Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лісові́ Соро́чинці — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 506 осіб. Входить до складу Сухополов'янської сільської громади. Розташоване на річці Рудці (притока Удаю), за 12 км від райцентру.
| село Лісові Сорочинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Сухополов'янська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1629 |
| Населення | 503 |
| Площа | 1,928 км² |
| Густота населення | 262,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17540 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°41′23″ пн. ш. 32°19′58″ сх. д. / 50.68972° пн. ш. 32.33278° сх. д.Координати: 50°41′23″ пн. ш. 32°19′58″ сх. д. / 50.68972° пн. ш. 32.33278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 150 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17540, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Лісові Сорочинці, вул.Домонтовича,90а |
| Карта | |
  Лісові Сорочинці | |
 Лісові Сорочинці | |
| Мапа | |
Історія
Давні часи
Засноване на території Київського воєводства Речі Посполитої, належало до «імперії» князів Вишневецьких. Назва села походить від прізвища першого поселенця Василя Сороча, який в 1629 році одержав земельний наділ від Густинського монастиря. Уже тоді в Лісових Сорочинцях було 11 дворів. У 1638 році землями монастиря і Лісовими Сорочинцями заволодів польський магнат Олександр Конецпольський.
За Гетьманщини Лісові Сорочинці входили до складу Полкової сотні Прилуцького полку як вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче». В 1667 р. у селі налічувалось 7 господарств селян, які «орали на 4-х волах». У 1685 році гетьман Іван Самойлович відібрав село у монастиря і надав прилуцькому полковому обозному Г. Д. Чернявському, від якого воно 1709 році перейшло до його сина — значкового товариша Степана. За універсалом 1714 року Лісові Сорочинці були залишені «вдове его Марье». Від другого шлюбу з якимось Березинським вона мала синів Романа й Мусія, котрим і передала село у «вічне володіння». При цих власниках поселення розрослось до 29 дворів (43 хати). Та в 1780 році брати змушені були село продати.
З 1764 року Лісові Сорочинці територіально входили до Прилуцького полку Малоросійської губернії; з 1788 року — до Прилуцького повіту Чернігівського намісництва; з 1796 року — до Прилуцького повіту Малоросійської губернії; з 1859 року — до Малодівицької волості 1-го стану Полтавської губернії, мешканці села були приписані до парафії Миколаївської церкви села Колісники; з 1870 року — до Радьківської волості. На той час село мало козацький та селянський майдани для випасу худоби, шинок Берка, олійницю та винокурню. З кінця XVIII ст. Лісові Сорочинці заполонили поміщики: Маркович, Юскевич, С. М. Трифонів, Забілиха, Домонтович. Сім'я останнього прожила в селі понад 100 років. Мировий суддя Прилуцького повіту Андрій Іванович Домонтович мав у Лісових Сорочинцях маєток, 200 десятин лісу та 250 десятин родючої землі, яку обробляли наймані робітники. Домонтович займався землеробством, тваринництвом, садівництвом, розводив рибу в ставках, торгував лісом. Він першим в селі на своїх ґрунтах посадив і виростив картоплю. У 1900 році за виведення нових сортів яблук «Путівка осіння» («Кальвіль Сорочинський»), «Кальвіль Домонтовича» був нагороджений бронзовою медаллю на Всеросійській виставці фруктів у Москві. Всі його діти мали добру освіту, сини Євген та Сергій стали офіцерами. Євген за Першу світову війну був нагороджений Георгієвським хрестом. В село повернувся з німецького полону. Після перевороту 1917 року перейшов на сторону більшовиків, командував полком, дивізією, працював в московському Кремлі, був нагороджений орденом Леніна (1967). Наприкінці життя працював в Лісових Сорочинцях сторожем колгоспного саду, складав вірші про життя односельців, жив в бідності, помер 1973 року. Через кілька років згорів і родовий маєток Домонтовичів. Нині центральна вулиця села — вулиця Домонтовича.
У 1862 році у селищі володарському казеному та козачому Колісники було 51 двір де жило 270 осіби
Найдавніше знаходження на мапах 1869 рік як Сорочинці.
У 1911 році у селищі Колісники жило 635 осіб
За переписом 1910 року в Лісових Сорочинцях налічувалось 820 жителів, 135 господарств, з них козаків — 29, селян — 101, інших непривілейованих — 4, привілейованих — 1, у тому числі — 7 теслярів, 4 шевці, 16 ткачів, 1 візник, 66 поденників, 4 займалися інтелігентними та 118 — іншими неземлеробськими заняттями. Все інше доросле населення займалося землеробством.
На початку ХХ століття за сприяння представника земства Костянтина Трохимовича була відкрита земська школа. Для цього батьки учнів найняли будинок Добренка. У 1911 р. в селі вже діяло земське однокласне початкове училище, в якому навчалося 30 хлопчиків і 7 дівчат. А через три роки земство і селяни купили у зажиточного селянина Беха землю під будівництво школи і в 1914 року побудували її. Мала вона дві класні кімнати і квартири для вчителів (зруйнована у 2003 році).
У 1911—1914 роках була побудована залізнична колія Бахмач — Прилуки, яка поділила село на дві частини — південну і північну. Виямку копали лопатами, ґрунт возили вагонетками, боки викладали дерном.
В 1915 році в Лісових Сорочинцях налічувалось 103 двори, 598 жителів, а землі тут було 352 десятини.
Радянська доба
Важкі часи пережило село під час становлення більшовицького режиму. Остаточна комуністична окупація відбулася у 1920 році. Хоча найбільші випробування селянам довелося пройти пізніше. А поки що село жило спокійно і навіть заможно. В 1924 році у Лісових Сорочинцях було побудовано магазин та клуб. Одну з кімнат виділили під бібліотеку, фонд якої налічував 10 книг та Закон Божий. Через три роки частину селян об'єднали в ТСОЗ. Згодом його перетворили на сільськогосподарську артіль «Незаможник», яка отримала перший трактор «Фордзон». Це було великою подією для села: учні навіть залишили уроки і побігли в поле подивитися на диво-техніку.
В 1930 році у Лісових Сорочинцях почали масово розкуркулювати заможних селян. Деякі були вислані на Північний Урал — в Пермську область, станцію Яйва. Люди з села їздили також на переселення в республіку Дагестан — місто Кізляр, та в Мамаївську комуну села Удайців.
Остаточно завершив колективізацію голодомор. План здачі зерна державі 1932 року був виконаний не лише за рахунок колгоспного поля — забрали весь урожай жита з селянських присадибних ділянок. За вказівкою комуністичного керівництва по Лісових Сорочинцях їздили активісти і з кожної хати забирали все, що бачили. Люди ходили голодними і пухлими, багато померло. Безіменні могили, що займають значну частину сільського кладовища, нагадують про ці страшні події до сьогодні. Помирали сім'ями. Так сім'я, яка жила на Гайдаях, мала 12 дітей. Всі померли під час голодомору. Земля кругом хати була гола, не було навіть бур'яну, вся травичка була вищіпана дитячими пучками і з'їдена.
Жителька села Череватенко А. М. (1924 р.н.): «В нашій сім'ї було п'ятеро дітей. У тих, хто не хотів вступати до колгоспу місцеві активісти все відбирали. От і нашу сім'ю спіткало горе — забрали: корову, коня, землю. Мати сховала трохи зерна в рукав від сорочки й поклала за ікони в хаті. Та активісти знайшли і це. Ми, малі діти, плакали і благали цих тьоть і дядь віддати, але нас ніхто не слухав. Першим від голоду помер брат, якому було 14 років, потім батько пішов просити милостиню в Товкачівку і не повернувся — помер з голоду. Потім померла з голоду мати. Я залишилась в сім'ї найстарша (9 років), сестричці виповнилось 4 роки, братику 2 роки. Пам'ятаю, пішла сестричка на город, та й не повернулася до ночі. Ранком її так і не знайшли… Невдовзі помер і братик, ми з сусідкою віднесли його на кладовище. Отак я залишилась сама — голодна і холодна…»
Свій хліб з'явився у селян уже після жнив, у кожний двір тоді дали по торбі борошна. Поступово село почало відроджуватися. В 1934 році артіль "Незаможник" перейменували на колгосп імені Димитрова. На піщаних ґрунтах було висаджено 140 гектарів яблуневого саду. Великою подією для села був показ у клубі в 1940 році звукового фільму «Чапаєв». Про це й зараз згадують старожили. В Лісових Сорочинцях ще не було електрики, тому динамо-машину крутили руками.
Друга світова війна
17 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Та ночами з оточення, до лінії фронту, через Лісові Сорочинці пробиралися ще червоноармійці. Вони заходили до селянських хат, просили їсти і йшли далі на схід. З фронту не було жодних новин, тільки в січні 1942-го радянський літак розкидав над селом листівки, які містили повідомлення про те, що ведуться бої під Москвою, і заклики до спротиву ворогу.
7 липня 1942 року на примусові роботи до Німеччини була вивезена молодь села, близько 20 осіб. Два роки окупації в селі не працювала школа та магазин. Влітку 1943 року німці прислали в Лісові Сорочинці угорський (мадярський) загін охорони залізничного мосту. 23 серпня 1943 року партизани розгромили угорський загін, забрали зброю і боєприпаси. 17 вересня 1943 року в Лісові Сорочинці повернулась сталінська влада - зайшли підрозділи 615 Стрілецького Полку 167 Сумської стрілецької дивізії.
На другий день батьки виряджали мобілізованих польовим військкоматом юнаків села на фронт. Пізніше їх назвуть чорною піхотою. Майже всі ці молоденькі хлопчики, не підготовлені, не обстріляні, з однією гвинтівкою на трьох, без їжі, без обмундировання, загинули і назавжди залишилася лежати в українських степах. У селі залишилися тільки жінки, діти та старі люди. За чоловіків — 14-річні хлопчаки. Поля орали волами, коровами, сіяли вручну, городи копали лопатами. До того ж радянська влада тепер з підозрою ставилася до людей, які були на окупованій ворогом території.
Післявоєнні роки
В важкі післявоєнні роки селянам не вистачало хліба, одежі, взуття та необхідно було ще виконати обов'язкові поставки в державу: молока –120 літрів, м'яса — 45 кг, яєць – 100 шт. За не виконання — суд. Щоб якось вижити, возили кіньми чи волами в Прилуки колоті дрова, а також носили на базар на плечах по дві в'язки дров та продавали. Робота в колгоспі — 448 трудоднів на рік (1 трудодень — 1,85 кг жита) та семиденний робочий тиждень. 1946 рік – період смертовбивчої посухи. Люди знову почали пухнути від голоду. Їли гнилу картоплю, печені гарбузи тощо.
Станом на 1947 рік в Лісових Сорочинцях проживало 1100 жителів. В 1949 року в місцевому колгоспі було 1299,6 га землі, 208 дворів, 781 житель; 4 рільничі бригади, 15 ланок, 1 тваринницька ферма, 1 автомашина; діяли олійниця, теслярська майстерня, кузня. У 1950 році нарешті були скасовані обов'язкові поставки молока, м'яса, яєць, а також позики. Через шість років колгосп у Лісових Сорочинцях став мільйонером, основну частину прибутку отримавши від садівництва (сорочинські яблука продавали в Москві). Невдовзі до колгоспу ім. Димитрова приєднали колгосп ім. Свердлова (село Стрільники), в результаті чого збільшилася площа орних земель, кількість худоби тощо. Господарство почало потроху відбудовуватися, та земля оброблялася дідівським способом і не давала належного прибутку. Колгосп став збитковий.
У 1961 році в селі з'явилась електрика. До цього часу люди користувалися гасовими лампами. З 1967 року колгоспники Лісових Сорочинців починають одержувати грошову заробітну плату, а з 1968-го – пенсії. У 80-х роках колгосп будує нові будинки для селян.
Сьогодення
Після здобуття Україною незалежності в Лісових Сорочинцях відбулися зміни. 1992 року колгосп було реорганізовано в кооператив «Лісний», до якого ввійшло відділення села Стрільників. Потім відбулася приватизація земель і майна колективного господарства. Станом на 2000 рік у Лісових Сорочинцях проживав 521 житель у 272 дворах. Село не газифіковане.
До 2019 року орган місцевого самоврядування — Лісовосорочинська сільська рада, якій було підпорядковане село Стрільники.
Мікротопоніми
Як і скрізь в Україні, село Лісові Сорочинці ділиться на кутки. Назви кутків Гайдаї та Каптурі походять від прізвищ перших поселенців Гайдая та Каптура (Каптуренка). Куток Бехівщина — від поселенця на прізвище Бех. Весь рід Полозів жив на Полозях. Куток, як і саме прізвище Полоз, отримав назву від майстра з виготовлення полозів до саней. Козак Аландаренко зі своїми родичами приїхав із села Полова та оселився на вільних землях, порослих чагарниками, з великою калюжею посередині, яка майже ніколи не висихала. Цей куток і досі називають Калюжами. Поселенець Корсун викопав ставок, який і сьогодні називають Корсунівський.
Кумина долина, Негодине поле, Стара дорога, Панський ставок – сільські назви, що звучать як пісня.
Пам'ятники
- У 1957 році в селі встановлено пам'ятник партизанам, які загинули 1943 року
- У 1973 році — на честь 73 воїнів-односельців, які полягли на фронтах Другої світової війни
- У 1995 році — пам'ятник-танк на честь 50-річчя Перемоги над фашизмом
Відомі люди
- А. І. Домонтович – селекціонер нових сортів яблук: «Путівка осіння» ("Кальвіль Сорочинський"), «Кальвіль Домонтовича»; ініціатор та активний учасник створення міського саду в м. Прилуки.
- Череватенко Віктор Якович — російський і український письменник, член Спілки письменників Росії, лауреат міжнародної літературної премії «Слобожанщина».
Джерела
Журнал «Прилуки Фортеця» від 14 квітня 2013 р. https://archive.today/20131008071531/http://www.pryluky.com/kra-znavstvo/l-sov-sorochinc.html
Сайт Прилуцького РМК http://prilrmk.ucoz.ru/index/s_lisovi_sorochinci/0-46 [ 14 травня 2016 у Wayback Machine.]
«Нам є що згадати» (спогади ветеранів), Прилуки-2005
«Очевидці голодомору свідчать…» /1932-1933 роки на Прилуччині/, Прилуки-2003
Рукопис шкільного вчителя географії О. М. Аландаренка.
Малоформатный атлас Российской империи (1796). Карта Черниговского наместничества (карта 25).
Атлас Российской империи. 1800 год. Лист 20. Малороссийская губерния из 20 поветов
Див. також
Посилання
- Погода в селі Лісові Сорочинці [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- ИнфоРост, Н. П. . elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
- Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 310 з 562.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisovi Soro chinci selo v Ukrayini u Priluckomu rajoni Chernigivskoyi oblasti Naselennya stanovit 506 osib Vhodit do skladu Suhopolov yanskoyi silskoyi gromadi Roztashovane na richci Rudci pritoka Udayu za 12 km vid rajcentru selo Lisovi Sorochinci Krayina Ukrayina Oblast Chernigivska oblast Rajon Priluckij rajon Gromada Suhopolov yanska silska gromada Osnovni dani Zasnovane 1629 Naselennya 503 Plosha 1 928 km Gustota naselennya 262 45 osib km Poshtovij indeks 17540 Telefonnij kod 380 4637 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 41 23 pn sh 32 19 58 sh d 50 68972 pn sh 32 33278 sh d 50 68972 32 33278 Koordinati 50 41 23 pn sh 32 19 58 sh d 50 68972 pn sh 32 33278 sh d 50 68972 32 33278 Serednya visota nad rivnem morya 150 m Misceva vlada Adresa radi 17540 Chernigivska obl Priluckij r n s Lisovi Sorochinci vul Domontovicha 90a Karta Lisovi Sorochinci Lisovi Sorochinci MapaIstoriyaDavni chasi Zasnovane na teritoriyi Kiyivskogo voyevodstva Rechi Pospolitoyi nalezhalo do imperiyi knyaziv Vishneveckih Nazva sela pohodit vid prizvisha pershogo poselencya Vasilya Sorocha yakij v 1629 roci oderzhav zemelnij nadil vid Gustinskogo monastirya Uzhe todi v Lisovih Sorochincyah bulo 11 dvoriv U 1638 roci zemlyami monastirya i Lisovimi Sorochincyami zavolodiv polskij magnat Oleksandr Konecpolskij Za Getmanshini Lisovi Sorochinci vhodili do skladu Polkovoyi sotni Priluckogo polku yak vilne vijskove selo do ratushi Priluckoyi prislushayuche V 1667 r u seli nalichuvalos 7 gospodarstv selyan yaki orali na 4 h volah U 1685 roci getman Ivan Samojlovich vidibrav selo u monastirya i nadav priluckomu polkovomu oboznomu G D Chernyavskomu vid yakogo vono 1709 roci perejshlo do jogo sina znachkovogo tovarisha Stepana Za universalom 1714 roku Lisovi Sorochinci buli zalisheni vdove ego Mare Vid drugogo shlyubu z yakimos Berezinskim vona mala siniv Romana j Musiya kotrim i peredala selo u vichne volodinnya Pri cih vlasnikah poselennya rozroslos do 29 dvoriv 43 hati Ta v 1780 roci brati zmusheni buli selo prodati Z 1764 roku Lisovi Sorochinci teritorialno vhodili do Priluckogo polku Malorosijskoyi guberniyi z 1788 roku do Priluckogo povitu Chernigivskogo namisnictva z 1796 roku do Priluckogo povitu Malorosijskoyi guberniyi z 1859 roku do Malodivickoyi volosti 1 go stanu Poltavskoyi guberniyi meshkanci sela buli pripisani do parafiyi Mikolayivskoyi cerkvi sela Kolisniki z 1870 roku do Radkivskoyi volosti Na toj chas selo malo kozackij ta selyanskij majdani dlya vipasu hudobi shinok Berka olijnicyu ta vinokurnyu Z kincya XVIII st Lisovi Sorochinci zapolonili pomishiki Markovich Yuskevich S M Trifoniv Zabiliha Domontovich Sim ya ostannogo prozhila v seli ponad 100 rokiv Mirovij suddya Priluckogo povitu Andrij Ivanovich Domontovich mav u Lisovih Sorochincyah mayetok 200 desyatin lisu ta 250 desyatin rodyuchoyi zemli yaku obroblyali najmani robitniki Domontovich zajmavsya zemlerobstvom tvarinnictvom sadivnictvom rozvodiv ribu v stavkah torguvav lisom Vin pershim v seli na svoyih gruntah posadiv i virostiv kartoplyu U 1900 roci za vivedennya novih sortiv yabluk Putivka osinnya Kalvil Sorochinskij Kalvil Domontovicha buv nagorodzhenij bronzovoyu medallyu na Vserosijskij vistavci fruktiv u Moskvi Vsi jogo diti mali dobru osvitu sini Yevgen ta Sergij stali oficerami Yevgen z a Pershu svitovu vijnu buv nagorodzhenij Georgiyevskim hrestom V selo povernuvsya z nimeckogo polonu Pislya perevorotu 1917 roku perejshov na storonu bilshovikiv komanduvav polkom diviziyeyu pracyuvav v moskovskomu Kremli buv nagorodzhenij ordenom Lenina 1967 Naprikinci zhittya pracyuvav v Lisovih Sorochincyah storozhem kolgospnogo sadu skladav virshi pro zhittya odnoselciv zhiv v bidnosti pomer 1973 roku Cherez kilka rokiv zgoriv i rodovij mayetok Domontovichiv Nini centralna vulicya sela vulicya Domontovicha U 1862 roci u selishi volodarskomu kazenomu ta kozachomu Kolisniki bulo 51 dvir de zhilo 270 osibi Najdavnishe znahodzhennya na mapah 1869 rik yak Sorochinci U 1911 roci u selishi Kolisniki zhilo 635 osib Za perepisom 1910 roku v Lisovih Sorochincyah nalichuvalos 820 zhiteliv 135 gospodarstv z nih kozakiv 29 selyan 101 inshih neprivilejovanih 4 privilejovanih 1 u tomu chisli 7 teslyariv 4 shevci 16 tkachiv 1 viznik 66 podennikiv 4 zajmalisya inteligentnimi ta 118 inshimi nezemlerobskimi zanyattyami Vse inshe dorosle naselennya zajmalosya zemlerobstvom Na pochatku HH stolittya za spriyannya predstavnika zemstva Kostyantina Trohimovicha bula vidkrita zemska shkola Dlya cogo batki uchniv najnyali budinok Dobrenka U 1911 r v seli vzhe diyalo zemske odnoklasne pochatkove uchilishe v yakomu navchalosya 30 hlopchikiv i 7 divchat A cherez tri roki zemstvo i selyani kupili u zazhitochnogo selyanina Beha zemlyu pid budivnictvo shkoli i v 1914 roku pobuduvali yiyi Mala vona dvi klasni kimnati i kvartiri dlya vchiteliv zrujnovana u 2003 roci U 1911 1914 rokah bula pobudovana zaliznichna koliya Bahmach Priluki yaka podilila selo na dvi chastini pivdennu i pivnichnu Viyamku kopali lopatami grunt vozili vagonetkami boki vikladali dernom V 1915 roci v Lisovih Sorochincyah nalichuvalos 103 dvori 598 zhiteliv a zemli tut bulo 352 desyatini Radyanska doba Vazhki chasi perezhilo selo pid chas stanovlennya bilshovickogo rezhimu Ostatochna komunistichna okupaciya vidbulasya u 1920 roci Hocha najbilshi viprobuvannya selyanam dovelosya projti piznishe A poki sho selo zhilo spokijno i navit zamozhno V 1924 roci u Lisovih Sorochincyah bulo pobudovano magazin ta klub Odnu z kimnat vidilili pid biblioteku fond yakoyi nalichuvav 10 knig ta Zakon Bozhij Cherez tri roki chastinu selyan ob yednali v TSOZ Zgodom jogo peretvorili na silskogospodarsku artil Nezamozhnik yaka otrimala pershij traktor Fordzon Ce bulo velikoyu podiyeyu dlya sela uchni navit zalishili uroki i pobigli v pole podivitisya na divo tehniku V 1930 roci u Lisovih Sorochincyah pochali masovo rozkurkulyuvati zamozhnih selyan Deyaki buli vislani na Pivnichnij Ural v Permsku oblast stanciyu Yajva Lyudi z sela yizdili takozh na pereselennya v respubliku Dagestan misto Kizlyar ta v Mamayivsku komunu sela Udajciv Ostatochno zavershiv kolektivizaciyu golodomor Plan zdachi zerna derzhavi 1932 roku buv vikonanij ne lishe za rahunok kolgospnogo polya zabrali ves urozhaj zhita z selyanskih prisadibnih dilyanok Za vkazivkoyu komunistichnogo kerivnictva po Lisovih Sorochincyah yizdili aktivisti i z kozhnoyi hati zabirali vse sho bachili Lyudi hodili golodnimi i puhlimi bagato pomerlo Bezimenni mogili sho zajmayut znachnu chastinu silskogo kladovisha nagaduyut pro ci strashni podiyi do sogodni Pomirali sim yami Tak sim ya yaka zhila na Gajdayah mala 12 ditej Vsi pomerli pid chas golodomoru Zemlya krugom hati bula gola ne bulo navit bur yanu vsya travichka bula vishipana dityachimi puchkami i z yidena Zhitelka sela Cherevatenko A M 1924 r n V nashij sim yi bulo p yatero ditej U tih hto ne hotiv vstupati do kolgospu miscevi aktivisti vse vidbirali Ot i nashu sim yu spitkalo gore zabrali korovu konya zemlyu Mati shovala trohi zerna v rukav vid sorochki j poklala za ikoni v hati Ta aktivisti znajshli i ce Mi mali diti plakali i blagali cih tot i dyad viddati ale nas nihto ne sluhav Pershim vid golodu pomer brat yakomu bulo 14 rokiv potim batko pishov prositi milostinyu v Tovkachivku i ne povernuvsya pomer z golodu Potim pomerla z golodu mati Ya zalishilas v sim yi najstarsha 9 rokiv sestrichci vipovnilos 4 roki bratiku 2 roki Pam yatayu pishla sestrichka na gorod ta j ne povernulasya do nochi Rankom yiyi tak i ne znajshli Nevdovzi pomer i bratik mi z susidkoyu vidnesli jogo na kladovishe Otak ya zalishilas sama golodna i holodna Svij hlib z yavivsya u selyan uzhe pislya zhniv u kozhnij dvir todi dali po torbi boroshna Postupovo selo pochalo vidrodzhuvatisya V 1934 roci artil Nezamozhnik perejmenuvali na kolgosp imeni Dimitrova Na pishanih gruntah bulo visadzheno 140 gektariv yablunevogo sadu Velikoyu podiyeyu dlya sela buv pokaz u klubi v 1940 roci zvukovogo filmu Chapayev Pro ce j zaraz zgaduyut starozhili V Lisovih Sorochincyah she ne bulo elektriki tomu dinamo mashinu krutili rukami Druga svitova vijna 17 veresnya 1941 roku selo bulo okupovane nimeckimi vijskami Ta nochami z otochennya do liniyi frontu cherez Lisovi Sorochinci probiralisya she chervonoarmijci Voni zahodili do selyanskih hat prosili yisti i jshli dali na shid Z frontu ne bulo zhodnih novin tilki v sichni 1942 go radyanskij litak rozkidav nad selom listivki yaki mistili povidomlennya pro te sho vedutsya boyi pid Moskvoyu i zakliki do sprotivu vorogu 7 lipnya 1942 roku na primusovi roboti do Nimechchini bula vivezena molod sela blizko 20 osib Dva roki okupaciyi v seli ne pracyuvala shkola ta magazin Vlitku 1943 roku nimci prislali v Lisovi Sorochinci ugorskij madyarskij zagin ohoroni zaliznichnogo mostu 23 serpnya 1943 roku partizani rozgromili ugorskij zagin zabrali zbroyu i boyepripasi 17 veresnya 1943 roku v Lisovi Sorochinci povernulas stalinska vlada zajshli pidrozdili 615 Strileckogo Polku 167 Sumskoyi strileckoyi diviziyi Na drugij den batki viryadzhali mobilizovanih polovim vijskkomatom yunakiv sela na front Piznishe yih nazvut chornoyu pihotoyu Majzhe vsi ci molodenki hlopchiki ne pidgotovleni ne obstrilyani z odniyeyu gvintivkoyu na troh bez yizhi bez obmundirovannya zaginuli i nazavzhdi zalishilasya lezhati v ukrayinskih stepah U seli zalishilisya tilki zhinki diti ta stari lyudi Za cholovikiv 14 richni hlopchaki Polya orali volami korovami siyali vruchnu gorodi kopali lopatami Do togo zh radyanska vlada teper z pidozroyu stavilasya do lyudej yaki buli na okupovanij vorogom teritoriyi Pislyavoyenni roki V vazhki pislyavoyenni roki selyanam ne vistachalo hliba odezhi vzuttya ta neobhidno bulo she vikonati obov yazkovi postavki v derzhavu moloka 120 litriv m yasa 45 kg yayec 100 sht Za ne vikonannya sud Shob yakos vizhiti vozili kinmi chi volami v Priluki koloti drova a takozh nosili na bazar na plechah po dvi v yazki drov ta prodavali Robota v kolgospi 448 trudodniv na rik 1 trudoden 1 85 kg zhita ta semidennij robochij tizhden 1946 rik period smertovbivchoyi posuhi Lyudi znovu pochali puhnuti vid golodu Yili gnilu kartoplyu pecheni garbuzi tosho Stanom na 1947 rik v Lisovih Sorochincyah prozhivalo 1100 zhiteliv V 1949 roku v miscevomu kolgospi bulo 1299 6 ga zemli 208 dvoriv 781 zhitel 4 rilnichi brigadi 15 lanok 1 tvarinnicka ferma 1 avtomashina diyali olijnicya teslyarska majsternya kuznya U 1950 roci nareshti buli skasovani obov yazkovi postavki moloka m yasa yayec a takozh poziki Cherez shist rokiv kolgosp u Lisovih Sorochincyah stav miljonerom osnovnu chastinu pributku otrimavshi vid sadivnictva sorochinski yabluka prodavali v Moskvi Nevdovzi do kolgospu im Dimitrova priyednali kolgosp im Sverdlova selo Strilniki v rezultati chogo zbilshilasya plosha ornih zemel kilkist hudobi tosho Gospodarstvo pochalo potrohu vidbudovuvatisya ta zemlya obroblyalasya didivskim sposobom i ne davala nalezhnogo pributku Kolgosp stav zbitkovij U 1961 roci v seli z yavilas elektrika Do cogo chasu lyudi koristuvalisya gasovimi lampami Z 1967 roku kolgospniki Lisovih Sorochinciv pochinayut oderzhuvati groshovu zarobitnu platu a z 1968 go pensiyi U 80 h rokah kolgosp buduye novi budinki dlya selyan Sogodennya Pislya zdobuttya Ukrayinoyu nezalezhnosti v Lisovih Sorochincyah vidbulisya zmini 1992 roku kolgosp bulo reorganizovano v kooperativ Lisnij do yakogo vvijshlo viddilennya sela Strilnikiv Potim vidbulasya privatizaciya zemel i majna kolektivnogo gospodarstva Stanom na 2000 rik u Lisovih Sorochincyah prozhivav 521 zhitel u 272 dvorah Selo ne gazifikovane Do 2019 roku organ miscevogo samovryaduvannya Lisovosorochinska silska rada yakij bulo pidporyadkovane selo Strilniki MikrotoponimiYak i skriz v Ukrayini selo Lisovi Sorochinci dilitsya na kutki Nazvi kutkiv Gajdayi ta Kapturi pohodyat vid prizvish pershih poselenciv Gajdaya ta Kaptura Kapturenka Kutok Behivshina vid poselencya na prizvishe Beh Ves rid Poloziv zhiv na Polozyah Kutok yak i same prizvishe Poloz otrimav nazvu vid majstra z vigotovlennya poloziv do sanej Kozak Alandarenko zi svoyimi rodichami priyihav iz sela Polova ta oselivsya na vilnih zemlyah poroslih chagarnikami z velikoyu kalyuzheyu poseredini yaka majzhe nikoli ne visihala Cej kutok i dosi nazivayut Kalyuzhami Poselenec Korsun vikopav stavok yakij i sogodni nazivayut Korsunivskij Kumina dolina Negodine pole Stara doroga Panskij stavok silski nazvi sho zvuchat yak pisnya Pam yatnikiU 1957 roci v seli vstanovleno pam yatnik partizanam yaki zaginuli 1943 roku U 1973 roci na chest 73 voyiniv odnoselciv yaki polyagli na frontah Drugoyi svitovoyi vijni U 1995 roci pam yatnik tank na chest 50 richchya Peremogi nad fashizmomVidomi lyudiA I Domontovich selekcioner novih sortiv yabluk Putivka osinnya Kalvil Sorochinskij Kalvil Domontovicha iniciator ta aktivnij uchasnik stvorennya miskogo sadu v m Priluki Cherevatenko Viktor Yakovich rosijskij i ukrayinskij pismennik chlen Spilki pismennikiv Rosiyi laureat mizhnarodnoyi literaturnoyi premiyi Slobozhanshina DzherelaZhurnal Priluki Fortecya vid 14 kvitnya 2013 r https archive today 20131008071531 http www pryluky com kra znavstvo l sov sorochinc html Sajt Priluckogo RMK http prilrmk ucoz ru index s lisovi sorochinci 0 46 14 travnya 2016 u Wayback Machine Nam ye sho zgadati spogadi veteraniv Priluki 2005 Ochevidci golodomoru svidchat 1932 1933 roki na Priluchchini Priluki 2003 Rukopis shkilnogo vchitelya geografiyi O M Alandarenka Maloformatnyj atlas Rossijskoj imperii 1796 Karta Chernigovskogo namestnichestva karta 25 Atlas Rossijskoj imperii 1800 god List 20 Malorossijskaya guberniya iz 20 povetovDiv takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast PosilannyaPogoda v seli Lisovi Sorochinci 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi PDF ukr Ukrayinskij naukovo doslidnickij institut arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva Arhiv originalu PDF za 21 sichnya 2022 Procitovano 7 sichnya 2022 ukr Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini m Kiyiv CDIAK Ukrayini Arhiv originalu za 7 sichnya 2022 Procitovano 7 sichnya 2022 InfoRost N P elib shpl ru Arhiv originalu za 15 sichnya 2021 Procitovano 1 sichnya 2022 www etomesto ru Arhiv originalu za 8 sichnya 2022 Procitovano 8 sichnya 2022 Poltavskij guberskij statisticheskij komitet 1911 Spisok naselennyh mest Poltavskoj gubernii s kratkim geograficheskim ocherkom gubernii rosijskoyu Poltava Elektronaya tipografiya D N Podzemskogo Petrovskaya ulica sobstvenyj dom 1912 s 310 z 562