Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кокю (яп. 胡弓, こきゅう, кокю:) — традиційний японський триструнний смичковий музичний інструмент, що з'явився в Японії приблизно в XVII столітті. Він дещо схожий на сямісена. Поєднання сямісена та кокю використовується в народній і камерній японській музиці, а у театрах кабукі та бунраку кокю застосовується для створення сумного настрою. На окінавській мові називається кучо (яп. くーちょー, kūchō).
 | |
| Класифікація | смичкові інструменти |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | хордофон |
| Розроблено | бл. XVII століття |
| Подібні інструменти | сямісен |
 Кокю у Вікісховищі | |
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Твір: «鶴の巣籠» і «笹の露» (Музикант нагойської школи кокю Кіба Дайсуке) | |
 |  Частина 1: дзиута і кокю на YouTube |
| | Частина 2: Оригінальний номер на кокю на YouTube |
Історія та назва
У сучасній японській мові слово «кокю» може записуватися ієрогліфами яп. 胡弓 («варварська цибуля», «іноземна цибуля»), рідше яп. 鼓弓, яп. 小弓 («маленька цибуля»). Також існували такі назви як «кокю Ямато» (яп. 大和胡弓, яматогоккю:), «японський кокю» (яп. 日本胡弓, нихонкокю:), сямісен-кокю (яп. 三味線胡弓) тощо, та були покликані відрізнити кокю від схожого китайського інструменту ерху. Раніше кокю називався «рахейка» (яп. ラヘイカ), що дає припущення до впливу з боку арабського ребаба або, навіть, європейського ребека.
Зовні кокю нагадує тайський [en], корейський [en] і рюкюський «кутьо» (яп. 提琴, ку:тьо:), причому подібність з останніми двома залишаються нез'ясованими.
Перші кокю мали круглий корпус меншого розміру. Після появи його в Японії, він став популярний як серед нижчих шарів населення, так і в гільдіях сліпих музикантів, які створили перші твори для кокю. Згодом кокю увійшов до японської традиційної камерної музики ансамблю санкеку та використовувався для заповнення пауз між уривчасто виконуваними нотами сямісена і кото. Інструмент також використовувався в ансамблі бунраку, танцювальній музиці й церемоніальній музиці Тенріїзму.
У середині XVIII століття з'явився чотириструнний кокю (додаткова струна дублює найтоншу). Після 1871 року були ослаблені обмеження на коло осіб, яким дозволено грати на флейті шякухачі, і вона майже повністю замінила кокю в камерній музиці, хоча деякі твори, зокрема «Сніг» (яп. 雪, юкі), виконувати лише з кокю. Інші знамениті твори для кокю — камерні «Пісні сивок» (яп. 千鳥の曲, тідорі но кьоку), «Сакае-дзісі» (яп. 栄獅子), народні [ja] і [ja]. На кокю також грають на фестивалі Овара кадзе-но Бон.
Починаючи з 1920-х років, почалися музикальні експерименти з кокю. Хисао Танабе придумав рейкін (яп. 玲琴), а [ja] зробив у кокю отвір як на віолончелі для удосконалення акустичних якостей інструменту.
Зовнішній вигляд
Кокю менше сямісена та, зазвичай, має довжину близько 70 см, а довжина смичка — від 95 до 120 см. Конструкцією кокю майже ідентичний сямісену, за винятком 8-сантиметрового шпиля, розташування та форми поріжка-струнотримача і відсутність специфічного елемента конструкції, відповідального в сямісена за звук «саварі».
Спереду кокю обтягують котячою шкурою, а ззаду — собачою. Смичок виготовляється з кінського волосу.
Кокю тримають вертикально та припирають до коліна, або (рідше) перед собою. На відміну від скрипки і ерху, корпус яких при грі не рухається, кокю вимагає іншої техніки: для вибору потрібної струни виконавець обертає весь інструмент навколо своєї осі, а рух смичка виконується в одній площині. Аналогічний спосіб використовується з [en] ребабом і тайським сосамсаем.
-
![image]()
Кокю, гравюра початку XIX століття -
![image]()
Ансамбль зі сямісена, кото і кокю -
![image]()
Гейша Оюкі грає на кокю (1904)
Примітки
- Hughes.
- 若林, 2007.
- 大辞泉.
- 音楽用語ダス.
- Garland, 2001, с. 712.
- . www.co-q.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 5 червня 2018.(яп.)
- Garland, 2001, с. 711.
- . www.worldmusiccenter.ru. Архів оригіналу за 7 червня 2018. Процитовано 5 червня 2018.(рос.)
- Garland, 2001, с. 713.
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кокю |
- David W. Hughes. Kokyū // Grove Music Online. — Oxford University Press.(англ.)
- 若林 擴. 胡弓の話. — 知恵の話, 2007. — Т. 60, № 5. — С. 86.(яп.)
- . Сьоґакукан. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 7 серпня 2016.(яп.)
- . ヤマハミュージックメディア. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 7 серпня 2016.(яп.)
- Robert C. Provine, J. Lawrence Witzleben, Yosihiko Tokumaru. East Asia: China, Japan, and Korea (Garland Encyclopedia of World Music). — Routledge, 2001. — .(англ.)
Посилання
- Co-Q.com [ 23 серпня 2018 у Wayback Machine.] (яп.)
- Традиційні музичні пісні на кокю [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (яп.)
- Різні версії кокю (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kokyu yap 胡弓 こきゅう kokyu tradicijnij yaponskij tristrunnij smichkovij muzichnij instrument sho z yavivsya v Yaponiyi priblizno v XVII stolitti Vin desho shozhij na syamisena Poyednannya syamisena ta kokyu vikoristovuyetsya v narodnij i kamernij yaponskij muzici a u teatrah kabuki ta bunraku kokyu zastosovuyetsya dlya stvorennya sumnogo nastroyu Na okinavskij movi nazivayetsya kucho yap くーちょー kuchō KokyuYaponskij kokyu stvorenij u 1920 roci Masakiti UedaYaponskij kokyu stvorenij u 1920 roci Masakiti UedaKlasifikaciyasmichkovi instrumentiKlasifikaciya Gornbostelya ZaksahordofonRozroblenobl XVII stolittyaPodibni instrumentisyamisen Kokyu u VikishovishiZovnishni videofajliTvir 鶴の巣籠 i 笹の露 Muzikant nagojskoyi shkoli kokyu Kiba Dajsuke Chastina 1 dziuta i kokyu na YouTube Chastina 2 Originalnij nomer na kokyu na YouTubeIstoriya ta nazvaU suchasnij yaponskij movi slovo kokyu mozhe zapisuvatisya iyeroglifami yap 胡弓 varvarska cibulya inozemna cibulya ridshe yap 鼓弓 yap 小弓 malenka cibulya Takozh isnuvali taki nazvi yak kokyu Yamato yap 大和胡弓 yamatogokkyu yaponskij kokyu yap 日本胡弓 nihonkokyu syamisen kokyu yap 三味線胡弓 tosho ta buli poklikani vidrizniti kokyu vid shozhogo kitajskogo instrumentu erhu Ranishe kokyu nazivavsya rahejka yap ラヘイカ sho daye pripushennya do vplivu z boku arabskogo rebaba abo navit yevropejskogo rebeka Zovni kokyu nagaduye tajskij en korejskij en i ryukyuskij kuto yap 提琴 ku to prichomu podibnist z ostannimi dvoma zalishayutsya nez yasovanimi Pershi kokyu mali kruglij korpus menshogo rozmiru Pislya poyavi jogo v Yaponiyi vin stav populyarnij yak sered nizhchih shariv naselennya tak i v gildiyah slipih muzikantiv yaki stvorili pershi tvori dlya kokyu Zgodom kokyu uvijshov do yaponskoyi tradicijnoyi kamernoyi muziki ansamblyu sankeku ta vikoristovuvavsya dlya zapovnennya pauz mizh urivchasto vikonuvanimi notami syamisena i koto Instrument takozh vikoristovuvavsya v ansambli bunraku tancyuvalnij muzici j ceremonialnij muzici Tenriyizmu U seredini XVIII stolittya z yavivsya chotiristrunnij kokyu dodatkova struna dublyuye najtonshu Pislya 1871 roku buli oslableni obmezhennya na kolo osib yakim dozvoleno grati na flejti shyakuhachi i vona majzhe povnistyu zaminila kokyu v kamernij muzici hocha deyaki tvori zokrema Snig yap 雪 yuki vikonuvati lishe z kokyu Inshi znameniti tvori dlya kokyu kamerni Pisni sivok yap 千鳥の曲 tidori no koku Sakae dzisi yap 栄獅子 narodni ja i ja Na kokyu takozh grayut na festivali Ovara kadze no Bon Pochinayuchi z 1920 h rokiv pochalisya muzikalni eksperimenti z kokyu Hisao Tanabe pridumav rejkin yap 玲琴 a ja zrobiv u kokyu otvir yak na violoncheli dlya udoskonalennya akustichnih yakostej instrumentu Zovnishnij viglyadKokyu menshe syamisena ta zazvichaj maye dovzhinu blizko 70 sm a dovzhina smichka vid 95 do 120 sm Konstrukciyeyu kokyu majzhe identichnij syamisenu za vinyatkom 8 santimetrovogo shpilya roztashuvannya ta formi porizhka strunotrimacha i vidsutnist specifichnogo elementa konstrukciyi vidpovidalnogo v syamisena za zvuk savari Speredu kokyu obtyaguyut kotyachoyu shkuroyu a zzadu sobachoyu Smichok vigotovlyayetsya z kinskogo volosu Kokyu trimayut vertikalno ta pripirayut do kolina abo ridshe pered soboyu Na vidminu vid skripki i erhu korpus yakih pri gri ne ruhayetsya kokyu vimagaye inshoyi tehniki dlya viboru potribnoyi struni vikonavec obertaye ves instrument navkolo svoyeyi osi a ruh smichka vikonuyetsya v odnij ploshini Analogichnij sposib vikoristovuyetsya z en rebabom i tajskim sosamsaem Kokyu gravyura pochatku XIX stolittya Ansambl zi syamisena koto i kokyu Gejsha Oyuki graye na kokyu 1904 PrimitkiHughes 若林 2007 大辞泉 音楽用語ダス Garland 2001 s 712 www co q com Arhiv originalu za 18 grudnya 2018 Procitovano 5 chervnya 2018 yap Garland 2001 s 711 www worldmusiccenter ru Arhiv originalu za 7 chervnya 2018 Procitovano 5 chervnya 2018 ros Garland 2001 s 713 DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu KokyuDavid W Hughes Kokyu Grove Music Online Oxford University Press angl 若林 擴 胡弓の話 知恵の話 2007 T 60 5 S 86 yap Sogakukan Arhiv originalu za 24 travnya 2022 Procitovano 7 serpnya 2016 yap ヤマハミュージックメディア Arhiv originalu za 24 travnya 2022 Procitovano 7 serpnya 2016 yap Robert C Provine J Lawrence Witzleben Yosihiko Tokumaru East Asia China Japan and Korea Garland Encyclopedia of World Music Routledge 2001 ISBN 978 0824060411 angl PosilannyaCo Q com 23 serpnya 2018 u Wayback Machine yap Tradicijni muzichni pisni na kokyu 3 bereznya 2016 u Wayback Machine yap Rizni versiyi kokyu angl