Олексій Іраклійович Льовшин (рос. Алексей Ираклиевич Лёвшин; * 1797 або 1799 (?) — † 28 вересня 1879, село Хомутовка Дмитріївського повіту Курської губернії, нині Хомутовського району Курської області Російської Федерації) — російський державний діяч, історик, географ, етнограф та публіцист.
Льовшин Олексій Іраклійович | |
---|---|
Народився | 1797 або 1799 d, d |
Помер | 16 (28) вересня 1879 Хомутовка, Росія |
Країна | Російська імперія |
Національність | росіянин |
Діяльність | географ, прессекретар |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Галузь | історія, етнографія, географія |
Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
Рід | d |
Батько | Q112663575? |
Мати | Q112730898? |
У шлюбі з | d |
Діти | d d |
Льовшин Олексій Іраклійович у Вікісховищі |
Біографія
Походив з помосковщиного німецького роду Левенштейнів.
Народився, можливо, в селі Пожилині Тульської губернії, де був родовий дворянський маєток Льовшиних і де він врешті-решт був похований.
Першу книгу — «Листи з Малоросії» — оприлюднив у Харкові 1816 року. Цю книгу написано в стилі сентименталізму, під впливом дорожніх начерків Карамзіна. Вона містить багато матеріалів про побут та культуру українського народу; автор описав красу української землі, пам'ятки старовини, особливості життя мешканців. Підкреслив великі можливості української мови як мови літератури і навіть науки. Відзначав певну ворожість українців (русинів) до москвинів (росіян).
1818 року закінчив Харківський університет і почав служити в Азійському департаменті колегії іноземних справ. У 1820–1822 роках служив у Оренбурзькій прикордонній комісії, виконував дипломатичні доручення, вів переговори з казахськими ханами та султанами. Одночасно збирав відомості про уральських (яїцьких) козаків, казахів (за тодішньою термінологією — киргиз-кайсаків), опублікував серію досліджень, зокрема «Историческое и статистическое обозрение уральских казаков» (1823) та «О просвещении киргиз-кайсаков» (1825). В останній статті вперше російською мовою опубліковано казахські пісні «Чорні брови не сурмлені» та «Чи ти бачиш цей сніг». Пізніше видав тритомову працю «Описание киргиз-казачьих или киргиз-кайсацких орд и степей» (1832), за яку 1834 року отримав Демидовську премію Петербурзької академії наук. Цю працю було також перекладено французькою й видано у Парижі (1840).
1823 року, на прохання новоросійського губернатора М. С. Воронцова був призначений його секретарем. В цей час він познайомився з О. С. Пушкіним, який високо цінував дослідження Льовшина про казахів та козаків, сприяв їх публікації в «Московському віснику», широко використовував їх під час праці над «Історією Пугачова». На посаді секретаря губернатора Льовшин прослужив до 1826 року, коли був відряджений до Франції, та Австрії для вивчення організації карантинної (митної) служби. Додатковим результатом цієї подорожі було його ознайомлення з італійськими старожитностями (згодом, 1843 року, він видав книгу «Прогулки русского в Помпеи», яка була першою спробою систематичного огляду археології Помпей російською мовою). Після повернення запропонував проект реорганізації російських карантинних закладів; для втілення цього проекту було призначено спеціальну комісію, в якій Льовшин працював до 1831 року.
Протягом 1831–1838 років служив одеським градоначальником. Піклувався про розвиток культури: заснував газету «Одесский вестник» та публічну бібліотеку, сприяв виданню «Одеського альманаху». «Одесский вестник» був однією з перших російських газет, яка опублікувала (13 лютого 1837) некролог Пушкіна.
1838 року Льовшина було призначено іркутським губернатором, але через хворобу він не міг виїхати до нового місця служби й наступні кілька років перебував у своєму маєтку в Пожилині, де працював над книжкою про Помпеї, формально числячись за міністерством внутрішніх справ.
1844 року він одержав посаду керуючого третім відділом міністерства державних маєтностей, а 1855 став сенатором та товаришем (за сучасною термінологією — помічником або заступником) міністра внутрішніх справ. Після цього призначення він відіграв значну роль у справі звільнення селян. Саме він уклав для імператора короткий огляд історії кріпосного права в Росії. Обстоював повільність реформ та збереження за поміщиками права власності на землю і розробив відповідний проєкт, з відредагованої версії якого починається офіційна історія звільнення (кінець 1857 року). Проте взяла гору протилежна думка: що колишні кріпаки отримають землю у свою власність, виплачуючи винагороду поміщикам, а реформа провадитиметься одночасно, а не поступово. Тому вплив Льовшина почав падати, і взагалі його невдовзі було усунено від справ. Цей період Льовшин описав у мемуарному нарисі «Вікопомні хвилини в моєму житті». Механізм усунення був такий. 1858 року Льовшин створив земський відділ міністерства для розгляду проєктів, що надходили від губернських комітетів. Його й відрядили для огляду діяльності цих комітетів, тим самим позбувшися його присутності в столиці. Невдовзі він залишив посаду товариша міністра.
Останні роки життя був членом державної ради.
Один із засновників Російського географічного товариства (1845), він був членом ще багатьох наукових спільнот. 1827 року його обрали до Паризького географічного товариства, 1828 — до Паризького азійського товариства та Імператорського товариства сільського господарства південної Росії, 1836 — до Королівського данського товариства північних антикваріїв, 1839 — до Одеського товариства аматорів історії та стародавностей, 1840 — до Імператорського вільного економічного товариства, 1845 — до Московського товариства сільського господарства та ін.
Примітки
- Див. біодовідку з посиланням на архівні розшуки тульських краєзнавців[недоступне посилання з липня 2019] (рос.).
- ЕІУ
- Написаний у 1860—1868 роках, опубліковано: Достопамятные минуты в моей жизни // Русский архив, 1885, кн. 2, № 8.
Джерела та література
- Голобуцький П. В. Левшин Олексій Іраклієвич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
- Г. Д. Зленко. Льовшин Олексій Іраклійович // Українська літературна енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1995, т. 3, с. 248–249.
- Л. А. Шейман. Лёвшин, Алексей Ираклиевич // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1967, т. 4, стлб. 89.
- Левшин, Алексей Ираклиевич // Русский биографический словарь. Санкт-Петербург: Императорское Русское историческое общество, 1914, том «Лабзина — Ляшенко», с. 159–160 [репринт: Москва: Аспект-пресс, 1996].
- Левшин, Алексей Ираклиевич // Новый энциклопедический словарь. Петроград: Брокгауз и Ефрон, 1915, т. 24, стлб. 210.
- Льовшин Олексій // Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Львів: НТШ, 1994, т. 4, с. 1425.
Посилання
- Левшін Алексєй // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 816. — 1000 екз.
- Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанные Алексеем Левшиным. Харьков: Унив. тип., 1816.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksij Iraklijovich Lovshin ros Aleksej Iraklievich Lyovshin 1797 abo 1799 28 veresnya 1879 selo Homutovka Dmitriyivskogo povitu Kurskoyi guberniyi nini Homutovskogo rajonu Kurskoyi oblasti Rosijskoyi Federaciyi rosijskij derzhavnij diyach istorik geograf etnograf ta publicist Lovshin Oleksij IraklijovichNarodivsya1797 abo 1799 d dPomer16 28 veresnya 1879 Homutovka RosiyaKrayinaRosijska imperiyaNacionalnistrosiyaninDiyalnistgeograf pressekretarAlma materHNU im V N KarazinaGaluzistoriya etnografiya geografiyaZakladHNU im V N KarazinaPosadachlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d RiddBatkoQ112663575 MatiQ112730898 U shlyubi zdDitid d Lovshin Oleksij Iraklijovich u VikishovishiBiografiyaPohodiv z pomoskovshinogo nimeckogo rodu Levenshtejniv Narodivsya mozhlivo v seli Pozhilini Tulskoyi guberniyi de buv rodovij dvoryanskij mayetok Lovshinih i de vin vreshti resht buv pohovanij Pershu knigu Listi z Malorosiyi oprilyudniv u Harkovi 1816 roku Cyu knigu napisano v stili sentimentalizmu pid vplivom dorozhnih nacherkiv Karamzina Vona mistit bagato materialiv pro pobut ta kulturu ukrayinskogo narodu avtor opisav krasu ukrayinskoyi zemli pam yatki starovini osoblivosti zhittya meshkanciv Pidkresliv veliki mozhlivosti ukrayinskoyi movi yak movi literaturi i navit nauki Vidznachav pevnu vorozhist ukrayinciv rusiniv do moskviniv rosiyan 1818 roku zakinchiv Harkivskij universitet i pochav sluzhiti v Azijskomu departamenti kolegiyi inozemnih sprav U 1820 1822 rokah sluzhiv u Orenburzkij prikordonnij komisiyi vikonuvav diplomatichni doruchennya viv peregovori z kazahskimi hanami ta sultanami Odnochasno zbirav vidomosti pro uralskih yayickih kozakiv kazahiv za todishnoyu terminologiyeyu kirgiz kajsakiv opublikuvav seriyu doslidzhen zokrema Istoricheskoe i statisticheskoe obozrenie uralskih kazakov 1823 ta O prosveshenii kirgiz kajsakov 1825 V ostannij statti vpershe rosijskoyu movoyu opublikovano kazahski pisni Chorni brovi ne surmleni ta Chi ti bachish cej snig Piznishe vidav tritomovu pracyu Opisanie kirgiz kazachih ili kirgiz kajsackih ord i stepej 1832 za yaku 1834 roku otrimav Demidovsku premiyu Peterburzkoyi akademiyi nauk Cyu pracyu bulo takozh perekladeno francuzkoyu j vidano u Parizhi 1840 1823 roku na prohannya novorosijskogo gubernatora M S Voroncova buv priznachenij jogo sekretarem V cej chas vin poznajomivsya z O S Pushkinim yakij visoko cinuvav doslidzhennya Lovshina pro kazahiv ta kozakiv spriyav yih publikaciyi v Moskovskomu visniku shiroko vikoristovuvav yih pid chas praci nad Istoriyeyu Pugachova Na posadi sekretarya gubernatora Lovshin prosluzhiv do 1826 roku koli buv vidryadzhenij do Franciyi ta Avstriyi dlya vivchennya organizaciyi karantinnoyi mitnoyi sluzhbi Dodatkovim rezultatom ciyeyi podorozhi bulo jogo oznajomlennya z italijskimi starozhitnostyami zgodom 1843 roku vin vidav knigu Progulki russkogo v Pompei yaka bula pershoyu sproboyu sistematichnogo oglyadu arheologiyi Pompej rosijskoyu movoyu Pislya povernennya zaproponuvav proekt reorganizaciyi rosijskih karantinnih zakladiv dlya vtilennya cogo proektu bulo priznacheno specialnu komisiyu v yakij Lovshin pracyuvav do 1831 roku Protyagom 1831 1838 rokiv sluzhiv odeskim gradonachalnikom Pikluvavsya pro rozvitok kulturi zasnuvav gazetu Odesskij vestnik ta publichnu biblioteku spriyav vidannyu Odeskogo almanahu Odesskij vestnik buv odniyeyu z pershih rosijskih gazet yaka opublikuvala 13 lyutogo 1837 nekrolog Pushkina 1838 roku Lovshina bulo priznacheno irkutskim gubernatorom ale cherez hvorobu vin ne mig viyihati do novogo miscya sluzhbi j nastupni kilka rokiv perebuvav u svoyemu mayetku v Pozhilini de pracyuvav nad knizhkoyu pro Pompeyi formalno chislyachis za ministerstvom vnutrishnih sprav 1844 roku vin oderzhav posadu keruyuchogo tretim viddilom ministerstva derzhavnih mayetnostej a 1855 stav senatorom ta tovarishem za suchasnoyu terminologiyeyu pomichnikom abo zastupnikom ministra vnutrishnih sprav Pislya cogo priznachennya vin vidigrav znachnu rol u spravi zvilnennya selyan Same vin uklav dlya imperatora korotkij oglyad istoriyi kriposnogo prava v Rosiyi Obstoyuvav povilnist reform ta zberezhennya za pomishikami prava vlasnosti na zemlyu i rozrobiv vidpovidnij proyekt z vidredagovanoyi versiyi yakogo pochinayetsya oficijna istoriya zvilnennya kinec 1857 roku Prote vzyala goru protilezhna dumka sho kolishni kripaki otrimayut zemlyu u svoyu vlasnist viplachuyuchi vinagorodu pomishikam a reforma provaditimetsya odnochasno a ne postupovo Tomu vpliv Lovshina pochav padati i vzagali jogo nevdovzi bulo usuneno vid sprav Cej period Lovshin opisav u memuarnomu narisi Vikopomni hvilini v moyemu zhitti Mehanizm usunennya buv takij 1858 roku Lovshin stvoriv zemskij viddil ministerstva dlya rozglyadu proyektiv sho nadhodili vid gubernskih komitetiv Jogo j vidryadili dlya oglyadu diyalnosti cih komitetiv tim samim pozbuvshisya jogo prisutnosti v stolici Nevdovzi vin zalishiv posadu tovarisha ministra Ostanni roki zhittya buv chlenom derzhavnoyi radi Odin iz zasnovnikiv Rosijskogo geografichnogo tovaristva 1845 vin buv chlenom she bagatoh naukovih spilnot 1827 roku jogo obrali do Parizkogo geografichnogo tovaristva 1828 do Parizkogo azijskogo tovaristva ta Imperatorskogo tovaristva silskogo gospodarstva pivdennoyi Rosiyi 1836 do Korolivskogo danskogo tovaristva pivnichnih antikvariyiv 1839 do Odeskogo tovaristva amatoriv istoriyi ta starodavnostej 1840 do Imperatorskogo vilnogo ekonomichnogo tovaristva 1845 do Moskovskogo tovaristva silskogo gospodarstva ta in PrimitkiDiv biodovidku z posilannyam na arhivni rozshuki tulskih krayeznavciv nedostupne posilannya z lipnya 2019 ros EIU Napisanij u 1860 1868 rokah opublikovano Dostopamyatnye minuty v moej zhizni Russkij arhiv 1885 kn 2 8 Dzherela ta literaturaGolobuckij P V Levshin Oleksij Irakliyevich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 G D Zlenko Lovshin Oleksij Iraklijovich Ukrayinska literaturna enciklopediya Kiyiv Ukrayinska enciklopediya imeni M P Bazhana 1995 t 3 s 248 249 L A Shejman Lyovshin Aleksej Iraklievich Kratkaya literaturnaya enciklopediya Moskva Sovetskaya enciklopediya 1967 t 4 stlb 89 Levshin Aleksej Iraklievich Russkij biograficheskij slovar Sankt Peterburg Imperatorskoe Russkoe istoricheskoe obshestvo 1914 tom Labzina Lyashenko s 159 160 reprint Moskva Aspekt press 1996 Levshin Aleksej Iraklievich Novyj enciklopedicheskij slovar Petrograd Brokgauz i Efron 1915 t 24 stlb 210 Lovshin Oleksij Enciklopediya ukrayinoznavstva Perevidannya v Ukrayini Lviv NTSh 1994 t 4 s 1425 PosilannyaLevshin Aleksyej Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini 1960 T 3 kn VI Literi Kom Le S 816 1000 ekz Levshin A I Pisma iz Malorossii pisannye Alekseem Levshinym Harkov Univ tip 1816