Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мартенс Людвіг Карлович (20 грудня 1874 (1 січня 1875), Бахмут, нині Україна — 19 жовтня 1948, Москва) — російський революціонер-марксист, радянський дипломат та інженер.
| Мартенс Людвіг Карлович | |
|---|---|
| нім. Ludwig Christian Alexander Karl Martens | |
 | |
| Народився | 20 грудня 1874 (1 січня 1875) Бахмут, нині Україна |
| Помер | 19 жовтня 1948 (73 роки) Москва |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія СРСР Німецька імперія |
| Діяльність | дипломат, інженер, політик |
| Alma mater | Петербурзький технологічний інститут |
| Посада | d |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | Всесоюзне товариство старих більшовиків |
| Партія | Соціал-демократична партія Німеччини, Російська соціал-демократична робітнича партія (1910-ті), Союз боротьби за визволення робітничого класу (1900) і КПРС |
| Відомий завдяки: | Большая техническая энциклопедия |
 Мартенс Людвіг Карлович у Вікісховищі | |
Біографія
Ранні роки
Людвіг Мартенс народився 1 січня 1875 року в Бахмуті Катеринославської губернії на півдні Російської імперії (нинішня Україна). Батько Людвіга, промисловець німецького походження на ім'я Карл Густав Адольф Мартенс, був власником металургійного заводу в Курську, Росія. У сім’ї було п’ятеро синів і дві дочки. Двоє з них, Людвіг і Ольга, стали професійними революціонерами.
У 1893 році Мартенс закінчив Курське реальне училище і вступив до Санкт-Петербурзького державного технологічного інституту, який закінчив і став інженером-механіком.
Вільно володів англійською, німецькою, французькою та російською мовами.
Політична кар'єра
Під час навчання в Державному технологічному інституті Мартенс познайомився з Володимиром Леніним і Юлієм Мартовим. Невдовзі (в 1985 році) він став членом їхнього нелегального марксистського угруповання «Ліга боротьби за визволення робітничого класу». 1896-го арештований, після 3-річного ув'язнення висланий до Німеччини, оскільки вважали його громадянином Німеччини, де він став членом Німецької соціал-демократичної партії і був змушений служити в німецькій армії. У 1902 році він закінчив Технічний коледж Шарлоттенбурга. У 1905 році він втік із Німеччини до Швейцарії, підтримуючи Леніна як помічника та забезпечуючи контрабанду брошур і вибухових речовин до Росії.
У 1906 році, після поразки російської революції 1905 року, Мартенс емігрував до Великої Британії та таємно заснував кулеметний завод для Леніна. Мартенс працював агентом із закупівель на Демидовському металургійному комбінаті, закуповуючи обладнання для великих промислових заводів, одного з найбільших металургійних заводів Росії. У 1914 році він оголосив себе німцем і виїхав до Нью-Йорка після того, як почала за ним стежити.
У Нью-Йорку, будучи інженером, він працював в імпортно-експортному бізнесі та зблизився з іншими подібними політично налаштованими людьми, щоб поширювати роботи та ідеї Леніна.
У 1915 році, з початком Першої світової війни, Курський металургійний завод, що належав сім'ї Мартенсів, був конфіскований російським урядом, оскільки сім'я Мартенсів вважалася громадянами Німеччини. У 1916 році Мартенс емігрував до США, де працював віце-президентом інженерної фірми Weinberg & Posner (Нью-Йорк).
У 1917 році, після Лютневої революції, Мартенс разом з Левом Троцьким та 278 іншими російськими соціал-демократами повернувся із Сполучених Штатів до Росії на пароплаві.
У березні 1919 року, щоб порушити ембарго проти Росії, Мартенс повернувся до Сполучених Штатів і заснував Російське радянське урядове бюро за адресою 110 West 40th Street, неофіційне посольство Радянської Росії на противагу дореволюційному Посольству Імператорської Росії, розташованому у Вашингтоні, округ Колумбія, яке яке Сполучені Штати все ще визнавали. 19 березня 1919 року, як фактичний посол від Радянської Росії, він вручив Державному департаменту США дипломатичні вірчі грамоти від Народного комісара закордонних справ Георгія Чичеріна. Від імені уряду Радянської Росії Мартенс мав залагодити юридичні претензії, розподілити кошти та захопити посольство та консульства Імператорської Росії, які все ще були зайняті Тимчасовим урядом Росії. Він встановив комерційні контакти (формально незаконні, оскільки США в той час бойкотували Радянську Росію) з більш ніж тисячею американських фірм, включаючи такі, як Morgan Guaranty Trust Company of J.P. Morgan. Він вів переговори з тодішнім ірландським емісаром у США про надання кредиту під заставу російських коштовностей. Як адміністративний голова радянського бюро, комерційний аташе і фінансовий радник, Юліус Хаммер, батько Арманда Хаммера, був призначений для забезпечення підтримки російського радянського урядового бюро і фінансував його, відмиваючи гроші, отримані від незаконного продажу контрабандних діамантів через свою компанію "Allied Drug".
Під тиском Комітету Луска у червні 1919 року поліція провела обшук у Бюро.
У відповідь на звинувачення Міністерства юстиції Сполучених Штатів Мартенс заявив у Вашингтоні, округ Колумбія, 10 січня 1920 року, що він не зробив нічого, щоб виправдати свою депортацію. «Моя діяльність у Сполучених Штатах була виключно дружньою та комерційною», — сказав він. Після слухань у Сенаті Сполучених Штатів і Міністерстві праці Сполучених Штатів , Мартенс був остаточно депортований до радянської Росії в січні 1921 року.
Повернення до Росії
Після повернення до Росії Мартенс став членом Вищої ради народного господарства і головою (державної організації, що об’єднує всі металургійні підприємства радянської Росії). На цій посаді Мартенс розпочав роботи з розробки Курської магнітної аномалії, найбільшого родовища залізної руди в Росії.
У 1924−26 роках Мартенс працював першим головою Комітету з винахідництва Вищої ради народного господарства (Комітет по делам Изобретений; радянський аналог Західного ). У 1925 році він опублікував монографію «Про вібрацію поршневих двигунів».
У 1926−1936 роках Мартенс працював керівником Науково-дослідницького інституту дизелебудування в Ленінграді. Він був автором дизеля Н-2 (також відомого як двигун Мартенса), призначеного як авіаційний двигун. Новим елементом дизеля було те, що 12-циліндровий поршневий двигун наддувався 6-циліндровим поршневим повітряним компресором. Дизель був випробуваний у 1932 році.
У 1927−41 роках був головним редактором Технічної енциклопедії. В 1927—1941 також головний редактор «Технічної енциклопедії».
У 1933 році Мартенс написав листа до ОГПУ на підтримку заарештованого Павла Флоренського, він також опікувався синами Флоренського, Василем і Кирилом.
Смерть і спадок
Мартенс пішов у відставку в 1941 році. Помер у Москві 19 жовтня 1948 року, похований на Новодівичому кладовищі.
Під час Другої світової війни син Людвіга Мартенса, Вільгельм Людвігович (Віллі) Мартенс, був головою комітету Вільної Німеччини, який мав на меті організувати німецьких військовополонених для боротьби разом з Радянами проти військ Осі. Комітет був організований у Красногорську в 1943 році. Пізніше Вільгельм Мартенс працював радянським розвідником.
Примітки
- [Martens, Ludwig Karlovich]. (рос.). Архів оригіналу за 20 грудня 2007. Процитовано 13 серпня 2021.
- Epstein, 1996, с. 39.
- Biography of Martens (рос.)
- "Consul of Russian Republic Her to Open Trade With U.S.; Authorized to Spend $200,000,000," New York Call, vol. 12, no. 80 (March 21, 1919), pp. 1-2.
- Epstein, 1996, с. 39—40.
- Pfannestiel, 2003, с. 37.
- O'Keefe, Helene (3 квітня 2020). How the Russian crown jewels went from the palaces of the Romanovs to Harry Boland's family home in Dublin. RTÉ. Процитовано 16 травня 2020.
- Epstein, 1996, с. 40.
- Epstein, 1996, с. 42.
- United Press, “Soviet Leader Denies He Can Be Deported,” Riverside Daily Press, Riverside, California, Saturday 10 January 1920, Volume XXXV, Number 9, page 1.
- Авиационные Дизели, Или Тернистый Путь А.Д. Чаромского, Vladimir Kotelnkiov and Alexander Medved (рос.)
- Ludwig Martens [Архівовано 2006-02-11 у Archive.is] article in the Encyclopedia of Kursk (рос.)
Див. також
Література
- Евгеньев Г. Е., Шапик В. С., Революционер, дипломат, ученый. — М., 1960. (рос.)
- Рейхберг Г. Е., Шапик Б. С. «Дело» Мартенса. — М., 1966. (рос.)
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Martens Martens Lyudvig Karlovich 20 grudnya 1874 1 sichnya 1875 18750101 Bahmut nini Ukrayina 19 zhovtnya 1948 Moskva rosijskij revolyucioner marksist radyanskij diplomat ta inzhener Martens Lyudvig Karlovichnim Ludwig Christian Alexander Karl MartensNarodivsya20 grudnya 1874 1 sichnya 1875 1875 01 01 Bahmut nini UkrayinaPomer19 zhovtnya 1948 1948 10 19 73 roki MoskvaPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya SRSR Nimecka imperiyaDiyalnistdiplomat inzhener politikAlma materPeterburzkij tehnologichnij institutPosadadNaukovij stupindoktor tehnichnih naukChlenstvoVsesoyuzne tovaristvo starih bilshovikivPartiyaSocial demokratichna partiya Nimechchini Rosijska social demokratichna robitnicha partiya 1910 ti Soyuz borotbi za vizvolennya robitnichogo klasu 1900 i KPRSVidomij zavdyaki Bolshaya tehnicheskaya enciklopediya Martens Lyudvig Karlovich u VikishovishiBiografiyaRanni roki Lyudvig Martens narodivsya 1 sichnya 1875 roku v Bahmuti Katerinoslavskoyi guberniyi na pivdni Rosijskoyi imperiyi ninishnya Ukrayina Batko Lyudviga promislovec nimeckogo pohodzhennya na im ya Karl Gustav Adolf Martens buv vlasnikom metalurgijnogo zavodu v Kursku Rosiya U sim yi bulo p yatero siniv i dvi dochki Dvoye z nih Lyudvig i Olga stali profesijnimi revolyucionerami U 1893 roci Martens zakinchiv Kurske realne uchilishe i vstupiv do Sankt Peterburzkogo derzhavnogo tehnologichnogo institutu yakij zakinchiv i stav inzhenerom mehanikom Vilno volodiv anglijskoyu nimeckoyu francuzkoyu ta rosijskoyu movami Politichna kar yeraPid chas navchannya v Derzhavnomu tehnologichnomu instituti Martens poznajomivsya z Volodimirom Leninim i Yuliyem Martovim Nevdovzi v 1985 roci vin stav chlenom yihnogo nelegalnogo marksistskogo ugrupovannya Liga borotbi za vizvolennya robitnichogo klasu 1896 go areshtovanij pislya 3 richnogo uv yaznennya vislanij do Nimechchini oskilki vvazhali jogo gromadyaninom Nimechchini de vin stav chlenom Nimeckoyi social demokratichnoyi partiyi i buv zmushenij sluzhiti v nimeckij armiyi U 1902 roci vin zakinchiv Tehnichnij koledzh Sharlottenburga U 1905 roci vin vtik iz Nimechchini do Shvejcariyi pidtrimuyuchi Lenina yak pomichnika ta zabezpechuyuchi kontrabandu broshur i vibuhovih rechovin do Rosiyi U 1906 roci pislya porazki rosijskoyi revolyuciyi 1905 roku Martens emigruvav do Velikoyi Britaniyi ta tayemno zasnuvav kulemetnij zavod dlya Lenina Martens pracyuvav agentom iz zakupivel na Demidovskomu metalurgijnomu kombinati zakupovuyuchi obladnannya dlya velikih promislovih zavodiv odnogo z najbilshih metalurgijnih zavodiv Rosiyi U 1914 roci vin ogolosiv sebe nimcem i viyihav do Nyu Jorka pislya togo yak pochala za nim stezhiti U Nyu Jorku buduchi inzhenerom vin pracyuvav v importno eksportnomu biznesi ta zblizivsya z inshimi podibnimi politichno nalashtovanimi lyudmi shob poshiryuvati roboti ta ideyi Lenina U 1915 roci z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni Kurskij metalurgijnij zavod sho nalezhav sim yi Martensiv buv konfiskovanij rosijskim uryadom oskilki sim ya Martensiv vvazhalasya gromadyanami Nimechchini U 1916 roci Martens emigruvav do SShA de pracyuvav vice prezidentom inzhenernoyi firmi Weinberg amp Posner Nyu Jork U 1917 roci pislya Lyutnevoyi revolyuciyi Martens razom z Levom Trockim ta 278 inshimi rosijskimi social demokratami povernuvsya iz Spoluchenih Shtativ do Rosiyi na paroplavi U berezni 1919 roku shob porushiti embargo proti Rosiyi Martens povernuvsya do Spoluchenih Shtativ i zasnuvav Rosijske radyanske uryadove byuro za adresoyu 110 West 40th Street neoficijne posolstvo Radyanskoyi Rosiyi na protivagu dorevolyucijnomu Posolstvu Imperatorskoyi Rosiyi roztashovanomu u Vashingtoni okrug Kolumbiya yake yake Spolucheni Shtati vse she viznavali 19 bereznya 1919 roku yak faktichnij posol vid Radyanskoyi Rosiyi vin vruchiv Derzhavnomu departamentu SShA diplomatichni virchi gramoti vid Narodnogo komisara zakordonnih sprav Georgiya Chicherina Vid imeni uryadu Radyanskoyi Rosiyi Martens mav zalagoditi yuridichni pretenziyi rozpodiliti koshti ta zahopiti posolstvo ta konsulstva Imperatorskoyi Rosiyi yaki vse she buli zajnyati Timchasovim uryadom Rosiyi Vin vstanoviv komercijni kontakti formalno nezakonni oskilki SShA v toj chas bojkotuvali Radyansku Rosiyu z bilsh nizh tisyacheyu amerikanskih firm vklyuchayuchi taki yak Morgan Guaranty Trust Company of J P Morgan Vin viv peregovori z todishnim irlandskim emisarom u SShA pro nadannya kreditu pid zastavu rosijskih koshtovnostej Yak administrativnij golova radyanskogo byuro komercijnij atashe i finansovij radnik Yulius Hammer batko Armanda Hammera buv priznachenij dlya zabezpechennya pidtrimki rosijskogo radyanskogo uryadovogo byuro i finansuvav jogo vidmivayuchi groshi otrimani vid nezakonnogo prodazhu kontrabandnih diamantiv cherez svoyu kompaniyu Allied Drug Pid tiskom Komitetu Luska u chervni 1919 roku policiya provela obshuk u Byuro U vidpovid na zvinuvachennya Ministerstva yusticiyi Spoluchenih Shtativ Martens zayaviv u Vashingtoni okrug Kolumbiya 10 sichnya 1920 roku sho vin ne zrobiv nichogo shob vipravdati svoyu deportaciyu Moya diyalnist u Spoluchenih Shtatah bula viklyuchno druzhnoyu ta komercijnoyu skazav vin Pislya sluhan u Senati Spoluchenih Shtativ i Ministerstvi praci Spoluchenih Shtativ Martens buv ostatochno deportovanij do radyanskoyi Rosiyi v sichni 1921 roku Povernennya do RosiyiPislya povernennya do Rosiyi Martens stav chlenom Vishoyi radi narodnogo gospodarstva i golovoyu derzhavnoyi organizaciyi sho ob yednuye vsi metalurgijni pidpriyemstva radyanskoyi Rosiyi Na cij posadi Martens rozpochav roboti z rozrobki Kurskoyi magnitnoyi anomaliyi najbilshogo rodovisha zaliznoyi rudi v Rosiyi U 1924 26 rokah Martens pracyuvav pershim golovoyu Komitetu z vinahidnictva Vishoyi radi narodnogo gospodarstva Komitet po delam Izobretenij radyanskij analog Zahidnogo U 1925 roci vin opublikuvav monografiyu Pro vibraciyu porshnevih dviguniv Dvigun Martensa U 1926 1936 rokah Martens pracyuvav kerivnikom Naukovo doslidnickogo institutu dizelebuduvannya v Leningradi Vin buv avtorom dizelya N 2 takozh vidomogo yak dvigun Martensa priznachenogo yak aviacijnij dvigun Novim elementom dizelya bulo te sho 12 cilindrovij porshnevij dvigun nadduvavsya 6 cilindrovim porshnevim povitryanim kompresorom Dizel buv viprobuvanij u 1932 roci U 1927 41 rokah buv golovnim redaktorom Tehnichnoyi enciklopediyi V 1927 1941 takozh golovnij redaktor Tehnichnoyi enciklopediyi U 1933 roci Martens napisav lista do OGPU na pidtrimku zaareshtovanogo Pavla Florenskogo vin takozh opikuvavsya sinami Florenskogo Vasilem i Kirilom Smert i spadokMartens pishov u vidstavku v 1941 roci Pomer u Moskvi 19 zhovtnya 1948 roku pohovanij na Novodivichomu kladovishi Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni sin Lyudviga Martensa Vilgelm Lyudvigovich Villi Martens buv golovoyu komitetu Vilnoyi Nimechchini yakij mav na meti organizuvati nimeckih vijskovopolonenih dlya borotbi razom z Radyanami proti vijsk Osi Komitet buv organizovanij u Krasnogorsku v 1943 roci Piznishe Vilgelm Martens pracyuvav radyanskim rozvidnikom Primitki Martens Ludwig Karlovich ros Arhiv originalu za 20 grudnya 2007 Procitovano 13 serpnya 2021 Epstein 1996 s 39 Biography of Martens ros Consul of Russian Republic Her to Open Trade With U S Authorized to Spend 200 000 000 New York Call vol 12 no 80 March 21 1919 pp 1 2 Epstein 1996 s 39 40 Pfannestiel 2003 s 37 O Keefe Helene 3 kvitnya 2020 How the Russian crown jewels went from the palaces of the Romanovs to Harry Boland s family home in Dublin RTE Procitovano 16 travnya 2020 Epstein 1996 s 40 Epstein 1996 s 42 United Press Soviet Leader Denies He Can Be Deported Riverside Daily Press Riverside California Saturday 10 January 1920 Volume XXXV Number 9 page 1 Aviacionnye Dizeli Ili Ternistyj Put A D Charomskogo Vladimir Kotelnkiov and Alexander Medved ros Ludwig Martens Arhivovano 2006 02 11 u Archive is article in the Encyclopedia of Kursk ros Div takozhYakiv Golos Santeri NuortevaLiteraturaEvgenev G E Shapik V S Revolyucioner diplomat uchenyj M 1960 ros Rejhberg G E Shapik B S Delo Martensa M 1966 ros Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi