†Епіорнісові | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Aepyornis maximus: скелет та яйце | ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
2−4 роди | ||||||||||||||||
Роди | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Епіорнісові (Aepyornithidae) — вимерла родина нелітаючих птахів. Родина складалася з родів епіорніс (Aepyornis), Vorombe та муллерорніс (Mullerornis). Епіорнісові близькі до страусів і моа.
Загальна характеристика
За різними оцінками включає два − чотири роди з 7 −9 видами. Взаємовідносини ряду Епіорнісоподібні з іншими рядами птахів чітко не зрозумілі.
Великі страусоподібні або птахи з еоценових-олігоценових відкладів Північної Африки та плейстоценово-голоценових відкладів Мадагаскара. Найбільший за розміром є слоновий птах (Aepyornis maximus Geoffr.). Ет'єн де Флакурт, французький губернатор Мадагаскару в 1640 — 1650, залишив записи спостереження слонового птаха. Епіорніс (Aepyornis) був найбільшим у світі птахом, заввишки більше 3 метрів і вагою близько 400 кг (880 фунтів). Знайдені рештки дорослого епіорніса і його яйця, які були дуже великі: (34 х 22 см) об'ємом 9 − 12 л та мали довжину окружності більше 1 метра.
Для епіорнісів характерні важкі довгі трипалі задні кінцівки з широкою пласкою цівкою, широкий таз, широка грудина без слідів кілю, широко розставлені коракоїди, дуже сильно редукований скелет крила тощо. Сильніше, ніж у інших страусоподібних птахів, виражена пневматичність стегна та, ймовірно, хребців. Ймовірно, подібно до казуарів, жили у вологих тропічних лісах.
Біогеографія
Подібно до казуара, страусів, нанду, ему та ківі, Mullerornis і Aepyornis були безкілевими, вони не могли літати. Через те що Мадагаскар та Африка відокремилися дуже давно, можна зазначити що Aepyornis втратили здатність польоту і зазнали гігантизму вже на острові. Сухопутний міст з іншими теренами Гондвани Мадагаскар втратив ймовірно близько 85 мільйонів років тому. На початок 2010 ще не було розшифровано мтДНК Aepyornis.
Знайдені останки яєць «aepyornithid» на сході Канарських островів є біогеографічною загадкою. Ці острови, ймовірно, не були пов'язані з материковою Африкою, за часи існування слонових птахів. За часів регресії моря, можливо, існував сухопутний міст, принаймні протягом деякого часу, то, ймовірно, було між архіпелагом Фуертевентура/Лансароте і Африканським узбережжям. Це дозволило б нелітаючим птахам дістатися на сьогоденні острови. Тим не менше, немає ніяких ознак того, що епіорнісові розвивалися поза Мадагаскаром, і сьогодні, шкаралупу з Канарських островів відносять до вимерлих північноафриканських птахів, які були не безкілевими (Eremopezus/), або навіть не Pelagornithidae.
Біологічна класифікація
Рід Aepyornis (Geoffroy Saint-Hilaire 1850)
- (Monnier, 1913)
- (Burckhardt, 1893)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1894)
- (Hilaire, 1851)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1869)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1866)
- (Rowley, 1867)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1894)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1894)
Рід Mullerornis (Lamberton 1934)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1894)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1894)
- (Milne-Edwards & Grandidier, 1894)
Рід Vorombe (Hansford & Turvey, 2018)
- Vorombe titan Andrews 1894
Вимирання
Судячи з залишків кісток та яєць, які носять сліди обробки людиною, епіорніси слугували об'єктом полювання корінного населення Мадагаскару.
Вимерли у історичний час: на думку деяких дослідників, у XVIII, а можливо навіть у XIX ст. Вимиранню, ймовірно, сприяло не тільки пряме переслідування з боку людини, але і дуже інтенсивне винищення тропічних лісів.
Існує чотири теорії причин вимирання:
- Через полювання людини та споживання в їжу їхніх яєць.
- Через захворювання які вони перейняли від завезених людиною курей та цесарок
- Через зміни клімату
- Або, що найімовірніше, всі три причини в комплексі.
Див. також
Посилання
- Епіорніс [ 17 вересня 2008 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- (рос.)
- (рос.)
Примітки
- Brands, S. (2008)
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Davies, S. J. J. F. (2003)
- Yoder, A. D. & Nowak, M. D. (2006)
- van Tuinen, M. et al. (1998)
- Hay, W. W., et al. (1999)
- Cooper, A., et al. (2001)
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2009. Процитовано 12 березня 2010.
Джерела
- Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.
Це незавершена стаття про викопних птахів. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Epiornisovi Aepyornis maximus skelet ta yajce Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Pidtip Cherepni Craniata Nadklas Shelepni Gnathostomata Klas Ptahi Aves Nadryad Bezkilevi Palaeognathae Ryad Epiornisopodibni Aepyornithiformes Newton 1884 Rodina Epiornisovi Aepyornithidae Bonaparte 1853 Riznomanittya 2 4 rodi Rodi Aepyornis Mullerornis Vorombe Posilannya Vikishovishe Aepyornithidae EOL 4433299 NCBI 147492 Fossilworks 39292 Epiornisovi Aepyornithidae vimerla rodina nelitayuchih ptahiv Rodina skladalasya z rodiv epiornis Aepyornis Vorombe ta mullerornis Mullerornis Epiornisovi blizki do strausiv i moa Viglyad skeletu epiornisa Yajce epiornisa Prirodoznavchij muzej Ugorshina Restavraciya Aepyornis maximusZagalna harakteristikaZa riznimi ocinkami vklyuchaye dva chotiri rodi z 7 9 vidami Vzayemovidnosini ryadu Epiornisopodibni z inshimi ryadami ptahiv chitko ne zrozumili Veliki strausopodibni abo ptahi z eocenovih oligocenovih vidkladiv Pivnichnoyi Afriki ta plejstocenovo golocenovih vidkladiv Madagaskara Najbilshij za rozmirom ye slonovij ptah Aepyornis maximus Geoffr Et yen de Flakurt francuzkij gubernator Madagaskaru v 1640 1650 zalishiv zapisi sposterezhennya slonovogo ptaha Epiornis Aepyornis buv najbilshim u sviti ptahom zavvishki bilshe 3 metriv i vagoyu blizko 400 kg 880 funtiv Znajdeni reshtki doroslogo epiornisa i jogo yajcya yaki buli duzhe veliki 34 h 22 sm ob yemom 9 12 l ta mali dovzhinu okruzhnosti bilshe 1 metra Dlya epiornisiv harakterni vazhki dovgi tripali zadni kincivki z shirokoyu plaskoyu civkoyu shirokij taz shiroka grudina bez slidiv kilyu shiroko rozstavleni korakoyidi duzhe silno redukovanij skelet krila tosho Silnishe nizh u inshih strausopodibnih ptahiv virazhena pnevmatichnist stegna ta jmovirno hrebciv Jmovirno podibno do kazuariv zhili u vologih tropichnih lisah BiogeografiyaRozmir Aepyornis maximus fioletovij v porivnyanni z lyudinoyu strausom i deyakimi tetrapodami Podibno do kazuara strausiv nandu emu ta kivi Mullerornis i Aepyornis buli bezkilevimi voni ne mogli litati Cherez te sho Madagaskar ta Afrika vidokremilisya duzhe davno mozhna zaznachiti sho Aepyornis vtratili zdatnist polotu i zaznali gigantizmu vzhe na ostrovi Suhoputnij mist z inshimi terenami Gondvani Madagaskar vtrativ jmovirno blizko 85 miljoniv rokiv tomu Na pochatok 2010 she ne bulo rozshifrovano mtDNK Aepyornis Aepyornis maximus Znajdeni ostanki yayec aepyornithid na shodi Kanarskih ostroviv ye biogeografichnoyu zagadkoyu Ci ostrovi jmovirno ne buli pov yazani z materikovoyu Afrikoyu za chasi isnuvannya slonovih ptahiv Za chasiv regresiyi morya mozhlivo isnuvav suhoputnij mist prinajmni protyagom deyakogo chasu to jmovirno bulo mizh arhipelagom Fuerteventura Lansarote i Afrikanskim uzberezhzhyam Ce dozvolilo b nelitayuchim ptaham distatisya na sogodenni ostrovi Tim ne menshe nemaye niyakih oznak togo sho epiornisovi rozvivalisya poza Madagaskarom i sogodni shkaralupu z Kanarskih ostroviv vidnosyat do vimerlih pivnichnoafrikanskih ptahiv yaki buli ne bezkilevimi Eremopezus abo navit ne Pelagornithidae Biologichna klasifikaciyaRid Aepyornis Geoffroy Saint Hilaire 1850 Monnier 1913 Burckhardt 1893 Milne Edwards amp Grandidier 1894 Hilaire 1851 Milne Edwards amp Grandidier 1869 Milne Edwards amp Grandidier 1866 Rowley 1867 Milne Edwards amp Grandidier 1894 Milne Edwards amp Grandidier 1894 Rid Mullerornis Lamberton 1934 Milne Edwards amp Grandidier 1894 Milne Edwards amp Grandidier 1894 Milne Edwards amp Grandidier 1894 Rid Vorombe Hansford amp Turvey 2018 Vorombe titan Andrews 1894VimirannyaSudyachi z zalishkiv kistok ta yayec yaki nosyat slidi obrobki lyudinoyu epiornisi sluguvali ob yektom polyuvannya korinnogo naselennya Madagaskaru Vimerli u istorichnij chas na dumku deyakih doslidnikiv u XVIII a mozhlivo navit u XIX st Vimirannyu jmovirno spriyalo ne tilki pryame peresliduvannya z boku lyudini ale i duzhe intensivne vinishennya tropichnih lisiv Isnuye chotiri teoriyi prichin vimirannya Cherez polyuvannya lyudini ta spozhivannya v yizhu yihnih yayec Cherez zahvoryuvannya yaki voni perejnyali vid zavezenih lyudinoyu kurej ta cesarok Cherez zmini klimatu Abo sho najimovirnishe vsi tri prichini v kompleksi Div takozhSpisok vikopnih ptahiv Ostriv epiornisaPosilannyaEpiornis 17 veresnya 2008 u Wayback Machine u Velikij radyanskij enciklopediyi ros ros ros PrimitkiBrands S 2008 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Davies S J J F 2003 Yoder A D amp Nowak M D 2006 van Tuinen M et al 1998 Hay W W et al 1999 Cooper A et al 2001 Arhiv originalu za 4 grudnya 2009 Procitovano 12 bereznya 2010 DzherelaKartashev N N Sistematika ptic M Vysshaya shkola 1974 362 s Ce nezavershena stattya pro vikopnih ptahiv Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi