Спілка (партія)

Спілка — Українська Соціал-Демократична Спілка, політична партія, заснована у 1900 році. Постала в кінці 1904 у висліді розколу РУП і оформилася 12 січня 1905 як складова частина Російської Соціал-Демократичної Робочої Партії (РСДРП) з автономними правами. Розкол РУП стався внаслідок розбіжностей поглядів на національні питання та ставлення до РСДРП. Спілка була проти політичної автономії України і нац.-культурницької праці більшості членів РУП, членам якої Спілка закидала «буржуазний радикалізм», «націоналізм» і постулят «самостійної України». Натомість Спілка прагнула до створення централізованої пролетарської партії усієї Росії. Спілка тісно співпрацювала з діячами РСДРП, маневруючи між меншовиками і більшовиками, та з єврейським Бундом. Спираючися на інтернац. кадри, гол. єврейського походження, та звертаючися до пролетаріату, здебільша несвідомого, С. спершу мала кращу організацію і більший вплив на сел. маси, ніж РУП — УСДРП. Серед членів Спілки, крім національно свідомих українців, були також діячі, які ставилися нейтрально (П. Тучапський) або навіть вороже до українського національного руху (І. Кирієнко), як також росіяни й євреї.

Спілка
Країна	Російська імперія
Дата заснування	1900
Дата розпуску	1908
Ідеологія	соціал-демократія
Друкований орган	Правда^[d]

Під час революції 1905–1907 Спілка поширила свої впливи серед сільського робітництва в Україні і керувала селянськими і робітничими страйками, ведучи гостру боротьбу з УСДРП, схиляючи на свій бік кол. гуртки РУП. Найбільший успіх Спілка мала під час виборів до II і III Державної Думи, коли здобула значне число депутатів. Органом Спілки був місячник «Правда» (1905); Спілка видала також низку пропагандиських брошур українською і російськими мовами.

З перемогою реакції в Російській Імперії у 1907 серед членів Спілки почалися арешти; низку керівних членів Спілки засуджено на заслання (А. Ріш, Р. Рабінович, Й. Сорокер, Г. Ткаченко та ін.). 1908 Спілка перенесла свій центр за кордон, створивши «групи сприяння» у Львові, Відні, Парижі, Женеві, Цюриху; зв'язковим органом Спілки у 1908–1912 був новозаснований журнал «Правда», що виходив спершу у Львові, а з 4 частини у Відні. Тоді ж Спілка втратила в Україні свої впливи, тому що її керівництво йшло на щораз більші поступки центральним російським тенденціям РСДРП і з уваги на зростання національної свідомості українського селянства. Разом з тим свідоміші українські елементи переходили до українських національних політичних партій і Спілка 1913 припинила діяльність, не відновивши її також у 1917.

Діячі Спілки

М.Меленевський (псевд. Басок, Гилька, вважався лідером Спілки), О. Скоропис-Йолтуховський, П. Канівець («Кавун»), Г. Довженко («Грицько»), П. Краг («Розвій-Поле»), Віктор Мазуренко («Карась»), П. Тучапський, а з неукраїнців: Ю. Ларін (Лур'є), А. Ріш, А. Подольський (Гойхберґ), С. Соколов, С. Завадський, В. Перекрестов й ін.

Література

• Лисенко О. В. Спілка соціал-демократична 1904 [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 752. — .
• Федьков О. М. Українська соціал-демократична спілка на початку XX ст.: у пошуках ідейно-політичної ідентичності. ‒ Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2017. ‒ 600 с.
• Риш А. Очерки по истории Укр. Соц. Дем. Спілки. К. 1926.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .