Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мадагаскарські вересові хащі (ідентифікатор WWF: AT1011) — афротропічний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований у високогір'ях Мадагаскару.
 У високогір'ях Марожежі поширені вересові хащі, а на більш низьких висотах — гірські ліси | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Гірські луки та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | AT1011 |
| Межі | Мадагаскарські помірно вологі ліси |
| Площа, км² | 1273 |
| Країни | Мадагаскар |
| Охороняється | 143 км² (11 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон мадагаскарських вересових хащів охоплює високогір'я чотирьох найвищих гірських масивів острова Мадагаскар — [pl] (2876 м), Марожежі (2133 м), Анкаратри (2643 м) та [en] (2658 м). Найпівнічнішим масивом є Царатанана, яка лежить на 14° пн.ш., а найпівденнішим — Андрінгітра, яка лежить на 22° пн.ш.
На низьких висотах вересові хащі екорегіону переходять у мадагаскарські помірно вологі ліси, однак в різних масивах цей перехід відбувається на різній висоті. В гірському масиві Царатанана перехід до гірських склерофільних лісів відбувається на висоті 2500 м над рівнем моря, а в трьох інших масивах вересові хащі починаються на висоті трохи нижче 2000 м над рівнем моря. Невеликі ділянки високогірих вересових хащів також зустрічаються в заповіднику [en] на півночі Мадагаскару та в [en] на крайньому південному сході острова, на висоті понад 1950 м над рівнем моря.
З геологічної точки зору основу високогір'їв екорегіону складають докембрійські метаморфічні та магматичні породи фундаменту, які деформувалися та підіймалися протягом мільйонів років. Скелі на вершинах гірських масивів вкривають тонкі, бідні на поживні речовини ґрунти.
Клімат
У високогір'ях екорегіону спостерігаються значні добові та сезонні коливання температури. На вершині масиву Андрінгітра іноді може випадати сніг, а температура може опускатися до -11 °C. Вдень температура може підійматися до 30 °C. На вологих схилах гірських масивів, спрямованих на схід, середньорічна кількість опадів може перевищувати 2500 мм, але на західних схилах, що лежать у дощовій тіні, опадів випадає значно менше. Висока амплітуда коливання температури та інтенсивне сонячне світло можуть призвести до тимчасового встановлення посушливих умов.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений чагарниковими заростями, основу яких складають вічнозелені деревоподібні чагарники та невисокі дерева, яку утворюють густі, часто непрохідні хащі заввишки до шести метрів. Серед характерних чагарників, поширених у високогір'ях Мадагаскару, слід відзначити різні види [en] (Psiadia spp.), цмину (Helichrysum spp.), [en] (Stenocline spp.), еріки (Erica spp.), [en] (Agarista spp.), чорниці (Vaccinium spp.) і [en] (Phylica spp.), а також інших представників родин Айстрові (Asteraceae), Вересові (Ericaceae), Жостерові (Rhamnaceae) та Маренові (Rubiaceae).
Серед поширених в екорегіоні невисоких дерев, широкі крони яких ледь підіймаються над верхівками чагарників, слід відзначити [fr] (Agarista salicifolia), [en] (Ilex mitis), неокуссонію Боєра (Neocussonia bojeri), [sv] (Razafimandimbisonia minor), [sv] (Dodonaea madagascariensis), [sv] (Tambourissa gracilis), носатий ногоплідник (Podocarpus rostratus), [vi] (Vitex humbertii), [en] (Faurea forficuliflora) та різні види [en] (Pittosporum spp.) і [en] (Pterophylla spp.).
Також у високогір'ях Мадагаскару зустрічаються деревоподібні однодольні [en] (Dracaena reflexa) та [sv] (Pandanus alpestris). В наземному ярусі хащів екорегіону ростуть лишайники, мохи, осоки та трави, зокрема розрив-трава (Impatiens spp.). Гілки кущів та дерев рясно вкриті епіфітними мохами та лишайниками, а також дрібними епіфітними орхідеями. На верхових болотах, у невеликих, вологих, заповнених торфом западинах ростуть специфічні ендемічні рослини, а серед скельних відслонень — сукулентні види алое (Aloe spp.), каланхое (Kalanchoe spp.) та товстонога (Pachypodium spp.).
Флора екорегіону включає велику кількість ендемічних видів. Лише у високогір'ях Андрінгітри зустрічається 150 ендемічних видів судинних рослин, зокрема 25 видів ендемічних орхідей. Ендеміком гірського масиву [en] є пальма [pl]. Хоча ендемізм у високогір'ях Мадагаскару дуже високий на видовому рівні, ендемічні види рослин регіону часто належать до широко поширених родів. У багатьох з них найближчі родичі ростуть в Південній Африці та у високогір'ях Східної Африки. Флора екорегіону також містить елементи, які пов'язують її з флорою більш віддалених регіонів. Зокрема, тут зустрічається [en], яка також росте на Ефіопському нагір'ї, та представники родів Ожина (Rubus spp.), Жовтець (Ranunculus spp.), Журавець (Geranium spp.) і Приворотень (Alchemilla spp.), переважно поширених в помірних широтах.
Наразі на більшій частині екорегіону поширені вторинні луки, які утворилися внаслідок перевипасу худоби та спалювання хащів, і майже повністю замінили первинну чагарникову рослинність. Найпоширенішими травами, що ростуть на вторинних луках Анкаратри, є [ceb] (Pentameris natalensis), [ceb] (Pentameris humbertii), [sv] (Andropogon trichozygus), [sv] (Anthoxanthum madagascariense), [sv] (Digitaria ankaratrensis), [sv] (Agrostis elliotii), [ceb] (Merxmuellera macowanii), [sv] (Brachypodium perrieri), [sv] (Poa madecassa), [sv] (Poa ankaratrensis) та [sv] (Festuca camusiana).
Фауна
До нещодавнього часу фауна високогірних середовищ екорегіону була недостатньо дослідженою. Детальні дослідження регіону, які розпочалися лише у 1990-х роках, показали, що у високогір'ях Мадагаскару видове різноманіття ссавців, птахів, плазунів та амфібій знижується зі збільшенням висоти.
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити ендемічних [en] (Voalavo gymnocaudus) та низку майже ендемічних дрібних ссавців, зокрема [en] (Monticolomys koopmani), [en] (Eliurus majori), [en] (Oryzorictes tetradactylus), [en] (Hemicentetes nigriceps), [en] (Microgale gracilis), [en] (Microgale gymnorhyncha) та [en] (Microgale monticola), які також зустрічаються у верхньому поясі гірських лісів. Серед майже ендемічних птахів, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити короткодзьобого голоброва (Neodrepanis hypoxantha), рудоголову підкіпку (Atelornis crossleyi) та мадагаскарку (Cryptosylvicola randrianasoloi).
В межах екорегіону зустрічається більше десяти видів ендемічних та майже ендемічних плазунів, зокрема Lygodactylus mirabilis, L. arnoulti, L. montanus, [en], [en] та Zonosaurus ornatus. Серед амфібій екорегіону слід відзначити ендемічну [en] та ще п'ять майже ендемічних видів.
Збереження
Високогірні хащі екорегіону вразливі до пожеж, і більша частина їх була перетворена на пасовища для худоби. Деградація вересових хащів та перетворення їх на вторинні луки відбулися відносно нещодавно: ще у 1777 році Анкаратра була вкрита лісом, а до кінця XIX століття хащі Андрінгітри були місцем, де ховалися місцеві жителі та їх отари. Хащі Андрінгітри є найбільш збереженою частиною екорегіону, натомість на Анкаратрі збереглися лише невеликі ділянки вересових хащів, які перебувають поза межами природоохоронних територій.
Оцінка 2017 року показала, що 143 км², або 11 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Марожежі, [en], [en], [en] та [en].
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
- White, Frank F. (1983). The vegetation of Africa: A descriptive memoir to accompany the Unesco/AETFAT/UNSO vegetation map of Africa. UNESCO, 1983.
- Crowley, H. (2004). 84 – Madagascar Ericoid Thickets. У Burgess, N.; D'Amico Hales, J.; Underwood, E. та ін. (ред.). (PDF). World Wildlife Fund Ecoregion Assessments (вид. 2nd). Washington D.C.: Island Press. с. 368—369. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2016.
Посилання
- «Madagascar ericoid thickets». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Madagascar Ericoid Thickets» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Madagaskarski veresovi hashi identifikator WWF AT1011 afrotropichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv roztashovanij u visokogir yah Madagaskaru Madagaskarski veresovi hashi U visokogir yah Marozhezhi poshireni veresovi hashi a na bilsh nizkih visotah girski lisi Ekozona Afrotropika Biom Girski luki ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1011 Mezhi Madagaskarski pomirno vologi lisi Plosha km 1273 Krayini Madagaskar Ohoronyayetsya 143 km 11 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Landshaft Nacionalnogo parku en GeografiyaEkoregion madagaskarskih veresovih hashiv ohoplyuye visokogir ya chotiroh najvishih girskih masiviv ostrova Madagaskar pl 2876 m Marozhezhi 2133 m Ankaratri 2643 m ta en 2658 m Najpivnichnishim masivom ye Caratanana yaka lezhit na 14 pn sh a najpivdennishim Andringitra yaka lezhit na 22 pn sh Na nizkih visotah veresovi hashi ekoregionu perehodyat u madagaskarski pomirno vologi lisi odnak v riznih masivah cej perehid vidbuvayetsya na riznij visoti V girskomu masivi Caratanana perehid do girskih sklerofilnih lisiv vidbuvayetsya na visoti 2500 m nad rivnem morya a v troh inshih masivah veresovi hashi pochinayutsya na visoti trohi nizhche 2000 m nad rivnem morya Neveliki dilyanki visokogirih veresovih hashiv takozh zustrichayutsya v zapovidniku en na pivnochi Madagaskaru ta v en na krajnomu pivdennomu shodi ostrova na visoti ponad 1950 m nad rivnem morya Z geologichnoyi tochki zoru osnovu visokogir yiv ekoregionu skladayut dokembrijski metamorfichni ta magmatichni porodi fundamentu yaki deformuvalisya ta pidijmalisya protyagom miljoniv rokiv Skeli na vershinah girskih masiviv vkrivayut tonki bidni na pozhivni rechovini grunti KlimatU visokogir yah ekoregionu sposterigayutsya znachni dobovi ta sezonni kolivannya temperaturi Na vershini masivu Andringitra inodi mozhe vipadati snig a temperatura mozhe opuskatisya do 11 C Vden temperatura mozhe pidijmatisya do 30 C Na vologih shilah girskih masiviv spryamovanih na shid serednorichna kilkist opadiv mozhe perevishuvati 2500 mm ale na zahidnih shilah sho lezhat u doshovij tini opadiv vipadaye znachno menshe Visoka amplituda kolivannya temperaturi ta intensivne sonyachne svitlo mozhut prizvesti do timchasovogo vstanovlennya posushlivih umov FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij chagarnikovimi zarostyami osnovu yakih skladayut vichnozeleni derevopodibni chagarniki ta nevisoki dereva yaku utvoryuyut gusti chasto neprohidni hashi zavvishki do shesti metriv Sered harakternih chagarnikiv poshirenih u visokogir yah Madagaskaru slid vidznachiti rizni vidi en Psiadia spp cminu Helichrysum spp en Stenocline spp eriki Erica spp en Agarista spp chornici Vaccinium spp i en Phylica spp a takozh inshih predstavnikiv rodin Ajstrovi Asteraceae Veresovi Ericaceae Zhosterovi Rhamnaceae ta Marenovi Rubiaceae Sered poshirenih v ekoregioni nevisokih derev shiroki kroni yakih led pidijmayutsya nad verhivkami chagarnikiv slid vidznachiti fr Agarista salicifolia en Ilex mitis neokussoniyu Boyera Neocussonia bojeri sv Razafimandimbisonia minor sv Dodonaea madagascariensis sv Tambourissa gracilis nosatij nogoplidnik Podocarpus rostratus vi Vitex humbertii en Faurea forficuliflora ta rizni vidi en Pittosporum spp i en Pterophylla spp Takozh u visokogir yah Madagaskaru zustrichayutsya derevopodibni odnodolni en Dracaena reflexa ta sv Pandanus alpestris V nazemnomu yarusi hashiv ekoregionu rostut lishajniki mohi osoki ta travi zokrema rozriv trava Impatiens spp Gilki kushiv ta derev ryasno vkriti epifitnimi mohami ta lishajnikami a takozh dribnimi epifitnimi orhideyami Na verhovih bolotah u nevelikih vologih zapovnenih torfom zapadinah rostut specifichni endemichni roslini a sered skelnih vidslonen sukulentni vidi aloe Aloe spp kalanhoe Kalanchoe spp ta tovstonoga Pachypodium spp Flora ekoregionu vklyuchaye veliku kilkist endemichnih vidiv Lishe u visokogir yah Andringitri zustrichayetsya 150 endemichnih vidiv sudinnih roslin zokrema 25 vidiv endemichnih orhidej Endemikom girskogo masivu en ye palma pl Hocha endemizm u visokogir yah Madagaskaru duzhe visokij na vidovomu rivni endemichni vidi roslin regionu chasto nalezhat do shiroko poshirenih rodiv U bagatoh z nih najblizhchi rodichi rostut v Pivdennij Africi ta u visokogir yah Shidnoyi Afriki Flora ekoregionu takozh mistit elementi yaki pov yazuyut yiyi z floroyu bilsh viddalenih regioniv Zokrema tut zustrichayetsya en yaka takozh roste na Efiopskomu nagir yi ta predstavniki rodiv Ozhina Rubus spp Zhovtec Ranunculus spp Zhuravec Geranium spp i Privoroten Alchemilla spp perevazhno poshirenih v pomirnih shirotah Narazi na bilshij chastini ekoregionu poshireni vtorinni luki yaki utvorilisya vnaslidok perevipasu hudobi ta spalyuvannya hashiv i majzhe povnistyu zaminili pervinnu chagarnikovu roslinnist Najposhirenishimi travami sho rostut na vtorinnih lukah Ankaratri ye ceb Pentameris natalensis ceb Pentameris humbertii sv Andropogon trichozygus sv Anthoxanthum madagascariense sv Digitaria ankaratrensis sv Agrostis elliotii ceb Merxmuellera macowanii sv Brachypodium perrieri sv Poa madecassa sv Poa ankaratrensis ta sv Festuca camusiana FaunaDo neshodavnogo chasu fauna visokogirnih seredovish ekoregionu bula nedostatno doslidzhenoyu Detalni doslidzhennya regionu yaki rozpochalisya lishe u 1990 h rokah pokazali sho u visokogir yah Madagaskaru vidove riznomanittya ssavciv ptahiv plazuniv ta amfibij znizhuyetsya zi zbilshennyam visoti Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti endemichnih en Voalavo gymnocaudus ta nizku majzhe endemichnih dribnih ssavciv zokrema en Monticolomys koopmani en Eliurus majori en Oryzorictes tetradactylus en Hemicentetes nigriceps en Microgale gracilis en Microgale gymnorhyncha ta en Microgale monticola yaki takozh zustrichayutsya u verhnomu poyasi girskih lisiv Sered majzhe endemichnih ptahiv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti korotkodzobogo golobrova Neodrepanis hypoxantha rudogolovu pidkipku Atelornis crossleyi ta madagaskarku Cryptosylvicola randrianasoloi V mezhah ekoregionu zustrichayetsya bilshe desyati vidiv endemichnih ta majzhe endemichnih plazuniv zokrema Lygodactylus mirabilis L arnoulti L montanus en en ta Zonosaurus ornatus Sered amfibij ekoregionu slid vidznachiti endemichnu en ta she p yat majzhe endemichnih vidiv ZberezhennyaVisokogirni hashi ekoregionu vrazlivi do pozhezh i bilsha chastina yih bula peretvorena na pasovisha dlya hudobi Degradaciya veresovih hashiv ta peretvorennya yih na vtorinni luki vidbulisya vidnosno neshodavno she u 1777 roci Ankaratra bula vkrita lisom a do kincya XIX stolittya hashi Andringitri buli miscem de hovalisya miscevi zhiteli ta yih otari Hashi Andringitri ye najbilsh zberezhenoyu chastinoyu ekoregionu natomist na Ankaratri zbereglisya lishe neveliki dilyanki veresovih hashiv yaki perebuvayut poza mezhami prirodoohoronnih teritorij Ocinka 2017 roku pokazala sho 143 km abo 11 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Marozhezhi en en en ta en PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 White Frank F 1983 The vegetation of Africa A descriptive memoir to accompany the Unesco AETFAT UNSO vegetation map of Africa UNESCO 1983 ISBN 92 3 101955 4 Crowley H 2004 84 Madagascar Ericoid Thickets U Burgess N D Amico Hales J Underwood E ta in red PDF World Wildlife Fund Ecoregion Assessments vid 2nd Washington D C Island Press s 368 369 ISBN 978 1559633642 Arhiv originalu PDF za 1 listopada 2016 Posilannya Madagascar ericoid thickets Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Madagascar Ericoid Thickets One Earth