Команда першої ліги — чернігівська «Десна» не пройшла ліцензування в ПФЛ і звільнене місце було вирішено розіграти між другими командами груп другої ліги. На нейтральному полі був переможений кременчуцький «Кремінь» — 2:0, і «Нива» ввійшла до першої ліги. Сезон 2009/10 для «Нива» став подвійно тріумфальним. За кілька днів до матчу з «Кременем», «Нива» стала переможцем першого розіграшу «UMBRO-Кубка Ліги», розгромивши у фіналі «Гірник-Спорт» з Комсомольська 4:0.

Проте, наступні два сезони знову оголили питання фінансування та виживання команди. Перше коло сезону 2010–2011 команда завершила на 5 місці, достойно боровшись з лідерами. Однак наступне провалила, закінчивши сезон на 10 місці. Саме тоді вже почався розбрат у керівництві і команда залишилась без підтримки «OLKAR» О.Караванського. Восени 2011 року перестає фінансувати команду і «Прем'єр-Фінанс» В.Продивуса. Команду залишає тренер Олег Федорчук та більшість гравців. Після другого кола 2011/12 Нива займала передостаннє місце в турнірній таблиці. Питання про виживання вже стояло взимку 2011 року. Однак завдяки мінімальній підтримці місцевої влади та цілому десанту нових гравців, здебільшого з Одеси, Нива таки залишилась у першій лізі, посівши в підсумку 13 місце. Та все ж 5 липня команда, не знайшовши нових джерел фінансування, знімається зі змагань.

11 листопада 2015 року «Нива» (Вінниця) подала заявку на атестацію в другу лігу, яка була задоволена і влітку 2016 року клуб був включений до другої ліги. Почесним президентом клубу стає Василь Васильович Вовк . Новітня сторінка відродження вінницького футболу розпочалася порцією адреналіну і смаком перемоги рідної команди . Після тривалої перерви клубу вдалося одразу зайняти 7 місце у сезоні 2016/17, а у сезоні 2017/18 завоювати 3-тє місце в групі "А" Другої ліги .Третє відродження професійного футболу припало на 2016-2018 рр..

21 січня 2021 року президентом клубу став гравець «Ниви» Артур Загорулько. Після цього клуб очолив відомий в минулому голкіпер Володимир Циткін. 4 листопада 2021 року тренер залишив клуб, припинивши співпрацю «за згодою сторін»[1] [ 15 листопада 2021 у Wayback Machine.].

«Нива» Вінниця в чемпіонатах України

Сезон	Ліга	І	В	Н	П	М'ячі	Місце	Головний тренер
1992	Вища	18	5	4	9	18-33	8 з 10 в групі	Валерій Петров, В'ячеслав Грозний
1992/93	Перша	42	24	14	4	73-26	1 з 22	Юхим Школьников
1993/94	Вища	34	12	8	14	37-45	10 з 18	Юхим Школьников
1994/95	Вища	34	10	7	17	38-51	14 з 18	Сергій Морозов, Олександр Бобаріко
1995/96	Вища	34	11	7	16	28-36	15 з 18	Сергій Морозов
1996/97	Вища	30	4	6	20	19-48	16 з 16	Олександр Іщенко, Паша Касанов
1997/98	Перша	42	22	7	13	58-34	5 з 22	Володимир Атаманюк, Олександр Іщенко
1998/99	Перша	38	16	9	13	45-39	6 з 20	Леонід Гайдаржи, Ігор Яворський
1999/00	Перша	34	14	6	14	29-39	11 з 18	Володимир Рева, Леонід Гайдаржи
2000/01	Перша	34	12	8	14	35-41	10 з 18	Олександр Петраков, Володимир Рева
2001/02	Перша	34	10	8	16	35-52	15 з 18	Володимир Рева, Віталій Тарасенко, Валерій Душков
2002/03	Перша	34	9	9	16	18-31	16 з 18	Володимир Рева
2003/04	Перша	34	14	10	10	34-24	8 з 18	Роман Покора, Анатолій Раденко, Володимир Ігнатенко
2004/05	Перша	34	15	8	11	49-38	5 з 18	Володимир Безсонов
2005/06	«Нива» знялася зі змагань
2006/07	КФК	12	5	5	2	21-8	2 з 4 в групі	Юрій Солов'єнко
2007/08	Друга «А»	30	10	5	15	23-40	9 з 16 в групі	Іван Панчишин
2008/09	Друга «А»	32	18	7	7	42-30	3 з 18 в групі	Богдан Блавацький, Юрій Солов'єнко
2009/10	Друга «А»	20	12	4	4	43-16	2 з 12 в групі	Олег Федорчук
2010/11	Перша	34	14	8	12	44-42	10 з 18	Олег Федорчук
2011/12	Перша	34	7	11	16	21-39	13 з 18	Олег Федорчук, Олег Остапенко
не брала участі
2016	ААФУ	6	2	2	2	5-5	2 з 4 в групі	Володимир Рева
2016/17	Друга	32	14	8	10	42-33	7 з 17	Володимир Рева, Володимир Горілий
2017/18	Друга «А»	27	13	6	8	34-21	3 з 11 в групі	Денис Колчин
2018/19	Друга «А»	27	11	9	7	29-23	4 з 10 в групі	Денис Колчин, Колінс Нгаха
2019/20	Друга «А»	20	5	5	10	22-28	9 з 11 в групі	Колінс Нгаха, Олег Шумовицький
2020/21	Друга «А»	24	10	3	11	38-38	6 з 13 в групі	Олег Шумовицький, Володимир Циткін
2021/22	Друга «А»	17	7	4	6	29-20	8 з 15 в групі	Володимир Циткін
2022/23	Друга	18	10	5	3	29-16	4 з 10
2023/24	Друга	26	9	9	8	36-35	8 з 15

Керівництво клубу

Посада	Ім'я
Президент	Артур Загорулько
Спортивний директор

Тренерський штаб

Посада	Ім'я
Головний тренер	Ігор Леонов
Тренер воротарів
Тренер з фізпідготовки

Склад команди

Станом на 28 березня 2024 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПФЛ

№ Поз. Нац. Гравець 1 ВР 25 ВР 35 ВР 3 ЗХ 8 ЗХ 17 ЗХ 19 ЗХ 20 ЗХ 23 ЗХ Олександр Борячук (капітан) 77 ЗХ Володимир Грачов 5 ПЗ Олександр Калітов 6 ПЗ Євген Меженський 9 ПЗ Даніл Кобцов 13 ПЗ

№ Поз. Нац. Гравець 16 ПЗ 21 ПЗ 22 ПЗ 29 ПЗ Артур Петленко 33 ПЗ 44 ПЗ 63 ПЗ 70 ПЗ 7 НП 10 НП Артур Загорулько 11 НП Вадим Страшкевич 18 НП 99 НП

Відомі гравці

• Валентин Трояновський (1958–1959; 1964–1967)
• Анатолій Крощенко (1959)
• Юрій Шевченко (1959–1964)
• Стефан Решко (1966–1968)
• Віктор Прокопенко (1967–1968)
• Ірек Гатауллін (1971–1972)
• Василь Рац (1980–1981)
• Іван Вишневський (1983–1984)
• Вадим Тищенко (1984)
• Іван Паламар (1984, 1986, 1989–1991)
• / Іван Шарій (1991)
• Сергій Попов (1991)
• / Віталій Косовський (1991–1994)
• Олег Надуда (1992–1994)
• / / Олександр Горшков (1992–1994)
• / Леонід Гайдаржи (1992–1996)
• Володимир Циткін (1992–1998)
• Сергій Нагорняк (1993–1995)
• / Едуард Цихмейструк (1995)
• Костянтин Сосенко (1995–1996)
• Олександр Грановський (1996)
• Валентин Слюсар (2003–2004)
• Андрій Пилявський (2009–2010)

Нива з кубком Ліги після фінального матчу, 6 червня 2010

Досягнення

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон — 1964, 1984
  • Срібний призер — 1963, 1970, 1981, 1985
  • Бронзовий призер — 1960, 1961, 1983

• Чемпіонат України з футболу: Перша ліга
  • Чемпіон — 1992/1993

• Кубок України
  • Фіналіст — 1996

• Кубка Першої Ліги
  • Володар — 2010

• Кубок Вінницької області з футболу
  • Володар — 1948, 2003

Емблеми

• Емблема «Ниви» до 1999 року.
• Емблема ФК «Вінниця» (1999–2003)
• Емблема ФК «Нива» (2003–2008)
• Емблема ПФК «Нива» (2008–2012)
• Емблема ФК «Нива-В» (2016–2018)
• Емблема ФК «Нива» (2018–)

Примітки

1. Історія вінницького футболу - ivinnychanyn.com (укр.). 26 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
2. . Архів оригіналу за 14 листопада 2015. Процитовано 13 листопада 2015.
3. . Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 25 червня 2016.
4. ПФК «Нива-В» очолить тренер жіночої збірної України Володимир Рева, а Василь Вовк став його почесним президентом - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 26 травня 2022.
5. Вінницька. Vinbazar.com (рос.). Процитовано 26 травня 2022.
6. Вадим Кудіяров: «Нива» готова до підвищення в класі» (Прес-служба ФК "Нива") - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 26 травня 2022.
7. . football.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
8. . Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.

Посилання

• Офіційний сайт клубу [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Неофіційний сайт клубу [ 25 січня 2009 у Wayback Machine.]
• ВІННИЦЬКОМУ ФУТБОЛУ — 50 РОКІВ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Інститут історії України [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]