Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Люди зі страху» — роман українського письменника Романа Андріяшика. Вперше опублікований в 1966 році в журналі «Дніпро». Входить до 100 знакових романів і повістей українською мовою за версією Українського ПЕН-клубу та онлайн-журналу The Ukrainians. Роман розповідає історію Прокопа Повсюди, сільського хлопця з галицького села, який повертається додому після Першої світової війни, де він воював на італійському фронті в складі австро-угорської армії.
| Люди зі страху | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Автор | Роман Андріяшик | |||
| Мова | українська | |||
| Опубліковано | 1966 | |||
| Видавництво | Молодь | |||
| Наступний твір | Полтва | |||
| | ||||
Публікації
«Спадок віку», перша книга роману «Люди зі страху», опублікована в 1966 році в журналі «Дніпро» з передмовою члена редколегії, завідувача відділу теорії соцреалізму і сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України Віктора Іванисенка. В 1966 році роман також виходить окремою книжкою у видавництві «Молодь».
Переклади
В 1968 році виданий російською мовою з авторизованим перекладом Юлії Верніковської видавництвом «Молодая гвардия». Лесь Танюк позитивно охарактеризував переклад Верніковської як міцний, звучний та «без „народних“ московських прибамбасів».
Сюжет
Події роману відбуваються у 1918—1919 роках. Прокоп Повсюда повертається з італійського фронту, на якому воював в складі австро-угорської армії, до рідного села, Колоброд. В ті часи вже була утворена ЗУНР. Повернувшись, Повсюда дізнається, що його батько розбився на гуральні, мати померла від тифу, перед цим продавши шмат поля в голодний рік, а хату було знищено під час перестрілок. Крім того, Повсюда довідався, що його кохану Марину видали заміж за іншого чоловіка.
Невдовзі після повернення, Повсюда їде разом із війтом Гривастюком та його родиною на народне гуляння з приводу встановлення влади ЗУНР в сусіднє село. Через метушню та стрілянину на бенкеті, в Повсюди з'являється доступ до гербових паперів ЗУНР. В Колобродах Повсюда залишається осторонь від вируючих політичних дискусій і течій, та зосереджується на тому, щоб збудувати собі хату. Гривастюк пропонує ділянку, на якій розташований бункер, побудований австрійцями. Повсюда вирішує побудувати хату прямо на бункері.
Повсюда відновлює дружбу з другом дитинства Миколою Павлюком, який займається підпільною революційною діяльністю та дотримується комуністичних поглядів. Одного дня він отримує листа зі Львова від Покутського, свого колишнього вчителя. У листі Покутський пише, що в Львові голодно. Крім того, Гривастюк передав Повсюді лист від його родича, Повсюди-Завадовича, який займав важливу державну посаду у Львові. В листі його родич пише, що розшукує родину. Повсюда вирішує привезти Покутському харчів. Під час своєї подорожі, в Тернополі, Повсюда зупиняється в лікаря та письменника Костя Грушевича.
По дорозі до станції його схопили січові стрільці, які «полювали на молодих хлопців, примушуючи їх „добровольцями“ записуватися до стрілецьких загонів». Повсюда скористався іменем свого родича, Повсюди-Завадовича, написавши йому листа, та запевнивши, що до отримання відповіді залишатиметься в Тернополі на поруках в Костя Грушевича. Повсюду відпускають під зазначені умови. Отримавши зі Львова листа на гербовому папері, який засвідчує, що він за станом здоров'я звільняється від військовою служби, Повсюда повертається до села.
Повсюда знову сходиться із Мариною, та дізнається, що старший син Марини, — це його дитина. Для будівництва хати, Повсюда збирає кілька односільчан на толоку. В селі забороняють зібрання через епідемію тифу, однак, в порядку виключення Повсюді дозволяють толоку для завершення будівництва. Через карантин на дорогах чергують карантинні інспектори та стрільці, не впускаючи і не випускаючи людей із сіл, та арештовуючи тих, хто без документів. Це ускладнює діяльність Павлюка. Повсюда, маючи аркуші гербового паперу, виписує Павлюку документ. В цей момент починається стрілянина, Марину поранено, Павлюк вибіг на двір та вистрелив у відповідь. Після цього Павлюк зникає з села.
Одного дня Повсюді приносять листа від Гривастюка із повідомленням про штраф за те, що будує хату на бункері. Повсюда сплачує цей штраф, грошима, що заробив на фронті. Він розуміє, що буде війна, і тому бункер ще потрібний владі. В той же час Повсюда дізнається про припинення існування ЗУНР. Згодом на Повсюду накладають штраф за «зловмисне пошкодження військового об'єкта». В Повсюди не було грошей на сплату штрафу, і йому загрожував арешт та примусові роботи. Марина вмовляє Повсюду тікати з села.
Повсюда подається до Львова, де живе разом із Миколою Павлюком в підвалі Палацу Корнякта. Одного дня він зустрічає у Львові односільчанина Тодосія Сліпчука, Костя Грушевича та професора Кривов'яза, що вийшли з тюрми, коли загін письменника Загряди увійшов до Львова, сподіваючись за допомогою місцевих жителів підняти повстання проти польського уряду, що на той момент вже встановися у Львові, відкрив двері тюрми та звільнив всіх арештантів. Повсюда запрошує Сліпчука, Грушевича та Кривов'яза приєднатися до їхньої комуни в Корняктовому льоху, і вони приймають його запрошення.
Через деякий час Грушевич приводить до комуни музиканта Петра Ганиша та митця Олексія Чорноту. На пошті Повсюда знайомиться із польським солдатом Віктором Живецьким, якому допомагає писати листи до його нареченої, Ванди. Повсюда та Покутський допомагають Павлюку зламати запір до приміщення, де знаходиться друкарське устаткування. Район патрулював Живецький, а Повсюда його відволікав. Однак, почувши метушню, Живецький кинувся до приміщення, але Повсюда його оглушив. Повсюда забирає Живецького до Корняктового льоху. Він продовжує писати Ванді листів від імені Живецького, в той час коли хворий Живецький лежить в льоху.
Першим комуну Корняктового льоху покидає Сліпчук. Роздобувши необхідні документи, Тодосій вирушає в еміграцію до Канади. Разом із Ганишем, Повсюда йде провідати помираючого оперного співака, і там знайомиться із донькою покійного депутата Марійкою Вістун. Згодом він сходиться із Марійкою Вістун, в якої періодично ночує. Однієї такої ночі по нього прийшли до Марійки, але він сховався за вікном. Одужавши, льох покидає Живецький. Побоюючись, що Живецький здасть комуну, члени комуни перебираються до іншого льоху.
На новому місці помирає професор Кривов'яз. Члени комуни організовують похорон професора Кривов'яза, на якому заарештовують Миколу Павлюка. Повсюда ховає устаткування друкарні Павлюка. Згодом комуна розпадається, коли Грушевич, Ганиш та Чорнота отримують посади при новій владі. Зустрівши у Львові односільчанина, Повсюда дізнається, що його подано у розшук. Прокоп починає розшукувати Павлюка та дізнавшись, що той в таборі в Перемишлі, вирушає туди. Згодом, вже у Львові, Повсюда дізнався, що коли переміщували перемишлянський табір вглиб Польщі, багатьом вдалось втекти. Павлюк пропав без вісти.
Тим часом у Львові зростає невдоволення серед українського населення. Повсюда робить спроби заворушити люд. Він друкує статті на друкарському устаткуванні, що йому дісталось від Павлюка. Повсюда бере участь в організації демонстрації протесту українцями. Він вів колону з Волинського тракту. Натовп людей стікався з вулиць на Ринкову площу, на якій виступали промовці. Однак раптом почались постріли з боку польських поліцейських. Загинуло багато демонстрантів, включаючи Марійку Вістун, а Повсюду заарештували.
Основні персонажі
Прокоп Повсюда – молодий чоловік, що повертається до рідного села Колоброди, після участі в Першій світовій війні в складі австро-угорської армії на італійському фронті.
Микола Павлюк — друг дитинства Прокопа, підпільний революціонер-комуніст.
Омелян Гривастюк — місцевий війт.
Марина — довоєнна кохана Прокопа з його рідного села.
Покутський — майстер, колишній вчитель Прокопа Повсюди.
Кость Грушевич — лікар та письменник, учасник комуни Корняктового льоху.
Тодосій Сліпчук — односільчанин Прокопа, учасник комуни Корняктового льоху, що мріє іммігрувати в Канаду.
Петро Ганиш — музикант, учасник комуни Корняктового льоху.
Олексій Чорнота — художник, учасник комуни Корняктового льоху.
Професор Кривов'яз — історик, учасник комуни Корняктового льоху.
Віктор Живецький — польський солдат, якому Повсюда допомагає писати листи нареченій Живецького, Ванді.
Марійка Вістун — львівська кохана Повсюди.
Основні теми
Жахіття та безглуздість війни й одночасна її неминучість
Через Прокопові спогади, автор вкраплює в роман жахливі картини війни: ось Прокопову роту кидають в атаку до того, як солдати розуміють хто й звідки б'є, ось в результаті такої атаки з Прокопової роти двоє бійців залишились без ніг, а сам Прокоп — з переламаним ребром. Повсюда згадує момент, коли йому хотілось накласти на себе руки: «Я біг грязьким полем, а поле буле встелене, як тік зерном, шрапнеллю і понівеченими трупами. Стогнало, лящало, гуркотіло, а я верещав, глухий і божевільний. Роздратоване вибухами повітря перекидало мене з горба на горб, через траншеї, сіті колючого дроту, потоки крові. Усе мигтіло, палахкотіло, щезало і воскресало; я прозрівав і сліпнув, і якби той самий Мольтке, за яким війна — „необхідний момент в існуванні людського роду“, я наклав би на себе руки в одну з митей притомності, аби покинути те чистилище, не дочекавшись раю.» Крім того, Повсюда пригадує, коли він, поранений шрапнельними пачками, вже лежав у лазареті, і йому виймали осколки, він кричав, а лікар із сестрами відвертали голови.
Усвідомлення безглуздості війни відчувається у численних Прокопових спогадах про війну: «За цю нікчемну висотку поклали голови тисяч людей; у стратегічному відношенні вона собою нічого не являла, та генерали були вперті й заявляли, що від цієї дурної висотки залежить моральний дух армій. І армії стікали кров'ю на її пустинних схилах…» Прокоп визнає, що повернувся з війни «з ранами на тілі, заподіяними залізними плювками прогресу» та усвідомлює, що між ним та твариною, яку ведуть на забій «усього нуль різниці». Він ані краплі не жалкує про те, що одного разу «не дав стриму роті», яка розбіглась, бо так, ще на день солдати зберегли собі життя.
Розмірковуючи про війну, Повсюда розуміє, що війна зводить нанівець людські зусилля. Він називає війну бичом прогресу. Він думає про те, що і в стародавніх суспільствах, інків, єгиптян, був досить високий рівень цивілізації, але ж все було втрачено. Він скептично ставиться до думки, що війну можна прирівняти до соціальної революції, адже він знає, що деякі революції перетворювались на війни, кров текла рікою, «а прогрес зводився до того, що винаходили наперсток на дівочий палець.»
Переживши війну та усвідомлюючи всі її жахіття, Повсюда, тим не менш, приходить до невтішного висновку, що за певних обставин, війна стає неминучою: «Коли одна з двох націй пригноблена, то як би там не викручувались теоретики, а таки провадиться війна між народами.» В цей момент він вже думає не про світову війну, а про україно-польську війну. І хоча він потоваришував із польським солдатом Живецьким, із листів Ванди, нареченої Живецького, знав, що не всі поляки підтримують те, як польський уряд поводиться на Галичині, він приходить до висновку, що «кільканадцять, навіть кількасот людей, не заражених шовінізмом, не створюють погоди.»
Сприйняття
Офіційна радянська критика сприйняла «Людей зі страху» схвально. Літературний критик Віктор Іванисенко у передмові до публікації першої книги роману в журналі «Дніпро», хоча й вказав на окремі несуттєві недоліки твору (композиційна нечіткість, недостатня ясність на виразність деяких персонажів), визнав, що він написаний талановито та розширює ідейно-художні обрії літератури «насамперед напругою інтелектуального життя персонажів, його складністю, багатством та інтенсивністю, відчайдушністю, глибиною і розмахом пошуків правди, добра, справедливості — для себе і свого народу в один із найскладніших і найсуперечливіших періодів його буття.»
У десятому номері журналу «Вітчизна» за 1966 рік з'являється схвальна рецензія Володимира Руденка, який пише, що твір вражає «глибоким психологізмом» та вказує на те, що життя західних областей України після першої світової війни реалістично подано крізь призму сприйняття дійсності головним героєм роману. Леонід Коваленко публікує в «Літературній Україні» рецензію на роман під назвою «Це — людинознавство», в якій називає «Людей зі страху» «чи не найцікавішим явищем у нашій великій прозі» поточного року. Коваленко також зазначає, що твір відрізняється справжнім заглибленням у психологію героїв, тонким підтекстом, ґрунтовним знанням зображуваного, постійним нахилом до філософічності, безмежною любов'ю до людини, до її світлих поривів.
У листопаді 1966 року на П'ятому з'їзді письменників радянської України Олесь Гончар охарактеризував роман як свіжий та талановито написаний. 18 листопада 1966 року в Чернівецькому університеті відбулася читацька конференція з приводу виходу у світ першої книжки Романа Андріяшика «Люди зі страху». Учасники конференції високо оцінили роман. Зокрема, Микола Бурбак наступним чином висловився щодо роману: «молодий письменник успадкував усе найдорожче з духовної скарбниці народу, в тому числі вітчизняної і світової літератури. Проте він прийшов до читачів зі своєю темою, своїм почерком, лише йому властивою манерою оповіді, показав простих, але мислячих людей».
В 1967 році в газеті «Друг читача» Андрієнко пише, що роман «Люди зі страху» читається з «непослабленою цікавістю, мучишся, терзаєшся, задумуєшся до сердечного болю разом з головним героєм Прокопом Повсюдою (від імені якого і ведеться розповідь) над долею рідного народу на землях Західної України». Григорій Аврахов в «Літературній Україні» характеризує роман, як такий, що подає свіжий погляд на багато явищ в українській історії. Хоча відгуки в радянській літературній пресі на «Людей зі страху» в цілому були позитивними, Савчин відзначає, що «не обійшлося і без моралізаторських повчань на кшталт того, що автор однобічно змалював образ комуніста Павлюка».
Приватно, митці та письменники також захоплювались романом, про що свідчать їхні листи та щоденники. Так, Микола Литвин писав Андріяшику, що прочитавши роман, він «…сидів приголомшений, щасливий, і сивів від туги». Лесь Танюк у своєму щоденнику пише, що роман «вийшов унікальний — правда честі й крові, людина у вирі озброєної ненависті, імперська ідея — проти українця». Іван Чендей, який опублікував схвальний відгук на роман, назвавши свою рецензію «Роман про народну долю», писав у листі до Івана Денисюка: «Твір мені сподобався справді! Дужий талант Роман Андріяшик.» У листі 1967 року до ув'язненого письменника Анатолія Шевчука, його невістка Неоніла Біличенко пише: «Посилаємо тобі на прочитання „Люди зі страху“ Андріяшика. Це нове з'явисько на літературному горизонті, і воно на устах всіх… Автор дуже талановитий, не відмовиш, до книжки, правда, можна мати деякі претензії, але вже вбачиш, як прочитаєш.»
Діаспорянська літературна преса сприйняла роман схвально-стримано. Іван Кошелівець писав, що з роману зрозуміло, що його автор є освіченою людиною та вміє писати. Однак, також Кошелівець зазначив, що описуючи Галичину в часи Першої світової війни й періоду самостійності, «він мусів усі факти натягати на добре виважену офіційну схему, у якій „учені мужі“ точно визначили, як треба писати про ролю комуністів і „націоналістів“ Галичини тієї доби.»
За часів незалежності, «Люди зі страху» отримують високі оцінки серед літературної спільноти. Так, Григорій Штонь писав про роман: «Андріяшикові „Люди зі страху“ — це данина душевному задзеркаллю двох-трьох поколінь, які готували його до літератури з одним-єдиним наказом: „Залиш про нас бодай слово!“. Воднораз це й роман про нього самого, не наляканого, а пораненого світом, який його не потребував.» Український ПЕН-клуб та онлайн-журнал The Ukrainians внесли роман до списку 100 знакових романів і повістей українською мовою, характеризуючи його як «один із небагатьох текстів про Першу світову війну, написаний із перспективи українського досвіду».
Див. також
Примітки
- Від Куліша до сьогодення. 100 знакових романів і повістей українською мовою. Процитовано 27 липня 2023.
- Андрияшик, Роман (1968). Люди из страха (рос.). Москва: Молодая Гвардия. с. 559.
- Танюк, Лесь (2012). Щоденники без купюр. Т. 22. Київ: Альтерпрес. с. 408. ISBN .
- Андріяшик, Роман. Люди зі страху. https://www.ukrlib.com.ua/. УкрЛіб (Бібліотека української літератури). Процитовано 06.08.2023.
- Кіраль, Сидір (2013). Роман Р. Андріяшика «Люди зі страху» в контексті тоталітарної доби. Філологічні діалоги: збірник наукових праць (PDF). Ізмаїл: Ізмаїльський державний гуманітарний університет. с. 13—30.
- Кіраль, Сидір (2013). «Зробити щось корисне для рідного народу»: з епістолярної спадщини Івана Чендея (PDF). Науковий вісник Ужгородського університету (1): 311—327.
- Савчин, Надія (2015). Творчість Романа Андріяшика в рецепції радянської критики. Одеський лінгвістичний вісник. 2 (5): 129—132.
- Шевчук, Анатолій; Шевчук, Валерій (2007). Розмова з ворожим подслухом. Харків: Права людини. с. 85. ISBN .
- Кошелівець, Іван (липень 1966). Літературні журнали в 1966 році (PDF). Сучасніть. Т. 67, № 7. с. 121—123.
- Штонь, Григорій (2010). Релікт. Бастард. Камбоджа (PDF). Сучасніть. № 5. с. 124—144.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyudi zi strahu roman ukrayinskogo pismennika Romana Andriyashika Vpershe opublikovanij v 1966 roci v zhurnali Dnipro Vhodit do 100 znakovih romaniv i povistej ukrayinskoyu movoyu za versiyeyu Ukrayinskogo PEN klubu ta onlajn zhurnalu The Ukrainians Roman rozpovidaye istoriyu Prokopa Povsyudi silskogo hlopcya z galickogo sela yakij povertayetsya dodomu pislya Pershoyi svitovoyi vijni de vin voyuvav na italijskomu fronti v skladi avstro ugorskoyi armiyi Lyudi zi strahuZhanrromanAvtorRoman AndriyashikMovaukrayinskaOpublikovano1966VidavnictvoMolodNastupnij tvirPoltvaPublikaciyi Spadok viku persha kniga romanu Lyudi zi strahu opublikovana v 1966 roci v zhurnali Dnipro z peredmovoyu chlena redkolegiyi zaviduvacha viddilu teoriyi socrealizmu i suchasnogo literaturnogo procesu Institutu literaturi im T G Shevchenka AN Ukrayini Viktora Ivanisenka V 1966 roci roman takozh vihodit okremoyu knizhkoyu u vidavnictvi Molod PerekladiV 1968 roci vidanij rosijskoyu movoyu z avtorizovanim perekladom Yuliyi Vernikovskoyi vidavnictvom Molodaya gvardiya Les Tanyuk pozitivno oharakterizuvav pereklad Vernikovskoyi yak micnij zvuchnij ta bez narodnih moskovskih pribambasiv SyuzhetPodiyi romanu vidbuvayutsya u 1918 1919 rokah Prokop Povsyuda povertayetsya z italijskogo frontu na yakomu voyuvav v skladi avstro ugorskoyi armiyi do ridnogo sela Kolobrod V ti chasi vzhe bula utvorena ZUNR Povernuvshis Povsyuda diznayetsya sho jogo batko rozbivsya na guralni mati pomerla vid tifu pered cim prodavshi shmat polya v golodnij rik a hatu bulo znisheno pid chas perestrilok Krim togo Povsyuda dovidavsya sho jogo kohanu Marinu vidali zamizh za inshogo cholovika Nevdovzi pislya povernennya Povsyuda yide razom iz vijtom Grivastyukom ta jogo rodinoyu na narodne gulyannya z privodu vstanovlennya vladi ZUNR v susidnye selo Cherez metushnyu ta strilyaninu na benketi v Povsyudi z yavlyayetsya dostup do gerbovih paperiv ZUNR V Kolobrodah Povsyuda zalishayetsya ostoron vid viruyuchih politichnih diskusij i techij ta zoseredzhuyetsya na tomu shob zbuduvati sobi hatu Grivastyuk proponuye dilyanku na yakij roztashovanij bunker pobudovanij avstrijcyami Povsyuda virishuye pobuduvati hatu pryamo na bunkeri Povsyuda vidnovlyuye druzhbu z drugom ditinstva Mikoloyu Pavlyukom yakij zajmayetsya pidpilnoyu revolyucijnoyu diyalnistyu ta dotrimuyetsya komunistichnih poglyadiv Odnogo dnya vin otrimuye lista zi Lvova vid Pokutskogo svogo kolishnogo vchitelya U listi Pokutskij pishe sho v Lvovi golodno Krim togo Grivastyuk peredav Povsyudi list vid jogo rodicha Povsyudi Zavadovicha yakij zajmav vazhlivu derzhavnu posadu u Lvovi V listi jogo rodich pishe sho rozshukuye rodinu Povsyuda virishuye privezti Pokutskomu harchiv Pid chas svoyeyi podorozhi v Ternopoli Povsyuda zupinyayetsya v likarya ta pismennika Kostya Grushevicha Po dorozi do stanciyi jogo shopili sichovi strilci yaki polyuvali na molodih hlopciv primushuyuchi yih dobrovolcyami zapisuvatisya do strileckih zagoniv Povsyuda skoristavsya imenem svogo rodicha Povsyudi Zavadovicha napisavshi jomu lista ta zapevnivshi sho do otrimannya vidpovidi zalishatimetsya v Ternopoli na porukah v Kostya Grushevicha Povsyudu vidpuskayut pid zaznacheni umovi Otrimavshi zi Lvova lista na gerbovomu paperi yakij zasvidchuye sho vin za stanom zdorov ya zvilnyayetsya vid vijskovoyu sluzhbi Povsyuda povertayetsya do sela Povsyuda znovu shoditsya iz Marinoyu ta diznayetsya sho starshij sin Marini ce jogo ditina Dlya budivnictva hati Povsyuda zbiraye kilka odnosilchan na toloku V seli zaboronyayut zibrannya cherez epidemiyu tifu odnak v poryadku viklyuchennya Povsyudi dozvolyayut toloku dlya zavershennya budivnictva Cherez karantin na dorogah cherguyut karantinni inspektori ta strilci ne vpuskayuchi i ne vipuskayuchi lyudej iz sil ta areshtovuyuchi tih hto bez dokumentiv Ce uskladnyuye diyalnist Pavlyuka Povsyuda mayuchi arkushi gerbovogo paperu vipisuye Pavlyuku dokument V cej moment pochinayetsya strilyanina Marinu poraneno Pavlyuk vibig na dvir ta vistreliv u vidpovid Pislya cogo Pavlyuk znikaye z sela Odnogo dnya Povsyudi prinosyat lista vid Grivastyuka iz povidomlennyam pro shtraf za te sho buduye hatu na bunkeri Povsyuda splachuye cej shtraf groshima sho zarobiv na fronti Vin rozumiye sho bude vijna i tomu bunker she potribnij vladi V toj zhe chas Povsyuda diznayetsya pro pripinennya isnuvannya ZUNR Zgodom na Povsyudu nakladayut shtraf za zlovmisne poshkodzhennya vijskovogo ob yekta V Povsyudi ne bulo groshej na splatu shtrafu i jomu zagrozhuvav aresht ta primusovi roboti Marina vmovlyaye Povsyudu tikati z sela Povsyuda podayetsya do Lvova de zhive razom iz Mikoloyu Pavlyukom v pidvali Palacu Kornyakta Odnogo dnya vin zustrichaye u Lvovi odnosilchanina Todosiya Slipchuka Kostya Grushevicha ta profesora Krivov yaza sho vijshli z tyurmi koli zagin pismennika Zagryadi uvijshov do Lvova spodivayuchis za dopomogoyu miscevih zhiteliv pidnyati povstannya proti polskogo uryadu sho na toj moment vzhe vstanovisya u Lvovi vidkriv dveri tyurmi ta zvilniv vsih areshtantiv Povsyuda zaproshuye Slipchuka Grushevicha ta Krivov yaza priyednatisya do yihnoyi komuni v Kornyaktovomu lohu i voni prijmayut jogo zaproshennya Cherez deyakij chas Grushevich privodit do komuni muzikanta Petra Ganisha ta mitcya Oleksiya Chornotu Na poshti Povsyuda znajomitsya iz polskim soldatom Viktorom Zhiveckim yakomu dopomagaye pisati listi do jogo narechenoyi Vandi Povsyuda ta Pokutskij dopomagayut Pavlyuku zlamati zapir do primishennya de znahoditsya drukarske ustatkuvannya Rajon patrulyuvav Zhiveckij a Povsyuda jogo vidvolikav Odnak pochuvshi metushnyu Zhiveckij kinuvsya do primishennya ale Povsyuda jogo oglushiv Povsyuda zabiraye Zhiveckogo do Kornyaktovogo lohu Vin prodovzhuye pisati Vandi listiv vid imeni Zhiveckogo v toj chas koli hvorij Zhiveckij lezhit v lohu Pershim komunu Kornyaktovogo lohu pokidaye Slipchuk Rozdobuvshi neobhidni dokumenti Todosij virushaye v emigraciyu do Kanadi Razom iz Ganishem Povsyuda jde providati pomirayuchogo opernogo spivaka i tam znajomitsya iz donkoyu pokijnogo deputata Marijkoyu Vistun Zgodom vin shoditsya iz Marijkoyu Vistun v yakoyi periodichno nochuye Odniyeyi takoyi nochi po nogo prijshli do Marijki ale vin shovavsya za viknom Oduzhavshi loh pokidaye Zhiveckij Poboyuyuchis sho Zhiveckij zdast komunu chleni komuni perebirayutsya do inshogo lohu Na novomu misci pomiraye profesor Krivov yaz Chleni komuni organizovuyut pohoron profesora Krivov yaza na yakomu zaareshtovuyut Mikolu Pavlyuka Povsyuda hovaye ustatkuvannya drukarni Pavlyuka Zgodom komuna rozpadayetsya koli Grushevich Ganish ta Chornota otrimuyut posadi pri novij vladi Zustrivshi u Lvovi odnosilchanina Povsyuda diznayetsya sho jogo podano u rozshuk Prokop pochinaye rozshukuvati Pavlyuka ta diznavshis sho toj v tabori v Peremishli virushaye tudi Zgodom vzhe u Lvovi Povsyuda diznavsya sho koli peremishuvali peremishlyanskij tabir vglib Polshi bagatom vdalos vtekti Pavlyuk propav bez visti Tim chasom u Lvovi zrostaye nevdovolennya sered ukrayinskogo naselennya Povsyuda robit sprobi zavorushiti lyud Vin drukuye statti na drukarskomu ustatkuvanni sho jomu distalos vid Pavlyuka Povsyuda bere uchast v organizaciyi demonstraciyi protestu ukrayincyami Vin viv kolonu z Volinskogo traktu Natovp lyudej stikavsya z vulic na Rinkovu ploshu na yakij vistupali promovci Odnak raptom pochalis postrili z boku polskih policejskih Zaginulo bagato demonstrantiv vklyuchayuchi Marijku Vistun a Povsyudu zaareshtuvali Osnovni personazhiProkop Povsyuda molodij cholovik sho povertayetsya do ridnogo sela Kolobrodi pislya uchasti v Pershij svitovij vijni v skladi avstro ugorskoyi armiyi na italijskomu fronti Mikola Pavlyuk drug ditinstva Prokopa pidpilnij revolyucioner komunist Omelyan Grivastyuk miscevij vijt Marina dovoyenna kohana Prokopa z jogo ridnogo sela Pokutskij majster kolishnij vchitel Prokopa Povsyudi Kost Grushevich likar ta pismennik uchasnik komuni Kornyaktovogo lohu Todosij Slipchuk odnosilchanin Prokopa uchasnik komuni Kornyaktovogo lohu sho mriye immigruvati v Kanadu Petro Ganish muzikant uchasnik komuni Kornyaktovogo lohu Oleksij Chornota hudozhnik uchasnik komuni Kornyaktovogo lohu Profesor Krivov yaz istorik uchasnik komuni Kornyaktovogo lohu Viktor Zhiveckij polskij soldat yakomu Povsyuda dopomagaye pisati listi narechenij Zhiveckogo Vandi Marijka Vistun lvivska kohana Povsyudi Osnovni temiZhahittya ta bezgluzdist vijni j odnochasna yiyi neminuchist Cherez Prokopovi spogadi avtor vkraplyuye v roman zhahlivi kartini vijni os Prokopovu rotu kidayut v ataku do togo yak soldati rozumiyut hto j zvidki b ye os v rezultati takoyi ataki z Prokopovoyi roti dvoye bijciv zalishilis bez nig a sam Prokop z perelamanim rebrom Povsyuda zgaduye moment koli jomu hotilos naklasti na sebe ruki Ya big gryazkim polem a pole bule vstelene yak tik zernom shrapnellyu i ponivechenimi trupami Stognalo lyashalo gurkotilo a ya vereshav gluhij i bozhevilnij Rozdratovane vibuhami povitrya perekidalo mene z gorba na gorb cherez transheyi siti kolyuchogo drotu potoki krovi Use migtilo palahkotilo shezalo i voskresalo ya prozrivav i slipnuv i yakbi toj samij Moltke za yakim vijna neobhidnij moment v isnuvanni lyudskogo rodu ya naklav bi na sebe ruki v odnu z mitej pritomnosti abi pokinuti te chistilishe ne dochekavshis rayu Krim togo Povsyuda prigaduye koli vin poranenij shrapnelnimi pachkami vzhe lezhav u lazareti i jomu vijmali oskolki vin krichav a likar iz sestrami vidvertali golovi Usvidomlennya bezgluzdosti vijni vidchuvayetsya u chislennih Prokopovih spogadah pro vijnu Za cyu nikchemnu visotku poklali golovi tisyach lyudej u strategichnomu vidnoshenni vona soboyu nichogo ne yavlyala ta generali buli vperti j zayavlyali sho vid ciyeyi durnoyi visotki zalezhit moralnij duh armij I armiyi stikali krov yu na yiyi pustinnih shilah Prokop viznaye sho povernuvsya z vijni z ranami na tili zapodiyanimi zaliznimi plyuvkami progresu ta usvidomlyuye sho mizh nim ta tvarinoyu yaku vedut na zabij usogo nul riznici Vin ani krapli ne zhalkuye pro te sho odnogo razu ne dav strimu roti yaka rozbiglas bo tak she na den soldati zberegli sobi zhittya Rozmirkovuyuchi pro vijnu Povsyuda rozumiye sho vijna zvodit nanivec lyudski zusillya Vin nazivaye vijnu bichom progresu Vin dumaye pro te sho i v starodavnih suspilstvah inkiv yegiptyan buv dosit visokij riven civilizaciyi ale zh vse bulo vtracheno Vin skeptichno stavitsya do dumki sho vijnu mozhna pririvnyati do socialnoyi revolyuciyi adzhe vin znaye sho deyaki revolyuciyi peretvoryuvalis na vijni krov tekla rikoyu a progres zvodivsya do togo sho vinahodili naperstok na divochij palec Perezhivshi vijnu ta usvidomlyuyuchi vsi yiyi zhahittya Povsyuda tim ne mensh prihodit do nevtishnogo visnovku sho za pevnih obstavin vijna staye neminuchoyu Koli odna z dvoh nacij prignoblena to yak bi tam ne vikruchuvalis teoretiki a taki provaditsya vijna mizh narodami V cej moment vin vzhe dumaye ne pro svitovu vijnu a pro ukrayino polsku vijnu I hocha vin potovarishuvav iz polskim soldatom Zhiveckim iz listiv Vandi narechenoyi Zhiveckogo znav sho ne vsi polyaki pidtrimuyut te yak polskij uryad povoditsya na Galichini vin prihodit do visnovku sho kilkanadcyat navit kilkasot lyudej ne zarazhenih shovinizmom ne stvoryuyut pogodi SprijnyattyaOficijna radyanska kritika sprijnyala Lyudej zi strahu shvalno Literaturnij kritik Viktor Ivanisenko u peredmovi do publikaciyi pershoyi knigi romanu v zhurnali Dnipro hocha j vkazav na okremi nesuttyevi nedoliki tvoru kompozicijna nechitkist nedostatnya yasnist na viraznist deyakih personazhiv viznav sho vin napisanij talanovito ta rozshiryuye idejno hudozhni obriyi literaturi nasampered naprugoyu intelektualnogo zhittya personazhiv jogo skladnistyu bagatstvom ta intensivnistyu vidchajdushnistyu glibinoyu i rozmahom poshukiv pravdi dobra spravedlivosti dlya sebe i svogo narodu v odin iz najskladnishih i najsuperechlivishih periodiv jogo buttya U desyatomu nomeri zhurnalu Vitchizna za 1966 rik z yavlyayetsya shvalna recenziya Volodimira Rudenka yakij pishe sho tvir vrazhaye glibokim psihologizmom ta vkazuye na te sho zhittya zahidnih oblastej Ukrayini pislya pershoyi svitovoyi vijni realistichno podano kriz prizmu sprijnyattya dijsnosti golovnim geroyem romanu Leonid Kovalenko publikuye v Literaturnij Ukrayini recenziyu na roman pid nazvoyu Ce lyudinoznavstvo v yakij nazivaye Lyudej zi strahu chi ne najcikavishim yavishem u nashij velikij prozi potochnogo roku Kovalenko takozh zaznachaye sho tvir vidriznyayetsya spravzhnim zagliblennyam u psihologiyu geroyiv tonkim pidtekstom gruntovnim znannyam zobrazhuvanogo postijnim nahilom do filosofichnosti bezmezhnoyu lyubov yu do lyudini do yiyi svitlih poriviv U listopadi 1966 roku na P yatomu z yizdi pismennikiv radyanskoyi Ukrayini Oles Gonchar oharakterizuvav roman yak svizhij ta talanovito napisanij 18 listopada 1966 roku v Cherniveckomu universiteti vidbulasya chitacka konferenciya z privodu vihodu u svit pershoyi knizhki Romana Andriyashika Lyudi zi strahu Uchasniki konferenciyi visoko ocinili roman Zokrema Mikola Burbak nastupnim chinom vislovivsya shodo romanu molodij pismennik uspadkuvav use najdorozhche z duhovnoyi skarbnici narodu v tomu chisli vitchiznyanoyi i svitovoyi literaturi Prote vin prijshov do chitachiv zi svoyeyu temoyu svoyim pocherkom lishe jomu vlastivoyu maneroyu opovidi pokazav prostih ale mislyachih lyudej V 1967 roci v gazeti Drug chitacha Andriyenko pishe sho roman Lyudi zi strahu chitayetsya z neposlablenoyu cikavistyu muchishsya terzayeshsya zadumuyeshsya do serdechnogo bolyu razom z golovnim geroyem Prokopom Povsyudoyu vid imeni yakogo i vedetsya rozpovid nad doleyu ridnogo narodu na zemlyah Zahidnoyi Ukrayini Grigorij Avrahov v Literaturnij Ukrayini harakterizuye roman yak takij sho podaye svizhij poglyad na bagato yavish v ukrayinskij istoriyi Hocha vidguki v radyanskij literaturnij presi na Lyudej zi strahu v cilomu buli pozitivnimi Savchin vidznachaye sho ne obijshlosya i bez moralizatorskih povchan na kshtalt togo sho avtor odnobichno zmalyuvav obraz komunista Pavlyuka Privatno mitci ta pismenniki takozh zahoplyuvalis romanom pro sho svidchat yihni listi ta shodenniki Tak Mikola Litvin pisav Andriyashiku sho prochitavshi roman vin sidiv prigolomshenij shaslivij i siviv vid tugi Les Tanyuk u svoyemu shodenniku pishe sho roman vijshov unikalnij pravda chesti j krovi lyudina u viri ozbroyenoyi nenavisti imperska ideya proti ukrayincya Ivan Chendej yakij opublikuvav shvalnij vidguk na roman nazvavshi svoyu recenziyu Roman pro narodnu dolyu pisav u listi do Ivana Denisyuka Tvir meni spodobavsya spravdi Duzhij talant Roman Andriyashik U listi 1967 roku do uv yaznenogo pismennika Anatoliya Shevchuka jogo nevistka Neonila Bilichenko pishe Posilayemo tobi na prochitannya Lyudi zi strahu Andriyashika Ce nove z yavisko na literaturnomu gorizonti i vono na ustah vsih Avtor duzhe talanovitij ne vidmovish do knizhki pravda mozhna mati deyaki pretenziyi ale vzhe vbachish yak prochitayesh Diasporyanska literaturna presa sprijnyala roman shvalno strimano Ivan Koshelivec pisav sho z romanu zrozumilo sho jogo avtor ye osvichenoyu lyudinoyu ta vmiye pisati Odnak takozh Koshelivec zaznachiv sho opisuyuchi Galichinu v chasi Pershoyi svitovoyi vijni j periodu samostijnosti vin musiv usi fakti natyagati na dobre vivazhenu oficijnu shemu u yakij ucheni muzhi tochno viznachili yak treba pisati pro rolyu komunistiv i nacionalistiv Galichini tiyeyi dobi Za chasiv nezalezhnosti Lyudi zi strahu otrimuyut visoki ocinki sered literaturnoyi spilnoti Tak Grigorij Shton pisav pro roman Andriyashikovi Lyudi zi strahu ce danina dushevnomu zadzerkallyu dvoh troh pokolin yaki gotuvali jogo do literaturi z odnim yedinim nakazom Zalish pro nas bodaj slovo Vodnoraz ce j roman pro nogo samogo ne nalyakanogo a poranenogo svitom yakij jogo ne potrebuvav Ukrayinskij PEN klub ta onlajn zhurnal The Ukrainians vnesli roman do spisku 100 znakovih romaniv i povistej ukrayinskoyu movoyu harakterizuyuchi jogo yak odin iz nebagatoh tekstiv pro Pershu svitovu vijnu napisanij iz perspektivi ukrayinskogo dosvidu Div takozh Poltva PrimitkiVid Kulisha do sogodennya 100 znakovih romaniv i povistej ukrayinskoyu movoyu Procitovano 27 lipnya 2023 Andriyashik Roman 1968 Lyudi iz straha ros Moskva Molodaya Gvardiya s 559 Tanyuk Les 2012 Shodenniki bez kupyur T 22 Kiyiv Alterpres s 408 ISBN 978 966 542 503 8 Andriyashik Roman Lyudi zi strahu https www ukrlib com ua UkrLib Biblioteka ukrayinskoyi literaturi Procitovano 06 08 2023 Kiral Sidir 2013 Roman R Andriyashika Lyudi zi strahu v konteksti totalitarnoyi dobi Filologichni dialogi zbirnik naukovih prac PDF Izmayil Izmayilskij derzhavnij gumanitarnij universitet s 13 30 Kiral Sidir 2013 Zrobiti shos korisne dlya ridnogo narodu z epistolyarnoyi spadshini Ivana Chendeya PDF Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu 1 311 327 Savchin Nadiya 2015 Tvorchist Romana Andriyashika v recepciyi radyanskoyi kritiki Odeskij lingvistichnij visnik 2 5 129 132 Shevchuk Anatolij Shevchuk Valerij 2007 Rozmova z vorozhim podsluhom Harkiv Prava lyudini s 85 ISBN 978 966 8919 32 9 Koshelivec Ivan lipen 1966 Literaturni zhurnali v 1966 roci PDF Suchasnit T 67 7 s 121 123 Shton Grigorij 2010 Relikt Bastard Kambodzha PDF Suchasnit 5 s 124 144