Микола Миколайович Крюков рос Никола й Никола евич Крю ков 1915 Тверська губернія Російська імперія 17 квітня 1993 Санкт

Микола Миколайович Крюков (рос. Никола́й Никола́евич Крю́ков; 1915, Тверська губернія, Російська імперія — 17 квітня 1993, Санкт-Петербург, Росія) — радянський, російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1991).

Крюков Микола Миколайович

Ім'я при народженні	Крюков Николай Николаевич
Народився	25 червня (8 липня) 1915(1915-07-08) Тверська губернія, Російська імперія
Помер	17 квітня 1993(1993-04-17) (77 років) Санкт-Петербург, Росія
Поховання	^d
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актор театру і кіно
Роки діяльності	1936 — 1992
Дружина	актриса
IMDb	ID 0473054

Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крюков.

Життєпис

Народився 1915 р. в селі Замитье Тверської губернії. Закінчив студію Великого драматичного театру в Ленінграді (1935).

З 1936 — актор Театру-студії під керівництвом . Під час війни, після евакуації трупи в П'ятигорськ, виявився в окупації. Після звільнення Радлова з ГУЛАГу, грав в його останніх постановках в Ризькому театрі російської драми (1956—1958). Також грав в театрах Тбілісі, Калінінграда (Твері), Ростова-на-Дону.
У кіно — з 1938 року, з 1958 — актор кіностудії «Ленфільм».. Зіграв понад ста кіноролей. Фільм «Останній дюйм» (1958) приніс актору широку популярність і Другу премію за чоловічу роль Всесоюзного кінофестивалю (1960).

Завдяки своїй зовнішності, часто грав ролі іноземців (шпигуна, барона, консула...), академіка, військових високопосадовців тощо.

Знявся в ряді українських кінофільмів.

Пішов з життя в Санкт-Петербурзі 17 квітня 1993 року. Похований на Серафимівському кладовищі.

Фільмографія

«Останній дюйм» (1958, Бен Енслі (роль озвучив Юрій Толубєєв)
«Сильніший за ураган» (1960)
«Закон Антарктиди» (1962, барон де Жеверен)
«Порожній рейс» (1962, Волков)
«По тонкому льоду» (1966)
«Балада про Берінга і його друзів» (1970, генерал-адмірал Апраксин)
«Місто під липами» ((латис.) Pilsēta zem liepām) (1971, Мєшков)
«Пропажа свідка» (1971, Юрій Степанович, слідчий)
(«А ви кохали коли-небудь?») (1973, дідусь з двома онуками)
«Земля Саннікова» (1973, морський офіцер)
«Розумні речі» (1973, старий, господар «розумних речей»)
«У те далеке літо...» (1974)
«Бронзовий птах» (1974, кубинський комуніст)
«Одинадцять надій» (1975, Костянтин Лапшин)
«Смерть під вітрилом» ((латис.) «Nāve zem buras») (1976, Ієн Кейпл (озвучив Рудольф Панков)
«Ніс» (1977, чиновник)
«У зоні особливої уваги» (1977, старий-лісничий — дід Пугачова)
«Акванавти» (1979, Командор)
«Незнайомка» (1979, старий, дядько Ніни, відвідувач корчми)
«Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» (1980, полковник Моран)
«Петровка, 38» (1980, Овер'ян Прохорович, рецидивіст, ватажок банди)
«Довга дорога в дюнах» (1980)
«Дівчина і Гранд» (1981, Іван Никонович, директор іподрому)
«Росія молода» (1981—1982, шведський адмірал Ярл Юленшерна)
«Острів скарбів» (1982, Том Морган)
«Простір для маневру» (1982)
«Життя Берліоза» (1983, міні-серіал; король Ганновера)
«Дерева на асфальті» (1984, Микита Семенович Горецький, вдівець)
«Софія Ковалевська» (1985, генерал Корвін-Круковський, батько Софії)
«Анна Павлова» (1986, Оскар II, король Швеції)
«Лівша» (1986, одноокий аглицький адмірал)
«Циники» (1991)
1991 — «Рік гарної дитини» — шеф Інтерполу
«Білі одежі» (1992, Стефан Ігнатович Вонлярлярський)
«22 червня, рівно о 4 годині...» (1992)

та інші.

Знявся в українських стрічках:

«Морський пост» (1938, Одеська кіностудія)
«їм було дев'ятнадцять...» (1960, Лепко)
«Сильніший за ураган» (1960, капітан Бєлоус)
«Фортеця на колесах» (1960, Вальтер фон Лютвиць)
«Звичайна історія» (1960, Гаргантон)
«Три доби після безсмертя» (1963)
«Дочка Стратіона» (1965, Стратіон)
«Космічний сплав» (1964, Григорій Петрович)
«Перевірено — мін немає» (1965)
«Над нами Південний хрест» (1965, Микола Петрович, директор)
«Акваланги на дні» (1966)
«Два роки над прірвою» (1966, Сімонов)
«Туманність Андромеди» (1967, Ерг Ноор)
«Помилка Оноре де Бальзака» (1968, Віктор Гюго)
«Один шанс із тисячі» (1968, Двигубський)
«Ніч перед світанком» (1971, полковник)
«Довга дорога в короткий день» (1972, епізод)
«Це було в Міжгір'ї» (1975, Синявін)
«Вклонись до землі» (1985)
«Шабля без піхов» (1987, Степан Іванович Чалий, генерал армії)
«Етюди про Врубеля» (1989, Кіностудія імені Олександра Довженка)

та інші.

Примітки

. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 4 квітня 2022.
. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

Література

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.217.

Посилання

Микола Крюков на сайті IMDb (англ.)
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/2274/works/ [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про російського актора або акторку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

[2] . Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 4 квітня 2022.

[3] . Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.