Мадагаскарські помірно вологі ліси або Мадагаскарські субгумідні ліси (ідентифікатор WWF: AT0118) — афротропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в центральних районах Мадагаскару.
Ландшафт Національного парку Ісалу | |
Екозона | Афротропіка |
---|---|
Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | AT0118 |
Межі | Мадагаскарські вересові хащі Мадагаскарські вологі ліси Мадагаскарські колючі хащі Мадагаскарські сукулентні рідколісся Мадагаскарські сухі листяні ліси Мадагаскарські мангри |
Площа, км² | 198 763 |
Країни | Мадагаскар |
Охороняється | 10 153 км² (5 %) |
Розташування екорегіону (фіолетовим) |
Географія
Екорегіон мадагаскарських помірно вологих лісів охоплює Мадагаскарське нагір'я або Високе плато, розташоване у внутрішніх районах острова Мадагаскар, переважно на висоті понад 900 м над рівнем моря. Воно складається з трьох частин: Центрального, Північного та Південного нагір'їв.
Центральне нагір'я є найбільшим нагір'ям Мадагаскару і простягається приблизно між 16° та 23° південної широти. Центральне нагір'я включає масиви Анкаратра та [en], де розташований пік Бубі висотою 2658 м, найвища вершина Високого плато.
На північному сході [en] розташований гірський масив Марожежі, на північному заході — масив [en], а на півночі — масив [pl], де розташована найвища вершина Мадагаскару — гора Марумукутру висотою 2876 м. Північне нагір'я відділене від Центрального нагір'я Мандріцарським прогином, що простягається із заходу на схід, опускаючись на висоту нижче 800 м над рівнем моря.
Південне нагір'я Мадагаскару включає Анусієнські гори та прилеглі височини, розташовані в південній частині острова. Воно відділене від Центрального нагір'я Менахаракським прогином, який проходить приблизно по 23° південної широти. Найвищою вершиною Південного нагір'я є гора [en] висотою 1959 м.
Окрім трьох нагір'їв, екорегіон також включає деякі віддалені гірські масиви, зокрема масив Монтань-д'Амбр, розташований на крайній півночі острова, масив [en], розташований на заході центрального Мадагаскару, та масиви Ісалу і [en], розташовані на південному заході острова.
В регіоні [en] на північному заході острова Мадагаскар помірно вологі ліси екорегіону простягаються до самого узбережжя Індійського океану та до сусідніх островів Нусі-Бе та Нусі-Комба. Регіон Самбірано є важливим центром ендемізму, однак більшість його лісів знищені або фрагментовані, а значну територію регіону вкривають вторинні луки та сільськогосподарські угіддя.
Регіон Самбірано названий на честь річки [en], яка протікає через його територію. На Мадагаскарському нагір'ї розташовані витоки більшості річок острова, а також деякі важливі водно-болотні угіддя, такі як озеро [en]. З геологічної точки зору основу екорегіону складають докембрійські породи фундаменту, які деформувалися та підіймалися протягом мільйонів років. В деяких районах зустрічаються застиглі потоки лави, пов'язані з вулканічними гірськими масивами, та алювіальні відклади, пов'язані з водно-болотними угіддями.
Райони на півдні, заході та півночі Мадагаскару лежать у дощовій тіні Високого плато. На півночі і заході острова, на висоті нижче 600-800 м над рівнем моря помірно вологі ліси екорегіону переходять у мадагаскарські сухі листяні ліси, на півдні — у мадагаскарські сукулентні рідколісся та у мадагаскарські колючі хащі, а на вологому сході острова — у мадагаскарські вологі ліси. У деяких найвищих гірських масивах Мадагаскару, на висоті понад 1800-2000 м над рівнем моря ліси регіону переходять у мадагаскарські вересові хащі.
Клімат
На сході екорегіону домінує вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією кліматів Кеппена) або гірський субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена), а на заході — саванний клімат (Aw за класифікацією Кеппена). Середня температура на Високому плато коливається від 15 до 25 °C. З липня по вересень триває прохолодний, сухий сезон, а протягом решти року — більш теплий, вологий сезон. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні становить приблизно 1500 мм, хоча в районі Самбірано на північному заході вона може досягати 2000 мм, а на південному заході — лише 600 мм.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні рослинні угруповання, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря, клімату та ґрунтів. Основними рослинними угрупованнями регіону є вологі гірські ліси, склерофільні сухі ліси, тапієві ліси, скельні чагарникові зарості та луки.
Природний рослинний покрив екорегіону значно деградував внаслідок втручання людини після того, як Мадагаскар був заселений приблизно 2000 років тому. Значні площі лісів були перетворені на поля та пасовища, а замість місцевих дерев найпоширенішими видами у деяких районах Високого плато наразі є деякі інтродуковані види акацій та евкаліптів. Хоча помірно вологі ліси регіону менш вразливі до пожеж, ніж склерофільні ліси та вересові пустища, часті пожежі, спричинені людьми, перетворили деякі з колишніх лісів екорегіону на савани та луки. Наразі більшу частину Мадагаскарського нагір'я займають луки. Ступінь того, до якої міри поширення в регіоні луків є результатом людського втручання, є предметом дискусій.
Вологі гірські ліси поширені на висоті від 600-800 до 1300 м над рівнем моря, а подекуди в захищених місцевостях на висоті до 1800 м над рівнем моря. Крони дерев в них, як правило, формують закритий лісовий намет, розташований на висоті 20-25 м над землею. Основу вологих гірських лісів регіону складають вічнозелені широколистяні дерева, зокрема різні види [en] (Tambourissa spp.), [en] (Pterophylla spp.), [en] (Symphonia spp.), [en] (Dombeya spp.), [en] (Dilobeia spp.), [en] (Dalbergia spp.), [en] (Canarium spp.), [en] (Eugenia spp.), [en] (Protorhus spp.), [en] (Grewia spp.), [en] (Brachylaena spp.), полісціасів (Polyscias spp.), верноній (Vernonia spp.), хурми (Diospyros spp.) та [en] (Astropanax spp.), а також деякі хвойні дерева, зокрема мадагаскарські ногоплідники (Podocarpus madagascariensis). Серед ендемічних дерев, що зустрічаються у вологих гірських лісах та в деяких інших високогірних угрупованнях, слід відзначити різні види [en] (Ephippiandra spp.). Вологі гірські ліси характеризуються густим підліском з кущів та трав'янистих рослин. Дерева тут густо вкриті епіфітами — мохами, лишайниками, папоротями, орхідеями, зокрема різними видами бульбофіллумів (Bulbophyllum spp.), а також різними епіфітними видами [en] (Medinilla spp.), каланхое (Kalanchoe spp.), омелових кактусів (Rhipsalis spp.) та переромій (Peperomia spp.).
Вічнозелені ліси також поширені в регіоні Самбірано, розташованому на північному заході Мадагаскару, на захід від масивів Царатанана та Манонгаріво. У цьому регіоні випадає більше опадів, ніж в інших районах західного узбережжя, що дозволяє підтримувати вологі ліси, розвинений лісовий намет в яких розташований на висоті 25-30 м над землею. В лісах Самбірано переважають вічнозелені види, а також зустрічаються деякі листопадні породи дерев, характерні для лісів півночі та заходу Мадагаскару. Самбіранські ліси є домом для кількох ендемічних видів рослин і тварин, однак за століття їх площа скоротилася до кількох невеликих ділянок.
На висоті від 1300 до 2000 м над рівнем моря зустрічаються невисокі склерофільні гірські ліси та рідколісся, основу яких складають дрібнолисті дерева. Лісовий намет в цих лісах, як правило, розташований на висоті до 10-13 м над землею, внаслідок чого склерофільні ліси часто нагадують хащі. Серед дерев, що складають основу склерофільних лісів екорегіону, слід відзначити [sv] (Dicoryphe viticoides), [sv] (Tina isoneura), [sv] (Razafimandimbisonia minor) та [en] (Baronia taratana). Голонасінні види, зокрема різні види ногоплідників (Podocarpus spp.), та бамбуки можуть утворювати тут чисті насадження. Дерева та ґрунт в склерофільних лісах вкриті мохами та лишайниками.
Тапієві ліси ростуть на сухих західних схилах Центрального нагір'я, у його дощовій тіні, на висоті від 600 до 1600 м над рівнем моря. Основу цих лісів складають характерні [en] (Uapaca bojeri), а також деякі інші дерева, зокрема [en] (Leptolaena pauciflora), [en] (Xerochlamys bojeriana) та [en] (Sarcolaena oblongifolia), які характеризуються вузлуватими гілками та дрібним листям. Вони утворюють відносно густий лісовий намет, розташований на висоті 10-12 м над землею, який забезпечує легку тінь на лісовій підстилці. Серед інших дерев, що зустрічаються в тапієвих лісах, слід відзначити [en] (Asteropeia densiflora), [fr] (Agarista salicifolia), [sv] (Dodonaea madagascariensis), [en] (Faurea forficuliflora), [vi] (Brachylaena microphylla), [vi] (Dicoma incana), таратанську баронію (Baronia taratana), [sv] (Abrahamia buxifolia) та неокуссонію Боєра (Neocussonia bojeri), а також різні види крилолистів (Pterophylla spp.), [en] (Razafimandimbisonia spp.) та [en] (Coptosperma spp.). В підліску тапієвих лісів переважно чагарники, зокрема різні види верноній (Vernonia spp.), [en] (Psiadia spp.), жовтозілля (Senecio spp.), [en] (Conyza spp.) та цмину (Helichrysum spp.) з родини айстрових (Asteraceae), різні види еріки (Erica spp.) та чорниці (Vaccinium spp.) з родини вересових (Ericaceae), а також різні представники родин маренових (Rubiaceae) та бобових (Fabaceae). Тапієві ліси вразливі до пожежі і там, де вони спалахують, утворюються рідколісся або савани з трав'яним підліском. Найбільші збережені масиви тапієвих лісів зустрічаються в гірських масивах Ісалу та Ітрему, серед пісковиків та кварцитів.
Серед скельних відслонень та пісковикових і гранітних інзельбергів зустрічаються чагарникові зарості. Ці рідкісні рослинні угруповання ростуть на тонкому ґрунті в тріщинах серед скель, і рідко перевищують два метри у висоту. Серед рослин, що складають ці скельні зарості, слід відзначити [sv] (Coleochloa setifera), [en] (Myrothamnus moschata) та різні види молочаю (Euphorbia spp.), а також багато ендемічних видів, зокрема сукулентних представників алое (Aloe spp.), каланхое (Kalanchoe spp.) та товстонога (Pachypodium spp.). Деякі рослини, що ростуть серед скель, періодично висихають, а коли починається період дощів — оживають. До таких видів належать плауни [sv] (Selaginella echinata) та папороті з родів [en], [en] та [en].
Значні території Мадагаскарського нагір'я вкривають вторинні луки, на яких переважно зустрічаються чужорідні або пантропічні види трав і дерев. На деяких ділянках цих луків ростуть лише 3-4 види трав'янистих рослин, які формують практично стерильний ландшафт з надзвичайно низьким видовим різноманіттям та ендемізмом. На висоті від 1200 до 1500 м над рівнем моря поширені низькотравні луки, відомі як танеті, на яких переважають [en] (Aristida rufescens) та [sv] (Aristida similis). На висоті від 1600 до 1900 м над рівнем моря, на північ і північний схід від Антананаріву поширені луки тампокеца, основу яких складають [en] (Loudetia simplex subsp. stipoides). Ці луки перемежовуються ділянками реліктових лісів, у яких збереглися деякі місцеві вогнестійкі види дерев, зокрема шляхетні бісмаркії (Bismarckia nobilis) та дерева мандрівників (Ravenala madagascariensis). Низькотравні вторинні луки також замінили більшість тапієвих лісів, що колись росли на західних схилах Високого плато, на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря.
Фауна
До появи на Мадагаскарі людей субгумідні ліси екорегіону були домом для особливої мегафауни острова, зокрема для велетенських лемурів, деякі з яких були більшими за сучасних горил, епіорнісів, велетенських страусоподібних птахів, деякі з яких досягали понад три метри у висоту, карликових бегемотів та [en] [en] і [en]. Ці види вимерли внаслідок зникнення природного середовища та полювання. Більшість ендемічних тварин екорегіону наразі зустрічаються у залишках лісів, переважно на території заповідників.
В межах екорегіону зустрічаються 24 ендемічних або майже ендемічних видів ссавців. До таких видів належать самбіранські мишачі лемури (Microcebus sambiranensis), самбіранські авахі (Avahi unicolor) та [en] (Phaner parienti), поширені в регіоні Самбірано, [en] (Hapalemur alaotrensis), поширені в очеретяних заростях навколо озера Алаутра, а також ряд гризунів та тенреків, зокрема східні воалаво (Voalavo antsahabensis), [en] (Brachytarsomys villosa) та [en] (Hemicentetes nigriceps). Багато видів, зокрема [en] (Hapalemur aureus) та [en] (Hapalemur simus), зустрічаються як в помірно вологих лісах Високого плато, так і у вологих лісах на сході Мадагаскару.
Екорегіон є домом для низки ендемічних та майже ендемічних видів птахів. Рудоголові підкіпки (Atelornis crossleyi), сіроголові тетраки (Xanthomixis cinereiceps), струмкові нагірники (Monticola sharpei) та жовтоброві фотидані (Crossleyia xanthophrys) є ендеміками помірно вологих лісів Мадагаскарського нагір'я. Короткодзьобі голоброви (Neodrepanis hypoxantha) та мадагаскарки (Cryptosylvicola randrianasoloi), окрім лісів регіону, також зустрічаються у високогірних вересових хащах, реліктові тетраки (Xanthomixis apperti), жовточереві асіті (Philepitta schlegeli) та східні коуа (Coua coquereli) — в сухих тропічних лісах і чагарникових заростях на заході Мадагаскару, а [en] (Alectroenas madagascariensis), мадагаскарські змієїди (Eutriorchis astur), мадагаскарські сипухи (Tyto soumagnei), коротконогі підкіпки (Brachypteracias leptosomus), східні ванги-вузькодзьоби (Xenopirostris polleni), емухвости (Bradypterus brunneus) та ще близько 15 видів птахів — у низинних вологих лісах на сході острова.
На водно-болотних угіддях екорегіону зустрічаються майже ендемічні тонкодзьобі погоничі (Sarothrura watersi), мадагаскарські баранці (Gallinago macrodactyla), мадагаскарські пастушки (Rallus madagascariensis) та мадагаскарські ластівки (Riparia cowani). На озері [en] раніше зустрічалися ендемічні алаотрські пірникози (Tachybaptus rufolavatus) та мадагаскарські попелюхи (Aythya innotata). Внаслідок знищення природного середовища та інтродукції до озера хижих [en] (Channa striata) популяція цих видів у XX столітті значно скоротилася. Алаотрська пірникоза вимерла у 2010 році. Мадагаскарський попелюх також деякий час вважався вимерлим, однак у 2006 році на озері Мацаборімена, розташованому за 330 км на північ від Алаутри, була знайдена зграя цих качок, що нараховувала 22 особини. Мадагаскарських попелюхів вдалося зберегти в неволі, і у 2018 році розпочалася програма з реінтродукції виду в дику природу.
В межах екорегіону зустрічаються понад 25 ендемічних видів плазунів та понад 20 ендемічних видів амфібій. Серед ендемічних представників герпетофауни екорегіону слід відзначити хамелеонів — [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en] та [en], сцинків — Trachylepis madagascariensis, T. nancycoutuae, Flexiseps meva та Flexiseps crenni, геконів — Lygodactylus blanci та [en], ящірок — Zonosaurus ornatus та змій — Pseudoxyrhopus ankafinaensis, Liopholidophis grandidieri та L. sexlineatus. Серед ендемічних амфібій, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити [en], [en], [en], [en], [en], [en] та [en].
Збереження
Центральне нагір'я є найбільш густонаселеним регіоном Мадагаскару, і його населення з кожним десятиліттям зростає. Тут розташована столиця та найбільше місто Мадагаскару Антананаріву, в якому живе понад мільйон людей.
Починаючи з приблизно 600 року н.е. жителі Високого плато займалися підсічно-вогневим землеробством. Значна частина природного рослинного покриву екорегіону була знищена внаслідок діяльності людей. Між 1953 та 2014 роками Мадагаскар втратив 44 % свого рослинного покриву. Іншими загрозами для збереження природи регіону, окрім [en], є надмірна експлуатація природних ресурсів, поширення інтродукованих видів та забруднення.
Оцінка 2017 року показала, що 10 776 км², або 10 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Марожежі, Національний парк Ісалу, [en], [en], [en], Національний парк Локобе, Національний парк Монтань-д'Амбр, [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en] та [en].
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
- Everson, Kathryn M.; Jansa, Sharon A.; Goodman, Steven M.; Olson, Link E.. "Montane regions shape patterns of diversification in small mammals and reptiles from Madagascar’s moist evergreen forest". Journal of Biogeography, Oct 2020, Vol. 47 Issue 10, p2059-2072, 14p.
- Crowley, H. (2004). 30 – Madagascar Subhumid Forests. У Burgess, N.; D'Amico Hales, J.; Underwood, E. та ін. (ред.). (PDF). World Wildlife Fund Ecoregion Assessments (вид. 2nd). Washington D.C.: Island Press. с. 271—273. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2016.
- White, Frank F. (1983). The vegetation of Africa: A descriptive memoir to accompany the Unesco/AETFAT/UNSO vegetation map of Africa. UNESCO, 1983.
- Collins, N. Mark; Harcourt, Caroline S., Sayer, Jeffrey, Whitmore, T. C. (1992). The Conservation Atlas of tropical forests: Africa. Macmillan, London, 1992.
- Wilme, Lucien (1996). "Composition and Characteristics of Bird Communities in Madagascar". Biogéographie de Madagascar, 1996: 349-362.
- Burgess, Neil, Jennifer D’Amico Hales, Emma Underwood (2004). Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar: A Conservation Assessment. Island Press, Washington DC.
Посилання
- «Madagascar subhumid forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Madagascar Subhumid Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Madagaskarski pomirno vologi lisi abo Madagaskarski subgumidni lisi identifikator WWF AT0118 afrotropichnij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij v centralnih rajonah Madagaskaru Madagaskarski pomirno vologi lisi Landshaft Nacionalnogo parku Isalu Ekozona Afrotropika Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT0118 Mezhi Madagaskarski veresovi hashi Madagaskarski vologi lisi Madagaskarski kolyuchi hashi Madagaskarski sukulentni ridkolissya Madagaskarski suhi listyani lisi Madagaskarski mangri Plosha km 198 763 Krayini Madagaskar Ohoronyayetsya 10 153 km 5 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Landshaft Nacionalnogo parku en Landshaft Nacionalnogo parku en Tapiyevij lis v gorah Itremu Landshaft Madagaskarskogo nagir yaGeografiyaEkoregion madagaskarskih pomirno vologih lisiv ohoplyuye Madagaskarske nagir ya abo Visoke plato roztashovane u vnutrishnih rajonah ostrova Madagaskar perevazhno na visoti ponad 900 m nad rivnem morya Vono skladayetsya z troh chastin Centralnogo Pivnichnogo ta Pivdennogo nagir yiv Centralne nagir ya ye najbilshim nagir yam Madagaskaru i prostyagayetsya priblizno mizh 16 ta 23 pivdennoyi shiroti Centralne nagir ya vklyuchaye masivi Ankaratra ta en de roztashovanij pik Bubi visotoyu 2658 m najvisha vershina Visokogo plato Na pivnichnomu shodi en roztashovanij girskij masiv Marozhezhi na pivnichnomu zahodi masiv en a na pivnochi masiv pl de roztashovana najvisha vershina Madagaskaru gora Marumukutru visotoyu 2876 m Pivnichne nagir ya viddilene vid Centralnogo nagir ya Mandricarskim proginom sho prostyagayetsya iz zahodu na shid opuskayuchis na visotu nizhche 800 m nad rivnem morya Pivdenne nagir ya Madagaskaru vklyuchaye Anusiyenski gori ta prilegli visochini roztashovani v pivdennij chastini ostrova Vono viddilene vid Centralnogo nagir ya Menaharakskim proginom yakij prohodit priblizno po 23 pivdennoyi shiroti Najvishoyu vershinoyu Pivdennogo nagir ya ye gora en visotoyu 1959 m Okrim troh nagir yiv ekoregion takozh vklyuchaye deyaki viddaleni girski masivi zokrema masiv Montan d Ambr roztashovanij na krajnij pivnochi ostrova masiv en roztashovanij na zahodi centralnogo Madagaskaru ta masivi Isalu i en roztashovani na pivdennomu zahodi ostrova V regioni en na pivnichnomu zahodi ostrova Madagaskar pomirno vologi lisi ekoregionu prostyagayutsya do samogo uzberezhzhya Indijskogo okeanu ta do susidnih ostroviv Nusi Be ta Nusi Komba Region Sambirano ye vazhlivim centrom endemizmu odnak bilshist jogo lisiv znisheni abo fragmentovani a znachnu teritoriyu regionu vkrivayut vtorinni luki ta silskogospodarski ugiddya Region Sambirano nazvanij na chest richki en yaka protikaye cherez jogo teritoriyu Na Madagaskarskomu nagir yi roztashovani vitoki bilshosti richok ostrova a takozh deyaki vazhlivi vodno bolotni ugiddya taki yak ozero en Z geologichnoyi tochki zoru osnovu ekoregionu skladayut dokembrijski porodi fundamentu yaki deformuvalisya ta pidijmalisya protyagom miljoniv rokiv V deyakih rajonah zustrichayutsya zastigli potoki lavi pov yazani z vulkanichnimi girskimi masivami ta alyuvialni vidkladi pov yazani z vodno bolotnimi ugiddyami Rajoni na pivdni zahodi ta pivnochi Madagaskaru lezhat u doshovij tini Visokogo plato Na pivnochi i zahodi ostrova na visoti nizhche 600 800 m nad rivnem morya pomirno vologi lisi ekoregionu perehodyat u madagaskarski suhi listyani lisi na pivdni u madagaskarski sukulentni ridkolissya ta u madagaskarski kolyuchi hashi a na vologomu shodi ostrova u madagaskarski vologi lisi U deyakih najvishih girskih masivah Madagaskaru na visoti ponad 1800 2000 m nad rivnem morya lisi regionu perehodyat u madagaskarski veresovi hashi KlimatNa shodi ekoregionu dominuye vologij subtropichnij klimat Cwa za klasifikaciyeyu klimativ Keppena abo girskij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu Keppena a na zahodi savannij klimat Aw za klasifikaciyeyu Keppena Serednya temperatura na Visokomu plato kolivayetsya vid 15 do 25 C Z lipnya po veresen trivaye proholodnij suhij sezon a protyagom reshti roku bilsh teplij vologij sezon Serednorichna kilkist opadiv v ekoregioni stanovit priblizno 1500 mm hocha v rajoni Sambirano na pivnichnomu zahodi vona mozhe dosyagati 2000 mm a na pivdennomu zahodi lishe 600 mm FloraV mezhah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni roslinni ugrupovannya rozpodil yakih zalezhit vid visoti nad rivnem morya klimatu ta gruntiv Osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami regionu ye vologi girski lisi sklerofilni suhi lisi tapiyevi lisi skelni chagarnikovi zarosti ta luki Prirodnij roslinnij pokriv ekoregionu znachno degraduvav vnaslidok vtruchannya lyudini pislya togo yak Madagaskar buv zaselenij priblizno 2000 rokiv tomu Znachni ploshi lisiv buli peretvoreni na polya ta pasovisha a zamist miscevih derev najposhirenishimi vidami u deyakih rajonah Visokogo plato narazi ye deyaki introdukovani vidi akacij ta evkaliptiv Hocha pomirno vologi lisi regionu mensh vrazlivi do pozhezh nizh sklerofilni lisi ta veresovi pustisha chasti pozhezhi sprichineni lyudmi peretvorili deyaki z kolishnih lisiv ekoregionu na savani ta luki Narazi bilshu chastinu Madagaskarskogo nagir ya zajmayut luki Stupin togo do yakoyi miri poshirennya v regioni lukiv ye rezultatom lyudskogo vtruchannya ye predmetom diskusij Vologi girski lisi poshireni na visoti vid 600 800 do 1300 m nad rivnem morya a podekudi v zahishenih miscevostyah na visoti do 1800 m nad rivnem morya Kroni derev v nih yak pravilo formuyut zakritij lisovij namet roztashovanij na visoti 20 25 m nad zemleyu Osnovu vologih girskih lisiv regionu skladayut vichnozeleni shirokolistyani dereva zokrema rizni vidi en Tambourissa spp en Pterophylla spp en Symphonia spp en Dombeya spp en Dilobeia spp en Dalbergia spp en Canarium spp en Eugenia spp en Protorhus spp en Grewia spp en Brachylaena spp polisciasiv Polyscias spp vernonij Vernonia spp hurmi Diospyros spp ta en Astropanax spp a takozh deyaki hvojni dereva zokrema madagaskarski nogoplidniki Podocarpus madagascariensis Sered endemichnih derev sho zustrichayutsya u vologih girskih lisah ta v deyakih inshih visokogirnih ugrupovannyah slid vidznachiti rizni vidi en Ephippiandra spp Vologi girski lisi harakterizuyutsya gustim pidliskom z kushiv ta trav yanistih roslin Dereva tut gusto vkriti epifitami mohami lishajnikami paporotyami orhideyami zokrema riznimi vidami bulbofillumiv Bulbophyllum spp a takozh riznimi epifitnimi vidami en Medinilla spp kalanhoe Kalanchoe spp omelovih kaktusiv Rhipsalis spp ta pereromij Peperomia spp Vichnozeleni lisi takozh poshireni v regioni Sambirano roztashovanomu na pivnichnomu zahodi Madagaskaru na zahid vid masiviv Caratanana ta Manongarivo U comu regioni vipadaye bilshe opadiv nizh v inshih rajonah zahidnogo uzberezhzhya sho dozvolyaye pidtrimuvati vologi lisi rozvinenij lisovij namet v yakih roztashovanij na visoti 25 30 m nad zemleyu V lisah Sambirano perevazhayut vichnozeleni vidi a takozh zustrichayutsya deyaki listopadni porodi derev harakterni dlya lisiv pivnochi ta zahodu Madagaskaru Sambiranski lisi ye domom dlya kilkoh endemichnih vidiv roslin i tvarin odnak za stolittya yih plosha skorotilasya do kilkoh nevelikih dilyanok Na visoti vid 1300 do 2000 m nad rivnem morya zustrichayutsya nevisoki sklerofilni girski lisi ta ridkolissya osnovu yakih skladayut dribnolisti dereva Lisovij namet v cih lisah yak pravilo roztashovanij na visoti do 10 13 m nad zemleyu vnaslidok chogo sklerofilni lisi chasto nagaduyut hashi Sered derev sho skladayut osnovu sklerofilnih lisiv ekoregionu slid vidznachiti sv Dicoryphe viticoides sv Tina isoneura sv Razafimandimbisonia minor ta en Baronia taratana Golonasinni vidi zokrema rizni vidi nogoplidnikiv Podocarpus spp ta bambuki mozhut utvoryuvati tut chisti nasadzhennya Dereva ta grunt v sklerofilnih lisah vkriti mohami ta lishajnikami Tapiyevi lisi rostut na suhih zahidnih shilah Centralnogo nagir ya u jogo doshovij tini na visoti vid 600 do 1600 m nad rivnem morya Osnovu cih lisiv skladayut harakterni en Uapaca bojeri a takozh deyaki inshi dereva zokrema en Leptolaena pauciflora en Xerochlamys bojeriana ta en Sarcolaena oblongifolia yaki harakterizuyutsya vuzluvatimi gilkami ta dribnim listyam Voni utvoryuyut vidnosno gustij lisovij namet roztashovanij na visoti 10 12 m nad zemleyu yakij zabezpechuye legku tin na lisovij pidstilci Sered inshih derev sho zustrichayutsya v tapiyevih lisah slid vidznachiti en Asteropeia densiflora fr Agarista salicifolia sv Dodonaea madagascariensis en Faurea forficuliflora vi Brachylaena microphylla vi Dicoma incana taratansku baroniyu Baronia taratana sv Abrahamia buxifolia ta neokussoniyu Boyera Neocussonia bojeri a takozh rizni vidi krilolistiv Pterophylla spp en Razafimandimbisonia spp ta en Coptosperma spp V pidlisku tapiyevih lisiv perevazhno chagarniki zokrema rizni vidi vernonij Vernonia spp en Psiadia spp zhovtozillya Senecio spp en Conyza spp ta cminu Helichrysum spp z rodini ajstrovih Asteraceae rizni vidi eriki Erica spp ta chornici Vaccinium spp z rodini veresovih Ericaceae a takozh rizni predstavniki rodin marenovih Rubiaceae ta bobovih Fabaceae Tapiyevi lisi vrazlivi do pozhezhi i tam de voni spalahuyut utvoryuyutsya ridkolissya abo savani z trav yanim pidliskom Najbilshi zberezheni masivi tapiyevih lisiv zustrichayutsya v girskih masivah Isalu ta Itremu sered piskovikiv ta kvarcitiv Sered skelnih vidslonen ta piskovikovih i granitnih inzelbergiv zustrichayutsya chagarnikovi zarosti Ci ridkisni roslinni ugrupovannya rostut na tonkomu grunti v trishinah sered skel i ridko perevishuyut dva metri u visotu Sered roslin sho skladayut ci skelni zarosti slid vidznachiti sv Coleochloa setifera en Myrothamnus moschata ta rizni vidi molochayu Euphorbia spp a takozh bagato endemichnih vidiv zokrema sukulentnih predstavnikiv aloe Aloe spp kalanhoe Kalanchoe spp ta tovstonoga Pachypodium spp Deyaki roslini sho rostut sered skel periodichno visihayut a koli pochinayetsya period doshiv ozhivayut Do takih vidiv nalezhat plauni sv Selaginella echinata ta paporoti z rodiv en en ta en Znachni teritoriyi Madagaskarskogo nagir ya vkrivayut vtorinni luki na yakih perevazhno zustrichayutsya chuzhoridni abo pantropichni vidi trav i derev Na deyakih dilyankah cih lukiv rostut lishe 3 4 vidi trav yanistih roslin yaki formuyut praktichno sterilnij landshaft z nadzvichajno nizkim vidovim riznomanittyam ta endemizmom Na visoti vid 1200 do 1500 m nad rivnem morya poshireni nizkotravni luki vidomi yak taneti na yakih perevazhayut en Aristida rufescens ta sv Aristida similis Na visoti vid 1600 do 1900 m nad rivnem morya na pivnich i pivnichnij shid vid Antananarivu poshireni luki tampokeca osnovu yakih skladayut en Loudetia simplex subsp stipoides Ci luki peremezhovuyutsya dilyankami reliktovih lisiv u yakih zbereglisya deyaki miscevi vognestijki vidi derev zokrema shlyahetni bismarkiyi Bismarckia nobilis ta dereva mandrivnikiv Ravenala madagascariensis Nizkotravni vtorinni luki takozh zaminili bilshist tapiyevih lisiv sho kolis rosli na zahidnih shilah Visokogo plato na visoti vid 800 do 1600 m nad rivnem morya FaunaDo poyavi na Madagaskari lyudej subgumidni lisi ekoregionu buli domom dlya osoblivoyi megafauni ostrova zokrema dlya veletenskih lemuriv deyaki z yakih buli bilshimi za suchasnih goril epiornisiv veletenskih strausopodibnih ptahiv deyaki z yakih dosyagali ponad tri metri u visotu karlikovih begemotiv ta en en i en Ci vidi vimerli vnaslidok zniknennya prirodnogo seredovisha ta polyuvannya Bilshist endemichnih tvarin ekoregionu narazi zustrichayutsya u zalishkah lisiv perevazhno na teritoriyi zapovidnikiv V mezhah ekoregionu zustrichayutsya 24 endemichnih abo majzhe endemichnih vidiv ssavciv Do takih vidiv nalezhat sambiranski mishachi lemuri Microcebus sambiranensis sambiranski avahi Avahi unicolor ta en Phaner parienti poshireni v regioni Sambirano en Hapalemur alaotrensis poshireni v ocheretyanih zarostyah navkolo ozera Alautra a takozh ryad grizuniv ta tenrekiv zokrema shidni voalavo Voalavo antsahabensis en Brachytarsomys villosa ta en Hemicentetes nigriceps Bagato vidiv zokrema en Hapalemur aureus ta en Hapalemur simus zustrichayutsya yak v pomirno vologih lisah Visokogo plato tak i u vologih lisah na shodi Madagaskaru Ekoregion ye domom dlya nizki endemichnih ta majzhe endemichnih vidiv ptahiv Rudogolovi pidkipki Atelornis crossleyi sirogolovi tetraki Xanthomixis cinereiceps strumkovi nagirniki Monticola sharpei ta zhovtobrovi fotidani Crossleyia xanthophrys ye endemikami pomirno vologih lisiv Madagaskarskogo nagir ya Korotkodzobi golobrovi Neodrepanis hypoxantha ta madagaskarki Cryptosylvicola randrianasoloi okrim lisiv regionu takozh zustrichayutsya u visokogirnih veresovih hashah reliktovi tetraki Xanthomixis apperti zhovtocherevi asiti Philepitta schlegeli ta shidni koua Coua coquereli v suhih tropichnih lisah i chagarnikovih zarostyah na zahodi Madagaskaru a en Alectroenas madagascariensis madagaskarski zmiyeyidi Eutriorchis astur madagaskarski sipuhi Tyto soumagnei korotkonogi pidkipki Brachypteracias leptosomus shidni vangi vuzkodzobi Xenopirostris polleni emuhvosti Bradypterus brunneus ta she blizko 15 vidiv ptahiv u nizinnih vologih lisah na shodi ostrova Na vodno bolotnih ugiddyah ekoregionu zustrichayutsya majzhe endemichni tonkodzobi pogonichi Sarothrura watersi madagaskarski baranci Gallinago macrodactyla madagaskarski pastushki Rallus madagascariensis ta madagaskarski lastivki Riparia cowani Na ozeri en ranishe zustrichalisya endemichni alaotrski pirnikozi Tachybaptus rufolavatus ta madagaskarski popelyuhi Aythya innotata Vnaslidok znishennya prirodnogo seredovisha ta introdukciyi do ozera hizhih en Channa striata populyaciya cih vidiv u XX stolitti znachno skorotilasya Alaotrska pirnikoza vimerla u 2010 roci Madagaskarskij popelyuh takozh deyakij chas vvazhavsya vimerlim odnak u 2006 roci na ozeri Macaborimena roztashovanomu za 330 km na pivnich vid Alautri bula znajdena zgraya cih kachok sho narahovuvala 22 osobini Madagaskarskih popelyuhiv vdalosya zberegti v nevoli i u 2018 roci rozpochalasya programa z reintrodukciyi vidu v diku prirodu V mezhah ekoregionu zustrichayutsya ponad 25 endemichnih vidiv plazuniv ta ponad 20 endemichnih vidiv amfibij Sered endemichnih predstavnikiv gerpetofauni ekoregionu slid vidznachiti hameleoniv en en en en en en en en ta en scinkiv Trachylepis madagascariensis T nancycoutuae Flexiseps meva ta Flexiseps crenni gekoniv Lygodactylus blanci ta en yashirok Zonosaurus ornatus ta zmij Pseudoxyrhopus ankafinaensis Liopholidophis grandidieri ta L sexlineatus Sered endemichnih amfibij sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti en en en en en en ta en ZberezhennyaCentralne nagir ya ye najbilsh gustonaselenim regionom Madagaskaru i jogo naselennya z kozhnim desyatilittyam zrostaye Tut roztashovana stolicya ta najbilshe misto Madagaskaru Antananarivu v yakomu zhive ponad miljon lyudej Pochinayuchi z priblizno 600 roku n e zhiteli Visokogo plato zajmalisya pidsichno vognevim zemlerobstvom Znachna chastina prirodnogo roslinnogo pokrivu ekoregionu bula znishena vnaslidok diyalnosti lyudej Mizh 1953 ta 2014 rokami Madagaskar vtrativ 44 svogo roslinnogo pokrivu Inshimi zagrozami dlya zberezhennya prirodi regionu okrim en ye nadmirna ekspluataciya prirodnih resursiv poshirennya introdukovanih vidiv ta zabrudnennya Ocinka 2017 roku pokazala sho 10 776 km abo 10 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Marozhezhi Nacionalnij park Isalu en en en Nacionalnij park Lokobe Nacionalnij park Montan d Ambr en en en en en en en en en en en ta en PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Everson Kathryn M Jansa Sharon A Goodman Steven M Olson Link E Montane regions shape patterns of diversification in small mammals and reptiles from Madagascar s moist evergreen forest Journal of Biogeography Oct 2020 Vol 47 Issue 10 p2059 2072 14p Crowley H 2004 30 Madagascar Subhumid Forests U Burgess N D Amico Hales J Underwood E ta in red PDF World Wildlife Fund Ecoregion Assessments vid 2nd Washington D C Island Press s 271 273 ISBN 978 1559633642 Arhiv originalu PDF za 1 listopada 2016 White Frank F 1983 The vegetation of Africa A descriptive memoir to accompany the Unesco AETFAT UNSO vegetation map of Africa UNESCO 1983 ISBN 92 3 101955 4 Collins N Mark Harcourt Caroline S Sayer Jeffrey Whitmore T C 1992 The Conservation Atlas of tropical forests Africa Macmillan London 1992 ISBN 0 333 57757 4 Wilme Lucien 1996 Composition and Characteristics of Bird Communities in Madagascar Biogeographie de Madagascar 1996 349 362 Burgess Neil Jennifer D Amico Hales Emma Underwood 2004 Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar A Conservation Assessment Island Press Washington DC Posilannya Madagascar subhumid forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Madagascar Subhumid Forests One Earth