Людинь

Люди́нь (до 1965 року — Лудинь) — село в Україні, у Сарненському районі Рівненської області. Село у складі Висоцької сільської громади, до 2016 року — центр Людинської сільської ради. Населення становить 668 осіб (2011).

село Людинь
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Сарненський район
Громада	Висоцька сільська громада
Облікова картка	с Людинь
Основні дані
Засноване	1550^[]
Населення	668 (01.01.2011)
Площа	0,89^[] км²
Густота населення	848,31^[] осіб/км²
Поштовий індекс	34123^[]
Телефонний код	+380 3658^[]
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	141^[] м
Водойми	озеро Сомине, річка Сирень^[]
Місцева влада
Адреса ради	34123, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Людинь, вул. Б. Хмельницького, 6^[]
Карта
Людинь
Людинь
Мапа
Людинь у Вікісховищі

Назва

До 1965 року називалося Лудинь. Польською мовою згадується як Ludynie, російською — як Лудынь.

Географія

Розташоване на відстані 15 км від м. Дубровиця та 140 км від обласного центру м. Рівне. З усіх сторін Людині — ліс, тільки зі сходу є дорога до берегів річки Горинь.^[]

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «сприятлива».

Клімат

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 609 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм. Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C. Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.

Клімат Людині
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2,6	−1,4	3,4	12,4	19,3	22,9	23,9	23,1	18,2	11,7	4,8	0,0	11,3
Середня температура, °C	−5,6	−4,6	−0,3	7,5	13,7	17,5	18,6	17,7	13,2	7,7	2,3	−2,5	7,1
Середній мінімум, °C	−8,5	−7,7	−3,9	2,7	8,2	12,1	13,3	12,3	8,3	3,8	−0,2	−5	2,9
Норма опадів, мм	36	29	28	42	56	89	81	64	57	45	41	41	609
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Пам'ятки природи

• Озерський заказник — ботанічний заказник національного значення площею 1276 га, розташований в селі.

Інші природні об'єкти поруч: Сомине озеро, Дівочий острів.^[]

Історія

Людинь на мапах

Людинь на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Людинь на німецькій карті 1917 року (нім.)

Перші письмові згадки датуються 1550 та 1558 роками.

Село пережило навалу монголо-татар: у лісі урочище Людинського лісництва «Дівочий острів», у якому переховувались дівчата від турецького рабства, неволі, від рабського ринку в Кафі.^[]

У 1596 році повз село йшли колони повстанців під проводом Северина Наливайка, до якого приєднались деякі селяни. Згодом, після угоди Хмельницького з Москвою, люди повертатись в село, лишаючи в лісі неглибокі ями, рани. Це і є перша, родоначальна назва урочища в лісі «Рани».^[]

Наприкінці 19 століття село належало до Висоцької волості Ровенського повіту і нараховувало 70 дворів і 443 жителя.^[]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі. У 1921 році село входило до складу Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки. 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту. У 1935 році село Людинь разом із селом Пузня та хутором Низини належало до громади Людинь гміни Висоцьк Поліського воєводства.

В 1938-39 рр. у селі був польський солтис (на зразок голови сільської ради) Мерзун Яков, родом із села Сварицевичі. На території старого подвір'я школи і дотепер зберігається стара польська однокласна хата-школа. При школі ще була кімната, де можна було жити — так звана канцелярія. В роки приєднання Західної України до УРСР її добудували і довгий час там розміщувалася Людинська восьмирічна школа.^[]

У 1939 року Людинь у складі Західно України відійшов до СРСР. Першим її головою був Хомич М. М. В 1939 році відкрили школу, де навчали українською мовою. Спочатку школа була 7-класна. Класи-кімнати розміщалися у людських хатах. Відкрилася хата-читальня, яка була і сільським клубом. З 1940 року село входило до Висоцького району. У 1959 році перепідпорядкували Дубровицькому району.^[]

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН. Загалом встановлено 30 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 17 загинуло, 3 було репресовано. Під час Другої світової війни деякі люди допомагали партизанам. На території воювали і вояки ОУН, і групи партизан: на території сіл Пузня, Людинь, Рудня діяли партизани місцевого значення під керівництвом Мисюри М. Й. Їхній штаб містився у селі Велюнь. У Людині діяли бульбовці (бандери, бульбаші, так називали вояків ОУН). Групою керував житель села Галабурда Тарас Ілліч, під псевдо кличкою «Яблуко». Отаманом був Соловей.^[]

За даними українського націоналістичного підпілля 27 жовтня 1943 року більшовики пограбували Людинь та вбили господаря.

Під час війни через село проходили мадяри — після 1943 року ці союзники Гітлера покинули його армію, повертались додому: вони стояли кілька днів у селі, лише для перепочинку. Доля їх невідома, подейкують, що ніби самі ж німці окружили і розбили їх десь під Луцьком. Ще через село проходив партизанський загін Сабурова — їх називали «руськи партизани», бо вони розмовляли російською мовою.^[]

З 270 жителів, які пішли воювати, повернулись одиниці. Серед ветеранів живуть сьогодні в селі: Сорочан Володимир Іванович, Галабурда Іван Лукашевич. У партизани пішло 21 чоловік. Багато пропало безвісти (за даними «Книги пам'яті України» 31 чоловік). З вивезених у Німеччину повернулись додому небагато.^[]

У 1947 році село Лудинь підпорядковувалося Лудинській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.

У 1949 році організували колгосп ім. І. Дмитровича. Головою його був вперше житель села Мисько Йосип Федорович. До колгоспу відійшла земля, коні і воли.^[]

У 1950-ті роки збудували пошту, контору. Сільський клуб був у хаті колишнього останнього солтуса. Пізніше клуб перенесли в іншу хату в селі, а на старому місті, добудувавши частину, спорудили поряд будівлю ще на два класи і зробили школу. Спочатку була початкова, потім 7-річна. Перший учитель Хомич Терентій Терентійович сам навчався самотужки, він був на зразок народного вчителя. Люди і діти в селі любовно шанували його, називаючи: «Терешечко».^[]

У селі був медпункт, навіть роддом: у 1960-ті роки, коли збудували нову контору, а в старій зробили медпункт, щось на зразок амбулаторії. Роддом теж перенесли сюди, але потім закрили. Амбулаторія була велика, простора, приїздили лікарі і робили прийом хворих.^[]

У 1970-ті роки відкрили стоматкабінет, але пробув він не довго, років три, потім перегесли до Дубровиці.^[]

В 1958 р. колгосп приєднали до колгоспу с. Золотого і перейменували. У 1976 р. колгосп приєднали до Лютинського «Світанку», але жителі довго були невдоволенні і добилися роз'єднання в 1988 р..  і отримав назву «Перемога».^[]

За вказівкою правління колгоспу в селі збудовали нову двоповерхову споруду, де на 2-му поверсі розмістили сільську раду, а на 1-му — правління колгоспу. На місці старої контори відкрили колгоспну їдальню. Коштами держави та колгоспу збудовали новий медпункт, двоповерховий дитячий садок, а поруч — школа. В 1989—1990 роках Людинську школу перевели до складу середніх шкіл району. В ній навчаються діти з сіл Рудні, Людині, Партизанського, Золотого і Лісового.^[]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 5 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 6,23 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 3,98 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 312 мбер, з якої: зовнішнього — 65 мбер, загальна від радіонуклідів — 247 мбер (з них Cs — 244 мбер, Sr — 2 мбер).

Населення

Зміни населення
Рік	Населення	Зміна
1859	226	—
1906	524	+131.9%
1921	730	+39.3%
1989	715	−2.1%
1993	765	+7.0%
2001	754	−1.4%
2011	668	−11.4%
2017	702	+5.1%
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Людинь налічувалося 28 дворів та 226 жителів (115 чоловіків і 111 жінок), з них 221 православний і 5 євреїв. Станом на 1906 рік у селі було 64 двори та мешкали 524 особи.

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 123 будинки та 730 мешканців, з них: 344 чоловіки та 386 жінок; 703 православні та 27 юдеїв; 682 українці, 27 євреїв та 21 поляк.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 715 осіб, з яких 341 чоловік та 374 жінки. На кінець 1993 року в селі мешкало 765 жителів, з них 218 — дітей.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 754 особи. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 668 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,94 %
російська	0,53 %
білоруська	0,40 %
молдовська	0,13 %

Вікова і статева структура

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):

Статевий склад серед основних вікових груп

Вік	Чоловіків	Жінок	Разом
0-17	84	82	166
18-39	98	93	191
40-59	110	83	193
60+	49	69	118
Разом	341	327	668

Соціально-економічні показники

Працездатність (станом на 2011 рік)

Працездатне населення						Непрацездатне населення						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		668
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
207	30	197	28	384	55	140	20	168	24	308	44

Зайнятість (станом на 2011 рік)

Зайняті						Безробітні						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		668
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
68	11	55	9	123	20	95	16	122	20	217	35

Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)

Дорослі	Діти	Пенсіонери	Інваліди Німецько-радянської війни	Учасники бойових дій	Інваліди всіх груп і категорій	Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому	Неповні сім'ї	Діти з неповних сімей	Багатодітні сім'ї	Діти з багатодітних сімей	Діти-інваліди	Діти-сироти	Одинокі багатодітні матері
500	206	257	7	6	93	11	10	11	26	95	13	3	-

Політика

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Людинською сільською радою.

Вибори

Село входить до виборчого округу № 155. У селі розташована виборча дільниця № 560269. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 485 осіб.

Культура

У селі працює Людинський сільський клуб на 88 місць. Діє Людинська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 12 520 книг та яка має 2 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 503 особи.

Релігія

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці містечка Домбровиця Ровенського повіту, яка з 1840-х років діяла вже як православна парафія.

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади	Релігійна організація	Дата реєстрації	Орієнтовна кількість парафіян	Тип ритуальної будівлі	Джерела
Релігійна громада УПЦ КП	ПЦУ	30 вересня 2001	100	Церква
Релігійна громада ХВЄ	ХВЄ	19 березня 1991	50	Молитовний будинок
— православні,      — протестантські.

Освіта

У селі діє Людинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. К.Хомич. У 2011 році в ній навчалося 191 учень (із 375 розрахованих) та викладало 25 учителів.

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Людинський дошкільний навчальний заклад „Берізка“», у якому станом на 2011 рік навчалося 60 дітей і працювало 8 учителів та вихователів.

Інфраструктура

Наявне відділення поштового зв'язку.

На території села Людинь є нова лазня. На території колишнього хутора Черетовка діє Людинське лісництво, угіддя якого сягають 5796 га землі.^[]

Постаті

• Сокол Юрій Вікторович (1988—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• воїни-афганці, що загинули — Скаржинець Павло Олександрович і .

Примітки

Коментарі

1. рос. Людынь, 36 дворів.
2. нім. Ljudyn, 71 двір.
3. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»

Джерела

1. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
2. ІМіС УРСР, 1973, с. 289.
3. с Людинь // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
4. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 65. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
5. Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 200. (рос.)
6. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). . Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
7. Liudyn climate: Average Temperature, weather by month, Liudyn weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () (англ.)
8. Коротун, 1996, с. 261.
9. Zrodla dziejowe. Warszawa. 1877—1894, T 1.
10. ІАУ, 1980, с. 55.
11. Ukrainia [ 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
12. ІАУ, 1980, с. 57.
13. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. [ 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
14. Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
15. . dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
16. Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 157. — .
17. Літопис УПА, 2007, с. 416.
18. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 440.
19. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
20. . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
21. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
22. Коротун, 1996, с. 270.
23. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 652. (рос. дореф.)
24. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
25. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
26. . Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
27. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
28. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
29. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
30. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
31. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
32. Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
33. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.
34. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
35. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. з джерела 18 червня 2018
36. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 428.
37. Паспорт Дубровицького району, 2011.
38. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
39. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53.
40. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.

Книги

• Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.
• Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.

Офіційні дані та нормативно-правові акти

• Паспорт Дубровицького району (станом на 1 січня 2011 року) (doc). Дубровицька районна рада. оригіналу за 10 лютий 2015. Процитовано 16 жовтня 2019.

Мапи

• Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література

• Цинкаловський О. Людинь або Лудинє або Людин // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 34.
• Людинь // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 289. — 15 000 прим.
• Андрієнко Т. Д., Антонова Г. М., Єршов A.B. Край лісів та імлистих боліт. Львів: Каменяр, 1988.
• Меремінський А. Й.; Хільковець В. У.. Природа України та її охорона. Рівне, 1993.
• Меремінський А. И.; Сацюк І. Л. Заповідними стежками. Рівне, 2001
• Світ навколо нас. Рослини / уклад. Тишковець С. В. K.: Кобза, 2004
• Меремінський А. Й.; Сацюк І. Л. Рідкісні рослини і тварини Рівненщини. Рівне, 2002
• Меремінський А. Й., І. Л. Сацюк. Ландшафти і рослини Поліського краю. Рівне, 2005

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Людинь

• с. Людинь // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Сокол Юрій Вікторович [ 9 грудня 2020 у Wayback Machine.]