Частина інформації в цій статті застаріла Ви можете допомогти оновивши її Можливо містить зауваження щодо потрібних змін

Віленський монастир Святого Духа (лит. Vilniaus Šventos Dvasios vienuolynas) — єдиний чоловічий монастир Віленської і Литовської єпархії Російської православної церкви в місті Вільнюсі в Литві.

Монастир Святого Духа у Вільнюсі
Šventos Dvasios vienuolynas

54°40′30″ пн. ш. 25°17′33″ сх. д. / 54.67519000002777574° пн. ш. 25.29258000002777962° сх. д.Координати: 54°40′30″ пн. ш. 25°17′33″ сх. д. / 54.67519000002777574° пн. ш. 25.29258000002777962° сх. д.
Розташування	Вільнюс Литва
Конфесія	православ'я
Єпархія


Монастир Святого Духа у Вільнюсі у Вікісховищі

Головним монастирським храмом (кафоліконом) є собор Зішестя Святого Духа на апостолів.

Історія

Свято-Троїцьке братство ще в 1588 році отримало від константинопольського патріарха Єремії II права ставропігії (що означало безпосереднє підпорядкування константинопольському патріарху, незалежність від місцевої церковної влади і особливі привілеї).

Ці права перейшли до Свято-Духівського монастиря. Монастирський чернецький статут був прийнятий в 1614 році. Першим настоятелем став архімандрит Леонтій Карпович. Його наступником був архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький. У 1629–1633 роках намісником монастиря був Йосип (Бобрикович), згодом єпископ Мстиславський та Могилевський. При монастирі діяло братське училище — колегія, яка складалася з п'яти класів. У ній викладалися ті ж самі предмети, що й у віленській єзуїтській академії. Першим ректором братського училища був перший настоятель Свято-Духівського монастиря Леонтій Карпович. Тут викладав відомий Кирило Лукаріс, який згодом став константинопольським патріархом.

*Плити з іменами архієпископів Віленських і Литовських, похованих в церкві*

Друкарня при монастирі припинила діяльність у 1648. Після пожежі 1749 року, під час якої постраждали будівлі колегії, припинилася і діяльність навчального закладу.

Зі стін монастиря Святого Духа виходили православні єпископи Литви і Білорусі, видатні церковні діячі. Після поділу Речі Посполитої Свято-Духівський монастир і храм перейшли під керування Мінської єпархії. У 1797 році монастир був визначений у другий клас. Стараннями архімандрита ^[ru] в 1833 році монастир стає першокласним і отримує щорічне фінансування зі скарбниці, сумою в 4176 рублів. Віленські архіпастирі одночасно були і настоятелями монастиря. Першим таким настоятелем був архієпископ, потім митрополит Йосиф (Семашко) (похований у Свято-Духівській церкві). В часи Йосифа в обителі жили п'ятеро монахів. При архімандриті Платоні (Городецькому) в монастирі оселилося кілька ченців костромських монастирів. У 1840 році налічувалося п'ятнадцять чоловік, зараз —дванадцять.

У 1960 році за рішенням місцевої влади був закритий Віленський жіночий монастир Марії Магдалини, а його споруди конфісковані. Ігуменя і 27 сестер монастиря оселились в одному з корпусів Свято-Духівської обителі.

У 2015 році сестри монастиря Марії Магдалини були переведені в приміщення, розташоване при храмі святого Олександра Невського у Вільнюсі.

Настоятелі

архімандрит Леонтій Карпович (близько 1609 — ?)
архімандрит Мелетій Смотрицький
архімандрит (1629—1633)
архімандрит Амвросій (Юшкевич) (1731 — 10 червня 1734)
архімандрит (1734 — 2 жовтня 1741)
архімандрит Сильвестр (Ляскоронський) (1741—1744)
архімандрит (1755 — 10 вересня 1757)
архімандрит Авраамій (Флоринський) (1758—1762)
архімандрит Варлаам (Шишацький) (1787—1789)
архімандрит Даниїл (Натток-Михайловський) (1797 — 1 березня 1800)
архімандрит Йоасаф
архімандрит (1807 — 6 лютого 1808)
архімандрит (14 березня 1808 — 10 лютого 1813)
архімандрит (15 лютого 1813 — 29 жовтня 1830)
архімандрит (1833 — 27 вересня 1838)
архімандрит Платон (Городецький) (28 квітня 1839 — 8 вересня 1843)
архімандрит (27 червня 1845 — 4 грудня 1848)
архімандрит (31 серпня 1851 — 2 листопада 1860)
архімандрит Нестор (Фомін) (16 серпня 1891 — 28 квітня 1895)
архімандрит (1893—1895)
архімандрит Іван (Поммер) (1907—1912)
архімандрит (28 лютого 1912—1917)
архімандрит Антоній (Марценко) (жовтень 1922 — 25 лютого 1923)
архімандрит (? — 1925)

намісники

архімандрит (12 червня 1909 — 11 лютого 1913)
протопресвітер (1942—1944)
архімандрит Сергій (1950-е)
архімандрит Евстафій (Андрійчук) (1971—1977)
архімандрит (1985—1988)
ігумен (1988—1990)
архімандрит (1990 (27-28 грудня 1993) — не пізніше 2002)
ігумен

Див. також

Примітки

Шлевис, Герман. Православные храмы Литвы. — Вильнюс : Свято-Духов монастырь, 2006. — С. 20. — .
(англ.). www.orthodoxy.lt. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 10 лютого 2019.
. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 6 вересня 2017.
Иоасаф (архимандрит виленского Свято-Духова монастыря) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Иоиль (Котович) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

Посилання

Сторінка монастиря на сайті Віленської єпархії [ 7 травня 2021 у Wayback Machine.].

[german-1] Шлевис, Герман. Православные храмы Литвы. — Вильнюс : Свято-Духов монастырь, 2006. — С. 20. — .

[2] (англ.). www.orthodoxy.lt. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 10 лютого 2019.

[3] . Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 6 вересня 2017.

[4] Иоасаф (архимандрит виленского Свято-Духова монастыря) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

[5] Иоиль (Котович) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)