Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Леонтович Володимир Володи мир Микола йович Леонто вич 5 серпня 1

Леонтович Володимир Миколайович

Леонтович Володимир Миколайович
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Леонтович Володимир.

Володи́мир Микола́йович Леонто́вич (*5 серпня 1866(18660805) — †10 грудня 1933) — український громадський та політичний діяч, міністр земельних справ Української Держави (1918), письменник і меценат, за фахом правник, видавець. Псевдоніми і криптоніми: В. Левенко, В. Л., Давній, В. Л-ко.

Володимир Миколайович Леонтович
image
Володимир Леонтович
Народився5 серпня 1866(1866-08-05)
село Оріхівка Лубенський повіт, Полтавська губернія
Помер10 грудня 1933(1933-12-10) (67 років)
Прага, Чехословацька республіка
Громадянствоimage Російська імперія
Діяльністьгромадсько-політичний діяч, письменник, меценат
Alma materd
БатькоQ116816388?
МатиQ116816246?
Брати, сестриЛеонтович Іван Миколайович
image Леонтович Володимир Миколайович у Вікісховищі
image  Роботи у  Вікіджерелах

Родина

Володимир Леонтович походить з давнього козацького, а згодом — дворянського роду Леонтовичів з Полтавщини. Прадід по батькові — був бунчуковим товаришем українського війська часів Гетьманщини.

Мати, Ольга Іванівна, — з аристократичного французького роду Альбрандів. Її дід, Луї Альбранд, емігрував до Російської імперії під час Французької революції. Батько — Микола Павлович Леонтович — поміщик, штабсротмістр Охтирського гусарського полку.

У Ольги і Миколи Леонтовичів було шестеро дітей. Чотири сини — Іван, Костянтин, Володимир і Павло. Та дві доньки — Софія і Ганна (Софія померла в дитинстві).

Біографія

Володимир народився 5 серпня 1866 року на хуторі Оріхівщина, поблизу Лубен, на Полтавщині.

Закінчив гімназію, потім — юридичний факультет Московського університету (1884—1888). Готувався стати правником, але відчував потяг до іншої області знань — відвідував лекції ботаніки на природничому факультеті та лекції загального землеробства у Петровській сільськогосподарській академії.

Перед закінченням навчання Володимир написав кандидатську наукову працю «Історія землеволодіння в Україні від повстання гетьмана Б. Хмельницького до введення кріпацтва царицею Катериною ІІ» (1888). Для вибору такої теми юнаку, безумовно, треба було мати громадянську сміливість та національне почуття. І цей вибір, як показало все його подальше життя, був невипадковим. Роботу юнака високо оцінили та запропонували йому залишитися в університеті для підготовки до професорської діяльності. Однак батьки кликали сина додому, бо старші брати роз'їхалися й треба було допомагати по господарству. Так московський університет втратив майбутнього професора, та завдяки цьому повороту подій В. Леонтович, за влучним виразом військового діяча О. Шаповала, «не втопився в так званім російськім культурнім морі»[1], а Україна отримала письменника і громадського діяча, який прислужився їй на повну силу своєї душі.

З того часу й до 1918 р. Володимир оселився в Оріхівці; іноді у справах виїздив до Києва. У власному маєтку на хуторі займався сільським господарством та культурною діяльністю, зокрема опікувався будівництвом місцевої цукроварні, збудував двокласну школу, займався просвітницькою діяльністю серед місцевого населення, дбав про добробут односельців.

Після повернення в Україну національна свідомість В. Леонтовича зміцніла й усталилася під впливом В. Симиренка. Саме Василь Федорович, видатний інженер цукроваріння, визначний меценат української культури, людина, безмежно віддана Україні, став для небожа своєї дружини духовним батьком. Він познайомив Володимира з професором Київського університету В. Антоновичем та з іншими діячами української культури, ввів до кола «Старої громади», яка об'єднувала національно свідому інтелігенцію.

Першою літературною спробою В. Леонтовича після закінчення університету був переклад твору В. Короленка «Ліс шумить». Виявилося, що йому бракує знання української мови, і Володимир почав наполегливо опановувати її.

Багатолітні вправляння у мистецтві вислову і щире прагнення прислужитися національній справі закріпили за В. Леонтовичем заслужене звання знавця української мови. Він тонко відчував смак слова, брав участь у збиранні лексичного матеріалу до «Словника української мови» Б. Грінченка (передав 151 картку із записами «слов и выражений, добытых непосредственно от народа»). За творами В. Леонтовича доцільно й цікаво було б скласти словничок, до якого увійшли б запашні українські слова, що за русифікації впродовж багатьох минулих років було вилучено з ужитку. Згодом разом із О. Єфремовим склав «Московсько-український правничий словничок» (видано у Києві 1919 р.). Він компактний і вміщує 4396 слів та словосполучень. Книжечка стала раритетом і зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського.

Працював В. Леонтович і в царині літературної критики. Зокрема, відомі його «розправи» «Грицько Григоренко», «Естетизм Коцюбинського» та ін.

Після проголошення урядовим маніфестом 17 жовтня 1905 р. свободи слова й друку під впливом революційних рухів царат був змушений послабити переслідування української культури — було відмінено укази про заборону друкування українською мовою, почали видаватись газети й журнали різних політичних напрямків.

В. Леонтович став одним із фундаторів національної періодики в Києві, адже саме він домігся дозволу на видання першої всеукраїнської щоденної газети «Громадська думка» (подану назву «Громадське слово» цензура не пропустила). «Громадська думка» виходила понад півроку (1 серпня 1906 р. її закрила влада), та це видання вторувало шлях славетній газеті «Рада» (1906—1914). Також В. Леонтович фінансував та редагував журнал «Нова громада»; матеріально підтримував та входив до складу редакційної колегії «Літературно-наукового вісника»; був членом редколегії журналу «Киевская старина».

Не можна оминути увагою ще одну царину діяльності Володимира Миколайовича — археологічну діяльність. Він разом із старшим братом Іваном брав участь у розкопках трьох курганів у Старобільському повіті на Харківщині. Серед унікальних знахідок були портрети козацької старшини часів Гетьманщини — Наркиза Леонтовича, Василя та Стефана Родзянок, ліпний посуд, знаряддя доби бронзи та інші рідкісні предмети. Все це брати подарували Лубенському музею старожитностей К. М. Скаржинської. Тоді це був приватний музей Катерини Скаржинської, який розміщався в її маєтку в с. Круглик на Лубенщині, і за часів радянської влади став основою Полтавського краєзнавчого музею (нині Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського). Згодом Володимир Леонтович неодноразово передавав музею у Круглику історичні речі та документи. Археологічна колекція Леонтовичів експонувалася як персональна.

В. Леонтович виявляв також інтерес і до збереження предметів прикладного народного мистецтва та кустарних виробів. Він був не лише знайомий із Миколою Біляшівським, корифеєм української музейної справи, засновником першого художньо-промислового і наукового музею в Києві (нині Національний художній музей України), а й брав безпосередню участь у збиранні експонатів для нього.

Вболіваючи за розвиток української культури, В. Леонтович заснував «Товариство підмоги українській літературі, науці та штуці» (1911—1919) і був обраний його головою. Це товариство фактично у легальний спосіб затверджувало розпорядників коштів громадського фонду спадкоємців В. Симиренка. Призначення грошей залежало від В. Леонтовича, який завжди витрачав їх виключно на культурні цілі. Жодна культурна справа в Наддніпрянській Україні не обходилася без його участі. Крім розпорядження фондом він фактично керував підприємствами В. Симиренка, зокрема його Сидорівською цукроварнею в Канівському повіті. Сам В. Леонтович також був талановитим підприємцем, власником цукрового заводу в Оріхівщині.

До цього часу слід віднести й початок громадсько-культурної діяльності Володимира Миколайовича, якій він присвятив багато років свого життя. Творчість і громадська робота — два крила цього птаха полтавської землі.

Із 1891 р. аж до революції 1917 р. В. Леонтович брав активну участь у роботі місцевого самоврядування, так званого земства. Був почесним мировим суддею. Його часто запрошували до складу Лубенського Окружного Суду, де Володимир Миколайович виконував обов'язки і присяжного засідателя. Приблизно чверть століття як гласний (тобто депутат) Лубенського повітового та Полтавського губернського земств В. Леонтович впливав на рішення господарського губерніального земства, господарчих, культурних, освітянських питань Полтавщини. Неодноразово йому пропонували стати земським начальником, та завжди наражалися на відмову, бо ця посада його не приваблювала, адже посадовці мусили бути агентами МВС Російської імперії.

В. Леонтович був авторитетом серед тих, хто присвятив себе землі, і тому його обрали головою агрономічного Товариства Хорольського повіту. Головував протягом кількох років, поки брак часу не примусив відмовитися. У 1918 р., за Гетьманату П. Скоропадського, Володимир Миколайович обіймав пост міністра сільського господарства. З його ім'ям пов'язаний проект земельного закону, згодом оцінений як один із найдемократичніших у світі. В його основу було покладено право приватної власності. Щоб обмежити земельні володіння, мав бути проведений примусовий викуп землі у великих власників, аби розподілити її між малоземельними селянами.

У 1915 р. В. Леонтовича запросили на роботу в Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського Союзу міст, що опікувався біженцями. Він допомагав шпиталю для вояків-українців, де його засновниці Л. Шульгіна та Л. Старицька-Черняхівська навчали грамоти українською мовою.

З початком революції Володимира Миколайовича було обрано до Центральної Ради від Товариства українських поступовців (ТУП). Цього ж року його обрали заступником голови (голова — М. Грушевський) Українського Наукового Товариства, що розробляло ідею створення української Академії наук.

Згодом, за призначенням уряду Директорії, В. Леонтович короткий час працював уповноваженим Українського Червоного Хреста в Одесі, де встиг надрукувати оповідання «Несподіване», яке, на жаль, і досі не знайдено. А потім, уже за більшовиків, він деякий час працював у Києві, у раднаргоспі, але як представник буржуазії мав сплатити 100 тис. карбованців контрибуції, «яких я не мав, та й дістати не міг, а тим часом неплатним загрожували арештом і ЧК»[2]. Почалися переслідування і, завчасно попереджений добрими людьми, Леонтович «зник» із Києва. Повернувся до рідного с. Оріхівці. Але більшовики і там пішли в наступ; не підтримані населенням, денікінці відступали, і В. Леонтович був змушений виїхати, адже від нової влади він міг чекати тільки на розстріл. І цього разу саме селяни врятували його і його сім'ю.

Володимир Миколайович прощався з Україною назавжди. Перервалося життя на рідній землі, наповнене творчістю, господарською працею, громадською діяльністю, тим, що становило сенс його буття. Виїжджаючи у вимушену еміграцію, він забрав із собою болючий спомин про рідний край і невигойну пекучу тугу: «Ми, сільські люде, приростаємо до землі, до рідного краю серцем… Немає для мене на землі кращого куточка, як мій хутір, немає кращого краю од України»[3].

З великими труднощами В. Леонтовичу вдалося через Крим дістатися Болгарії. Цю сумну одіссею згодом було описано автобіографічній повісті «Спомин утікача» (1922). Оселилась родина у Софії, де Володимир Миколайович працював ключником на хуторі, який орендувала група українців.

В. Леонтович був одружений з Юлією Володимирівною Лесевич, донькою відомого українського філософа-позитивіста та громадського діяча В. Лесевича. Мав двох дітей — Ольгу, в майбутньому художницю, і Віктора, згодом відомого історика, професора Франкфуртського університету.

В еміграції жив у Болгарії, Туреччині, Німеччині та Чехословаччині. Важке матеріальне становище, постійні хвороби дружини й сина, пригнічений душевний стан підірвали і його здоров'я. Але й у цей період, перебуваючи на чужині, В. Леонтович продовжував творити. Зокрема, було написано автобіографічну повість «Спомин утікача» (1922), завершено повість «Хроніка родини Гречок» (1922; на той час автобіографічна повість мала назву «Дитячі і юнацькі роки Володі Ганкевича»), збірку оповідань «Ворохобня» (1930).

Написав дослідження «Хліборобство на Україні», досі не опубліковане (2 машинописи передано його онукою Ю. Освальт до Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України).

Рік жахливого голодомору впав на згорьовану душу Володимира Миколайовича, і серце не витримало. 10 грудня 1933 р. його не стало. В. Леонтовича поховали на Ольшанському кладовищі у Празі.

Після процесу СВУ та репресій 30-х років, винищення української інтелігенції годі було й чекати іншого ставлення до Леонтовича, ніж як до «українського буржуазного націоналіста». І тому не дивно, що згадка про нього в підрадянській історії української літератури була упередженою та негативною.

1993 рік став роком публічного повернення В. Леонтовича в Україну — у столичному Будинку вчителя відбувся вечір, присвячений 60-річчю від дня смерті письменника. У 2001 р. проведено два вечори (в Будинку Спілки письменників України та Будинку вчених) з нагоди 135-річчя від дня народження В. Леонтовича. 2004 р. за ініціативи І. Якименка, голови правління ВАТ «Оріхівка-цукор», відкрито меморіальну дошку на будинку старої цукроварні в с. Новооріхівці; 18 жовтня 2002 р. встановлено й урочисто відкрито меморіальну таблицю на будинку по вул. Грушевського, 16 з таким написом: «В цьому будинку в 1908—1919 рр. жив видатний культурно-громадський діяч, письменник і меценат Володимир Леонтович»[4]. 26 листопада 2002 р. Лубенська райрада ухвалила рішення про надання школі в с. Оріхівці імені В. Леонтовича.

[1] Леонтович О. Окрилений Україною: (життєпис Володимира Леонтовича з уступами та роздумами) / О. Леонтович. — Переяслав-Хмельницький, 2008. — С. 14.

[2] Леонтович О. Володимир Леонтович — письменник і меценат / О. Леонтович // Пам'ятки України. — 2012. — № 8. — С. 21.

[3] Леонтович В. Спомини утікача / В. Леонтович. — Берлін, 1922. — С. 102—103.

[4] Леонтович О. Володимир Леонтович — письменник і меценат / О. Леонтович // Пам'ятки України. — 2012. — № 8. — С. 24.

Твори Володимира Леонтовича

Автор прозових творів «Пани і люди» (1893), «Per pedes apostolorum» (1896), «Старе й нове» (1900, 1913), «Оповідання» (1918), «Спомини утікача» (1922), «Хроніка родини Гречок» (1922), «Ворохобня й інші оповідання» (1930) та інших.

Художні твори

Наприкінці 80-х рр. XIX ст. В. Леонтович виступив як прозаїк. Друкувався спочатку в періодичних виданнях Галичини (газета «Діло», журнал «Зоря») та Наддніпрянщини («Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», «Громадська думка» та ін.). У 1891 р. коштом В. Симиренка у Львові було видано перше оповідання письменника «Солдатський розрух» під псевдонімом В. Левенко (який обрав для нього В. Антонович). В «Солдатському розрусі» В. Леонтович художньо виразно змалював пробудження людської гідності у солдат-рекрутів, почуття протесту у відповідь на визискування. Відчувалося щире співчуття до простих людей. Вже це перше оповідання засвідчило, що з'явився новий письменник з талантом оповідача, і що автор пречудово володіє українською мовою.

У 1893 р. В. Леонтович написав першу повість «Пани й люди», в центрі якої — двоє братів поміщиків із протилежним ставленням до життя, до села й селян. Останнє її видання у 1929 р. вийшло з передмовою С. Єфремова під назвою «Утопія з недавнього часу», у якій він зазначав, що дебют випав щасливий і писав: «Вірні картини життя „людей“ змальовані тямущою рукою, борсання кращих серед „панів“ перед неминучостю фатуму, так само добре відоме авторові, — ось те цінне, що й досі маємо в повісті В. Леонтовича»[1]. Також він підкреслив, що вже в першій повісті «автор зумів знайти в нашому тодішньому житті найактивніші справи й поставити їх гостро, немов провидивши, що незабаром їх поставить і сама дійсність»[2]. Після процесу СВУ передмову С. Єфремова з книжки було вирізано. Понівечене видання нині зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського.

Хоч повість через цензуру було надруковано у Львові, її провезли на велику Україну і, як свідчить С. Єфремов, із великим захопленням читали в українських колах, особливо серед студентської молоді.

Наступною стала повість «Per pedes apostolorum» («Стопами апостолів»), розпочата 1894 р. Вона мала підзаголовок — «Образки життя духовенства на Україні». У цій повісті, за свідченням Б. Грінченка, письменник створив низку цікавих характеристик духовенства того часу. Перед читачем постає галерея колоритних образів від зневірених у своїх юнацьких мріях священиків до колишніх жандармів у рясах та хабарників із консерваторії, що дбали зовсім не про душі своїх прихожан. І єдиним справжнім поводирем пастви є старий отець Каленик, що дбав і про церкву, і про духовність людей. За композицією твір нагадує «Мертві душі» М. Гоголя. Видано його було у 1896 р. також у Львові, у друкарні НТШ, вже коштом самого автора.

Також з-під пера В. Леонтовича вийшла повість «Старе й нове» (1898; видана 1900 р. у Києві у друкарні університету св. Володимира). У 1903 р. автор закінчив історичну фантазію «Абдул-Газіс», в якій відчувається його ставлення до поневолених народів та деспотії царизму. Але через цензуру твір було опубліковано лише 1918 р. Такий непростий шлях від задуму до видання проходили майже всі твори В. Леонтовича.

Протягом 20-х і на початку 30-х років у різних виданнях Львова, Праги, Берліна, Парижа з'явилася ціла низка оповідань письменника («Мимоволі», «Комісіонер Сара Соломонівна», «Зустріч з предком», «Лихо подоланим», «Повітовий сатир» та ін.), в яких спостерігається динамічний сюжет, відшліфована мова; нариси-мемуари про культурне життя в Україні кінця XIX — початку XX ст. («Спогад про Чикаленка», «Спогади про мої зустрічі з українськими діячами старшого покоління», «Спогад про Василя Симиренка», «Спогад про Коцюбинського» тощо). Вийшла книга у перекладі чеською мовою «Революція йде» з передмовою Д. Дорошенка. Було написано «Спомини».

За часів радянської влади було надруковано оповідання «Солдатський розрух» (1926) та повість «Пани й люди» (1929). Залишилися праці Леонтовича в рукописах, у тому числі й продовження «Споминів», доля яких невідома. За твердженням С. Сірополка, їх письменник «призначав для видання Українським Науковим Інститутом у Варшаві»[1]

В. Леонтович плідно співпрацював із тижневиком «Тризуб», що був виразником національно-державницької ідеології, — вів огляд тогочасної літератури в Україні («Літературні спостереження») під псевдонімом Давній.  У своїх публікаціях давав точні, об'єктивні оцінки молодому письменству України, що вражають читачів і досі, через багато років. Також співпрацював і з іншими періодичними виданнями («Січ», «Хліборобський шлях», «Неділя», «Український тиждень»).

[1] Леонтович О. Володимир Леонтович — письменник і меценат / О. Леонтович // Пам'ятки України. — 2012. — № 8. — С. 22.

[1] Там само. — С. 17.

[2] Там само. — С. 17.

Окремі видання

  1. Солдатський розрух: Бувальщина / Написав Володимир Левенко. — Передрук з газети «Діло». —Львів: Друкарня Т-ва ім. Т. Г. Шевченка, 1891. — 43 с.
  2. Пани і люди: Повість Володимира Левенка. — Львів: Коштом автора, 1893. —168 с.
  3. Per pedes apostolorum (Стопами апостолів): Образки з життя духовенства / Написав Володимир Левенко. — Львів: Коштом автора, 1896. — 106 с.
  4. Старе й нове: Оповідання / В.Левенко. — Київ, 1900. — 95 с.
  5. Старе й нове. — Львів: Видання товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові; Київ: Друкарня Другої Друкарської спілки, 1913. — 212 с. — Зміст: Старе й нове, 1898; Самовбивець, 1898; Я заробив у свого Бога; Совість; Казка про трьох братів; Заповіт і смерть пана Івана Гречки. [ 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
  6. Старе й нове. — Львів: Видання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові, 1914. — 212 с. — Зміст: Старе й нове; Самовбивець; Я заробив у свого Бога; Совість; Рахуба із старшим братом; Заповіт і смерть пана Івана Гречки.
  7. Оповідання. — Том 1. — Київ: Вік, 1918. — 184 с. — Зміст: Абдул-Газіс; Per pedes apostolorum; Усе по закону; Vis major, Солдатський розрух; Гинуть мрії.
  8. image Спомини утікача. — Берлін: Українське Слово, 1922. — 154 с.
  9. Хроніка роду Гречок. — Берлін: Українське Слово, 1922. — 136 с.
  10. Солдатський розрух. — Харків: Український робітник, 1926. — 40 с.
  11. Пани й люди. — Київ: Сяйво, 1929.
  12. Ворохобня і інші оповідання. — Львів: Неділя, 1930. — 147 с. — Зміст: Ворохобня; Помирили; Степан Моргун; Образки стародавнього життя: Лубні. Свербій. Хапкович; Пан Лагода; 3 життя моєї баби; Життєпис земельного спекулянта; Трохи соціяліст; Кумпаньйони; Gentilhomme declasse; Мізерія; Вигнанці. [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
  13. Хроніка Гречок. —Львів: Червона калина, 1931. — 136 с.
  14. Хроніка Гречок. — Львів: Світ, 1994. — 94 с.
  15. Зібрання творів: У 4 т. / Упорядник О. Леонтович. — Київ: Видано коштом онуків В. Леонтовича; Сфера, 2004—2006. Зібрання творів: У 4 т. / Упорядник О. Леонтович. — Київ: Видано коштом онуків В. Леонтовича; Сфера, 2004—2006.
  16. Естетизм М. М. Коцюбинського // Там само. — 1913. — Т. 63. — Ч.5. —С. 199—203.
  17. В. Винниченко «По-свій» // Там само. — 1914. — Т. 66. — С. 169—172.
  18. Михайло Жук «Співи землі» // Там само. — 1912. — Т. 58. — С. 392—394.
  19. Літературний збірник «Арго» // Там само. — 1914. — Т. 65. — С. 407—409.
  20. Критикам «Вісника» // Рада. — Київ, 1911. — 28 квітня. — 4.95. — С. 2.
  21. Лист-відповідь Іванові Липі // Там само. — 1911. — Ч. 122. — С. 3.
  22. Життьовий ґрунт українського руху // Там само. — 1914. — Ч. 56. — С. 2.
  23. Село мовчить. // Неділя. — Львів, 1930. — 6 липня. — Ч. 26. — С. 3.
  24. Леонтович В. Спомини утікача / Володимир Леонтович. — Берлін : Укр. слово, 1922. — 154 с. — (Бібліотека ”Українського слова” ; ч. 13). [ 27 березня 2019 у Wayback Machine.]

Літературні спостереження (1928—1933)

  1. Вийшли, певніше, дійшли… // Тризуб. — Париж, 1928. — Ч. 31. — (Літературні спостереження; III).
  2. (Поруч з оповіданнями з селянського життя…] // Там само. — Ч. 33. — С. 3-9. — (…IV).
  3. [І на наддніпрянський Україні…] // Там само. — Ч. 35. — С. 4-7. — (…V).
  4. Хвильовий // Там само. — Ч. 35. — С. 7-10. — (…VI).
  5. Васильченко // Там само. — Ч. 44. — С. 2-7 (…VII).
  6. Косинка // Там само. — 1929. — Ч. 10. — С. 5-11. — (…VIII).
  7. Стсфаник // Там само. — Ч. 28. — С. 4-9.
  8. Місячник «Життя і Революція» // Там само. — Ч. 33-34. — С. 9-14. — (…XI).
  9. «Червоний шлях» 1928 року // Там само. — Ч. 40. — С. 2-6. — (…XII).
  10. (Роман Підмогильного «Місто») // Там само. — Ч. 44. — С. 3-8. —(…XIII).
  11. «Нові шляхи» // Там само. — 1930. — Ч. 7. — С. 2-7. — (…XIV).
  12. М.Грушевський «Під зорями», О.Олесь «Солом'яний бичок», «Злидні», «Микита Кожум'яка» // Там само. — Ч. 13. — С. 2-8. — (…XV).
  13. Літературно-науковий вісиик 1929 року // Там само. — Ч. 16-17. — С. 3-9. — (…XVI).
  14. Панас Мирний // Там само. — Ч. 29-30. — С. 16-20. — (…XVII).
  15. Відповідь на відповідь (П-ві Наріжному) // Там само. — Ч. 36. —С. 7-9.
  16. «Червоний шлях» 1929 року // Там само.—Ч. 38. — С. 3-7.—(…XVIII).
  17. «Життя і революція» за 1929 рік // Там само. — Ч. 43. — С. 2-7. — (…XIX).
  18. Ол. Копиленко «Т вердий матеріал» //Там само. — Ч. 49-50.—С. 8-13. — (…XXI).
  19. О. Бабій «Перші сгежі» // Там само. — 1931. — Ч. 27-28. — С. 2-7. — (…XXV).
  20. Я. Качура «Ольга» // Там само. — Ч. 38. — С. 6-11. — (…XXVII).
  21. «Смерть». 36. оповідань Антоненка-Давидовича // Там само. — Ч. 43. — С. 3-7. — (…XXIX).
  22. Л. Скрипник. «Будинок примусових праць» // Там само. — 1932. — Ч. 1. —С. 5-9.
  23. Є. Кротевич. «Звільнення жінки» // Там само. — Ч. 25-26. — С. 3-7. — (…XXXII).
  24. Ю. Шкрумеляк. «Огні з полонини» //Там само. — Ч. 30-31. — С. 8-13. — (…XXXIII).
  25. С. Скляренко. «Матрос Ісай» // Там само. — Ч. 32. — С. 7-11. — (…XXXIV).
  26. В. Отаманюк. «Крізь кривду й кров» // Там само. — Ч. 34. — С. 2-6. — (…XXXV).
  27. І. Кириленко. «Перешихтовка» // Там само. — Ч. 38. — С. 3-8. — (…XXXVI).
  28. М. Інченко. «Робітнісили» //Там само. — 1933. — Ч. 1. — С. 10-14.— (…XXXVIII).
  29. П. Панч. «Голубі ешелони» // Там само. — Ч. 10. — С. 7-12. — (…XXXIX).
  30. [Періодична література наша…] // Там само. — Ч. 36. — С. 6-10. — (…XXXV).
  31. Г. Хоткевич. «Гуцульські оповідання» // Там само. — Ч. 39. — С. 8-13. — (…XXXVI).

Див. також

image
link=[1]
У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини
Леонтович Володимир Миколайович


Примітки

  1. За версією В. Модзалевського (Малороссийский родословник. — Киев, 1912. — С.78) — село Матяшівка
  2. Стрельський Г. Леонтович Володимир Миколайович// Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / — Київ: НАН України. Інститут історії України. (Серія “Українські історики”) — Вип. 2. Ч. 2, 2003. — С. 232.
  3. Леонтович О. Володимир Леонтович — письменник і меценат [ 17 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Пам'ятки України. — 2012. — №8. — С. 14.
  4. Див. також: diasporiana.org.ua [ 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Додаткова література

Цей розділ з рекомендованою літературою містить невідповідні пропозиції, або надмірну кількість пропозицій, та не відповідає щодо такого розділу. Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення або шляхом вилучення матеріалів, які є .

Дослідження, присвячені творчості Леонтовича

  • Окрилений Україною. До 150-річчя від дня народження В. Леонтовича (1866—1933) // Дати і події. [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] — 2016, друге півріччя: календар знамен. дат № 2 (8) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С. 35-40.

Монографії

  • Сірка, Йосип. Володимир Леонтович. — Зіген (Німеччина), 1975. — 21с. — Машинопис.
  • Наконечна О. Творчість В. Леонтовича в контексті української літератури кінця XIX — початку XX століття: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. — Київ, 2001. — 189 с. — На правах рукопису.
  • Пазуняк Н. Володимир Леонтович (1866—1933). — Філадельфія (США), 2003. — Машинопис.

Статті з різних видань

  • Грушевський С. З сучасної української літератури. Начерки і характеристики. — Київ, 1918*.
  • Єфремов С. Утопія з недавнього часу// Леонтович В. Пани й люди. — Київ, 1929. —С. 17.
  • Голубець М. Передмова до зб. «Ворохобня». —Львів, 1930.
  • Леонтович О. Листування однодумців //Українська родина: Збірник. — Київ: Видавництво міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів ім. Б. Грінченка, 1997. —С. 1175—1190.
  • Наконечна О. Імпресіонізм як стильова домінанта прози В Леонтовича // Наука і сучасність: Збірник праць. — Ч. 3. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1998. —С. 222—228.
  • Наконечна О. Жанрово-стильові модифікації малої прози В.Леонтовича // Сучасний погляд на літературу: Науковий збірник. — Вип. 1. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1999. — С. 89-95.
  • Наконечна О. Особливості поетики індивідуального стилю В.Леонтовича // Наука і сучасність: Збірник наукових праць. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1999. — С. 238—245.
  • Наконечна О. Моделі характеротворення у малій прозі В.Леонтовича // Сучасний погляд на літературу: Науковий збірник. — Вип. 3. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. — С. 59-67.
  • Супруненко О. Археологічні дослідження братів Леонтовичів //Історія України. Маловідомі імена, події, факти. — Київ, 1999. —С. 293—297.
  • Леонтович О. Окрилений Україною // Осінні соняшники. — Київ: Сфера, 2003. — С. 211—231.
  • Леонтович О. Панахида // Там само. — С. 231—232.
  • Леонтович О. Історична фантазія // Там само. — С. 232—234.
  • Леонтович О. «Дорогий, гаряче любий друже…»: Про взаємини М.Коцюбинського і В.Леонтовича // Біографія М.Коцюбинського в концепції його творчості та епістолярної спадщини: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження М.Коцюбинського. — Чернігів, 2005. — С. 77-81.

Статті в періодиці

  1. Лукич В. В Леонтович. Пани й люде // Зоря. — 1893. — С. 343—348.
  2. Томашівський С. Рецензія на оповідання В.Левенка «Солдатський розрух» // Діло. — Львів, 1893*.
  3. Томашівський С. Володимир Левенко: Пани й люде // Житє і Слово. — 1896. — Кн. 1. — С. 34.
  4. Кримський А. Щодо авторства повісті «Per pedes apostolorum»// Зоря. — Львів, 1897. — Ч. 4*.
  5. Русова С. Народники в українській літературі // ЛНВ. — 1902*.
  6. Русова С. Старе й нове // Русская мьісль. — 1903*.
  7. Ніковський А. Старе й нове // ЛНВ. — Київ, 1913. — Т. 64. — С. 424.
  8. Єфремов С. Старе й нове // Рада. — 1914. — Ч. 6.
  9. Чміль (Шульгин О.) Образки стародавнього життя. Про оповідання В.Леонтовича «Ворохобня» і інші оповідання // Тризуб. — Париж, 1930. — Ч.5. —С.9-13.
  10. Т. К-а (Теофіль Коструба). Ворохобня й інші оповідання // Дзвони. — Львів, 1931. —Ч. 3.
  11. «Criticus». Володимир Леонтович: «Хроніка Гречок» // Там само. — Ч. 8.
  12. Сірополко Ст. Смерть Володимира Леонтовича // Діло. — 1933. — 15 грудня.
  13. Повідомлення про смерть і похорон В.МЛеонтовича // Тризуб. — Париж, 1933. — 17 грудня. — No 46. — С. 1.
  14. Дорошенко Д. Пам'яті Володимира Леонтовича // Хліборобський Шлях. — 1933. — 24 грудня. — Ч. 28.
  15. Пам'яті Володимира Леонтовича // Тризуб. — Париж, 1933. — 24 грудня. — No 47. — С. 67.
  16. Володимир Леонтович // Український тиждень. — Прага, 1933. — 18 грудня. — № 54.
  17. Повідомлення про жалобну академію // Український тиждень. — Прага, 1934. — 29 січня. — № 5(60). — С. 3.
  18. Шаповал О. Володимир Леонтович // Січ. — Чикаго, 1934. — Ч. 8-9. — 24 лютого-3 березня. — 24.02.-03.03. — С. 2-3.
  19. Шульгин О. Пам'яті В. М. Леонтовича // Тризуб. — 1935. — Ч. 15.
  20. Ванцак Б. Немає на землі кращого куточка //Лубенщина. — 1993. — 15-22 вересня. — Ч. 86-87.
  21. Леонтович О. Слово про діда // Українське Слово. — 1993. — 1 грудня. — Ч. 46. — С. 7.
  22. Кочевська Л. Пам'яті Володимира Леонтовича // Хрещатик. — 1993. — 22 грудня. — Ч. 23.
  23. Коли оживає пам'ять // Українське Слово. — 1993. — 8 грудня. — Ч. 47.
  24. Леонтович О. Світ листів Володимира Леонтовича // Українське Слово. — 1995. — 18-25 листопада.
  25. Леонтович О. Володимир Леонтович: повернення із забуття // Слово Просвіти. — 1996. — N 8.
  26. Погребенник Ф. Роздуми над «Громадською думкою» Володимира Леонтовича // Там само. — С. 1.
  27. Погребенник Ф. Невідома автобіографія Володимира Леонтовича. // Там само. — С. 6.
  28. Погребенник Ф. Про що розповів паспорт // Там само. — С. 7.
  29. Погребенник Ф. З листів Володимира Леонтовича // Там само. — С. 8.
  30. Погребенник Ф. Дещо про спогади Володимира Леонтовича // Українська мова і література. — 1996. — № 15. — С. 7.
  31. Погребенник Ф. Володимир Леонтович (До 130-річчя від дня народження) // Українське Слово. — 1996. — 1 серпня. — Ч. 30. — С. 7.
  32. Леонтович О. Окрилений Україною//Жива вода.—1996. — Ч. 11. — С.4.
  33. Леонтович О. …Високий лет думок, шляхетні почуття та відданість безмежна Україні // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах. — 2000. — Ч. 7. — С. 8-12.
  34. Наконечна О. Проблемно-тематичний спектр малої прози В.Леонтовича // Українська література в загальноосвітній школі. —1999. — № 5. — С. 29-33.
  35. Леонтович О. Історична фантазія // Слово Просвіти. — 2001. — 16 листопада. — Ч. 33.
  36. Леонтович О. Попередник Земельного Кодексу // Сільський час. — 2001. —Ч. 77.
  37. Кочевська Л. Вірний син України // Слово Просвіти. — 2001. — 16 листопада.
  38. Никанорова О. Про славу не думав // Урядовий кур'єр. — 2001. — 10 листопада.
  39. Барановська І. Думки лет високий // Українське Слово. — 2001. — Ч. 46.
  40. Бурдим І. Знаний в нашім краї // Лубеніцина. — 2002. — Ч. 94.
  41. Кочевська Л. Вінок пам'яті // Українське Слово. — 2002. — Ч. 44.
  42. Кочевська Л. Немає кращого краю од України // Українське Слово. — 2002. — Ч. 46.
  43. Леонтович О. Про підручники сто років тому // Урядовий кур'єр. — 2002. —4.2.
  44. Леонтович О. Подорож у минуле і майбутнє на тлі золотої осені // Слово Просвіти. — 2002. — Ч. 45.
  45. Щербина В. Пам'яті літератора і журналіста // Вечірній Київ. — 2002. — 22 жовтня. — Ч. 203.
  46. Никанорова О. Будинок Леонтовича // Урядовий кур'єр. — 2002. — Ч. 209.
  47. Леонтович О. Предтеча громадянського суспільства // Урядовий кур'єр. — 2003. — 26 грудня.
  48. Подрига В. Вшановуючи пам'ять земляка П Вісник. — 2003. — 10 грудня.
  49. Кочевська Л. Він дуже любив Україну // Слово Просвіти. — 2004. — 28 січня.
  50. Коцюбинська Н. Побратими // Літературний Чернігів. — Ч. 3. — 2005. — Ч. 3(31). — С. 139—141.
  51. Коцюбинська М. Володимир Леонтович: іще один почутий голос нашої історії // День. — 2006. — 31 березня.
  52. Іщук-Пазуняк Н. Повернення із прірви забуття // Вісник НТШ. — Львів, 2006. — Ч. 35. —С. 43-45.
  53. Леонтович О. Повернення письменника в Україну // Слово Просвіти. — 2006. —Ч. 39. —С. 11.

Згадки у виданнях

  1. Модзалевский В. Малороссийский родословник. — Киев, 1907. — С. 76.
  2. Єфремов С. Історія українського письменства. — Київ: Вік, 1914.
  3. Єфремов С. Історія українського письменства. — Вид. 4-те з одмінами і додатками. — Т. 2. — Юіїв; Ляйпціг, 1919. — С. 260—261*.
  4. Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1932—1933. — Т. II. — С. 152, 254, 278, 372, 373; Т. III. —С. 121.
  5. Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр. — Том II. — Ужгород, 1930; Нью-Йорк, 1954. — С. 290—291.
  6. Історія української літератури. — Том 4. — Книга друга. — Київ, 1969. —С. 51-52.
  7. Коцюбинський М. Твори. — Київ, 1975. — Т. 7. — С. 287.
  8. Франко І. Твори. — Київ, 1982. — Т. 35. — С. 230.
  9. Крип'якевич І. Історія України. —Львів, 1991. — С.377.
  10. Полонська-Василенко Н. Історія України. — Т. II. — Київ, 1992. — С. 320, 505.
  11. Скоропадський П. Спогади. — Київ; Філадельфія, 1995. — С. 282,283, 296, 375.
  12. Мартинюк М. Українські періодичні видання Західної України, країн Центральної та Західної Європи (1914—1939): Матеріали до бібліографії. — Львів, 1998. — С. 109,110.
  13. Українська література у портретах і довідках. Давня література — література XIX ст.: Довідник . — К.: Либідь, 2000. — С. 254.
  14. Історія української літератури XIX ст. (70-90-ті роки): у 2-х кн.: Підручник (Гнідан О., Дем'янівська Л., Кіраль С. та ін.) За ред. Гнідая О. — К.: Вища школа, 2002. — Кн. І. — С. 138—141.
  15. Українська журналістика в Іменах. Матеріали до енциклопедичного словника. — Випуск 9. — Львів, 2002. — С. 177, 178.
  16. Чикаленко Є. Твори. — Том І: Спогади (1861—1907). — Київ: Рада, 2003. —С. 105,167,184,186,197, 198,286,308,330,333,335-340,342,345,348, 350—352, 355, 358, 360, 363, 365—369, 371, 372, 378—380, 398.
  17. Шумило Н. Під знаком національної самобутності. — Київ: Задруга, 2003. — С. 44, 139, 153, 207, 208, 213, 223, 225.
  18. Леонтович О. Мої полтавські Леонтовичі // Осінні соняшники. — Київ: Сфера, 2003. — С. 207, 208, 210.
  19. Чикаленко Є. Щоденник (1919—1920). — Київ; Нью-Йорк: Видавництво ім. О.Теліги, 2005. — С. 10, 58, 65, 255—257, 461, 498, 542, 543, 554.

Енциклопедії та енциклопедичні словники

  1. Новый Енциклопедический Словарь. — Издатели: Брокгауз Ф. (Лейпциг), Ефрон И. (С.-Петербург). — Том 24. — С.-Петербург: Б. р. — С. 359.
  2. Венгеров С. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых. — Том II. — [Б.м.], 1918. — С. 32.
  3. Українська Загальна Енциклопедія. — Том II. — Львів; Станіславів; Коломия: Видання кооперативи Рідна школа, Б. р. — С. 454.
  4. Енциклопедія українознавства. — Париж; Мюнхен, 1962. — С. 1285.
  5. Дейч О. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XIX-XX). — Київ, 1969.
  6. Encyclopedia of Ukraine. — Toronto; Buffalo; London, 1984. — T. 3. — P. 86.
  7. Lejtes A.M., Jasek M.F. Desjat rokiv ukrainskojiliteraturu (1917—1927). — Miinchen, 1986. — T. I. — P. 288.
  8. Українська Літературна Енциклопедія.—Том III.—1995. — С. 160—161.

Інше

    Посилання

    • Леонтович Володимир [ 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] в Електронній бібліотеці "Культура України"
    • Уманець
    • Степанченко Г.
    image
    		 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Leontovich Volodimir Volodi mir Mikola jovich Leonto vich 5 serpnya 1866 18660805 10 grudnya 1933 ukrayinskij gromadskij ta politichnij diyach ministr zemelnih sprav Ukrayinskoyi Derzhavi 1918 pismennik i mecenat za fahom pravnik vidavec Psevdonimi i kriptonimi V Levenko V L Davnij V L ko Volodimir Mikolajovich LeontovichVolodimir LeontovichNarodivsya5 serpnya 1866 1866 08 05 selo Orihivka Lubenskij povit Poltavska guberniyaPomer10 grudnya 1933 1933 12 10 67 rokiv Praga Chehoslovacka respublikaGromadyanstvoRosijska imperiyaDiyalnistgromadsko politichnij diyach pismennik mecenatAlma materdBatkoQ116816388 MatiQ116816246 Brati sestriLeontovich Ivan Mikolajovich Leontovich Volodimir Mikolajovich u Vikishovishi Roboti u VikidzherelahRodinaVolodimir Leontovich pohodit z davnogo kozackogo a zgodom dvoryanskogo rodu Leontovichiv z Poltavshini Pradid po batkovi buv bunchukovim tovarishem ukrayinskogo vijska chasiv Getmanshini Mati Olga Ivanivna z aristokratichnogo francuzkogo rodu Albrandiv Yiyi did Luyi Albrand emigruvav do Rosijskoyi imperiyi pid chas Francuzkoyi revolyuciyi Batko Mikola Pavlovich Leontovich pomishik shtabsrotmistr Ohtirskogo gusarskogo polku U Olgi i Mikoli Leontovichiv bulo shestero ditej Chotiri sini Ivan Kostyantin Volodimir i Pavlo Ta dvi donki Sofiya i Ganna Sofiya pomerla v ditinstvi BiografiyaVolodimir narodivsya 5 serpnya 1866 roku na hutori Orihivshina poblizu Luben na Poltavshini Zakinchiv gimnaziyu potim yuridichnij fakultet Moskovskogo universitetu 1884 1888 Gotuvavsya stati pravnikom ale vidchuvav potyag do inshoyi oblasti znan vidviduvav lekciyi botaniki na prirodnichomu fakulteti ta lekciyi zagalnogo zemlerobstva u Petrovskij silskogospodarskij akademiyi Pered zakinchennyam navchannya Volodimir napisav kandidatsku naukovu pracyu Istoriya zemlevolodinnya v Ukrayini vid povstannya getmana B Hmelnickogo do vvedennya kripactva cariceyu Katerinoyu II 1888 Dlya viboru takoyi temi yunaku bezumovno treba bulo mati gromadyansku smilivist ta nacionalne pochuttya I cej vibir yak pokazalo vse jogo podalshe zhittya buv nevipadkovim Robotu yunaka visoko ocinili ta zaproponuvali jomu zalishitisya v universiteti dlya pidgotovki do profesorskoyi diyalnosti Odnak batki klikali sina dodomu bo starshi brati roz yihalisya j treba bulo dopomagati po gospodarstvu Tak moskovskij universitet vtrativ majbutnogo profesora ta zavdyaki comu povorotu podij V Leontovich za vluchnim virazom vijskovogo diyacha O Shapovala ne vtopivsya v tak zvanim rosijskim kulturnim mori 1 a Ukrayina otrimala pismennika i gromadskogo diyacha yakij prisluzhivsya yij na povnu silu svoyeyi dushi Z togo chasu j do 1918 r Volodimir oselivsya v Orihivci inodi u spravah viyizdiv do Kiyeva U vlasnomu mayetku na hutori zajmavsya silskim gospodarstvom ta kulturnoyu diyalnistyu zokrema opikuvavsya budivnictvom miscevoyi cukrovarni zbuduvav dvoklasnu shkolu zajmavsya prosvitnickoyu diyalnistyu sered miscevogo naselennya dbav pro dobrobut odnoselciv Pislya povernennya v Ukrayinu nacionalna svidomist V Leontovicha zmicnila j ustalilasya pid vplivom V Simirenka Same Vasil Fedorovich vidatnij inzhener cukrovarinnya viznachnij mecenat ukrayinskoyi kulturi lyudina bezmezhno viddana Ukrayini stav dlya nebozha svoyeyi druzhini duhovnim batkom Vin poznajomiv Volodimira z profesorom Kiyivskogo universitetu V Antonovichem ta z inshimi diyachami ukrayinskoyi kulturi vviv do kola Staroyi gromadi yaka ob yednuvala nacionalno svidomu inteligenciyu Pershoyu literaturnoyu sproboyu V Leontovicha pislya zakinchennya universitetu buv pereklad tvoru V Korolenka Lis shumit Viyavilosya sho jomu brakuye znannya ukrayinskoyi movi i Volodimir pochav napoleglivo opanovuvati yiyi Bagatolitni vpravlyannya u mistectvi vislovu i shire pragnennya prisluzhitisya nacionalnij spravi zakripili za V Leontovichem zasluzhene zvannya znavcya ukrayinskoyi movi Vin tonko vidchuvav smak slova brav uchast u zbiranni leksichnogo materialu do Slovnika ukrayinskoyi movi B Grinchenka peredav 151 kartku iz zapisami slov i vyrazhenij dobytyh neposredstvenno ot naroda Za tvorami V Leontovicha docilno j cikavo bulo b sklasti slovnichok do yakogo uvijshli b zapashni ukrayinski slova sho za rusifikaciyi vprodovzh bagatoh minulih rokiv bulo vilucheno z uzhitku Zgodom razom iz O Yefremovim sklav Moskovsko ukrayinskij pravnichij slovnichok vidano u Kiyevi 1919 r Vin kompaktnij i vmishuye 4396 sliv ta slovospoluchen Knizhechka stala raritetom i zberigayetsya v Nacionalnij biblioteci Ukrayini im V I Vernadskogo Pracyuvav V Leontovich i v carini literaturnoyi kritiki Zokrema vidomi jogo rozpravi Gricko Grigorenko Estetizm Kocyubinskogo ta in Pislya progoloshennya uryadovim manifestom 17 zhovtnya 1905 r svobodi slova j druku pid vplivom revolyucijnih ruhiv carat buv zmushenij poslabiti peresliduvannya ukrayinskoyi kulturi bulo vidmineno ukazi pro zaboronu drukuvannya ukrayinskoyu movoyu pochali vidavatis gazeti j zhurnali riznih politichnih napryamkiv V Leontovich stav odnim iz fundatoriv nacionalnoyi periodiki v Kiyevi adzhe same vin domigsya dozvolu na vidannya pershoyi vseukrayinskoyi shodennoyi gazeti Gromadska dumka podanu nazvu Gromadske slovo cenzura ne propustila Gromadska dumka vihodila ponad pivroku 1 serpnya 1906 r yiyi zakrila vlada ta ce vidannya vtoruvalo shlyah slavetnij gazeti Rada 1906 1914 Takozh V Leontovich finansuvav ta redaguvav zhurnal Nova gromada materialno pidtrimuvav ta vhodiv do skladu redakcijnoyi kolegiyi Literaturno naukovogo visnika buv chlenom redkolegiyi zhurnalu Kievskaya starina Ne mozhna ominuti uvagoyu she odnu carinu diyalnosti Volodimira Mikolajovicha arheologichnu diyalnist Vin razom iz starshim bratom Ivanom brav uchast u rozkopkah troh kurganiv u Starobilskomu poviti na Harkivshini Sered unikalnih znahidok buli portreti kozackoyi starshini chasiv Getmanshini Narkiza Leontovicha Vasilya ta Stefana Rodzyanok lipnij posud znaryaddya dobi bronzi ta inshi ridkisni predmeti Vse ce brati podaruvali Lubenskomu muzeyu starozhitnostej K M Skarzhinskoyi Todi ce buv privatnij muzej Katerini Skarzhinskoyi yakij rozmishavsya v yiyi mayetku v s Kruglik na Lubenshini i za chasiv radyanskoyi vladi stav osnovoyu Poltavskogo krayeznavchogo muzeyu nini Poltavskij krayeznavchij muzej imeni Vasilya Krichevskogo Zgodom Volodimir Leontovich neodnorazovo peredavav muzeyu u Krugliku istorichni rechi ta dokumenti Arheologichna kolekciya Leontovichiv eksponuvalasya yak personalna V Leontovich viyavlyav takozh interes i do zberezhennya predmetiv prikladnogo narodnogo mistectva ta kustarnih virobiv Vin buv ne lishe znajomij iz Mikoloyu Bilyashivskim korifeyem ukrayinskoyi muzejnoyi spravi zasnovnikom pershogo hudozhno promislovogo i naukovogo muzeyu v Kiyevi nini Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini a j brav bezposerednyu uchast u zbiranni eksponativ dlya nogo Vbolivayuchi za rozvitok ukrayinskoyi kulturi V Leontovich zasnuvav Tovaristvo pidmogi ukrayinskij literaturi nauci ta shtuci 1911 1919 i buv obranij jogo golovoyu Ce tovaristvo faktichno u legalnij sposib zatverdzhuvalo rozporyadnikiv koshtiv gromadskogo fondu spadkoyemciv V Simirenka Priznachennya groshej zalezhalo vid V Leontovicha yakij zavzhdi vitrachav yih viklyuchno na kulturni cili Zhodna kulturna sprava v Naddnipryanskij Ukrayini ne obhodilasya bez jogo uchasti Krim rozporyadzhennya fondom vin faktichno keruvav pidpriyemstvami V Simirenka zokrema jogo Sidorivskoyu cukrovarneyu v Kanivskomu poviti Sam V Leontovich takozh buv talanovitim pidpriyemcem vlasnikom cukrovogo zavodu v Orihivshini Do cogo chasu slid vidnesti j pochatok gromadsko kulturnoyi diyalnosti Volodimira Mikolajovicha yakij vin prisvyativ bagato rokiv svogo zhittya Tvorchist i gromadska robota dva krila cogo ptaha poltavskoyi zemli Iz 1891 r azh do revolyuciyi 1917 r V Leontovich brav aktivnu uchast u roboti miscevogo samovryaduvannya tak zvanogo zemstva Buv pochesnim mirovim suddeyu Jogo chasto zaproshuvali do skladu Lubenskogo Okruzhnogo Sudu de Volodimir Mikolajovich vikonuvav obov yazki i prisyazhnogo zasidatelya Priblizno chvert stolittya yak glasnij tobto deputat Lubenskogo povitovogo ta Poltavskogo gubernskogo zemstv V Leontovich vplivav na rishennya gospodarskogo gubernialnogo zemstva gospodarchih kulturnih osvityanskih pitan Poltavshini Neodnorazovo jomu proponuvali stati zemskim nachalnikom ta zavzhdi narazhalisya na vidmovu bo cya posada jogo ne privablyuvala adzhe posadovci musili buti agentami MVS Rosijskoyi imperiyi V Leontovich buv avtoritetom sered tih hto prisvyativ sebe zemli i tomu jogo obrali golovoyu agronomichnogo Tovaristva Horolskogo povitu Golovuvav protyagom kilkoh rokiv poki brak chasu ne primusiv vidmovitisya U 1918 r za Getmanatu P Skoropadskogo Volodimir Mikolajovich obijmav post ministra silskogo gospodarstva Z jogo im yam pov yazanij proekt zemelnogo zakonu zgodom ocinenij yak odin iz najdemokratichnishih u sviti V jogo osnovu bulo pokladeno pravo privatnoyi vlasnosti Shob obmezhiti zemelni volodinnya mav buti provedenij primusovij vikup zemli u velikih vlasnikiv abi rozpodiliti yiyi mizh malozemelnimi selyanami U 1915 r V Leontovicha zaprosili na robotu v Komitet Pivdenno Zahidnogo frontu Vserosijskogo Soyuzu mist sho opikuvavsya bizhencyami Vin dopomagav shpitalyu dlya voyakiv ukrayinciv de jogo zasnovnici L Shulgina ta L Staricka Chernyahivska navchali gramoti ukrayinskoyu movoyu Z pochatkom revolyuciyi Volodimira Mikolajovicha bulo obrano do Centralnoyi Radi vid Tovaristva ukrayinskih postupovciv TUP Cogo zh roku jogo obrali zastupnikom golovi golova M Grushevskij Ukrayinskogo Naukovogo Tovaristva sho rozroblyalo ideyu stvorennya ukrayinskoyi Akademiyi nauk Zgodom za priznachennyam uryadu Direktoriyi V Leontovich korotkij chas pracyuvav upovnovazhenim Ukrayinskogo Chervonogo Hresta v Odesi de vstig nadrukuvati opovidannya Nespodivane yake na zhal i dosi ne znajdeno A potim uzhe za bilshovikiv vin deyakij chas pracyuvav u Kiyevi u radnargospi ale yak predstavnik burzhuaziyi mav splatiti 100 tis karbovanciv kontribuciyi yakih ya ne mav ta j distati ne mig a tim chasom neplatnim zagrozhuvali areshtom i ChK 2 Pochalisya peresliduvannya i zavchasno poperedzhenij dobrimi lyudmi Leontovich znik iz Kiyeva Povernuvsya do ridnogo s Orihivci Ale bilshoviki i tam pishli v nastup ne pidtrimani naselennyam denikinci vidstupali i V Leontovich buv zmushenij viyihati adzhe vid novoyi vladi vin mig chekati tilki na rozstril I cogo razu same selyani vryatuvali jogo i jogo sim yu Volodimir Mikolajovich proshavsya z Ukrayinoyu nazavzhdi Perervalosya zhittya na ridnij zemli napovnene tvorchistyu gospodarskoyu praceyu gromadskoyu diyalnistyu tim sho stanovilo sens jogo buttya Viyizhdzhayuchi u vimushenu emigraciyu vin zabrav iz soboyu bolyuchij spomin pro ridnij kraj i nevigojnu pekuchu tugu Mi silski lyude prirostayemo do zemli do ridnogo krayu sercem Nemaye dlya mene na zemli krashogo kutochka yak mij hutir nemaye krashogo krayu od Ukrayini 3 Z velikimi trudnoshami V Leontovichu vdalosya cherez Krim distatisya Bolgariyi Cyu sumnu odisseyu zgodom bulo opisano avtobiografichnij povisti Spomin utikacha 1922 Oselilas rodina u Sofiyi de Volodimir Mikolajovich pracyuvav klyuchnikom na hutori yakij orenduvala grupa ukrayinciv V Leontovich buv odruzhenij z Yuliyeyu Volodimirivnoyu Lesevich donkoyu vidomogo ukrayinskogo filosofa pozitivista ta gromadskogo diyacha V Lesevicha Mav dvoh ditej Olgu v majbutnomu hudozhnicyu i Viktora zgodom vidomogo istorika profesora Frankfurtskogo universitetu V emigraciyi zhiv u Bolgariyi Turechchini Nimechchini ta Chehoslovachchini Vazhke materialne stanovishe postijni hvorobi druzhini j sina prignichenij dushevnij stan pidirvali i jogo zdorov ya Ale j u cej period perebuvayuchi na chuzhini V Leontovich prodovzhuvav tvoriti Zokrema bulo napisano avtobiografichnu povist Spomin utikacha 1922 zaversheno povist Hronika rodini Grechok 1922 na toj chas avtobiografichna povist mala nazvu Dityachi i yunacki roki Volodi Gankevicha zbirku opovidan Vorohobnya 1930 Napisav doslidzhennya Hliborobstvo na Ukrayini dosi ne opublikovane 2 mashinopisi peredano jogo onukoyu Yu Osvalt do Institutu rukopisu Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini im V I Vernadskogo ta viddilu rukopisiv Institutu literaturi im T Shevchenka NAN Ukrayini Rik zhahlivogo golodomoru vpav na zgorovanu dushu Volodimira Mikolajovicha i serce ne vitrimalo 10 grudnya 1933 r jogo ne stalo V Leontovicha pohovali na Olshanskomu kladovishi u Prazi Pislya procesu SVU ta represij 30 h rokiv vinishennya ukrayinskoyi inteligenciyi godi bulo j chekati inshogo stavlennya do Leontovicha nizh yak do ukrayinskogo burzhuaznogo nacionalista I tomu ne divno sho zgadka pro nogo v pidradyanskij istoriyi ukrayinskoyi literaturi bula uperedzhenoyu ta negativnoyu 1993 rik stav rokom publichnogo povernennya V Leontovicha v Ukrayinu u stolichnomu Budinku vchitelya vidbuvsya vechir prisvyachenij 60 richchyu vid dnya smerti pismennika U 2001 r provedeno dva vechori v Budinku Spilki pismennikiv Ukrayini ta Budinku vchenih z nagodi 135 richchya vid dnya narodzhennya V Leontovicha 2004 r za iniciativi I Yakimenka golovi pravlinnya VAT Orihivka cukor vidkrito memorialnu doshku na budinku staroyi cukrovarni v s Novoorihivci 18 zhovtnya 2002 r vstanovleno j urochisto vidkrito memorialnu tablicyu na budinku po vul Grushevskogo 16 z takim napisom V comu budinku v 1908 1919 rr zhiv vidatnij kulturno gromadskij diyach pismennik i mecenat Volodimir Leontovich 4 26 listopada 2002 r Lubenska rajrada uhvalila rishennya pro nadannya shkoli v s Orihivci imeni V Leontovicha 1 Leontovich O Okrilenij Ukrayinoyu zhittyepis Volodimira Leontovicha z ustupami ta rozdumami O Leontovich Pereyaslav Hmelnickij 2008 S 14 2 Leontovich O Volodimir Leontovich pismennik i mecenat O Leontovich Pam yatki Ukrayini 2012 8 S 21 3 Leontovich V Spomini utikacha V Leontovich Berlin 1922 S 102 103 4 Leontovich O Volodimir Leontovich pismennik i mecenat O Leontovich Pam yatki Ukrayini 2012 8 S 24 Tvori Volodimira LeontovichaAvtor prozovih tvoriv Pani i lyudi 1893 Per pedes apostolorum 1896 Stare j nove 1900 1913 Opovidannya 1918 Spomini utikacha 1922 Hronika rodini Grechok 1922 Vorohobnya j inshi opovidannya 1930 ta inshih Hudozhni tvori Naprikinci 80 h rr XIX st V Leontovich vistupiv yak prozayik Drukuvavsya spochatku v periodichnih vidannyah Galichini gazeta Dilo zhurnal Zorya ta Naddnipryanshini Kievskaya starina Literaturno naukovij visnik Gromadska dumka ta in U 1891 r koshtom V Simirenka u Lvovi bulo vidano pershe opovidannya pismennika Soldatskij rozruh pid psevdonimom V Levenko yakij obrav dlya nogo V Antonovich V Soldatskomu rozrusi V Leontovich hudozhno virazno zmalyuvav probudzhennya lyudskoyi gidnosti u soldat rekrutiv pochuttya protestu u vidpovid na viziskuvannya Vidchuvalosya shire spivchuttya do prostih lyudej Vzhe ce pershe opovidannya zasvidchilo sho z yavivsya novij pismennik z talantom opovidacha i sho avtor prechudovo volodiye ukrayinskoyu movoyu U 1893 r V Leontovich napisav pershu povist Pani j lyudi v centri yakoyi dvoye brativ pomishikiv iz protilezhnim stavlennyam do zhittya do sela j selyan Ostannye yiyi vidannya u 1929 r vijshlo z peredmovoyu S Yefremova pid nazvoyu Utopiya z nedavnogo chasu u yakij vin zaznachav sho debyut vipav shaslivij i pisav Virni kartini zhittya lyudej zmalovani tyamushoyu rukoyu borsannya krashih sered paniv pered neminuchostyu fatumu tak samo dobre vidome avtorovi os te cinne sho j dosi mayemo v povisti V Leontovicha 1 Takozh vin pidkresliv sho vzhe v pershij povisti avtor zumiv znajti v nashomu todishnomu zhitti najaktivnishi spravi j postaviti yih gostro nemov providivshi sho nezabarom yih postavit i sama dijsnist 2 Pislya procesu SVU peredmovu S Yefremova z knizhki bulo virizano Ponivechene vidannya nini zberigayetsya v Nacionalnij biblioteci Ukrayini im V Vernadskogo Hoch povist cherez cenzuru bulo nadrukovano u Lvovi yiyi provezli na veliku Ukrayinu i yak svidchit S Yefremov iz velikim zahoplennyam chitali v ukrayinskih kolah osoblivo sered studentskoyi molodi Nastupnoyu stala povist Per pedes apostolorum Stopami apostoliv rozpochata 1894 r Vona mala pidzagolovok Obrazki zhittya duhovenstva na Ukrayini U cij povisti za svidchennyam B Grinchenka pismennik stvoriv nizku cikavih harakteristik duhovenstva togo chasu Pered chitachem postaye galereya koloritnih obraziv vid znevirenih u svoyih yunackih mriyah svyashenikiv do kolishnih zhandarmiv u ryasah ta habarnikiv iz konservatoriyi sho dbali zovsim ne pro dushi svoyih prihozhan I yedinim spravzhnim povodirem pastvi ye starij otec Kalenik sho dbav i pro cerkvu i pro duhovnist lyudej Za kompoziciyeyu tvir nagaduye Mertvi dushi M Gogolya Vidano jogo bulo u 1896 r takozh u Lvovi u drukarni NTSh vzhe koshtom samogo avtora Takozh z pid pera V Leontovicha vijshla povist Stare j nove 1898 vidana 1900 r u Kiyevi u drukarni universitetu sv Volodimira U 1903 r avtor zakinchiv istorichnu fantaziyu Abdul Gazis v yakij vidchuvayetsya jogo stavlennya do ponevolenih narodiv ta despotiyi carizmu Ale cherez cenzuru tvir bulo opublikovano lishe 1918 r Takij neprostij shlyah vid zadumu do vidannya prohodili majzhe vsi tvori V Leontovicha Protyagom 20 h i na pochatku 30 h rokiv u riznih vidannyah Lvova Pragi Berlina Parizha z yavilasya cila nizka opovidan pismennika Mimovoli Komisioner Sara Solomonivna Zustrich z predkom Liho podolanim Povitovij satir ta in v yakih sposterigayetsya dinamichnij syuzhet vidshlifovana mova narisi memuari pro kulturne zhittya v Ukrayini kincya XIX pochatku XX st Spogad pro Chikalenka Spogadi pro moyi zustrichi z ukrayinskimi diyachami starshogo pokolinnya Spogad pro Vasilya Simirenka Spogad pro Kocyubinskogo tosho Vijshla kniga u perekladi cheskoyu movoyu Revolyuciya jde z peredmovoyu D Doroshenka Bulo napisano Spomini Za chasiv radyanskoyi vladi bulo nadrukovano opovidannya Soldatskij rozruh 1926 ta povist Pani j lyudi 1929 Zalishilisya praci Leontovicha v rukopisah u tomu chisli j prodovzhennya Spominiv dolya yakih nevidoma Za tverdzhennyam S Siropolka yih pismennik priznachav dlya vidannya Ukrayinskim Naukovim Institutom u Varshavi 1 V Leontovich plidno spivpracyuvav iz tizhnevikom Trizub sho buv viraznikom nacionalno derzhavnickoyi ideologiyi viv oglyad togochasnoyi literaturi v Ukrayini Literaturni sposterezhennya pid psevdonimom Davnij U svoyih publikaciyah davav tochni ob yektivni ocinki molodomu pismenstvu Ukrayini sho vrazhayut chitachiv i dosi cherez bagato rokiv Takozh spivpracyuvav i z inshimi periodichnimi vidannyami Sich Hliborobskij shlyah Nedilya Ukrayinskij tizhden 1 Leontovich O Volodimir Leontovich pismennik i mecenat O Leontovich Pam yatki Ukrayini 2012 8 S 22 1 Tam samo S 17 2 Tam samo S 17 Okremi vidannya Soldatskij rozruh Buvalshina Napisav Volodimir Levenko Peredruk z gazeti Dilo Lviv Drukarnya T va im T G Shevchenka 1891 43 s Pani i lyudi Povist Volodimira Levenka Lviv Koshtom avtora 1893 168 s Per pedes apostolorum Stopami apostoliv Obrazki z zhittya duhovenstva Napisav Volodimir Levenko Lviv Koshtom avtora 1896 106 s Stare j nove Opovidannya V Levenko Kiyiv 1900 95 s Stare j nove Lviv Vidannya tovaristva prihilnikiv ukrayinskoyi literaturi nauki i shtuki u Lvovi Kiyiv Drukarnya Drugoyi Drukarskoyi spilki 1913 212 s Zmist Stare j nove 1898 Samovbivec 1898 Ya zarobiv u svogo Boga Sovist Kazka pro troh brativ Zapovit i smert pana Ivana Grechki 27 bereznya 2019 u Wayback Machine Stare j nove Lviv Vidannya Tovaristva prihilnikiv ukrayinskoyi literaturi nauki i shtuki u Lvovi 1914 212 s Zmist Stare j nove Samovbivec Ya zarobiv u svogo Boga Sovist Rahuba iz starshim bratom Zapovit i smert pana Ivana Grechki Opovidannya Tom 1 Kiyiv Vik 1918 184 s Zmist Abdul Gazis Per pedes apostolorum Use po zakonu Vis major Soldatskij rozruh Ginut mriyi Spomini utikacha Berlin Ukrayinske Slovo 1922 154 s Hronika rodu Grechok Berlin Ukrayinske Slovo 1922 136 s Soldatskij rozruh Harkiv Ukrayinskij robitnik 1926 40 s Pani j lyudi Kiyiv Syajvo 1929 Vorohobnya i inshi opovidannya Lviv Nedilya 1930 147 s Zmist Vorohobnya Pomirili Stepan Morgun Obrazki starodavnogo zhittya Lubni Sverbij Hapkovich Pan Lagoda 3 zhittya moyeyi babi Zhittyepis zemelnogo spekulyanta Trohi sociyalist Kumpanjoni Gentilhomme declasse Mizeriya Vignanci 26 veresnya 2020 u Wayback Machine Hronika Grechok Lviv Chervona kalina 1931 136 s Hronika Grechok Lviv Svit 1994 94 s Zibrannya tvoriv U 4 t Uporyadnik O Leontovich Kiyiv Vidano koshtom onukiv V Leontovicha Sfera 2004 2006 Zibrannya tvoriv U 4 t Uporyadnik O Leontovich Kiyiv Vidano koshtom onukiv V Leontovicha Sfera 2004 2006 Estetizm M M Kocyubinskogo Tam samo 1913 T 63 Ch 5 S 199 203 V Vinnichenko Po svij Tam samo 1914 T 66 S 169 172 Mihajlo Zhuk Spivi zemli Tam samo 1912 T 58 S 392 394 Literaturnij zbirnik Argo Tam samo 1914 T 65 S 407 409 Kritikam Visnika Rada Kiyiv 1911 28 kvitnya 4 95 S 2 List vidpovid Ivanovi Lipi Tam samo 1911 Ch 122 S 3 Zhittovij grunt ukrayinskogo ruhu Tam samo 1914 Ch 56 S 2 Selo movchit Nedilya Lviv 1930 6 lipnya Ch 26 S 3 Leontovich V Spomini utikacha Volodimir Leontovich Berlin Ukr slovo 1922 154 s Biblioteka Ukrayinskogo slova ch 13 27 bereznya 2019 u Wayback Machine Literaturni sposterezhennya 1928 1933 Vijshli pevnishe dijshli Trizub Parizh 1928 Ch 31 Literaturni sposterezhennya III Poruch z opovidannyami z selyanskogo zhittya Tam samo Ch 33 S 3 9 IV I na naddnipryanskij Ukrayini Tam samo Ch 35 S 4 7 V Hvilovij Tam samo Ch 35 S 7 10 VI Vasilchenko Tam samo Ch 44 S 2 7 VII Kosinka Tam samo 1929 Ch 10 S 5 11 VIII Stsfanik Tam samo Ch 28 S 4 9 Misyachnik Zhittya i Revolyuciya Tam samo Ch 33 34 S 9 14 XI Chervonij shlyah 1928 roku Tam samo Ch 40 S 2 6 XII Roman Pidmogilnogo Misto Tam samo Ch 44 S 3 8 XIII Novi shlyahi Tam samo 1930 Ch 7 S 2 7 XIV M Grushevskij Pid zoryami O Oles Solom yanij bichok Zlidni Mikita Kozhum yaka Tam samo Ch 13 S 2 8 XV Literaturno naukovij visiik 1929 roku Tam samo Ch 16 17 S 3 9 XVI Panas Mirnij Tam samo Ch 29 30 S 16 20 XVII Vidpovid na vidpovid P vi Narizhnomu Tam samo Ch 36 S 7 9 Chervonij shlyah 1929 roku Tam samo Ch 38 S 3 7 XVIII Zhittya i revolyuciya za 1929 rik Tam samo Ch 43 S 2 7 XIX Ol Kopilenko T verdij material Tam samo Ch 49 50 S 8 13 XXI O Babij Pershi sgezhi Tam samo 1931 Ch 27 28 S 2 7 XXV Ya Kachura Olga Tam samo Ch 38 S 6 11 XXVII Smert 36 opovidan Antonenka Davidovicha Tam samo Ch 43 S 3 7 XXIX L Skripnik Budinok primusovih prac Tam samo 1932 Ch 1 S 5 9 Ye Krotevich Zvilnennya zhinki Tam samo Ch 25 26 S 3 7 XXXII Yu Shkrumelyak Ogni z polonini Tam samo Ch 30 31 S 8 13 XXXIII S Sklyarenko Matros Isaj Tam samo Ch 32 S 7 11 XXXIV V Otamanyuk Kriz krivdu j krov Tam samo Ch 34 S 2 6 XXXV I Kirilenko Pereshihtovka Tam samo Ch 38 S 3 8 XXXVI M Inchenko Robitnisili Tam samo 1933 Ch 1 S 10 14 XXXVIII P Panch Golubi esheloni Tam samo Ch 10 S 7 12 XXXIX Periodichna literatura nasha Tam samo Ch 36 S 6 10 XXXV G Hotkevich Guculski opovidannya Tam samo Ch 39 S 8 13 XXXVI Div takozhlink 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Leontovich Volodimir MikolajovichPrimitkiZa versiyeyu V Modzalevskogo Malorossijskij rodoslovnik Kiev 1912 S 78 selo Matyashivka Strelskij G Leontovich Volodimir Mikolajovich Ukrayinski istoriki XX stolittya Biobibliografichnij dovidnik Kiyiv NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini Seriya Ukrayinski istoriki Vip 2 Ch 2 2003 S 232 Leontovich O Volodimir Leontovich pismennik i mecenat 17 serpnya 2021 u Wayback Machine Pam yatki Ukrayini 2012 8 S 14 Div takozh diasporiana org ua 15 kvitnya 2016 u Wayback Machine Dodatkova literaturaCej rozdil z rekomendovanoyu literaturoyu mistit nevidpovidni propoziciyi abo nadmirnu kilkist propozicij ta ne vidpovidaye nastanovam Vikipediyi shodo takogo rozdilu Bud laska udoskonalte cyu stattyu shlyahom viluchennya nadmirnoyi kilkosti zovnishnih posilan abo shlyahom viluchennya materialiv yaki ye nedorechnimi dlya rozdilu Literatura Doslidzhennya prisvyacheni tvorchosti Leontovicha Okrilenij Ukrayinoyu Do 150 richchya vid dnya narodzhennya V Leontovicha 1866 1933 Dati i podiyi 2 lyutogo 2017 u Wayback Machine 2016 druge pivrichchya kalendar znamen dat 2 8 Nac parlam b ka Ukrayini Kiyiv 2016 S 35 40 Monografiyi Sirka Josip Volodimir Leontovich Zigen Nimechchina 1975 21s Mashinopis Nakonechna O Tvorchist V Leontovicha v konteksti ukrayinskoyi literaturi kincya XIX pochatku XX stolittya Disertaciya na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata filologichnih nauk Kiyiv 2001 189 s Na pravah rukopisu Pazunyak N Volodimir Leontovich 1866 1933 Filadelfiya SShA 2003 Mashinopis Statti z riznih vidan Grushevskij S Z suchasnoyi ukrayinskoyi literaturi Nacherki i harakteristiki Kiyiv 1918 Yefremov S Utopiya z nedavnogo chasu Leontovich V Pani j lyudi Kiyiv 1929 S 17 Golubec M Peredmova do zb Vorohobnya Lviv 1930 Leontovich O Listuvannya odnodumciv Ukrayinska rodina Zbirnik Kiyiv Vidavnictvo mizhregionalnogo institutu vdoskonalennya vchiteliv im B Grinchenka 1997 S 1175 1190 Nakonechna O Impresionizm yak stilova dominanta prozi V Leontovicha Nauka i suchasnist Zbirnik prac Ch 3 K NPU im M P Dragomanova 1998 S 222 228 Nakonechna O Zhanrovo stilovi modifikaciyi maloyi prozi V Leontovicha Suchasnij poglyad na literaturu Naukovij zbirnik Vip 1 K NPU im M P Dragomanova 1999 S 89 95 Nakonechna O Osoblivosti poetiki individualnogo stilyu V Leontovicha Nauka i suchasnist Zbirnik naukovih prac K NPU im M P Dragomanova 1999 S 238 245 Nakonechna O Modeli harakterotvorennya u malij prozi V Leontovicha Suchasnij poglyad na literaturu Naukovij zbirnik Vip 3 K NPU im M P Dragomanova 2000 S 59 67 Suprunenko O Arheologichni doslidzhennya brativ Leontovichiv Istoriya Ukrayini Malovidomi imena podiyi fakti Kiyiv 1999 S 293 297 Leontovich O Okrilenij Ukrayinoyu Osinni sonyashniki Kiyiv Sfera 2003 S 211 231 Leontovich O Panahida Tam samo S 231 232 Leontovich O Istorichna fantaziya Tam samo S 232 234 Leontovich O Dorogij garyache lyubij druzhe Pro vzayemini M Kocyubinskogo i V Leontovicha Biografiya M Kocyubinskogo v koncepciyi jogo tvorchosti ta epistolyarnoyi spadshini Materiali naukovo praktichnoyi konferenciyi prisvyachenoyi 140 richchyu vid dnya narodzhennya M Kocyubinskogo Chernigiv 2005 S 77 81 Statti v periodici Lukich V V Leontovich Pani j lyude Zorya 1893 S 343 348 Tomashivskij S Recenziya na opovidannya V Levenka Soldatskij rozruh Dilo Lviv 1893 Tomashivskij S Volodimir Levenko Pani j lyude Zhitye i Slovo 1896 Kn 1 S 34 Krimskij A Shodo avtorstva povisti Per pedes apostolorum Zorya Lviv 1897 Ch 4 Rusova S Narodniki v ukrayinskij literaturi LNV 1902 Rusova S Stare j nove Russkaya misl 1903 Nikovskij A Stare j nove LNV Kiyiv 1913 T 64 S 424 Yefremov S Stare j nove Rada 1914 Ch 6 Chmil Shulgin O Obrazki starodavnogo zhittya Pro opovidannya V Leontovicha Vorohobnya i inshi opovidannya Trizub Parizh 1930 Ch 5 S 9 13 T K a Teofil Kostruba Vorohobnya j inshi opovidannya Dzvoni Lviv 1931 Ch 3 Criticus Volodimir Leontovich Hronika Grechok Tam samo Ch 8 Siropolko St Smert Volodimira Leontovicha Dilo 1933 15 grudnya Povidomlennya pro smert i pohoron V MLeontovicha Trizub Parizh 1933 17 grudnya No 46 S 1 Doroshenko D Pam yati Volodimira Leontovicha Hliborobskij Shlyah 1933 24 grudnya Ch 28 Pam yati Volodimira Leontovicha Trizub Parizh 1933 24 grudnya No 47 S 67 Volodimir Leontovich Ukrayinskij tizhden Praga 1933 18 grudnya 54 Povidomlennya pro zhalobnu akademiyu Ukrayinskij tizhden Praga 1934 29 sichnya 5 60 S 3 Shapoval O Volodimir Leontovich Sich Chikago 1934 Ch 8 9 24 lyutogo 3 bereznya 24 02 03 03 S 2 3 Shulgin O Pam yati V M Leontovicha Trizub 1935 Ch 15 Vancak B Nemaye na zemli krashogo kutochka Lubenshina 1993 15 22 veresnya Ch 86 87 Leontovich O Slovo pro dida Ukrayinske Slovo 1993 1 grudnya Ch 46 S 7 Kochevska L Pam yati Volodimira Leontovicha Hreshatik 1993 22 grudnya Ch 23 Koli ozhivaye pam yat Ukrayinske Slovo 1993 8 grudnya Ch 47 Leontovich O Svit listiv Volodimira Leontovicha Ukrayinske Slovo 1995 18 25 listopada Leontovich O Volodimir Leontovich povernennya iz zabuttya Slovo Prosviti 1996 N 8 Pogrebennik F Rozdumi nad Gromadskoyu dumkoyu Volodimira Leontovicha Tam samo S 1 Pogrebennik F Nevidoma avtobiografiya Volodimira Leontovicha Tam samo S 6 Pogrebennik F Pro sho rozpoviv pasport Tam samo S 7 Pogrebennik F Z listiv Volodimira Leontovicha Tam samo S 8 Pogrebennik F Desho pro spogadi Volodimira Leontovicha Ukrayinska mova i literatura 1996 15 S 7 Pogrebennik F Volodimir Leontovich Do 130 richchya vid dnya narodzhennya Ukrayinske Slovo 1996 1 serpnya Ch 30 S 7 Leontovich O Okrilenij Ukrayinoyu Zhiva voda 1996 Ch 11 S 4 Leontovich O Visokij let dumok shlyahetni pochuttya ta viddanist bezmezhna Ukrayini Divoslovo Ukrayinska mova j literatura v navchalnih zakladah 2000 Ch 7 S 8 12 Nakonechna O Problemno tematichnij spektr maloyi prozi V Leontovicha Ukrayinska literatura v zagalnoosvitnij shkoli 1999 5 S 29 33 Leontovich O Istorichna fantaziya Slovo Prosviti 2001 16 listopada Ch 33 Leontovich O Poperednik Zemelnogo Kodeksu Silskij chas 2001 Ch 77 Kochevska L Virnij sin Ukrayini Slovo Prosviti 2001 16 listopada Nikanorova O Pro slavu ne dumav Uryadovij kur yer 2001 10 listopada Baranovska I Dumki let visokij Ukrayinske Slovo 2001 Ch 46 Burdim I Znanij v nashim krayi Lubenicina 2002 Ch 94 Kochevska L Vinok pam yati Ukrayinske Slovo 2002 Ch 44 Kochevska L Nemaye krashogo krayu od Ukrayini Ukrayinske Slovo 2002 Ch 46 Leontovich O Pro pidruchniki sto rokiv tomu Uryadovij kur yer 2002 4 2 Leontovich O Podorozh u minule i majbutnye na tli zolotoyi oseni Slovo Prosviti 2002 Ch 45 Sherbina V Pam yati literatora i zhurnalista Vechirnij Kiyiv 2002 22 zhovtnya Ch 203 Nikanorova O Budinok Leontovicha Uryadovij kur yer 2002 Ch 209 Leontovich O Predtecha gromadyanskogo suspilstva Uryadovij kur yer 2003 26 grudnya Podriga V Vshanovuyuchi pam yat zemlyaka P Visnik 2003 10 grudnya Kochevska L Vin duzhe lyubiv Ukrayinu Slovo Prosviti 2004 28 sichnya Kocyubinska N Pobratimi Literaturnij Chernigiv Ch 3 2005 Ch 3 31 S 139 141 Kocyubinska M Volodimir Leontovich ishe odin pochutij golos nashoyi istoriyi Den 2006 31 bereznya Ishuk Pazunyak N Povernennya iz prirvi zabuttya Visnik NTSh Lviv 2006 Ch 35 S 43 45 Leontovich O Povernennya pismennika v Ukrayinu Slovo Prosviti 2006 Ch 39 S 11 Zgadki u vidannyah Modzalevskij V Malorossijskij rodoslovnik Kiev 1907 S 76 Yefremov S Istoriya ukrayinskogo pismenstva Kiyiv Vik 1914 Yefremov S Istoriya ukrayinskogo pismenstva Vid 4 te z odminami i dodatkami T 2 Yuiyiv Lyajpcig 1919 S 260 261 Lotockij O Storinki minulogo Varshava 1932 1933 T II S 152 254 278 372 373 T III S 121 Doroshenko D Istoriya Ukrayini 1917 1923 rr Tom II Uzhgorod 1930 Nyu Jork 1954 S 290 291 Istoriya ukrayinskoyi literaturi Tom 4 Kniga druga Kiyiv 1969 S 51 52 Kocyubinskij M Tvori Kiyiv 1975 T 7 S 287 Franko I Tvori Kiyiv 1982 T 35 S 230 Krip yakevich I Istoriya Ukrayini Lviv 1991 S 377 Polonska Vasilenko N Istoriya Ukrayini T II Kiyiv 1992 S 320 505 Skoropadskij P Spogadi Kiyiv Filadelfiya 1995 S 282 283 296 375 Martinyuk M Ukrayinski periodichni vidannya Zahidnoyi Ukrayini krayin Centralnoyi ta Zahidnoyi Yevropi 1914 1939 Materiali do bibliografiyi Lviv 1998 S 109 110 Ukrayinska literatura u portretah i dovidkah Davnya literatura literatura XIX st Dovidnik K Libid 2000 S 254 Istoriya ukrayinskoyi literaturi XIX st 70 90 ti roki u 2 h kn Pidruchnik Gnidan O Dem yanivska L Kiral S ta in Za red Gnidaya O K Visha shkola 2002 Kn I S 138 141 Ukrayinska zhurnalistika v Imenah Materiali do enciklopedichnogo slovnika Vipusk 9 Lviv 2002 S 177 178 Chikalenko Ye Tvori Tom I Spogadi 1861 1907 Kiyiv Rada 2003 S 105 167 184 186 197 198 286 308 330 333 335 340 342 345 348 350 352 355 358 360 363 365 369 371 372 378 380 398 Shumilo N Pid znakom nacionalnoyi samobutnosti Kiyiv Zadruga 2003 S 44 139 153 207 208 213 223 225 Leontovich O Moyi poltavski Leontovichi Osinni sonyashniki Kiyiv Sfera 2003 S 207 208 210 Chikalenko Ye Shodennik 1919 1920 Kiyiv Nyu Jork Vidavnictvo im O Teligi 2005 S 10 58 65 255 257 461 498 542 543 554 Enciklopediyi ta enciklopedichni slovniki Novyj Enciklopedicheskij Slovar Izdateli Brokgauz F Lejpcig Efron I S Peterburg Tom 24 S Peterburg B r S 359 Vengerov S Kritiko biograficheskij slovar russkih pisatelej i uchenyh Tom II B m 1918 S 32 Ukrayinska Zagalna Enciklopediya Tom II Lviv Stanislaviv Kolomiya Vidannya kooperativi Ridna shkola B r S 454 Enciklopediya ukrayinoznavstva Parizh Myunhen 1962 S 1285 Dejch O Slovnik ukrayinskih psevdonimiv ta kriptonimiv XIX XX Kiyiv 1969 Encyclopedia of Ukraine Toronto Buffalo London 1984 T 3 P 86 Lejtes A M Jasek M F Desjat rokiv ukrainskojiliteraturu 1917 1927 Miinchen 1986 T I P 288 Ukrayinska Literaturna Enciklopediya Tom III 1995 S 160 161 InshePosilannyaLeontovich Volodimir 29 veresnya 2020 u Wayback Machine v Elektronnij biblioteci Kultura Ukrayini Umanec Stepanchenko G Tvori cogo avtora perebuvayut u suspilnomu nadbanni Vi mozhete dopomogti proyektu dodavshi yih u Vikidzherela

    Дата публікації:
    Топ