Петраков Олександр Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петраков.

Олекса́ндр Васи́льович Петрако́в (6 серпня 1957, Київ, УРСР) — український футболіст і тренер (має «PRO»-диплом УЄФА). Заслужений тренер України, заслужений працівник фізкультури й спорту України, один із провідних українських футбольних фахівців у дитячо-юнацькому футболі. Як тренер 2019 року став молодіжним чемпіоном світу (до 20 років) — це найбільше досягнення в історії українського національного футболу. З 17 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року — головний тренер національної збірної України. З 14 січня 2023 року — головний тренер збірної Вірменії.

Олександр Петраков
Особисті дані
Повне ім'я	Петраков Олександр Васильович
Народження	6 серпня 1957(1957-08-06) (66 років)
	Київ, УРСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	Центральний захисник
Юнацькі клуби
1975	«Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1976—1978 «Локомотив» (Вінниця) 69 (2) 1978—1979 СКА (Київ) 13 (0) 1979—1980 «Дніпро» (Черкаси) 41 (0) 1981—1982 «Авангард» (Рівне) 90 (2) 1983—1984 «Колос» (Нікополь) 46 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1993—1994 «Торпедо» (Запоріжжя) тренер 1996—1998 ЦСКА-2 (Київ) тренер 1998—1999 ЦСКА-2 (Київ) 2000—2001 «Спартак» (Суми) 2001 «Вінниця» 2001—2005 «Динамо» (Київ) тренер 2006—2010 РВУФК (Київ) тренер 2011—2012 Україна (U-17) 2012—2013 Україна (U-18) 2013—2014 Україна (U-19) 2014—2015 Україна (U-20) 2015—2016 Україна (U-17) 2016—2017 Україна (U-18) 2017—2018 Україна (U-19) 2018—2019 Україна (U-20) 2019—2020 Україна (U-17) 2021 Україна (U-18) 2021 Україна в.о. 2021—2022 Україна 2023— Вірменія
Звання, нагороди
Звання	Заслужений тренер України
Нагороди	Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 12 січня 2023.

Життєпис

Клубна кар'єра

Вихованець київського «Динамо». Протягом кар'єри гравця виступав на позиції захисника у складі низки клубів нижчих ліг, а саме: «Локомотив» (Вінниця), СКА (Київ), «Дніпро» (Черкаси), «Авангард» (Рівне) та «Колос» (Нікополь), де за свою 8-річну кар'єру гравця зіграв понад 250 офіційних матчів (перша ліга СССР — 46 матчів, друга ліга — 213 та кубок — 4 офіційних матчі).

Тренерська кар'єра

Професіональну тренерську кар'єру розпочав в запорізькому «Торпедо», де входив до тренерського штабу впродовж 1993—1994 років, згодом працював на аналогічній посаді в ЦСКА-2 (Київ). А в 1998 році очолив другу київську армійську команду, яка в той час виступала в першій українській лізі. Згодом тренував учасників другого за рангом дивізіону України, а саме: «Спартак» (Суми) та ФК «Вінниця». Після чого подальша кар'єра Олександра Васильовича була вже пов'язана суто із дитячо-юнацьким футболом, спочатку він працював тренером в ДЮСШ «Динамо» (Київ), а вже потім в РВУФК (Київ). З 2010 року працює головним тренером різних юнацьких збірних України, де за підсумками різних років вже встиг здобути для українського футболу різноманітних міжнародних успіхів.

У 2019 році став чемпіоном світу зі збірною України до 20 років

18 серпня 2021 року призначений в.о. головного тренера національної збірної України. 17 листопада 2021 року призначений головним тренером національної збірної України. Петраков попросив знизити йому зарплатню, і на посаді головного тренера отримував у 7-8 разів менше за Шевченка, заявивши, що йому стільки не треба — «люди не зрозуміють». Під його керівництвом у відборі на чемпіонат світу 2022 Україна завершила груповий етап двома перемогами та трьома нічиїми, в першій грі (етапу плей-оф) обіграла Шотландію (3:1), але у вирішальному матчі програла збірній Уельсу з рахунком 0:1 та не пройшла до фінальної частини ЧС-2022. 31 грудня 2022 року контракт Петракова зі збірною України завершився.

14 січня 2023 року став головним тренером збірної Вірменії.

Досягнення

Як гравця

• Срібний призер Чемпіонату УРСР (1): 1979
• Бронзовий призер Чемпіонату УРСР (2): 1978, 1981

Як тренера

• Чемпіон світу серед молодіжних команд: 2019
• Учасник молодіжного чемпіонату світу: 2015 (1/8 фіналу)
• Учасник юнацького чемпіонату Європи: 2014 (5-е місце), 2018 (3-4-е місце)

Нагороди

• Почесне звання Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2019)
• Заслужений тренер України (2009)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
2. UA-Футбол (18 серпня 2021). . www.ua-football.com (укр.). Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
3. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
4. «Не надо мне столько — люди не поймут»: Петраков попросил снизить зарплату и зарабатывает в 7-8 раз меньше Шевченко
5. https://football24.ua/ru/chm2022_tag51569/
6. Україна програла Уельсу та не пройшла на ЧС-2022 - BBC News Україна. BBC. 5 червня 2022. оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
7. У Олександра Петракова завершився контракт зі збірною України. ua-football.com. 1 січня 2023. Процитовано 15 січня 2023.
8. Офіційно: Петраков очолив збірну Вірменії. ua-football.com. 14 січня 2023. Процитовано 15 січня 2023.
9. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 470/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання

• . «Історія та статистика українського футболу». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2014.
• (рос.) . «FootballFacts». Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
• (рос.) . «Footbook». Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
• (рос.) . «Go! Ukraine». Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
• Олександр Петраков: тренерський шлях до Кубка світу [ 23 червня 2019 у Wayback Machine.]