Костел святої Дороти (Славута)

Костел святої Дороти — пам'ятка християнської сакральної архітектури XIX століття, розташована в місті Славута Хмельницької області. Родинна усипальниця князів Санґушків.

Костел святої Дороти
50°18′14″ пн. ш. 26°51′47″ сх. д. / 50.3039444° пн. ш. 26.8632083° сх. д. / 50.3039444; 26.8632083Координати: 50°18′14″ пн. ш. 26°51′47″ сх. д. / 50.3039444° пн. ш. 26.8632083° сх. д. / 50.3039444; 26.8632083
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Славута
Засновник	Євстахій Санґушко
Початок будівництва	1822
Кінець будівництва	1841
Стиль	палладіанство
Належність	РКЦ
Епонім	^d
Костел святої Дороти (Славута) (Україна)
Костел святої Дороти у Вікісховищі

Історія

Будівлю костелу зведено протягом 1822–1827 років як копію костелу св. Евстахія в Парижі як родову усипальницю Санґушків. Прикінцеві будівельні роботи тривали у 1829–1831 роках. Будівельними роботами керував славутський будівничий А. Брунак. За роботи з тинкування, зокрема, високого рівня виконання декоративні елементи, відповідав невідомий на прізвище Жуковський. Металічні елементи виконали слюсарі Шостаковський і Павло Ріхтер. Малярські роботи виконав Е. Островський.

У 1839-1840 роках встановлено головний вівтар, амвони і лавки роботи антонінського теслі Ґаспара Давмановича. Автором головного вівтаря був архітектор Міклер (дивіться розділ «Архітектура»).

Підлогу виконав Михайло Камінський з Теребовлі. Камінський займався також встановленням мармурового надгробку, привезеного з Кракова і побудовою двоспадових сходів, що провадять до святині.

1841 року встановлено рококовий орган, придбаний Евстахієм Потоцьким з колишнього, зачиненого 1832 року, монастиря кармелітів у Городищі. Орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, відремонтував віденський майстер Ян Зеленой.

У головному вітарі розташовувався італійський образ «Мучеництво святої Дороти», а в одному з бічних вівтарів робота «Розп'яття на хресті», виконана на замовлення Романа Санґушка.

1917 року до костелу був перенесений образ святої Терези, що залишився неушкодженим після спалення палацу князів Санґушків.

Поховання

У крипті костелу святої Дороти були поховані представники князівської родини Санґушків: Євстахій Санґушко, , (померла від запалення легень в Римі; забальзамоване тіло мама Климентина привезла сюди 1822 року), Роман Адам Санґушко і Роман Даміан Санґушко.

Архітектура

Консоль

Костел святої Дороти має досить скромне опрацювання екстер'єру. Автор проекту славутської святині використав пізньобарокову схему характерну для костелів святого Антонія Падуанського у Старій Котельні та святої Варвари в Бердичеві, подавши спрощено форму, членування і архітектурні деталі. Замкненість зовнішнього храмового фасаду різко контрастує з високого архітектурного рівня опрацюванням інтер'єром, добре вирізьбленими коринфськими капітелями, ефектним розвиненим антаблементом, увінчаним карнизом з кронштейнами і розетками роботи майстра Жуковського.

За автора головного вівтаря ймовірно слід вважати архітектора і садівника Деніса Макклера.

Див. також

• Палац Санґушків
• Полонський деканат

Примітки

1. Elżbieta Orman. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768-1844)… S. 476
2. Дзіковецький Ю. З недавнього минулого // Літопис Волині. — 1953. — Ч. І. — Вінніпег. — С. 89.
3. Elżbieta Orman. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768-1844)… S. 477

Джерела

• Orman E. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768—1844) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — T. XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 477 (пол.)
• Skrabski О. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków, 2006. — T. 6. (пол.)

Посилання

• Таємниці Костелу Святої Дороти (відео) [ 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• W sanguszkowej Sławucie [ 12 березня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
• Chodzi z różańcem w kieszeni [ 12 березня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)