Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Микола Михайлович Ґалаґан (24 листопада 1882, с. Требухів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 1946(?) — 1955(?)) — український громадсько-політичний діяч, публіцист, член Української Центральної ради, посол УНР в Румунії й Угорщині.
| Микола Михайлович Ґалаґан | |||||
 | |||||
| |||||
|---|---|---|---|---|---|
| 14 грудня 1918 — 26 грудня 1918 | |||||
| Попередник: | Щуцький Борис Йосипович як в.о. військового міністра | ||||
| Наступник: | Осецький Олександр Вікторович | ||||
| |||||
| |||||
| Народження: | 24 листопада 1882 с. Требухів, Остерський повіт, Чернігівська губернія,  Російська імперія | ||||
| Смерть: | 1955 ? | ||||
| Національність: | Українець | ||||
| Освіта: | Третя київська гімназія | ||||
| Партія: | Революційна українська партія (1900—1905) Українська Соціал-Демократична «Спілка» (1905—1913) Українська соціал-демократична робітнича партія | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби: | 1910–1911, 1914–1917 | ||||
| Приналежність: | Російська імперія, УНР | ||||
| Звання: |  Підпоручик | ||||
| Битви: | Перша світова війна | ||||
| Нагороди: |
| ||||
| | |||||
|
| |||||
У міжвоєнні роки був викладачем на Закарпатті.
У часи Другої світової війни був в'язнем у німецьких тюрмах, потім — радянських. Дата й місце смерті не встановлені.
Життєпис
Його батько Михайло Ґалаґан був православним священником і походив із заможної козацької родини, а мати належала до роду дрібних шляхтичів.
Навчання
З 1890 року навчається у 3-й Київській гімназії. Там він подружився із Григорієм Чупринкою, який справив суттєвий вплив на формування його національної свідомості.
У 1898 вступає до Колегії Павла Ґалаґана і закінчує її у травні 1902 року із золотою медаллю. Цього ж року він стає студентом природничого факультету Київського університету.
У 1909 році завершує навчання в університеті та отримує диплом першого ступеня.
Революційна діяльність
Революційна Українська Партія (РУП)
Ще на шкільній лаві у 1900 році прилучився до революційної діяльності, стає активним членом РУП.
В університеті він вступив до української студентської громади, до якої належали майбутні провідники українського соціал-демократичного руху: Дмитро Антонович, Володимир Винниченко, Андрій Лівицький, Микола Порш, Олександр Скоропис-Йолтуховський, Володимир Степанківський, Михайло Ткаченко, Микола Троцький, Володимир Чехівський. Члени громади одночасно належали й до Революційної Української Партії. На початку діяльності партія займала радикально-національний напрям, ідеологом якого був Микола Міхновський, однак згодом РУП еволюціонувала до соціал-демократії.
В 1902 році з РУП виділилась Українська Народна Партія на чолі з Миколою Міхновським.
Залишився у партії та здійснював пропагандистську діяльність у «марксистській» групі на чолі з Михайлом Ткаченком.
Українська Соціал-Демократична «Спілка»
В 1905 році група членів РУП на чолі з Маркіяном Меленевським, П. Канівцем та Василем Мазуренком разом із бундівськими організаціями в Україні створили Українську Соціал-Демократичну «Спілку», яка увійшла до РСДРП (меншовицької фракції) на правах автономної частини.
Протягом 1905—1907 років працював у центральному проводі «Спілки», а влітку 1907 обійняв посаду секретаря цієї партії.
На початку 1908 року центральний провід організації був майже повністю розгромлений, але Микола Ґалаґан пробував відновити діяльність партії, однак безрезультатно.
Службова та військова кар'єра
В 1909 році отримав посаду урядовця в Київському відділенні Волзько-Камського банку.
В 1910—1911 роках перебував на військовій службі «однорічником»: спочатку — рядовим 29-го піхотного Чернігівського полку (в Варшаві), потім — в унтер-офіцерському званні у складі 129-го піхотного Бессарабського полку (в Києві). В кінці 1911 року був звільнений від служби, отримавши чин прапорщика запасу армійської піхоти. В травні-червні 1912 року, в чині прапорщика, пройшов перепідготовку в таборах 165-го піхотного Луцького полку (біля Києва).
В 1912—1913 роках продовжував працювати у київському банку, а згодом перевівся до Чернігова, де з початку 1914 року працював в губернському Управлінні сільського господарства як практикант інспектора з культури боліт та лугознавства.
Брав участь у Першій світовій війні. В перші дні війни був мобілізований до 23-го піхотного запасного батальйону, який згодом був переформований у 23-й піхотний запасний полк та в жовтні 1914 року відправлений з Чернігова на Південно-Західний фронт, до складу 8-ї Армії. Служив на посаді батальйоного, згодом полкового, ад'ютанта, нагороджений чотирма орденами. У травні 1917 року був переведений до 18-го Заамурського прикордонного піхотного полку (у складі 41-го армійського корпусу), командував 4-ю ротою.
У червні 1917 року, за власним бажанням, в чині прапорщика, відряджений на службу до сформованого в Києві Українського Богдана Хмельницького піхотного полку Російської республіканської армії, на посаду полкового ад'ютанта. У складі цього полку брав участь в боях проти військ Австро-Угорщини. У листопаді 1917 року підвищений в чині до підпоручика.
В боротьбі за незалежність України
У 1917 році бере участь у I Всеукраїнському військовому з'їзді, згодом — у II Всеукраїнському військовому з'їзді, на якому був проголошений I-й Універсал Центральної Ради.
Восени 1917 року обраний до складу Центральної Ради.
На дипломатичній службі
6 грудня 1917 року разом із Євгеном Онацьким за дорученням Генерального Секретаріату проводив переговори з урядами Кубані та Великого Війська Донського щодо формування федеративного загальноросійського уряду.
У 1918 — дипломатичний представник УНР в Румунському королівстві. Після проголошення Павла Скоропадського гетьманом Української Держави відмовився від посади посла і працював у департаменті загальних справ міністерства народного здоров'я.
У 1919—1920 рр. — голова дипломатичної місії УНР в Угорщині. Залишив посаду в знак протесту проти підписання С. Петлюрою Варшавського договору.
Еміграція
В еміграції проживав спочатку у Відні, а з 1922 переїздить до Праги. Працює в різних українських громадських організаціях та бере участь у партійному житті в складі УСДРП.
Після проголошення автономії Карпатської України переїхав до Хуста, де викладав природознавчі дисципліни у державній українській гімназії. Був заарештований угорцями після окупації Закарпаття та депортований до Чехословаччини.
У січні 1944 заарештований гестапо і пів року провів у Празькій тюрмі.
Радянські тюрми та смерть
У 1945 вивезений радянською військовою контррозвідкою до Києва.
У довіднику «Діячі Української Центральної Ради» під редакцією Осташко Т. С. вказується, що Микола Ґалаґан загинув у Лук'янівській тюрмі 1946 року.
Згідно з матеріалами Ігоря Сюндюкова, Микола Ґалаґан відбув десятирічне ув'язнення у «Сиблагу» (Кемеровська область, Маріїнськ, п/с 247/6-г). Звільнений 1 листопада 1955 року. Подальша його доля невідома.
Примітки
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. архів — К., 1998; Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції: 1919—1939. К., 1999.
- Галаган Микола. kolokray.com (ua) . Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 19 липня 2018.
- Ґалаґан Микола Михайлович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 10 листопада 2018.
- Головна - Броварська центральна районна бібліотека (PDF). brovary-cbs.edukit.kiev.ua (укр.). Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
- svetlana. Центральний державний архів громадських об’єднань України. cdago.gov.ua (ru-ru) . Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
Джерела
- Веденєєв Д. В. Ґалаґан Микола Михайлович [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — .
- Осташко Т. С. Ґалаґан Микола Михайлович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 266. — .
- Микола Галаган. З моїх споминів (1880-ті — 1920 р.) : Документально-художнє видання [Архівовано 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] / передмова: Т. Осташко, В. Соловйова. — К. : Темпора, 2005. — 656 с. : іл. — .
Посилання
- Список видатних діячів Української Народної Республіки[недоступне посилання з травня 2019]
- Повпред України Микола Ґалаґан [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Galagan Mikola Mihajlovich Galagan 24 listopada 1882 s Trebuhiv Osterskij povit Chernigivska guberniya Rosijska imperiya 1946 1955 ukrayinskij gromadsko politichnij diyach publicist chlen Ukrayinskoyi Centralnoyi radi posol UNR v Rumuniyi j Ugorshini Mikola Mihajlovich GalaganMikola Mihajlovich Galagan Vijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini 14 grudnya 1918 26 grudnya 1918 Poperednik Shuckij Boris Josipovich yak v o vijskovogo ministra Nastupnik Oseckij Oleksandr Viktorovich Posol UNR v Rumunskomu korolivstvi Posol UNR v Ugorshini Narodzhennya 24 listopada 1882 1882 11 24 s Trebuhiv Osterskij povit Chernigivska guberniya Rosijska imperiyaSmert 1955 Nacionalnist UkrayinecOsvita Tretya kiyivska gimnaziyaPartiya Revolyucijna ukrayinska partiya 1900 1905 Ukrayinska Social Demokratichna Spilka 1905 1913 Ukrayinska social demokratichna robitnicha partiya Vijskova sluzhba Roki sluzhbi 1910 1911 1914 1917 Prinalezhnist Rosijska imperiya UNR Zvannya Pidporuchik Bitvi Persha svitova vijna Nagorodi Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Mediafajli u Vikishovishi Roboti u Vikidzherelah U mizhvoyenni roki buv vikladachem na Zakarpatti U chasi Drugoyi svitovoyi vijni buv v yaznem u nimeckih tyurmah potim radyanskih Data j misce smerti ne vstanovleni Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Navchannya 1 2 Revolyucijna diyalnist 1 2 1 Revolyucijna Ukrayinska Partiya RUP 1 2 2 Ukrayinska Social Demokratichna Spilka 1 3 Sluzhbova ta vijskova kar yera 1 4 V borotbi za nezalezhnist Ukrayini 1 5 Na diplomatichnij sluzhbi 1 6 Emigraciya 1 7 Radyanski tyurmi ta smert 2 Primitki 3 Dzherela 4 PosilannyaZhittyepisred Jogo batko Mihajlo Galagan buv pravoslavnim svyashennikom i pohodiv iz zamozhnoyi kozackoyi rodini a mati nalezhala do rodu dribnih shlyahtichiv Navchannyared Z 1890 roku navchayetsya u 3 j Kiyivskij gimnaziyi Tam vin podruzhivsya iz Grigoriyem Chuprinkoyu yakij spraviv suttyevij vpliv na formuvannya jogo nacionalnoyi svidomosti U 1898 vstupaye do Kolegiyi Pavla Galagana i zakinchuye yiyi u travni 1902 roku iz zolotoyu medallyu Cogo zh roku vin staye studentom prirodnichogo fakultetu Kiyivskogo universitetu U 1909 roci zavershuye navchannya v universiteti ta otrimuye diplom pershogo stupenya Revolyucijna diyalnistred Revolyucijna Ukrayinska Partiya RUP red She na shkilnij lavi u 1900 roci priluchivsya do revolyucijnoyi diyalnosti staye aktivnim chlenom RUP V universiteti vin vstupiv do ukrayinskoyi studentskoyi gromadi do yakoyi nalezhali majbutni providniki ukrayinskogo social demokratichnogo ruhu Dmitro Antonovich Volodimir Vinnichenko Andrij Livickij Mikola Porsh Oleksandr Skoropis Joltuhovskij Volodimir Stepankivskij Mihajlo Tkachenko Mikola Trockij Volodimir Chehivskij Chleni gromadi odnochasno nalezhali j do Revolyucijnoyi Ukrayinskoyi Partiyi Na pochatku diyalnosti partiya zajmala radikalno nacionalnij napryam ideologom yakogo buv Mikola Mihnovskij odnak zgodom RUP evolyucionuvala do social demokratiyi V 1902 roci z RUP vidililas Ukrayinska Narodna Partiya na choli z Mikoloyu Mihnovskim Zalishivsya u partiyi ta zdijsnyuvav propagandistsku diyalnist u marksistskij grupi na choli z Mihajlom Tkachenkom Ukrayinska Social Demokratichna Spilka red V 1905 roci grupa chleniv RUP na choli z Markiyanom Melenevskim P Kanivcem ta Vasilem Mazurenkom razom iz bundivskimi organizaciyami v Ukrayini stvorili Ukrayinsku Social Demokratichnu Spilku yaka uvijshla do RSDRP menshovickoyi frakciyi na pravah avtonomnoyi chastini Protyagom 1905 1907 rokiv pracyuvav u centralnomu provodi Spilki a vlitku 1907 obijnyav posadu sekretarya ciyeyi partiyi Na pochatku 1908 roku centralnij provid organizaciyi buv majzhe povnistyu rozgromlenij ale Mikola Galagan probuvav vidnoviti diyalnist partiyi odnak bezrezultatno Sluzhbova ta vijskova kar yerared nbsp Obkladinka knigi Mikoli Galagana Z moyih spominiv V 1909 roci otrimav posadu uryadovcya v Kiyivskomu viddilenni Volzko Kamskogo banku V 1910 1911 rokah perebuvav na vijskovij sluzhbi odnorichnikom spochatku ryadovim 29 go pihotnogo Chernigivskogo polku v Varshavi potim v unter oficerskomu zvanni u skladi 129 go pihotnogo Bessarabskogo polku v Kiyevi V kinci 1911 roku buv zvilnenij vid sluzhbi otrimavshi chin praporshika zapasu armijskoyi pihoti V travni chervni 1912 roku v chini praporshika projshov perepidgotovku v taborah 165 go pihotnogo Luckogo polku bilya Kiyeva V 1912 1913 rokah prodovzhuvav pracyuvati u kiyivskomu banku a zgodom perevivsya do Chernigova de z pochatku 1914 roku pracyuvav v gubernskomu Upravlinni silskogo gospodarstva yak praktikant inspektora z kulturi bolit ta lugoznavstva Brav uchast u Pershij svitovij vijni V pershi dni vijni buv mobilizovanij do 23 go pihotnogo zapasnogo bataljonu yakij zgodom buv pereformovanij u 23 j pihotnij zapasnij polk ta v zhovtni 1914 roku vidpravlenij z Chernigova na Pivdenno Zahidnij front do skladu 8 yi Armiyi Sluzhiv na posadi bataljonogo zgodom polkovogo ad yutanta nagorodzhenij chotirma ordenami U travni 1917 roku buv perevedenij do 18 go Zaamurskogo prikordonnogo pihotnogo polku u skladi 41 go armijskogo korpusu komanduvav 4 yu rotoyu U chervni 1917 roku za vlasnim bazhannyam v chini praporshika vidryadzhenij na sluzhbu do sformovanogo v Kiyevi Ukrayinskogo Bogdana Hmelnickogo pihotnogo polku Rosijskoyi respublikanskoyi armiyi na posadu polkovogo ad yutanta U skladi cogo polku brav uchast v boyah proti vijsk Avstro Ugorshini U listopadi 1917 roku pidvishenij v chini do pidporuchika V borotbi za nezalezhnist Ukrayinired U 1917 roci bere uchast u I Vseukrayinskomu vijskovomu z yizdi zgodom u II Vseukrayinskomu vijskovomu z yizdi na yakomu buv progoloshenij I j Universal Centralnoyi Radi Voseni 1917 roku obranij do skladu Centralnoyi Radi Na diplomatichnij sluzhbired nbsp Galagan u skladi diplomatichnoyi misiyi UNR v Ugorshini 6 grudnya 1917 roku razom iz Yevgenom Onackim za doruchennyam Generalnogo Sekretariatu provodiv peregovori z uryadami Kubani ta Velikogo Vijska Donskogo shodo formuvannya federativnogo zagalnorosijskogo uryadu U 1918 diplomatichnij predstavnik UNR v Rumunskomu korolivstvi Pislya progoloshennya Pavla Skoropadskogo getmanom Ukrayinskoyi Derzhavi vidmovivsya vid posadi posla i pracyuvav u departamenti zagalnih sprav ministerstva narodnogo zdorov ya U 1919 1920 rr golova diplomatichnoyi misiyi UNR v Ugorshini Zalishiv posadu v znak protestu proti pidpisannya S Petlyuroyu Varshavskogo dogovoru Emigraciyared V emigraciyi prozhivav spochatku u Vidni a z 1922 pereyizdit do Pragi Pracyuye v riznih ukrayinskih gromadskih organizaciyah ta bere uchast u partijnomu zhitti v skladi USDRP Pislya progoloshennya avtonomiyi Karpatskoyi Ukrayini pereyihav do Husta de vikladav prirodoznavchi disciplini u derzhavnij ukrayinskij gimnaziyi Buv zaareshtovanij ugorcyami pislya okupaciyi Zakarpattya ta deportovanij do Chehoslovachchini U sichni 1944 zaareshtovanij gestapo i piv roku proviv u Prazkij tyurmi Radyanski tyurmi ta smertred U 1945 vivezenij radyanskoyu vijskovoyu kontrrozvidkoyu do Kiyeva U dovidniku Diyachi Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi pid redakciyeyu Ostashko T S vkazuyetsya sho Mikola Galagan zaginuv u Luk yanivskij tyurmi 1946 roku 1 Zgidno z materialami Igorya Syundyukova Mikola Galagan vidbuv desyatirichne uv yaznennya u Siblagu Kemerovska oblast Mariyinsk p s 247 6 g Zvilnenij 1 listopada 1955 roku Podalsha jogo dolya nevidoma 2 Reabilitovanij 14 travnya 1992 roku 3 4 5 Primitkired Verstyuk V Ostashko T Diyachi Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Biografichnij dovidnik arhiv K 1998 Narizhnij S Ukrayinska emigraciya Kulturna pracya ukrayinskoyi emigraciyi 1919 1939 K 1999 Galagan Mikola kolokray com ua Arhiv originalu za 19 lipnya 2018 Procitovano 19 lipnya 2018 Galagan Mikola Mihajlovich Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini esu com ua ua Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2016 Procitovano 10 listopada 2018 Golovna Brovarska centralna rajonna biblioteka PDF brovary cbs edukit kiev ua ukr Arhiv originalu PDF za 11 listopada 2018 Procitovano 10 listopada 2018 svetlana Centralnij derzhavnij arhiv gromadskih ob yednan Ukrayini cdago gov ua ru ru Arhiv originalu za 11 listopada 2018 Procitovano 10 listopada 2018 Dzherelared Vedenyeyev D V Galagan Mikola Mihajlovich Arhivovano 9 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2007 T 7 G Di 708 s ISBN 978 966 02 4457 3 Ostashko T S Galagan Mikola Mihajlovich Arhivovano 2 lyutogo 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 266 ISBN 966 00 0405 2 Mikola Galagan Z moyih spominiv 1880 ti 1920 r Dokumentalno hudozhnye vidannya Arhivovano 7 serpnya 2018 u Wayback Machine peredmova T Ostashko V Solovjova K Tempora 2005 656 s il ISBN 966 8201 14 0 Posilannyared Spisok vidatnih diyachiv Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki nedostupne posilannya z travnya 2019 Povpred Ukrayini Mikola Galagan Arhivovano 11 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Galagan Mikola Mihajlovich amp oldid 42314838