Лохвицький повіт адміністративно територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії Утворений у 1781 році у с

Лохвицький повіт — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії. Утворений у 1781 році у складі Чернігівського намісництва (1781—1796), і за винятком тимчасової перерви (1796—1802) існував до 1923 року. Повітовий центр — місто Лохвиця.

Лохвицький повіт
Герб повітового центру

Губернія	Полтавська губернія
Центр	Лохвиця
Створений	1781 рік
Площа	2 342,98 версти² (1859)
Населення	172 613 (1912) осіб
Попередники	Лубенський полк, Прилуцький полк, Гадяцький полк
Наступники	Лохвицький район

Географія

За даними Генерального межування (1859) площа Лохвицького повіту становила 2 342,98 квадратних версти.

Територією повіту протікали річки Сула з притоками Лохвиця, Сулиця, Многа, Артополог.

У 1912 році Лохвицький повіт включав 260 населених пунктів, а населення повіту становило 172 613 жителів.

Історія

Лохвицький повіт був утворений у 1781 році.

Лохвицький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року.

Лохвицький повіт утворився із частин трьох полків: Лубенського, Прилуцького й Гадяцького. До першого з них належали такі сотні, що потім увійшли в повіти: три Лохвицькі, дві Сенчанські, Чорнуська, Городищенська і Куріньківська; до Прилуцького — Варвинська сотня; до Гадяцького — Рашівська і дві Комишнянських. Майже у повному складі до Лохвицького повіту увійшли Лохвицька, Сенчанська, Чорнуська, Куріньківська і у більша частина Варвинської сотні, а решта з вище зазначених дали Лохвицькому повіту лише незначні ділянки території.

Спершу перебував у складі Чернігівського намісництва.

Ліквідований у грудні 1796 року.

Відновлений у 1802 році у складі Полтавської губернії.

На початку 19 століття у повіті, серед платників податків, налічувалося 45116 осіб, з них 39 купців християнської віри, 285 міщан, 90 міщан-євреїв, 24621 козаків, 19750 поміщичих селян. У повіті було 9 волостей й одне староство. Налічувалося 69 церков, 81 священиків, 126 церковнослужителів, 120 євреїв. У селах Сенчі, Чорнухах й Варві було більш ніж по 3 церкви. Єдиний кам'яний будинок повіту знаходився у маєтку генерал-майора Милорадовича у Вороньках. У повіті було також 645 вітряків, 167 винокурень. Ярмарки були у Варві (3) та Сенчі (4).

22 січня 1918 року на І-му з'їзді Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів Лохвицького повіту було проголошено радянську владу й обрано виконавчий комітет.

У 1923 році Лохвицький повіт був остаточно ліквідований.

Економіка

У 1910 році в Лохвицькому повіті налічувалось 3 винокурні, шкіряний завод, махоркова фабрика, 5 парових млинів, 40 млинів з різними пристроями, 26 просорушок, 12 топчанів, 4 заводи мінеральних вод, 10 цегляних заводів, 3 механічні майстерні, фабрика олійних фарб.

З приходом радянської влади (1920) у повіті було націоналізовано близько 30 підприємств, 60 тисяч десятин землі.

Освіта, медицина, культура

Станом на 1895 рік у Лохвицькому повіті діяло 32 народних училища і 17 амбулаторій.

У 1913 році в повіті функціонували вже 158 шкіл (9 996 учнів), на 15 лікарняних дільницях працювало 16 лікарів і 27 фельдшерів.

З початком радянської влади у повіті діяли 185 трудових шкіл (16 тисяч учнів), 12 дитячих садків, 6 дитячих будинків, 4 професійні школи, 43 хати-читальні, 19 шкіл для дорослих, 86 просвіт, 15 бібліотек з центральною книгозбірнею, 32 хори, краєзнавчий музей.

Склад

Станом на 1886 рік налічував 271 сільську громаду, 186 поселень у 14 волостях. Населення — 119 333 осіб (58667 чоловічої статі та 60666 — жіночої), 21 132 дворових господарства.

Земля повіту
	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	115271	88856
Приватної власності	96346	64229
Казенної власності	763	—
Іншої власності	2189	1836
Загалом	214569	154921

Адміністративний поділ

Місто Лохвиця з передмістями Велика та Мала Приліпка, Високі Лазірки, Губчинці, Засулиця, Макушівка, Острів, Пеньки, Перекоп, Слобода.

Волосний поділ станом на 1886 рік:

№	Назва	Центр	Населення	Кількість дворових господарств	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.	Кількість поселень (сільських громад)
1	Андріяшівська	Андріяшівка	6527	1038	11697	8783	17 (12)
2	Вороньківська	Вороньки	9761	1813	15511	10004	16 (23)
3	Івахницька	Івахники	10642	1764	17916	12627	18 (22)
4	Лохвицька	Лохвиця	10397	1897	19505	15594	17 (27)
5	Лучанська	Лука	6708	1104	11325	8161	5 (14)
6	Мокіївська	Мокіївка	5679	971	11263	6471	15 (7)
6	Озерянська	Озеряни	7706	1420	16793	13362	9 (8)
7	Остапівська	Остапівка	9545	1672	18920	14531	21 (12)
8	Пісківська	Піски	10286	1856	18433	13436	19 (10)

На 1912 рік було 15 волостей: ліквідовано Остапівську та Яцинівську волості, утворено Білоусівську, Білоцерківську та Гнідинську.

Населення

Населення повіту станом на 1895 рік становило 158 636 чоловік.

Персоналії

Дмитро Андрієвський (1892—1976) — один із засновників ОУН.
Гончаренко Аверкій (1890—1980) — український військовик, командир українських частин у бою під Крутами.
Падалка Лев Васильович (1859—1927) — український статистик, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, громадський діяч.
Ярошенко Володимир Мусійович (Воляр; 1898—1937) — український поет, байкар, прозаїк, драматург, літературний критик, кіносценарист. Жертва сталінського терору.

Див. також

Школи Лохвицького земства

Примітки

. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 19 квітня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Павловский И. Ф. Из прошлого Полтавщины. Хорол, Лохвица, Зеньков и их поветы сто лет назад. [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] Киевская старина", т. LXXVIII, 1902 г., ноябрь, стр. 83-86 (Документы, известия и заметки).
рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 16 травня 2013.

Література

Лохвицький повіт // За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — . — с. 470
Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Таблица XIII. Распределение населения по родному языку. Т. Т.1-50. С.-Петербург: 1903—1905.

[1] . Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 19 квітня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] Павловский И. Ф. Из прошлого Полтавщины. Хорол, Лохвица, Зеньков и их поветы сто лет назад. [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] Киевская старина", т. LXXVIII, 1902 г., ноябрь, стр. 83-86 (Документы, известия и заметки).

[3] рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.

[Andr-4] . Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 16 травня 2013.