Морозов Сергій Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Морозов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Морозов Сергій.

Сергій Юрійович Морозов (30 квітня 1950, Свердловськ — 22 жовтня 2021) — радянський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — український футбольний тренер.

Сергій Морозов
Сергій Морозов
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Юрійович Морозов
Народження	30 квітня 1950(1950-04-30)
	Свердловськ, УРСР
Смерть	22 жовтня 2021(2021-10-22) (71 рік)
	Київ, Україна^[1]
Зріст	167 см
Вага	67 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1969 «Локомотив» (Вінниця) 27 (2) 1970 «Десна»  ? (?) 1971 «Шахтар» (Кадіївка)  ? (?) 1971–1973 «Зоря» 48 (5) 1974–1977 ЦСКА (Москва) 95 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1972 СРСР 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1979–1980 ЦСКА (Москва) (пом.) 1980–1985 ГРВН 1986–1990 «Іскра» (Смоленськ) 1991–1992 «Динамо-Газовик» 1994 «Шеньян Циньде» 1995–1996 «Нива» (Вінниця) 1997 «Ніса» 1997 ЦСКА (Київ) 1998–1999 «Борисфен» 1999–2000 «Прикарпаття» 2000–2001 «Ворскла» 2001–2002 «Борисфен» (пом.) 2005–2007 «Дніпро» (Черкаси)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб ЦСКА (Москва). Чемпіон СРСР у складі ворошиловградської «Зорі». Провів один матч за збірну СРСР. Майстер спорту СРСР (1972). Заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Клубна кар'єра

Народився у місті Свердловськ Ворошиловградської області (тепер Довжанськ Луганської області) (за іншими даними — у Києві). Грати у футбол розпочав у команді цивільного флоту. Перший тренер — Аркадій Миколайович Ларіонов. У чотирнадцятирічному віці був запрошений у київського «Динамо». В основну команду киян не потрапив через перелом ноги, отриманий в товариському матчі проти «Арарату».

1968 року перейшов у вінницький «Локомотив», а наступного року був запрошений Олегом Базилевичем в чернігівську «Десну», де провів один сезон. У першій половині сезону 1971 року виступав у кадіївському «Шахтарі».

1971 року перейшов у ворошиловградську «Зорю», разом з якою в сезоні 1972 року став чемпіоном країни.

1973 року отримав повістку в армію і з 1974 по 1977 рік виступав за московський ЦСКА. 1977 року через конфлікт з керівництвом команди, яке не відпускало гравця з команди, вирішив завершити кар'єру футболіста.

Виступи за збірну

1972 року зіграв єдиний у кар'єрі матч за збірну СРСР. У цьому ж році був у числі кандидатів до збірної на чемпіонат Європи 1972, однак, через перелом ключиці до складу так і не потрапив.

Кар'єра тренера

1978 року вступив у Вищу школу тренерів. В 1979–1980 роках працював помічником головного тренера в московському ЦСКА. В 1980—1985 тренував клуби ГРВН. 1986 року очолив смоленську «Іскру», разом з якою, 1987 року став переможцем першої зони, другої ліги СРСР.

В 1991—1992 очолював Динамо-Газовик.

1993 року був запрошений в китайську команду разом з якою вийшов до першої ліги. 1994 року тренував .

У квітні 1995 року очолив вінницьку «Ниву». У сезоні 1995/96 дійшов з клубом до фіналу Кубка України. Це дало право клубу вперше в історії виступати в єврокубках — Кубку володарів кубків, де команда спочатку перемогла естонський «Садам» (1:2, 1:0), а в 1/16 поступилася швейцарському «Сьйону» (0:2, 0:4)

У першій половині 1997 року (до червня) був головним тренером туркменської Ніси, але в липні повернувся до України, де очолив ЦСКА (Київ), але пропрацював лише півсезону.

З другої половини сезону 1998/99 — головний тренер клубу другої ліги «Борисфен», де пропрацював до кінця 1999 року, після чого покинув Бориспіль.

У листопаді 1999 року очолив «Прикарпаття», але втриматися з клубом у вищій лізі не зумів — команда лише за додатковими показниками поступалася сімферопольській «Таврії». У липні 2000 року здобув з клубом 2 перемоги в першій лізі, проте незабаром залишив команду.

Із серпня 2000 до червня 2001 року був головним тренером «Ворскли». Клуб при ньому зайняв 12-е місце у вищій лізі чемпіонату України, останнє, яке дозволяє зберегти прописку в еліті.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Дніпро» (Черкаси), команду якого Сергій Морозов очолював як головний тренер з 2005 до 2007 року.

З вересня 2008 по жовтень 2021 — футбольний аналітик каналів «Україна» та «Футбол»..

Помер 22 жовтня 2021 року внаслідок ускладнень від коронавірусної хвороби.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  СРСР

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
29/06/1972	Сан-Паулу	Уругвай	0 – 1	СРСР	Кубок незалежності Бразилії	-	46'
Усього		Матчів	1		Голів	0

Примітки

1. FootballFacts.ru
   d:Track:Q42428763
2. . Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 13 листопада 2014.
3. . Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
4. . Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
5. . Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
6. . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
7. . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.

Джерела

• Помер Сергій Морозов [ 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 22.10.2021

Посилання

• Статистика футболіста на сайті klisf.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті «Збірна Росії з футболу» [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Профіль футболіста на сайті football.lg.ua (рос.)
• (англійська) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 24 вересня 2020.
• Профіль гравця на сайті «Український футбол в цифрах»