Міньйо н фр mignon малюк крихітка поширене в XVI столітті у Франції позначення фаворита улюбленця високопоставленої особ

Міньйо́н (фр. mignon — малюк, крихітка) — поширене в XVI столітті у Франції позначення фаворита, улюбленця високопоставленої особи. Йоган Гейзинга («Осінь Середньовіччя», гл.2) зазначає, що це явище формалізовано ще в XV столітті, як сентиментальна, в дусі часу («бургундської епохи»), видозміна традиції феодального васалітету, що вже помалу перероджувався в нові абсолютистські відносини. Міньйони при дворі виконували роль, середню між радниками, стражниками і членами свити.

Історія

Карикатура на міньйонів, що висміює жіночність їхнього одягу й зачісок

Найбільше прославилися міньйони Генріха III. Віддані королю молоді люди шокували двір веселими і зухвалими витівками, гучними застіллями й амурними пригодами. Ходили чутки, що король перебував з ними в любовному зв'язку, проте документальних підтверджень цьому майже не збереглося — цілком можливо, що чутки про це розпускали вороги Генріха, такі, як герцог де Гіз.

Постійним об'єктом насмішок були «жінкоподібні» наряди міньйонів (завите волосся, широкі брижі — рід жабо) і їхня непомірна зарозумілість. Король, готовий виконати будь-яку примху своїх улюбленців, обдаровував їх титулами і землями, що викликало гнів і у дворян, і в простого народу.

Важким ударом для Генріха стала знаменита «дуель міньйонів», у якій двоє з його фаворитів загинули, а третій був важко поранений і помер пізніше. Король спорудив у пам'ять про полеглих чудову усипальницю.

В останні роки улюбленцями короля залишалися ^[ru] і ^[ru]. Їх обох він зробив герцогами й перами.

Історія відносин Генріха III і міньйонів стала однією з головних тем романів Олександра Дюма-батька «Графиня де Монсоро» і «Сорок п'ять», а також його п'єси «Двір Генріха III».

Міньйони Генріха III

Жан-Луї Ногаре де Ла Валетт герцог д'Епернон, міньйон короля Генріха III

(убитий на «дуелі міньйонів»)
(убитий на «дуелі міньйонів»)
Жорж (Георг) де Шомберг (убитий на «дуелі міньйонів»)
(кузен Можирона)
Анрі де Сен-Сюльпіс (кузен Келюса)
Франсуа д'О, генеральний суперінтендант (сюрінтендант) фінансів
«архіміньйон» Жан-Луї Ногаре де Ла Валетт герцог д'Епернон на прізвисько «напівкороль»
«архіміньйон»

Міньйонів мали також інші вельможі того часу. Ось деякі з них:

Міньйони Франсуа, герцога Анжуйського (анжуйці)

Див. також: Франсуа де Валуа (герцог Алансон)

^[ru] (передбачуваний коханець королеви Марго)
^[fr]
^[ru]

Міньйони герцога де Гіза (гізари)

Див. також: Генріх I де Гіз

Шарль де Бальзак, барон д'Антраг
Франсуа д'Еді, віконт де Рібейрак
^[ru] (учасник «дуелі міньйонів»)