Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
МР-12 (Д-75, Д-75М, Д-75МГ, М-175) — радянська одноступенева твердопаливна метеорологічна ракета. Висота підйому до 180 км і активне використання у геофізичних дослідженнях дозволяє віднести її також до класу геофізичних ракет.
Мала також дві модифікації МР-20 і МР-25 (М-250), зі збільшеною до 230—250 км висотою підіймання.
Історія створення
Розроблена в ОКБ-9 заводу «Уралмаш» міста Свердловськ (тепер Єкатеринбург). Головний конструктор генерал-лейтенант-інженер Ф. Ф. Петров. Ведучий конструктор Віктор Петрович Тесленко. У її створенні брав участь також . Прототипом послужила керована тактична ракета Д-200 (3М1 «Онега») класу земля-земля з дальністю 50-70 км, яку не було прийнято на озброєння. На її базі на замовлення ЦАО, виданим в кінці 1959 року, була розроблена твердопаливна метеорологічна ракета Д-75. Висота підйому за первісним технічним завданням повинна була скласти 120 км. Звідси і друга назва МР-12. Однак реальна висота підйому ракети склала 150—180 км.
У зв'язку з передачею ракетної тематики з ОКБ-9 заводу «Уралмаш» в заводу ім. Калініна (Свердловськ), курирування розробки МР-12 з 1963 року було покладено на Інститут прикладної геофізики (ІПГ). Розробка цієї ракети була завершена до 1965 року.
До складу кожного комплексу крім твердопаливних ракет входили пускові установки, контрольно-пускове і допоміжне обладнання, радіолокаційні і радіотелеметричні станції прийому траєкторної і наукової інформації з борту ракет в польоті.
Подальше допрацювання і експлуатацію цієї ракети здійснювало науково-виробниче об'єднання «Тайфун» (А. А. Шидловський).
Вироблялися МР-12 на в Казахстані. Протягом всього терміну експлуатації комплексу МР-12 безперервно зростали вимоги вчених і дослідників до якості і об'єму бортових вимірювань, що викликало ускладнення і вдосконалення його конструкції. Для проведення відпрацювання моделей елементів ракетно-космічної техніки і ракетних досліджень було розроблено понад 50 типів головних частин і унікальних блоків наукової апаратури. На початку 60-х років конструкція головної частини ракети дозволяла розміщувати на її борту не більше одного приладу для вимірювання параметрів навколишнього середовища. На початку 90-х років конструкція головної частини вже забезпечувала розміщення 10-15 наукових приладів, розділення вимірювальних модулів в польоті і порятунок (приземлення) одного з вимірювальних модулів із зразками-свідками. Вченими і конструкторами НВО «Тайфун» була створена універсальна головна частина, здатна функціонувати з різними типами блоків наукової апаратури на різних ракетах серії МР. Це в значній мірі забезпечило світовий пріоритет радянських ракетних досліджень верхньої атмосфери Землі.
Опис
МР-12 — некерована одноступенева твердопаливна ракета з аеродинамічними стабілізаторами. Корпус двигуна являє собою зварену трубу, закриту зверху знімним дном (кришкою); на нижньому дні закріплене сопло. Нижня частина корпусу довжиною 1300 міліметрів термічно ізольована. Використовуваний в 1960-і роки баліститний порох зумовив застосування вкладних зарядів. Шашки мають форму трубки з діаметром внутрішнього каналу 100 міліметрів і складаються з двох сегментів, з'єднаних еластичною прокладкою.
Пуск проводиться по траєкторії, близькій до вертикалі, зі стартової установки зі спіральними направляючими, що додають ракеті обертання навколо її поздовжньої осі. Функція обертання дає змогу виключити вплив асиметрії тяги двигунів і аеродинаміки корпусу ракети на траєкторію польоту. Збільшення цього обертання до 320 обертів в хвилину забезпечується нахилом двох поворотних плоских стабілізаторів, розташованих на протилежних сторонах ракети. Кут їх відхилення встановлюється в залежності від маси головної частини.
Технічні характеристики ракет МР-12, МР-20 та МР-25
| Повна маса | +1485 … 1620 кг |
| Тяга двигуна | 10360 кгс |
| Час роботи РДТП | 21 ± 3 з |
| Питомий імпульс палива | 205 з |
| Максимальне осьове перевантаження | до 23 g |
| Швидкість обертання | до 320 об / хв |
| Маса головної частини | 122-280 кг |
| Маса цільової апаратури | 50-100 кг |
| Довжина (повна) | 8770 … 10370 мм |
| Калібр | 450 мм |
| Висота підйому | 120-180 км |
Пуски
Восени 1961 та 1962 року ЗС СРСР провели серію ядерних випробувань у ближньому космосі (операції К-1-К-5). В операціях «К-3» і «К-4» восени 1962 року використовувалися по чотири ракети МР-12. Одні з них оснащувалися засобами реєстрації характеристик рентгенівського випромінювання, інші — нейтронного потоку, треті — електронних концентрацій (зондами Ленгмюра). Запуск ракет проводився в такий момент, при якому забезпечувалося знаходження ракет в момент ядерного вибуху у верхній точці траєкторії (130—140 км).
Пуски ракет МР-12 в операціях «К-3» і «К-4» були проведені в призначений час і по призначених траєкторіях. Апаратура для рентгенівських і нейтронних вимірювань в далекій зоні вибухів (на відстанях ~ 200 км від точки вибуху), встановлена в рятованих контейнерах, дозволила отримати інформацію про параметри цих випромінювань, яка доповнила дані вимірювань у ближній зоні.
Були створені 4 стартових комплекси: на полігоні «Капустин Яр» під Волгоградом, на острові Хейса в архіпелазі Земля Франца-Йосипа, на полігоні Емба (Казахстан) і на науково-дослідних суднах Гідрометслужби СРСР «Професор Зубов» і «Професор Візі».
На початку 70-х років перед конструкторами-ракетниками Гідрометслужби була поставлене завдання — розробити основні елементи порятунку спускового апарата для посадки на поверхню Марса. Ці елементи були розроблені, випробувані в експериментах на ракетах МР-12 і забезпечили успішні посадки апаратів на Марс.
За допомогою дослідних ракет були вивчені характеристики яскравості атмосфери Землі для врахування її впливу на роботу систем астрокоррекції космічних апаратів при управлінні ракетно-космічною технікою.
Іван Петрович Ракосій проводив пуски в першому рейсі першого в СРСР наукового судна-ракетоносця НДС «Професор Візі» в 1968 році, був головним інженером шахти 3-х унікальних комплексних експериментів «Сонце-Атмосфера» в тисячі дев'ятсот сімдесят одна, 1973 і 1976 роках (запуски понад 60 висотних дослідних ракет Д-75 МР в різних геофізичних умовах).
З 1967 по 1987 рік на станції ракетного зондування Волгоград c метою вимірювання вітру у верхній атмосфері методом штучних світних хмар проведено близько 30 пусків ракет МР-12. У період з 1968 по 1980 рік на острові Хейса (80° 37'пн, 58° 03' східної довготи) було здійснено близько 60 пусків ракет з утворенням ШСХ. Частина з них проводилася в рамках франко-радянських досліджень.
У період з 1966 по 1992 рік на висотах 100—240 км отримані дані по складу верхньої атмосфери за допомогою радіочастотних мас-спектрометрів, встановлених на радянських метеорологічних ракетах МР-12 і МР-20, а також за програмами міжнародної співпраці на індійських ракетах Centauere і французьких Dragon IIB і Veronique. Пуски проводилися на станціях ракетного зондування «Волгоград» (48° пн.ш.) і на острові Хейса (Земля Франца-Йосипа, 81° пн.ш.), на полігоні в Тумбі (Індія, геомагнітний екватор), а також на французьких полігонах в Ландах (Південний захід Франції, 44 ° пн. ш.) і в Куру (Французька Гвіана, 14° пн. ш.). Крім того, велику кількість пусків було проведено з бортів науково-дослідних суден «Професор Зубов» і «Професор Візі» в Атлантичному океані в діапазоні широт від 38° пд.ш. до 71° пн.ш. Всього за вказаний період було здійснено більше 200 результативних експериментів в різних геліогеофізичних умовах.
За роки експлуатації ракетного комплексу (1964–1997) за допомогою метеоракет МР-12 і їх наступних модифікацій МР-25 і МР-20 було здійснено понад 1200 пусків ракет з науковою апаратурою, в тому числі понад 100 запусків на висоти, що перевищують 200 км.
Див. також
Примітки
- . www.phys.msu.ru. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
- . Архів оригіналу за 19 лютого 2007. Процитовано 5 травня 2021.
- . vadim-andreev.narod.ru. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
- . web.archive.org. 12 лютого 2005. Архів оригіналу за 12 лютого 2005. Процитовано 5 травня 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
MR 12 D 75 D 75M D 75MG M 175 radyanska odnostupeneva tverdopalivna meteorologichna raketa Visota pidjomu do 180 km i aktivne vikoristannya u geofizichnih doslidzhennyah dozvolyaye vidnesti yiyi takozh do klasu geofizichnih raket Mala takozh dvi modifikaciyi MR 20 i MR 25 M 250 zi zbilshenoyu do 230 250 km visotoyu pidijmannya Istoriya stvorennyaRozroblena v OKB 9 zavodu Uralmash mista Sverdlovsk teper Yekaterinburg Golovnij konstruktor general lejtenant inzhener F F Petrov Veduchij konstruktor Viktor Petrovich Teslenko U yiyi stvorenni brav uchast takozh Prototipom posluzhila kerovana taktichna raketa D 200 3M1 Onega klasu zemlya zemlya z dalnistyu 50 70 km yaku ne bulo prijnyato na ozbroyennya Na yiyi bazi na zamovlennya CAO vidanim v kinci 1959 roku bula rozroblena tverdopalivna meteorologichna raketa D 75 Visota pidjomu za pervisnim tehnichnim zavdannyam povinna bula sklasti 120 km Zvidsi i druga nazva MR 12 Odnak realna visota pidjomu raketi sklala 150 180 km U zv yazku z peredacheyu raketnoyi tematiki z OKB 9 zavodu Uralmash v zavodu im Kalinina Sverdlovsk kuriruvannya rozrobki MR 12 z 1963 roku bulo pokladeno na Institut prikladnoyi geofiziki IPG Rozrobka ciyeyi raketi bula zavershena do 1965 roku Do skladu kozhnogo kompleksu krim tverdopalivnih raket vhodili puskovi ustanovki kontrolno puskove i dopomizhne obladnannya radiolokacijni i radiotelemetrichni stanciyi prijomu trayektornoyi i naukovoyi informaciyi z bortu raket v poloti Podalshe dopracyuvannya i ekspluataciyu ciyeyi raketi zdijsnyuvalo naukovo virobniche ob yednannya Tajfun A A Shidlovskij Viroblyalisya MR 12 na v Kazahstani Protyagom vsogo terminu ekspluataciyi kompleksu MR 12 bezperervno zrostali vimogi vchenih i doslidnikiv do yakosti i ob yemu bortovih vimiryuvan sho viklikalo uskladnennya i vdoskonalennya jogo konstrukciyi Dlya provedennya vidpracyuvannya modelej elementiv raketno kosmichnoyi tehniki i raketnih doslidzhen bulo rozrobleno ponad 50 tipiv golovnih chastin i unikalnih blokiv naukovoyi aparaturi Na pochatku 60 h rokiv konstrukciya golovnoyi chastini raketi dozvolyala rozmishuvati na yiyi bortu ne bilshe odnogo priladu dlya vimiryuvannya parametriv navkolishnogo seredovisha Na pochatku 90 h rokiv konstrukciya golovnoyi chastini vzhe zabezpechuvala rozmishennya 10 15 naukovih priladiv rozdilennya vimiryuvalnih moduliv v poloti i poryatunok prizemlennya odnogo z vimiryuvalnih moduliv iz zrazkami svidkami Vchenimi i konstruktorami NVO Tajfun bula stvorena universalna golovna chastina zdatna funkcionuvati z riznimi tipami blokiv naukovoyi aparaturi na riznih raketah seriyi MR Ce v znachnij miri zabezpechilo svitovij prioritet radyanskih raketnih doslidzhen verhnoyi atmosferi Zemli OpisMR 12 nekerovana odnostupeneva tverdopalivna raketa z aerodinamichnimi stabilizatorami Korpus dviguna yavlyaye soboyu zvarenu trubu zakritu zverhu znimnim dnom krishkoyu na nizhnomu dni zakriplene soplo Nizhnya chastina korpusu dovzhinoyu 1300 milimetriv termichno izolovana Vikoristovuvanij v 1960 i roki balistitnij poroh zumoviv zastosuvannya vkladnih zaryadiv Shashki mayut formu trubki z diametrom vnutrishnogo kanalu 100 milimetriv i skladayutsya z dvoh segmentiv z yednanih elastichnoyu prokladkoyu Pusk provoditsya po trayektoriyi blizkij do vertikali zi startovoyi ustanovki zi spiralnimi napravlyayuchimi sho dodayut raketi obertannya navkolo yiyi pozdovzhnoyi osi Funkciya obertannya daye zmogu viklyuchiti vpliv asimetriyi tyagi dviguniv i aerodinamiki korpusu raketi na trayektoriyu polotu Zbilshennya cogo obertannya do 320 obertiv v hvilinu zabezpechuyetsya nahilom dvoh povorotnih ploskih stabilizatoriv roztashovanih na protilezhnih storonah raketi Kut yih vidhilennya vstanovlyuyetsya v zalezhnosti vid masi golovnoyi chastini Tehnichni harakteristiki raket MR 12 MR 20 ta MR 25Povna masa 1485 1620 kg Tyaga dviguna 10360 kgs Chas roboti RDTP 21 3 z Pitomij impuls paliva 205 z Maksimalne osove perevantazhennya do 23 g Shvidkist obertannya do 320 ob hv Masa golovnoyi chastini 122 280 kg Masa cilovoyi aparaturi 50 100 kg Dovzhina povna 8770 10370 mm Kalibr 450 mm Visota pidjomu 120 180 kmPuskiVoseni 1961 ta 1962 roku ZS SRSR proveli seriyu yadernih viprobuvan u blizhnomu kosmosi operaciyi K 1 K 5 V operaciyah K 3 i K 4 voseni 1962 roku vikoristovuvalisya po chotiri raketi MR 12 Odni z nih osnashuvalisya zasobami reyestraciyi harakteristik rentgenivskogo viprominyuvannya inshi nejtronnogo potoku treti elektronnih koncentracij zondami Lengmyura Zapusk raket provodivsya v takij moment pri yakomu zabezpechuvalosya znahodzhennya raket v moment yadernogo vibuhu u verhnij tochci trayektoriyi 130 140 km Puski raket MR 12 v operaciyah K 3 i K 4 buli provedeni v priznachenij chas i po priznachenih trayektoriyah Aparatura dlya rentgenivskih i nejtronnih vimiryuvan v dalekij zoni vibuhiv na vidstanyah 200 km vid tochki vibuhu vstanovlena v ryatovanih kontejnerah dozvolila otrimati informaciyu pro parametri cih viprominyuvan yaka dopovnila dani vimiryuvan u blizhnij zoni Buli stvoreni 4 startovih kompleksi na poligoni Kapustin Yar pid Volgogradom na ostrovi Hejsa v arhipelazi Zemlya Franca Josipa na poligoni Emba Kazahstan i na naukovo doslidnih sudnah Gidrometsluzhbi SRSR Profesor Zubov i Profesor Vizi Na pochatku 70 h rokiv pered konstruktorami raketnikami Gidrometsluzhbi bula postavlene zavdannya rozrobiti osnovni elementi poryatunku spuskovogo aparata dlya posadki na poverhnyu Marsa Ci elementi buli rozrobleni viprobuvani v eksperimentah na raketah MR 12 i zabezpechili uspishni posadki aparativ na Mars Za dopomogoyu doslidnih raket buli vivcheni harakteristiki yaskravosti atmosferi Zemli dlya vrahuvannya yiyi vplivu na robotu sistem astrokorrekciyi kosmichnih aparativ pri upravlinni raketno kosmichnoyu tehnikoyu Ivan Petrovich Rakosij provodiv puski v pershomu rejsi pershogo v SRSR naukovogo sudna raketonoscya NDS Profesor Vizi v 1968 roci buv golovnim inzhenerom shahti 3 h unikalnih kompleksnih eksperimentiv Sonce Atmosfera v tisyachi dev yatsot simdesyat odna 1973 i 1976 rokah zapuski ponad 60 visotnih doslidnih raket D 75 MR v riznih geofizichnih umovah Z 1967 po 1987 rik na stanciyi raketnogo zonduvannya Volgograd c metoyu vimiryuvannya vitru u verhnij atmosferi metodom shtuchnih svitnih hmar provedeno blizko 30 puskiv raket MR 12 U period z 1968 po 1980 rik na ostrovi Hejsa 80 37 pn 58 03 shidnoyi dovgoti bulo zdijsneno blizko 60 puskiv raket z utvorennyam ShSH Chastina z nih provodilasya v ramkah franko radyanskih doslidzhen U period z 1966 po 1992 rik na visotah 100 240 km otrimani dani po skladu verhnoyi atmosferi za dopomogoyu radiochastotnih mas spektrometriv vstanovlenih na radyanskih meteorologichnih raketah MR 12 i MR 20 a takozh za programami mizhnarodnoyi spivpraci na indijskih raketah Centauere i francuzkih Dragon IIB i Veronique Puski provodilisya na stanciyah raketnogo zonduvannya Volgograd 48 pn sh i na ostrovi Hejsa Zemlya Franca Josipa 81 pn sh na poligoni v Tumbi Indiya geomagnitnij ekvator a takozh na francuzkih poligonah v Landah Pivdennij zahid Franciyi 44 pn sh i v Kuru Francuzka Gviana 14 pn sh Krim togo veliku kilkist puskiv bulo provedeno z bortiv naukovo doslidnih suden Profesor Zubov i Profesor Vizi v Atlantichnomu okeani v diapazoni shirot vid 38 pd sh do 71 pn sh Vsogo za vkazanij period bulo zdijsneno bilshe 200 rezultativnih eksperimentiv v riznih geliogeofizichnih umovah Za roki ekspluataciyi raketnogo kompleksu 1964 1997 za dopomogoyu meteoraket MR 12 i yih nastupnih modifikacij MR 25 i MR 20 bulo zdijsneno ponad 1200 puskiv raket z naukovoyu aparaturoyu v tomu chisli ponad 100 zapuskiv na visoti sho perevishuyut 200 km Div takozhGeofizichna raketa Meteorologiya Meteorologichna raketaPrimitki www phys msu ru Arhiv originalu za 5 travnya 2021 Procitovano 5 travnya 2021 Arhiv originalu za 19 lyutogo 2007 Procitovano 5 travnya 2021 vadim andreev narod ru Arhiv originalu za 5 travnya 2021 Procitovano 5 travnya 2021 web archive org 12 lyutogo 2005 Arhiv originalu za 12 lyutogo 2005 Procitovano 5 travnya 2021