Крачківка

Крачкі́вка (кол. Карачківка) — село в Україні, в Іваньківській сільській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Попівка (притока Кищихи) за 16 км на північний схід від смт Маньківка. Населення становить 616 осіб (станом на 1 січня 2017 р.).

село Крачківка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Уманський
Громада	Іваньківська сільська громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Перша згадка	середина 17 століття
Населення	▼ 616 (01.01.2017)
Поштовий індекс	20123
Телефонний код	+380 4748
Географічні дані
Географічні координати	49°02′01″ пн. ш. 30°26′04″ сх. д. / 49.03361° пн. ш. 30.43444° сх. д. / 49.03361; 30.43444Координати: 49°02′01″ пн. ш. 30°26′04″ сх. д. / 49.03361° пн. ш. 30.43444° сх. д. / 49.03361; 30.43444
Середня висота над рівнем моря	168 м
Відстань до обласного центру	125,1 (фізична) км
Найближча залізнична станція	Поташ
Відстань до залізничної станції	20 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Крачківка
Карта
Крачківка
Крачківка
Мапа
Крачківка у Вікісховищі

Історія

Село відоме з середини XVII століття. Назва походить від польського пана «крячка», і назвали поселення Карачківкою.

Церкву святителя Миколая, за благословення греко-католицького єпископа Холмського Максимиліана Рила, закладено й освячено на новому місці сокальським протопопом Левом Пліскевичем у 1766 році. Перейшла з греко-католицизму до православ'я в 1768 році. У 1768 році в селі було 87 дворів і 522 душі, а вже 1783 року — лише 65 дворів та 330 чоловіків і жінок. За даними 1795 року тут мешкало 176 чоловік і було 74 хати, діяли Миколаївська церква, водяний млин та вітряк, дві кузні, церковно-парафіяльна школа.

У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення:

Крачковка, село в 3-х верстах от села Березовки и в таком же расстоянии от г. Иваньки. Жителей обоего пола 704; земли 2532 десятины. Принадлежит Климентию Козаковскому (латинского исповедания). Церковь Николевская, деревянная, 7-го класса; земли имеет 47 десятин; построена 1768 года.

У 1900 році в селі, що знаходилося біля річки Бендерка (Журавлиха), було 109 дворів; кількість-мешканців: чоловіків — 618, жінок — 582. На той час тут діяли церква, водяний та вітряний млини. У 1905 році село Крачківка відносилося до Іваньківської волості, Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні знаходилося 1675 десятин.

В роки Другої світової війни 269 жителів села воювали на фронтах, 158 з них нагороджені орденами і медалями, 92 загинули. В 1969 році їм встановлено обеліск Слави. В 1951 році споруджено пам'ятник на братській могилі воїнів, що загинули при відвоюванні села.

Станом на 1972 рік в селі працював колгосп «Шлях до комунізму», за яким було закріплено 1434,3 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1315,8 на орної землі. Основним напрямом господарства було землеробство, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, медпункт, дитячий садок, відділення зв'язку.

Археологічні знахідки

На околиці села, в урочищі Калиновий Кущ, виявлено сліди багатьох давніх поселень: 3 — трипільської культури; 2 — доби пізньої бронзи; 3 — черняхівської культури. За переказами, на території Крачківки існують підземні ходи, що досягають трьох кілометрів довжиною: завдяки їм нібито жителі ховалися від нападників.

Пам'ятки

• Тут знаходився неоготичний палац Вікентія Козаковського.

Галерея

• Вулиця Лесі Українки
• Сільська рада
• Школа
• Будинок культури
• Церква
• Пам'ятник воїнам-односельцям
• Братська могила радянських воїнів
• Пам’ятний знак жертвам Голодомору

Посилання

1. ПАСПОРТ Іваньківська сільська об’єднана територіальна громада. Процитовано 14 жовтня 2022.
2. maps.vlasenko.net(рос.)

Література

• Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу. — К., 2006. — С. 225—230.
• Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 481.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання

• Крачківка на mankivka.com.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Kraczkówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 579. (пол.)