Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Малий Микі́льський собо́р («Малий Мико́ла») — православний храм у Києві, збудований князем Дмитром Голіциним у 1715 р. на території Микільского Пустинного («Слупського») монастиря. Знищений більшовиками у першій половині 1930-х років. На місці монастиря із собором у середині 1930-х років звели комплекс житлових будинків для офіцерів Українського військового округу (сучасна адреса — вул. Івана Мазепи, 3—5).
| Малий Микільський собор | |
|---|---|
 Малий Микільський собор (1911 р.) | |
| 50°26′34″ пн. ш. 30°32′50″ сх. д. / 50.4429840000277778° пн. ш. 30.54729200002777745° сх. д.Координати: 50°26′34″ пн. ш. 30°32′50″ сх. д. / 50.4429840000277778° пн. ш. 30.54729200002777745° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Засновник | Дмитро Голіцин |
| Початок будівництва | 1715 |
| Кінець будівництва | 1715 |
| Зруйновано | 1934? |
| Відбудовано | не відбудовувався |
| Стиль | українське бароко |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
  Малий Микільський собор (Київ) | |
Історія храму
У XVII столітті на місці Микільського собору стояв кам'яний стовп із образом святого Миколая. Існувала легенда, що 1113 року князь Мстислав Володимирович під час полювання заблукав у лісі на дніпрових кручах і раптом на галявині у лісі побачив ікону, що висіла на дереві (або на високому пні) та світилася. За іншою версією, то був мурований стовп із образом. На честь цього князь заснував там Микільський пустинний чоловічий монастир, який до XVII століття містився у печерах поблизу теперішньої Аскольдової могили, а у 1690-х роках переїхав вище по схилу, в район сучасної площі Слави, де коштом гетьмана Івана Мазепи побудували собор святого Миколая та комплекс мурованих і дерев'яних монастирських будівель.
У 1713—1715 роках київський губернатор Дмитро Голіцин збудував для Микільського монастиря в околицях сучасної Арсенальної площі ще одну церкву святого Миколи, навпроти або поблизу того місця, де стояв стовп (або, за деякими джерелами — каплиця) з іконою святого Миколая. Нову Микільську церкву на противагу Микільському собору — «Миколі Великому», почали називати «Малим Миколою». Це була тринавна однобанна церква у бароковому стилі, кожна нава була вкрита окремим дахом, середня нава була значно вищою за бічні. Західний, головний фасад виходив на вулицю і мав бароковий фронтон, увінчаний трьома шпилями з ріпідами. Стіни церкви були декоровані пілястрами та півциркульними вікнами. Грушоподібна баня церкви мала сильно витягнуті форми і стояла на такому ж витягнутому гранчастому барабані — така форма нагадувала про старовинну легенду про стовп (пол. słup) святого Миколая, тому церкву також почали називати Стовповою або Слупською. У деяких краєзнавчих працях зустрічається помилка, якої припустився ще, ймовірно, Максим Берлинський, що ця народна назва походить від форми церковної бані. У 1732 році Микільський монастир розділили на два відділення — при «Великому» і при «Малому» Миколах, останній за неформальною назвою церкви так само почав називатися Слупським. Малий Микільський монастир підпорядковувався Великому Микільському монастиреві, наприкінці XVIII століття тут мешкало всього п'ять ченців. Після секуляризації у 1786 році земель обох монастирів вони почали занепадати.
У 1830 році почалося будівництво Нової Печерської фортеці, у зв'язку з чим Великий Микільський собор із прилеглими монастирськими будівлями передали військовому відомству та перетворили на гарнізонний храм, а монастирську братію перевели до «Малого Миколи». Останній, попри набутий статус собору, був досить невеликою церквою, яка не могла вмістити всю братію, до того ж, на відміну від комплексу Великого Микільського монастиря, решта будівель Малого Микільського монастиря були дерев'яними, старими і також затісними для ченців. Архімандрит Варлаам, який очолював обидва відділення монастиря, почав планувати розширення обителі, зокрема, перебудову церкви та спорудження за проєктом архітектора А. Меленського комплексу мурованих монастирських будівель. Кошторис цього проєкту склав 376 233 рублів 10 коп. Микільський монастир не мав таких коштів, тому архімандрит звернувся до влади із клопотанням про виділення необхідної суми із державної казни, але натомість 12 липня 1831 року отримав у відповідь розпорядження про повну ліквідацію монастиря та розподілення ченців по інших обителях Київської єпархії. Тоді архімандрит Варлаам, заручившись підтримкою митрополита Євгенія та київського генерал-губернатора Левашова, порушив інше клопотання: залишити Микільський монастир у рамках комплексу Малого Слупського монастиря, а за те він зобов'язується своїми силами віднайти кошти на перебудову і благоустрій монастиря. У 1833 році Святійший Синод погодився на такі умови, і 1 серпня 1833 року імператор Микола I ухвалив відповідне рішення.
У 1835 році в монастирі почалися будівельні роботи. Спочатку звели кілька мурованих службових будівель, пізніше розширили власне Малий Микільський собор, добудувавши бічні престоли в ім'я Усіх Святих та святого Пантелеймона, а також теплу церкву святого Димитрія Ростовського. У 1874—1875 роках (за деякими джерелами — у 1843 році) над брамою монастиря спорудили високу муровану триярусну дзвіницю із скромним класицистичним декором і напівсферичною банею із світловим ліхтарем, яку пізніше замінили на грушоподібну. У 1890 році собор реконструювали за проєктом архітектора В. Ніколаєва; в результаті над бічними вівтарями додалися дві приземкуваті грушоподібні та дві масивні цибулясті бані, що певною мірою спотворило первісний бароковий вигляд храму.
Іконостас і живопис храму на момент руйнації храму були порівняно новими — 2-ї половини XIX століття. Однак храм мав декілька реліквій — зокрема, рукописне Євангеліє 1411 року, срібний 8-кінцевий хрест, який, ймовірно, належав Петру Сагайдачному, та хрест із мощами, подарований Стефаном Яворським, а також три старовинні ікони святого Миколая, одна з яких вважалася чудотворною.
Після встановлення в Києві більшовицької влади Малий Микільський собор продовжувала використовувати традиційна «старослов'янська громада». На межі 1920-х—1930-х років комуністична влада почала закривати церкви і конфісковувати їхнє майно, а пізніше — і фізично знищувати храми. Відомо, що станом на 1930 рік Малий Микільський собор із монастирем ще стояли, але у 1934 році вже був представлений проєкт будівництва на місці монастиря комплексу будинків для командування Київським військовим округом авторства Йосипа Каракіса. Найімовірніше, що саме в період з 1930 по 1934 рік собор та монастир знесли.
Див. також
Коментарі
- У багатьох джерелах помилково вказана дата 1831 рік, але станом на той рік існував лише проєкт перебудови, а сам монастир перебував під загрозою ліквідації. Дозвіл на будівельні роботи монастир отримав лише 14 червня 1835 року
- Ймовірно, це твердження хибне: в історичних джерелах до 1876 року (зокрема, у Закревського і Похилевича) немає згадки про дзвіницю. Також можна порівняти видання різних років книжки Сементовського «Киев, его святыни, древности и достопримечательности»: перша згадка про дзвіницю з'являється лише у виданні 1876 року, де будівництво датоване якраз 1874—1875 роками. Втім, сучасний дослідник Кирило Третяк стверджує, що дзвіницю побудували у 1843 році, а в 1875 — реконструювали, замінивши баню
Примітки
- Широцький, 1917, с. 244.
- Ернст, 1930, с. 472.
- Ковалинський, 2011, с. 426.
- Кальницький, 2012, с. 68.
- Третяк, 2004, с. 49.
- Звід, 2011, с. 1437.
- Сементовський, 1900, с. 164.
- Ковалинський, 2011, с. 395.
- Ковалинський, 2011, с. 397.
- Похилевич, 1865, с. 41.
- Захарченко, 1888, с. 155.
- Широцький, 1917, с. 243.
- Ковалинський, 2011, с. 398.
- Мокроусова, 2018, с. 64.
- Похилевич, 1865, с. 42.
- Закревский, 1868, с. 583.
- Третяк, 2004, с. 48.
- Указатель, 1853, с. 89.
- Закревский, 1868, с. 584.
- Сементовський, 1900, с. 166.
- Похилевич, 1865, с. 43.
- Похилевич, 1865, с. 755.
- Закревский, 1868, с. 756.
- Ковалинський, 2011, с. 402.
- Ковалинський, 2011, с. 403.
- Ковалинський, 2011, с. 404.
- Ковалинський, 2011, с. 405.
- Ковалинський, 2011, с. 406.
- Мокроусова, 2018, с. 65.
- Сементовський, 1900, с. 165.
- Третяк, 2004, с. 46.
- Кальницький, 2012, с. 69.
- Ернст, 1930, с. 473.
- Указатель, 1853, с. 90.
- Закревский, 1868, с. 757.
- Захарченко, 1888, с. 156.
Джерела
- Київ: Кн. 1, ч. 3: С—Я Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217–2197. — 3900 прим. — -2.
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — .
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — .
- Київ: провідник / За ред. Федора Ернста. — 2-га Друк. — К. : Держтрест «К.-Д.», 1930. — 797 с.
- Ковалинський В. В. Київські мініатюри. Долі київських храмів. частина перша. — К. : Купола, 2011. — Т. 9. — 608 с. — (Київські мініатюри) — 1000 прим. — .
- Мокроусова О. Г. Старий Печерськ: гармата і хрест. — К. : Либідь, 2018. — 96 с. — (Твій Київ) — .
- Сементовський М. М. Кіевъ, его святыни, древности, достопамятности. — 7-ме. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1900. (рос. дореф.)
- Широцький К. В. Кіевъ: путеводитель. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1917. — 346 с. (рос. дореф.)
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. (рос. дореф.)
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
- Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 2. — 495 с. (рос. дореф.)
- Указатель святынь и священныхъ достопамятностей Кіева. — 2-ге. — К. : Въ Типографіи Кіево-Печерской Лавры, 1853. (рос. дореф.)
- Анисимов А. Скорбное бесчувствие. — К.: «Tabachuk Ltd», 1992.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Cerkva Svyatogo Mikolaya Malij Miki lskij sobo r Malij Miko la pravoslavnij hram u Kiyevi zbudovanij knyazem Dmitrom Golicinim u 1715 r na teritoriyi Mikilskogo Pustinnogo Slupskogo monastirya Znishenij bilshovikami u pershij polovini 1930 h rokiv Na misci monastirya iz soborom u seredini 1930 h rokiv zveli kompleks zhitlovih budinkiv dlya oficeriv Ukrayinskogo vijskovogo okrugu suchasna adresa vul Ivana Mazepi 3 5 Malij Mikilskij soborMalij Mikilskij sobor 1911 r 50 26 34 pn sh 30 32 50 sh d 50 4429840000277778 pn sh 30 54729200002777745 sh d 50 4429840000277778 30 54729200002777745 Koordinati 50 26 34 pn sh 30 32 50 sh d 50 4429840000277778 pn sh 30 54729200002777745 sh d 50 4429840000277778 30 54729200002777745Tip sporudi cerkvaRoztashuvannya Ukrayina KiyivZasnovnik Dmitro GolicinPochatok budivnictva 1715Kinec budivnictva 1715Zrujnovano 1934 Vidbudovano ne vidbudovuvavsyaStil ukrayinske barokoEponim Mikolaj ChudotvorecPrisvyachennya Mikolaj ChudotvorecMalij Mikilskij sobor Kiyiv Istoriya hramuU XVII stolitti na misci Mikilskogo soboru stoyav kam yanij stovp iz obrazom svyatogo Mikolaya Isnuvala legenda sho 1113 roku knyaz Mstislav Volodimirovich pid chas polyuvannya zablukav u lisi na dniprovih kruchah i raptom na galyavini u lisi pobachiv ikonu sho visila na derevi abo na visokomu pni ta svitilasya Za inshoyu versiyeyu to buv murovanij stovp iz obrazom Na chest cogo knyaz zasnuvav tam Mikilskij pustinnij cholovichij monastir yakij do XVII stolittya mistivsya u pecherah poblizu teperishnoyi Askoldovoyi mogili a u 1690 h rokah pereyihav vishe po shilu v rajon suchasnoyi ploshi Slavi de koshtom getmana Ivana Mazepi pobuduvali sobor svyatogo Mikolaya ta kompleks murovanih i derev yanih monastirskih budivel U 1713 1715 rokah kiyivskij gubernator Dmitro Golicin zbuduvav dlya Mikilskogo monastirya v okolicyah suchasnoyi Arsenalnoyi ploshi she odnu cerkvu svyatogo Mikoli navproti abo poblizu togo miscya de stoyav stovp abo za deyakimi dzherelami kaplicya z ikonoyu svyatogo Mikolaya Novu Mikilsku cerkvu na protivagu Mikilskomu soboru Mikoli Velikomu pochali nazivati Malim Mikoloyu Ce bula trinavna odnobanna cerkva u barokovomu stili kozhna nava bula vkrita okremim dahom serednya nava bula znachno vishoyu za bichni Zahidnij golovnij fasad vihodiv na vulicyu i mav barokovij fronton uvinchanij troma shpilyami z ripidami Stini cerkvi buli dekorovani pilyastrami ta pivcirkulnimi viknami Grushopodibna banya cerkvi mala silno vityagnuti formi i stoyala na takomu zh vityagnutomu granchastomu barabani taka forma nagaduvala pro starovinnu legendu pro stovp pol slup svyatogo Mikolaya tomu cerkvu takozh pochali nazivati Stovpovoyu abo Slupskoyu U deyakih krayeznavchih pracyah zustrichayetsya pomilka yakoyi pripustivsya she jmovirno Maksim Berlinskij sho cya narodna nazva pohodit vid formi cerkovnoyi bani U 1732 roci Mikilskij monastir rozdilili na dva viddilennya pri Velikomu i pri Malomu Mikolah ostannij za neformalnoyu nazvoyu cerkvi tak samo pochav nazivatisya Slupskim Malij Mikilskij monastir pidporyadkovuvavsya Velikomu Mikilskomu monastirevi naprikinci XVIII stolittya tut meshkalo vsogo p yat chenciv Pislya sekulyarizaciyi u 1786 roci zemel oboh monastiriv voni pochali zanepadati U 1830 roci pochalosya budivnictvo Novoyi Pecherskoyi forteci u zv yazku z chim Velikij Mikilskij sobor iz prileglimi monastirskimi budivlyami peredali vijskovomu vidomstvu ta peretvorili na garnizonnij hram a monastirsku bratiyu pereveli do Malogo Mikoli Ostannij popri nabutij status soboru buv dosit nevelikoyu cerkvoyu yaka ne mogla vmistiti vsyu bratiyu do togo zh na vidminu vid kompleksu Velikogo Mikilskogo monastirya reshta budivel Malogo Mikilskogo monastirya buli derev yanimi starimi i takozh zatisnimi dlya chenciv Arhimandrit Varlaam yakij ocholyuvav obidva viddilennya monastirya pochav planuvati rozshirennya obiteli zokrema perebudovu cerkvi ta sporudzhennya za proyektom arhitektora A Melenskogo kompleksu murovanih monastirskih budivel Koshtoris cogo proyektu sklav 376 233 rubliv 10 kop Mikilskij monastir ne mav takih koshtiv tomu arhimandrit zvernuvsya do vladi iz klopotannyam pro vidilennya neobhidnoyi sumi iz derzhavnoyi kazni ale natomist 12 lipnya 1831 roku otrimav u vidpovid rozporyadzhennya pro povnu likvidaciyu monastirya ta rozpodilennya chenciv po inshih obitelyah Kiyivskoyi yeparhiyi Todi arhimandrit Varlaam zaruchivshis pidtrimkoyu mitropolita Yevgeniya ta kiyivskogo general gubernatora Levashova porushiv inshe klopotannya zalishiti Mikilskij monastir u ramkah kompleksu Malogo Slupskogo monastirya a za te vin zobov yazuyetsya svoyimi silami vidnajti koshti na perebudovu i blagoustrij monastirya U 1833 roci Svyatijshij Sinod pogodivsya na taki umovi i 1 serpnya 1833 roku imperator Mikola I uhvaliv vidpovidne rishennya U 1835 roci v monastiri pochalisya budivelni roboti Spochatku zveli kilka murovanih sluzhbovih budivel piznishe rozshirili vlasne Malij Mikilskij sobor dobuduvavshi bichni prestoli v im ya Usih Svyatih ta svyatogo Pantelejmona a takozh teplu cerkvu svyatogo Dimitriya Rostovskogo U 1874 1875 rokah za deyakimi dzherelami u 1843 roci nad bramoyu monastirya sporudili visoku murovanu triyarusnu dzvinicyu iz skromnim klasicistichnim dekorom i napivsferichnoyu baneyu iz svitlovim lihtarem yaku piznishe zaminili na grushopodibnu U 1890 roci sobor rekonstruyuvali za proyektom arhitektora V Nikolayeva v rezultati nad bichnimi vivtaryami dodalisya dvi prizemkuvati grushopodibni ta dvi masivni cibulyasti bani sho pevnoyu miroyu spotvorilo pervisnij barokovij viglyad hramu Ikonostas i zhivopis hramu na moment rujnaciyi hramu buli porivnyano novimi 2 yi polovini XIX stolittya Odnak hram mav dekilka relikvij zokrema rukopisne Yevangeliye 1411 roku sribnij 8 kincevij hrest yakij jmovirno nalezhav Petru Sagajdachnomu ta hrest iz moshami podarovanij Stefanom Yavorskim a takozh tri starovinni ikoni svyatogo Mikolaya odna z yakih vvazhalasya chudotvornoyu Pislya vstanovlennya v Kiyevi bilshovickoyi vladi Malij Mikilskij sobor prodovzhuvala vikoristovuvati tradicijna staroslov yanska gromada Na mezhi 1920 h 1930 h rokiv komunistichna vlada pochala zakrivati cerkvi i konfiskovuvati yihnye majno a piznishe i fizichno znishuvati hrami Vidomo sho stanom na 1930 rik Malij Mikilskij sobor iz monastirem she stoyali ale u 1934 roci vzhe buv predstavlenij proyekt budivnictva na misci monastirya kompleksu budinkiv dlya komanduvannya Kiyivskim vijskovim okrugom avtorstva Josipa Karakisa Najimovirnishe sho same v period z 1930 po 1934 rik sobor ta monastir znesli Div takozhSpisok murovanih hramiv v stili kozackogo barokoKomentariU bagatoh dzherelah pomilkovo vkazana data 1831 rik ale stanom na toj rik isnuvav lishe proyekt perebudovi a sam monastir perebuvav pid zagrozoyu likvidaciyi Dozvil na budivelni roboti monastir otrimav lishe 14 chervnya 1835 roku Jmovirno ce tverdzhennya hibne v istorichnih dzherelah do 1876 roku zokrema u Zakrevskogo i Pohilevicha nemaye zgadki pro dzvinicyu Takozh mozhna porivnyati vidannya riznih rokiv knizhki Sementovskogo Kiev ego svyatyni drevnosti i dostoprimechatelnosti persha zgadka pro dzvinicyu z yavlyayetsya lishe u vidanni 1876 roku de budivnictvo datovane yakraz 1874 1875 rokami Vtim suchasnij doslidnik Kirilo Tretyak stverdzhuye sho dzvinicyu pobuduvali u 1843 roci a v 1875 rekonstruyuvali zaminivshi banyuPrimitkiShirockij 1917 s 244 Ernst 1930 s 472 Kovalinskij 2011 s 426 Kalnickij 2012 s 68 Tretyak 2004 s 49 Zvid 2011 s 1437 Sementovskij 1900 s 164 Kovalinskij 2011 s 395 Kovalinskij 2011 s 397 Pohilevich 1865 s 41 Zaharchenko 1888 s 155 Shirockij 1917 s 243 Kovalinskij 2011 s 398 Mokrousova 2018 s 64 Pohilevich 1865 s 42 Zakrevskij 1868 s 583 Tretyak 2004 s 48 Ukazatel 1853 s 89 Zakrevskij 1868 s 584 Sementovskij 1900 s 166 Pohilevich 1865 s 43 Pohilevich 1865 s 755 Zakrevskij 1868 s 756 Kovalinskij 2011 s 402 Kovalinskij 2011 s 403 Kovalinskij 2011 s 404 Kovalinskij 2011 s 405 Kovalinskij 2011 s 406 Mokrousova 2018 s 65 Sementovskij 1900 s 165 Tretyak 2004 s 46 Kalnickij 2012 s 69 Ernst 1930 s 473 Ukazatel 1853 s 90 Zakrevskij 1868 s 757 Zaharchenko 1888 s 156 DzherelaKiyiv Kn 1 ch 3 S YaZvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Enciklopedichne vidannya U 28 tomah Redkol tomu Vidp red P Tronko ta in Uporyad V Gorbik M Kiporenko N Kovalenko L Fedorova K Golov red Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi pri vid vi Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2011 S 1217 2197 3900 prim ISBN 966 95478 2 2 2 Tretyak K O Vtracheni sporudi ta pam yatniki Kiyeva dovidnik K Vidavnicho poligrafichnij centr Kiyivskij universitet 2004 248 s 500 prim ISBN 966 594 548 3 Kalnickij M B Zrujnovani svyatini Kiyeva vtrati ta vidrodzhennya K Vidavnichij dim Dmitra Burago 2012 224 s 600 prim ISBN 978 966 489 183 4 Kiyiv providnik Za red Fedora Ernsta 2 ga Druk K Derzhtrest K D 1930 797 s Kovalinskij V V Kiyivski miniatyuri Doli kiyivskih hramiv chastina persha K Kupola 2011 T 9 608 s Kiyivski miniatyuri 1000 prim ISBN 978 966 8679 17 9 Mokrousova O G Starij Pechersk garmata i hrest K Libid 2018 96 s Tvij Kiyiv ISBN 978 966 06 0777 4 Sementovskij M M Kiev ego svyatyni drevnosti dostopamyatnosti 7 me K Tip S V Kulzhenko 1900 ros doref Shirockij K V Kiev putevoditel K Tip S V Kulzhenko 1917 346 s ros doref Zaharchenko M M Kiev teper i prezhde K Tip S V Kulzhenko 1888 ros doref Pohilevich L Monastyri i cerkvi g Kieva Prezhnee i nyneshnee sostoyanie i sredstva soderzhaniya prichtov a takzhe inovercheskie molitvennye doma K V tipografii gubernskogo upravleniya 1865 134 s ros doref Zakrevskij N Opisanie Kieva M Tipografiya V Gracheva i komp 1868 T 2 495 s ros doref Ukazatel svyatyn i svyashennyh dostopamyatnostej Kieva 2 ge K V Tipografii Kievo Pecherskoj Lavry 1853 ros doref Anisimov A Skorbnoe beschuvstvie K Tabachuk Ltd 1992