У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нагнибіда Нагнибіда Мико ла Льво вич 7 20 вересня 1911 19110920 Попівк

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нагнибіда.

Нагнибіда́ Мико́ла Льво́вич (7 (20) вересня 1911(19110920), Попівка — 16 вересня 1985, Київ) — український поет, перекладач із словацької та білоруської літератури, Заслужений працівник культури Білорусі. Член НСПУ (1955).

Микола Львович Нагнибіда

Народився

7 (20) вересня 1911
Попівка

Помер

16 вересня 1985 (73 роки)
Київ

Поховання

Байкове кладовище

Громадянство

СРСР

Діяльність

поет, перекладач

Alma mater

Київський педагогічний інститут

Знання мов

українська і російська

Членство

СП СРСР

Напрямок

соціалістичний реалізм

Жанр

вірш і ^d

Партія

КПРС (з 1940 року)

Нагороди

Премії

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 7 вересня (20 вересня) 1911 в селі Попівці (нині — Смирнове Пологівського району, Запорізької області) в родині сільського фельдшера.

Працював на заводах, новобудовах «ДніпроГЕСу», де почав поетичну творчість. Навчався у Комуністичному інституті журналістики (Харків), Київському педагогічному інституті.

Учасник Другої світової війни у складі сталінських військ. Журналіст фронтових газет.

Жив у Києві. Помер 16 вересня 1985 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 50). Автори надгробного пам'ятника — скульптор В. Міненко та архітектор П. Коптєв.

Творчість

Перша збірка «Дніпровська весна» (1932). До початку війни видав збірник віршів «Зерна» (1933), «Дніпроград» (1937). Згодом до 1984 року побачило світ ще 21 збірка віршів, поем, балад. Серед іншого написав також вірш «Севастополю» (1967). Проте в історію літератури увійде не оригінальною, а перекладацькою творчістю. Микола Нагнібеда — один із найвизначншіних і найплідніших перекладачів білоруської поезії (зокрема Янки Купали), удостоєний звання заслуженого працівника культури Білорусі (1974).

Один із небагатьох перекладачів словацького поета Людовита Штура.

Основні твори

За ЕСУ:

Поезії. 1952;
Вибрані твори: В 2 т. 1961;
Вибране: В 2 т. 1971;
Дзвони Хатині. Колокола Хатыни. Званы Хатыні. 1979;
Твори: В 3 т. 1981 (усі – Київ).

Нагороди

Сталінська премія (1952);
Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1970) за цикл віршів на «Риси рідного обличчя» у збірнику поезій «На полі битви», 1969.

Увічнення пам'яті

23 березня 1989 року ім'ям Миколи Нагнибіди названа вулиця у Південному мікрорайоні міста Запоріжжя.

Примітки

П. М. Перебийніс. Нагнибіда Микола Львович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. — Т. 22 : Мр — На. — 712 с. — .

Джерела

П. М. Перебийніс. Нагнибіда Микола Львович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. — Т. 22 : Мр — На. — 712 с. — .
Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н. — с. 444.
Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — 768 с. — . — с. 413—414.

Нагнибіда Микола Львович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 406.

[:0-1] П. М. Перебийніс. Нагнибіда Микола Львович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. — Т. 22 : Мр — На. — 712 с. — .