Колеж де Франс фр Collège de France один з найпрестижніших вищих навчальних закладів Франції Розташований на площі Марсе

Колеж де Франс (фр. Collège de France) — один з найпрестижніших вищих навчальних закладів Франції. Розташований на площі Марселен-Бертело (фр. place Marcelin-Berthelot) в Латинському кварталі (5-й округ Парижа).


Колеж де Франс фр. Collège de France (1870)

Країна	Франція^[1]^[2]
Тип	організація і заклад вищої освіти
Засновник	Франциск I
Дата заснування	1530




В списку	^d

Медіафайли у Вікісховищі

Головний вхід Колеж де Франс, вулиця Рю дез Еколь

Внутрішній дворик Колеж де Франс, що виходить на вулицю Сен-Жак

Тут пропонуються недипломні курси підвищеного рівня з природничих, гуманітарних та мистецьких дисциплін. Навчання безкоштовне й відкрите для всіх без попереднього запису. Посада професора Колеж де Франс вважається вершиною наукової кар'єри у Франції.

Він є асоційованим членом університету PSL.

Історія

Засновано в 1530, коли французький король Франциск I підтримав пропозицію свого бібліотекаря, видатного гуманіста Ґійома Бюде, й запровадив посади «королівських лекторів» (фр. lecteurs royaux). Вони мали бути фінансово незалежними, провадити дослідження й викладати у фахах, до яких ставилася вороже «Сорбонна», де домінував дух ортодоксальної теології. Цими дисциплінами спершу були давньоєврейська мова, давньогрецька мова, а також класична латина. Незабаром до них приєдналися французьке право, математика й медицина.

Назва нового закладу була «Королівський колегіум» (фр. Collège Royal) або також «Колегіум трьох мов» (фр. Collège des trois langues, лат. Collegium Trilingue). Після Французької революції його називали «Національний колегіум» (фр. Collège national), згодом «Імператорський колегіум» (фр. Collège Impérial) й, нарешті, з 1870 — Колеж де Франс.

Станом на 2021 рік 21 лауреат Нобелівської премії та 9 Філдсових медалістів були афілійованими з коледжем.

Девіз

Docet omnia — так звучить його латинський девіз з часів заснування, що означає українською: «навчає всього».

Відомі люди

Українці

Величко Григорій, навчався

Викладачі

Гастон Масперо — єгиптолог.
Реймон Арон (1905—1983), французький філософ та соціолог
Ролан Барт (1915—1980), французький семіолог, філософ, соціолог та літературознавець
(1774—1857), французький класичний філолог
(1630—1718), французький історик
Еміль Бенвеніст (1902—1976), французький мовознавець
Анрі Бергсон (1859—1941), французький філософ, Лауреат Нобелівської премії з літератури (1927)
Клод Бернар (1813—1878), французький фізіолог
(1827—1907), французький хімік та політик
Ів Бонфуа (1923—2016), французький поет
П'єр Булез (* 1925), французький композитор
П'єр Бурдьє (1930—2002), французький соціолог
(1856—1948), французький правник та історик економіки.
Жан-Франсуа Шампольйон (1790—1832), французький єгиптолог
Жорж Кюв'є (1769—1832), французький природознавець
(1827—1910), французький історик і політик
Жак-Арсен д'Арсонваль (1851—1940), французький фізик
П'єр Жиль де Жен (1932—2007), французький фізик, лауреат Нобелівської премії (1991)
Поль Вен (* 1930), французький історик

Див. також

Примітки

base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830
archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
Internet Archive, Scott (2008). Classical and contemporary sociological theory : text and readings. Thousand Oaks, Calif. : Pine Forge Press. ISBN .
Culbert, John (1 січня 2011). Paralyses: Literature, Travel, and Ethnography in French Modernity (англ.). U of Nebraska Press. ISBN .
Décret n° 2019-1130 du 5 novembre 2019 portant création de l'Université Paris sciences et lettres (Université PSL). www.legifrance.gouv.fr. Процитовано 19 липня 2022.
Byzance et l'Europe : Colloque à la Maison de l'Europe, Paris, 22 avril 1994, (Ed.), 2001, ISBN/ISSN/EAN: 291142720.
Хома Л. Величко Григорій Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 242. — .

Література

Abel Lefranc, «Histoire du Collège de France» (Париж, 1893);
Bouchon-Brandely, «Le Collège de France» (Париж, 1873);
Bédillot, «Les professeurs de mathématiques et de physique au C. de France» (1869);
L'abbé Gouget, «Mémoire historique et littéraire sur le Collège royal de France» (Париж, 1753);
Guillaume Duval, «Le Collège royal de France» (Париж, 1644).

Посилання

Офіційний сайт Колеж де Франс

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q809830">[[:База_Меріме|base_Mérimée]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Міністерство_культури_Франції|ministère_de_la_Culture]],_1978.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q384602]][[d:Track:Q68471231]][[d:Track:Q809830]]</div>-1] se Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q8513_citetype_Q166118"_data-entity-id="Q265049">archINFORM<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q265049]]</div>-2] rchINFORM — 1994.
d:Track:Q265049

[3] Internet Archive, Scott (2008). Classical and contemporary sociological theory : text and readings. Thousand Oaks, Calif. : Pine Forge Press. ISBN .

[4] Culbert, John (1 січня 2011). Paralyses: Literature, Travel, and Ethnography in French Modernity (англ.). U of Nebraska Press. ISBN .

[5] Décret n° 2019-1130 du 5 novembre 2019 portant création de l'Université Paris sciences et lettres (Université PSL). www.legifrance.gouv.fr. Процитовано 19 липня 2022.

[6] Byzance et l'Europe : Colloque à la Maison de l'Europe, Paris, 22 avril 1994, (Ed.), 2001, ISBN/ISSN/EAN: 291142720.

[7] Хома Л. Величко Григорій Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 242. — .

[1]

[2]